Номер провадження: 11-сс/813/115/26
Справа № 947/42130/25 1-кс/947/17609/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
17.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.11.2025 про арешт майна у к/п № 72024161010000016 від 18.11.2024 за ч. 5 ст. 191 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді було частково задоволено клопотання ст. детектива ТУ БЕБ в Одеській обл. ОСОБА_8 та було накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку 12.11.2025 за адресами АДРЕСА_1 , та нежитлових приміщень за вказаною адресою № VI, поз.2-1-2-10, а саме на мобільний телефон марки Iphone15 Pro, s/n НОМЕР_1 із сім - картою НОМЕР_2 шляхом заборони будь-кому користуватися та розпоряджатися ним до скасування арешту у порядку встановленому КПК України.
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що мобільний телефон відповідає критеріям речових доказів, може містити інформацію, необхідну для встановлення обставин зазначеного провадження, врахував призначення експертизи.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із ухвалою слідчого судді представник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що вона є незаконною та необґрунтованою з таких підстав:
- постанова детектива БЕБ про визнання вилученого майна речовими доказами є формальною, являє собою цитування приписів КПК України та позбавляє можливості встановити, яким саме критеріям речових доказів відповідає вилучене майно. Наявність у матеріалах справи постанови детектива про визнання майна речовим доказом не є безумовною підставою для накладення арешту;
- в межах вказаного кримінального провадження жодній особі не повідомлено про підозру, матеріали судового провадження не містять доказів, які свідчать про відношення ОСОБА_7 до обставин кримінального правопорушення, водночас рапорт у розумінні КПК України не є доказом;
- власником майна під час обшуку не обмежувався доступ до мобільного телефону, не був залучений спеціаліст, відтак його вилучення є порушенням ст. 168 КПК України;
- накладення арешту на мобільний телефон необґрунтовано порушує право власності ОСОБА_7 ;
За таких обставин, представник ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 27.11.2025 та постановити нову ухвалу, якою відмовити детективу у задоволенні клопотання.
Представник власника майна ОСОБА_10 направила на адресу апеляційного суду заяву, в якій просила розглядати апеляційну скаргу за її відсутності, викладені в ній доводи підтримала у повному обсязі, водночас прокурор ОСОБА_11 також направив на адресу апеляційного суду клопотання, в якому просив розглядати апеляційну скаргу за його відсутності, проти її задоволення заперечував.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз ухвали слідчого судді свідчить про те, що вона вказаним вимогам відповідає з огляду на такі обставини.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно дост. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.
Водночас, ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні,3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...;3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно із ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В свою чергу, п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України встановлює, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Як вбачається із матеріалів, які надані апеляційному суду, ТУ БЕБ в Одеській обл. проводиться досудове розслідування у к/п №72024161010000016 від 18.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ДП «МТП «Південний» код ЄДРПОУ 04704790, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи за попередньою змовою зі службовими особами АТ «Дніпровський стрілочний завод» код ЄДРПОУ 14367980 та ТОВ «ВКП «Тако» код ЄДРПОУ 13417240, здійснили розтрату та заволодіння державних коштів в особливо великих розмірах шляхом здійснення закупівлі залізничного обладнання за завідомо завищеною вартістю. Сума завищення вартості становить більше 7 млн грн.
Установлено, що упродовж 2024 службовими особами ДП «МТП «Південний» в ході виконання «Плану закупівель підприємства» організовано та проведено процедури закупівель залізничного обладнання №№ UA-2024-03-14-010947-a, UA-2024-07-18-008022-a та UA-2024-09-02-008069-a, загальною очікуваною вартістю 20 млн. 979 тис. грн. без ПДВ, участь у яких приймало ТОВ «ВКП Тако», яке фактично без проведення конкурентних процедур визначено переможцем зазначених закупівель.
За результатами проведених зазначених закупівель між ДП МТП «Південний» та ТОВ «ВКП Тако» упродовж 2024 укладено три договори на постачання залізничного обладнання (стрілочна продукція виробництва Дніпровського стрілочного заводу», рейкова продукція, стикова продукція) на загальну суму 24 999 930 грн. з ПДВ.
В свою чергу, аналізом операцій з реалізації АТ «Дніпровський стрілочний завод» аналогічної стрілочно-рейкової продукції на адресу АТ «Укрзалізниця», ПАТ «Полтавський Гірничо-Збагачувальний Комбінат», підприємства корпорації «Детек», ПРАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» та інших підприємств, за цінами які у 1,5 - 2 рази є нижчими за ціни постачання предмету закупівлі на ДП «МТП Південний».
Зважаючи на вищевикладене, різниця у вартості між реалізацією ТОВ «ВКП «ТАКО» залізничного обладнання на адресу ДП «МТП'ПІВДЕННИЙ» та вартістю його придбання у АТ «ДНІПРОВСЬКИЙ СТРІЛОЧНИЙ ЗАВОД» та інших суб'єктів господарювання складає 7 137 436 грн в т. ч.: за договором поставки від 02.04.2024 № Т/СН-83/24 складає 1 907 532 грн з ПДВ, за договором поставки від 08.08.2024 № Т/СН-267/24 складає 2 621 304 грн з ПДВ та за договором поставки від 30.09.2024 № Т/СН-324/24 складає 2 608 600 грн з ПДВ, які перераховані на розрахункові рахунки ТОВ «ВКП Тако» та в подальшому привласнені.
