Номер провадження: 33/813/268/26
Номер справи місцевого суду: 498/1980/25
Головуючий у першій інстанції Чернецька Н. С.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
03.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 на постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного
правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,
встановив:
Відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ОД № 644 від 01.11.2025, 31.10.2025 року, близько 10 год. 30 хв. командуванням військової частини НОМЕР_1 було виявлено старшого лейтенанта ОСОБА_1 , який в службовий час виконував службові обов'язки в стані алкогольного сп'яніння на території АДРЕСА_1 , (більш точне місце розташування неможливо вказати у зв'язку з веденням воєнного стану в Україні). В подальшому старшого лейтенанта ОСОБА_1 командуванням батальйону військової частини НОМЕР_1 було відсторонено від виконання службових обов'язків, та доставлено до Подільської міської лікарні, де було проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння, і за результатами огляду у старшого лейтенанта ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп'яніння (висновок №274 від 31.10.2025 року об 13:52 год.). У зв'язку із неможливістю належного виконання своїх службових обов'язків через перебування у стані алкогольного сп'яніння, порушення дисципліни, старшого лейтенанта ОСОБА_1 31.10.2025 о 10:30 год. було відсторонено від виконання службових обов'язків до 18:00 год. 31.10.2025 року. Таким чином, старший лейтенант ОСОБА_2 , будучи військовою службовою особою, під час несення служби на посаді заступника командира 5-ї мінометної батареї НОМЕР_2 батальйону військової частини НОМЕР_1 , 31.10.2025 об 10:30 годині був виявлений командуванням під час виконання службових обов'язків в стані алкогольного сп'яніння на території АДРЕСА_1 (більш точне місце розташування неможливо вказати у зв'язку з веденням воєнного стану в Україні), в умовах особливого періоду, у зв'язку з чим за порушення військової дисципліни та неможливістю виконання належним чином службових обов'язків був відсторонений командуванням військової частини від виконання службових обов'язків, внаслідок чого не виконував свої службові обов'язки в період часу з 10:30 год. 31.10.2025 по 18:00 год. 31.10.2025 року, чим вчинив недбале ставлення до військової служби військовою службовою особою в умовах особливого періоду, що утворює собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн до спеціального фонду Державного бюджету України.
Не погодившись з наведеною постановою суду, 19.12.2025 в підсистемі Електронний Суд адвокат Колєва Ю.Л., діюча від імені ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2025 року, скасувати вказану постанову та провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Винести додаткове рішення про скасування стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 605,60 грн.
Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 посилається на те, що з листопада 2025 виконує бойові завдання в зоні бойових дій. Під час бойового виходу, 06.12.2025 отримав травму, та був доставлений до медичного закладу. У зв?язку з вказаним він не мав можливості своєчасно отримати повний текст постанови та своєчасно її оскаржити. Повний текст постанови отримала ОСОБА_3 08.12.2025 та направила ОСОБА_1 меседжером. Після лікування травми, 16.12.2025 ОСОБА_1 уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Колєвою Ю.Л..
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було з'ясовано, яку норму спеціального закону порушила особа, в чому полягає суть цих порушень із відповідним закріпленням вказаних норм. Протокол про адміністративне правопорушення не містить всіх складових правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 , а тому за своїм змістом не відповідає вимогам ст. 256 КУПАП. Викладення обставин в протоколі серії ОД №644 не відображає всіх ознак правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, так як в ньому не вказано, у чому конкретно полягало недбале ставлення ОСОБА_1 до військової служби. Крім того, протокол не містить даних, які вказують на наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, зокрема, не зазначено обставин, які б свідчили про його службову недбалість, які дії він зобов'язаний був вчинити та у який спосіб, невиконання яких ставиться йому у провину. В протоколі також не зазначено до яких обов'язків військової служби недбало поставився ОСОБА_1 , якими нормами Статуту внутрішньої служби ЗСУ або іншими нормативно правовими актами вони були зазначені, які йому були визначені статутом, посадовою інструкцією.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Колєва Ю.Л. підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Так, статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк.
ОСОБА_1 вказує, що з листопада 2025 виконує бойові завдання в зоні бойових дій. Під час бойового виходу, 06.12.2025 отримав травму, та був доставлений до медичного закладу. У зв?язку з вказаним він не мав можливості своєчасно отримати повний текст постанови та своєчасно її оскаржити. Повний текст постанови отримала ОСОБА_3 08.12.2025 та направила ОСОБА_1 меседжером. Після лікування травми, 16.12.2025 ОСОБА_1 уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом Колєвою Ю.Л..
На підтвердження вказаних обставин захисником було надано копію первинної медичної документації.
З апеляційною скаргою захисник Алєйніка О.О. звернувся 19.12.2025.
За таких обставин, ОСОБА_1 був позбавлений можливості своєчасно подати апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції, а тому клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції допустив порушення вимог ст..ст.245, 252, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КпАП України провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 245 КпАП України передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, всупереч з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається..
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, в подальшому був неодноразово продовжений і діяв на вказані дати.
Відповідно до ст..ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
У постанові ВС від 21.05.2021 справі № 185/12161/15-к зазначено, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що посилання на загальні положення Статуту внутрішньої служби ЗСУ при визначенні обов'язків військової службової особи є недостатнім для констатації наявності складу об'єктивної сторони адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, оскільки при розгляді справи даної категорії суд має встановити обсяг службових обов'язків конкретної військової службової особи із долученням до справи відповідних доказів. При визначенні сфери службової недбалості слід установити межі службової компетенції службової особи та конкретне коло її повноважень, врахувати, що невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків може бути як одноразовим, так і систематичним, і набувати вигляду певної лінії поведінки по службі. З цього випливає необхідність установлення конкретних обов'язків, які покладалися на конкретну військову службову особу та які з цих обов'язків не виконані чи виконані неналежним чином, а також які нормативні положення порушені суб'єктом правопорушення. Також дослідженню підлягає і та обставина, чи мала особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не лише обов'язок, але й реальну можливість діяти відповідним чином та виконати свої службові обов'язки в повному обсязі.
Суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (рішення від 9.06.2011, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016).
Оскільки така норма закону, як ст.172-15 КУпАП, яка інкримінується ОСОБА_1 є бланкетною, то з'ясуванню підлягає те, яку норму спеціального закону порушила особа, в чому полягає суть цих порушень із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові суду.
Встановлено, що викладення обставин діяння в протоколі не відображає всіх ознак правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, так як в ньому не вказано, у чому конкретно полягало недбале ставлення ОСОБА_1 до військової служби, які саме службові обов'язки були порушені.
В протоколі також відсутнє посилання, до яких саме обов'язків військової служби недбало поставився ОСОБА_1 , якими нормами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України або іншими нормативно-правовими актами вони визначені, які йому були визначені статутом, посадовою інструкцією.
При цьому зазначення в протоколі про військове адміністративне правопорушення обставин того, що ОСОБА_1 виконуючи свої службові обов'язки 31.10.2025 перебував в стані алкогольного сп'яніння, є об'єктивною стороною ст. 172-20 КУпАП, за що окремо передбачена адміністративна відповідальність, та про що було відповідно складено протокол про військове адміністративне правопорушення серії ОД №643 від 31.10.2025.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статтею 172-15 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достатніми доказами по справі.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Оскільки матеріали справи не містять допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, то постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, а провадження у справі закрити згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 грудня 2025 року скасувати, ухвалити нову.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 175-15 КУпАП закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова