Номер провадження: 22-ц/813/724/26
Справа № 523/19391/23
Головуючий у першій інстанції Аліна С.С.
Доповідач Назарова М. В.
17.02.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Павленко Альони Леонідівни
на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2024 року, ухвалене Суворовським районним судом м. Одеси у складі: судді Аліної С.С. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
11.10.2023 АТ «Райффайзен Банк» в особі свого представника Телик Олександри Андріївни звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 16, 509, 524, 530, 536, 549, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_1 достроково заборгованість за заявою-договором про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RО-8113830996 від 12.11.2021, яка становить 202983,85 грн та складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 174100,97 грн; заборгованості за відсотками у розмірі 28882,88, а також стягнути сплачений за подання позову судовий збір у розмірі 3044,76.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.11.2021 між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір про відкриття поточного рахунку та надання кредиту «Кредит готівкою» № 014-RО-8113830996, за яким кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 186888,66 грн строком на 72 місяці під фіксовану процентну ставку - 40,90 % річних, а позичальник зобов'язувався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором. Проте взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав, не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості, у зв'язку з чим станом на 25.08.2023 заборгованість позичальника перед банком становить 202983,35 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 174100,97 грн, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 3167,82 грн; заборгованість за відсотками у розмірі 28882,88 грн, у тому числі прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 23810,58 грн (т. 1, а.с. 1-40).
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість у розмірі 202 983,35 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 174 100 грн 97коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом - 28 882 грн 88 коп., а також судовий збір в розмірі 3 044 грн 76 коп. (т. 1, а.с. 241-244).
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павленко Альони Леонідівни про перегляд заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01.04.2024 у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника Павленко Альони Леонідівни просить заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, а також стягнути з позивача на користь відповідача витрати, пов'язані з розглядом справи.
Доводами апеляційної скарги є те, що:
- суд першої інстанції не взяв до уваги те, що скаржник є інвалідом 2 групи та перебуває на обліку в КНП «Одеська обласна психіатрична лікарня № 2», діагноз шизоафективний розлад, змішаний тип з затяжними психопатичними симптомами та на час розгляду справи відповідач перебував на стаціонарному лікуванні, а також не врахував те, що під час укладання спірного договору розглядалася судова справа щодо визнання ОСОБА_1 недієздатним;
- суд не повідомив належним чином відповідача про розгляд справи та необґрунтовано відмовив представнику відповідача в поверненні до стадії підготовчого провадження, хоча міг вчинити такі дії.
- при ухваленні рішення не враховано що відповідач звільнений від сплати судового збору;
- крім того, з посиланням на положення ст. 225 ЦК України, скаржник вважає, що кредитний договір є недійсним (т. 2, а.с. 1-13).
Ухвалами Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Дришлюка А.І., Сєвєрової Є.С.) від 09.09.2024 та від 07.03.2025 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду (т. 2, а.с. 15, 48).
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк» в особі свого представника Олексюк Марини Миколаївни просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
АТ «Райффайзен Банк» не погоджується із вказаними в апеляційній скарзі твердженнями та вважає, що вона не підлягає задоволенню. Позивач вважає, що висновок судово-психіатричної експертизи не є доказом того, що укладаючи кредитний договір відповідач не усвідомлював свої дії та не міг керувати ними.
В матеріалах справи відсутні докази того, що кредитний договір визнаний недійсним, а поданий позивачем розрахунок заборгованості, на думку позивача, є обґрунтованим та містить, в тому числі, інформацію про фактичну сплату боргу за кредитом та відсотками (т. 2, а.с. 27-35).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2025 здійснено заміну суддів Дришлюка А.І., Сєвєрової Є.С. на суддів-учасників постійно діючого складу колегії Кострицького В.В., Коновалову В.А.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
У судове засідання 17.02.2026 учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, зокрема, позивач АТ «Райффайзен Банк» та їх представник - ОСОБА_2 - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судові повістки-повідомлення на 17.02.2026 отримали в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 18.12.2025 о 23:30:16, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (т. 2, а.с. 81зв.-82), відповідач ОСОБА_1 - у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки його повноважний представник ОСОБА_3 отримала судову повістку-повідомлення на 17.02.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 18.12.2025 о 23:28:16, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 2, а.с. 81), не з'явилися.
Вказане в силу положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.11.2021 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір № 014-RO-82-113830996, відповідно до якого, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 186 888,66 грн, строком на 72 місяці під фіксовану процентну ставку - 40,90% річних (т. 1, а.с. 16).
Згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 виплачено банком кредит у розмірі 186888,66 грн (т. 1, а.с. 17).
Взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконував, кредитні кошти банку у повному обсязі не повернув.
Банк направляв ОСОБА_1 вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором (т. 1, а.с. 18-22), проте вказана вимога повернулася з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т. 1, а.с. 23).
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 25.08.2023 заборгованість позичальника перед банком становить 202983,35 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 174100,97 грн, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 3167,82 грн; заборгованості за відсотками у розмірі 28882,88 грн, у тому числі прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 23810,58 грн (т. 1, а.с. 6-7).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що існування заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростовано та зазначена заборгованість не погашена, а тому вважав, що вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам кредитного договору.
Переглядаючи вказане заочне рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо неналежного сповіщення сторони відповідача про розгляд справи, як процесуальна підстава для скасування заочного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Лише за наявності всіх 4 умов суд може ухвалити у справі заочне рішення.
З матеріалів справи вбачається, а саме з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, направлена судом на адресу відповідача судова повістка повернулася до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (т. 1, а.с. 198-199зв.), що не вважається належним сповіщенням сторони про розгляд справи.
Разом з тим, 01.03.2024 від відповідача ОСОБА_1 (т. 1 .а.с. 200) та в подальшому 18.03.2024 від його представника ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 201) надійшли заяви про ознайомлення з матеріалами справи.