Також встановлено, що службовими особами ДП «МТП Південний» організовано та проведено закупівлю UA-2025-02-28-006215-a залізничного обладнання (стрілочна продукція, стикова продукція) очікуваною вартістю 5 млн. 248 тис. грн. без ПДВ (6 млн. 297 тис. грн. з ПДВ), переможцем якого визначено ТОВ «ВКП Тако» з остаточною пропозицією 5 184 660 грн. без ПДВ (6 221 592 грн. з ПДВ).
Встановлено, що службовими особами ДП МТП «Південний» під час організації тендерних процедур з метою надання переваг та забезпечення перемоги ТОВ «ВКП Тако», посадовим особам вказаного підприємства заздалегідь надавалась інформація про предмет закупівлі, вимоги до предмета закупівлі, обсяги наявного фінансування, та спільно з представниками ТОВ «ВКП Тако» здійснювали розробку тендерної документації з урахуванням індивідуальних особливостей продукції, що виробляється виключно підконтрольним АТ «Дніпровський стрілочний завод» або перебуває у наявності у пов'язаних підприємств, що унеможливлювало участь у тендерних процедурах інших учасників.
У той же час, інформування посадових осіб ТОВ «ВКП Тако» про проведення ДП «МТП «Південний» закупівель залізничного обладнання ще до оприлюднення в електронній системі закупівель інформацію про публічну закупівлю було забезпечено посадовими особами ДП «МТП «Південний», а саме: заступником директора по матеріально-технічному забезпеченню ОСОБА_12 , начальник відділу матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_13 , заступником начальника відділу матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_14 .
У подальшому, з метою усунення інших потенційних учасників закупівлі, посадові особи ДП «МТП «Південний» спільно з посадовими особами ТОВ «ВКП Тако» розроблено узгоджену тендерну документацію з урахуванням продукції виробництва АТ «Дніпровський стрілочний завод» або яка є у наявності пов'язаних підприємств.
У той же час, з метою штучного формування завищеної очікуваної вартості предмета закупівлі генеральний директор ВКП «Тако» ОСОБА_15 , за участю підконтрольних співробітників вказаного підприємства ОСОБА_16 та ОСОБА_17 підготував та направив до ДП «МТП «Південний» комерційну пропозицію з завідома завищеними цінами. З тієї ж метою ОСОБА_18 вступив у змову з директором ТОВ «Будіндустрія», ТОВ «ЗРС» ОСОБА_19 та службовими особами зазначених підприємств з метою направлення від їх імені фіктивних комерційних пропозицій на адресу ДП «МТП «Південний», з аналогічно завищеними цінами.
Також, під час проведення зазначеної публічної закупівлі, посадовими особами АТ «Дніпровський стрілочний завод» з метою формування уяви відсутності попередньої змови з ТОВ «ВКП Тако» у системі прозоро на адресу ДП «МТП Південний» направлено запит щодо поділу предмета закупівлі на лоти з метою прийняття участі АТ «Дніпровський стрілочний завод» у закупівлі.
В той же час, діючи на виконання заздалегідь розроблено спільного плану щодо привласнення коштів державного підприємства, уповноваженою особою ДП «МТП Південний» ОСОБА_20 , в порушення принципу максимальної економії, було надано відмову у задоволені вказаного запит з формальним посиланням на недоцільність поділу предмета закупівлі на лоти.
За результатом чого, 18.03.2025 ТОВ «ВКП «Тако» визнано переможцем з остаточною пропозицією 5 184 660 грн. без ПДВ (6 178 392 грн. з ПДВ), що більше ніж на 2 млн. грн. вище за ринкову вартість.
Із клопотання вбачається, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетний Генеральний директор АТ «Дніпровський стрілочний завод» ОСОБА_7 .
Підставою для накладення арешту на майно детектив визначив необхідність збереження речового доказу, при цьому постановою ст. детектива БЕБ ОСОБА_8 від 12.11.2025, вилучений в ході проведення обшуку мобільний телефон був визнаний речовим доказом.
Що стосується доводів представника власника майна з приводу того, що ОСОБА_7 не обмежував доступ до мобільного телефону апеляційний суд зауважує, що детективом БЕБ була призначена судова комп'ютерно-технічна експертиза зазначеного телефону.
Окрім того, колегія суддів враховує, що зазначений мобільний може містити видалені файли, що свідчить про те, що на даному етапі досудового розслідування таке втручання у право власності є необхідним.
Згідно із практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).
Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про виправдану потребу у подальшому утриманні зазначеного мобільного телефону для розкриття змісту інформації та відомостей, що у ньому містяться, в тому числі можливо видалених, може бути реалізовано шляхом проведення експертного дослідження, а також наявність достатніх підстав вважати, що існує можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що накладення арешту на відповідний технічний пристрій не є припиненням права власності на нього або невідворотнім позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, однак такий захід є тимчасовим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
У цьому контексті колегія суддівзвертає увагу апелянта на можливість звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України, при умові, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Приписами п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що на теперішній час підстави для задоволення апеляційної скарги представника ОСОБА_6 та скасування ухвали слідчого судді відсутні.
Керуючись ст.ст. 24, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532,615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 27.11.2025 про накладення арешту на мобільний телефон марки Iphone15 Pro, s/n НОМЕР_1 із сім - картою НОМЕР_2 вилучений в ході проведення обшуку 12.11.2025 за адресою АДРЕСА_1 та нежитлових приміщень за вказаною адресою № VI, поз. 2-1-2-10 у к/п № 72024161010000016 від 18.11.2024 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4