Представник відповідача ознайомилася з матеріалами справи, про що свідчить розписка на її заяві про таке (т. 1, а.с. 201) та була повідомлена про судове засідання, призначене на 01.04.2024, про що самостійно зазначила в своєму клопотанні про повернення до стадії підготовчого провадження (т. 1, а.с. 211) та просила вказане клопотання розглянути за відсутності сторони відповідача (т. 1, а.с. 214).
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 01.04.2024 вказане клопотання залишено без задоволення (т. 1, а.с. 237) та того ж дня увалено заочне рішення.
Отже, оскільки представник відповідача належним чином сповіщений про дату, час і місце розгляду справи і відповідач вважається таким відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, враховуючи відсутність в матеріалах справи відзиву на позов та відсутність заперечень з боку сторони позивача проти такого вирішення справи, судом першої інстанції дотримано вимоги ст. 280 ЦПК України, а тому оскаржуване заочне рішення не може бути скасоване з процесуальних підстав, зазначених у пункті 3 ч. 4 ст. 376 ЦПК України.
Щодо суті спору.
Предметом позову в даній справі є вимоги позивача до відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Тобто, до предмету доказування у даній справі входить доведення/спростування факту укладання договору, перерахування грошових коштів, розмір заборгованості та обґрунтованість розрахунку.
Сторона відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що кредитний договір є недійсним з підстав, визначених ст. 225 ЦК України. Суд першої інстанції не взяв до уваги те, що скаржник є інвалідом 2 групи та перебуває на обліку в КНП «Одеська обласна психіатрична лікарня № 2», діагноз шизоафективний розлад, змішаний тип з затяжними психопатичними симптомами та на час розгляду справи відповідач перебував на стаціонарному лікуванні, а також не врахував те, що під час укладання спірного договору розглядалася судова справа щодо визнання ОСОБА_1 недієздатним.
Проте, вказані обставини не входять до предмету доказування у даній справі, оскільки по справі не заявлено вимоги про визнання недійсним як оспорюваного через порок волі кредитного договору. Тому не підлягають оцінці судом апеляційної інстанції твердження представника відповідача про недійсність такого договору, і ці доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє.
З цих же підстав скаржник вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки сторона відповідача в такому разі могла подати відзив на позовну заяву та зустрічний позов.
Такі доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає неспроможними, оскільки сторона відповідача мала можливість подати відзив на позов з клопотанням про поновлення строку на його подання та, зокрема, ініціювати окремий позов про визнання недійсним кредитного договору на підставі ст. 225 ЦК України та подати відповідне клопотання в рамках даної справи про зупинення провадження у справі з підстав, зазначених у пункті 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, як обов'язкової підстави для зупинення провадження у справі. Разом з тим, таким процесуальним правом, за наявності у відповідача представника, який є адвокатом, сторона відповідача не скористалася, а відповідно до ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Крім того, вказане не є безумовною підставою для скасування судового рішення у відповідності до вимог ч. 3 ст. 376 ЦПК України.
Інших доводів щодо суті ухваленого рішення апеляційна скарга не містить.
Проте, колегія суддів погоджує довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача сплачений позивачем судовий збір за подання позову, оскільки в матеріалах справи містяться докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 має другу групу інвалідності (загальне захворювання), а тому на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
За ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки відповідач звільнений від сплати судового збору, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за подання позову, то в цій частині заочне рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового про компенсацію позивачу розміру судового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Щодо клопотання позивача про закриття апеляційного провадження.
В ході перегляду справи судом апеляційної інстанції від Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» в особі свого представника Собчука Олега Віталійовича надійшла заява про закриття апеляційного провадження, в якому представник позивача просив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі свого представника Павленко Альони Леонідівни на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що ОСОБА_1 визнано недієздатним (рішення ухвалено 11.04.2024), договір про надання правової допомоги укладено 14.03.2024, а апеляційну скаргу подано 29.08.2024, тобто після визнання ОСОБА_1 недієздатним за рішенням суду. З огляду на це, заявник, посилаючись на положення п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, вважає, що на дату подання апеляційної скарги договір про надання правничої допомоги, який укладено 14.03.2024 між адвокатом та ОСОБА_1 , вже був недіючим, так як боржника визнали недієздатним і він в повній мірі не міг самостійно приймати рішення про оскарження судових рішень в апеляційному порядку та делегування даних прав представникові, а отже адвокат не мала повноважень на підписання та подання апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги, який укладено 14.03.2024.
Колегія суддів не може погодитися із такими доводами заявника, оскільки ОСОБА_1 визнано недієздатним на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 10.04.2024, яке набрало законної сили 14.05.2024, та в якому зазначено, що строк дії рішення про визнання ОСОБА_1 недієздатним встановлено на два роки, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. А отже на момент укладення 14.03.2024 року договору про надання правової допомоги правосуб'єктність Погодіна Є.В. дозволяла йому укласти такий і вказане не впливає на повноваження представника скаржника на подання апеляційної скарги після визнання його недієздатним, оскільки вказане не є підставою для припинення дії договору та, як наслідок, повноважень адвоката як представника на підставі договору. За таких обставин клопотання позивача про закриття апеляційного провадження задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 358, 362, 367, 374, 375, 376 ЦПК України, апеляційний суд
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» в особі свого представника Собчука Олега Віталійовича про закриття апеляційного провадження відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Павленко Альони Леонідівни задовольнити частково.
Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 квітня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» сплаченого судового збору за подання позову скасувати.
Компенсувати Акціонерному товариству «Райффайзен Банк» (ЄДРПОУ 14305909, адреса: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А) судовий збір, сплачений за подання позову, у розмірі 3044,76 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В іншій частині заочне рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 17 лютого 2026 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький
.