Номер провадження: 22-ц/813/612/25
Справа № 504/4137/15-ц
Головуючий у першій інстанції Жовтан П. В.
Доповідач Карташов О. Ю.
09.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Тищенко Станіслав Юрійович
на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 вересня 2023 року
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним майном подружжя та визнання права власності на майно
Короткий зміст позовних вимог
В 2015 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить: встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 з січня 1996 р. по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати індивідуальний житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , який був зареєстрований на його ім'я на підставі договору купівлі-продажу майна №18433 від 24.04.1997 року, зареєстрованого на Одеській товарній біржі.
Позивач зазначає, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.07.2004 року визнана дійсною угода купівлі-продажу житлового будинку та господарських будівель АДРЕСА_1 , та визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на вказаний будинок.
ОСОБА_1 (позивач) з ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1979 року, від якого народилися двоє дітей.
Вказаний шлюб був розірваний 07.02.1995 року, однак з січня 1996 року вони відновили подружні відносини, що також підтверджується актом, складеним депутатом Першотравневої сільської ради Лиманського (Комінтернівського) району Одеської області, який складений, в тому числі, за результатами опиту сусідів.
24.04.1997 року ОСОБА_1 з ОСОБА_4 за спільні кошти придбали житловий будинок АДРЕСА_1 .
Позивач стверджує, що на час постановлення рішення суду (12.07.2004 року) про визнання права власності на майно за ОСОБА_4 , вона із ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних відносинах та проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу за вказаною вище адресою, в тому числі, до дня його смерті, виховували дітей.
Відповідно до довідки Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 2263 від 26.10.2015 року ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 вересня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про визнання майна спільним майном подружжя та визнання права власності на майно - задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 із ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 з січня 1996 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано індивідуальний житловий будинок по АДРЕСА_1 спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право приватної власності на 1/2 частину індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Тищенко С.Ю., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції не з'ясовано всі обставини справи, порушено норми процесуального та матеріального права, просить рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.09.2023 року - скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільним майном подружжя та визнання права власності на майно залишити без задоволення у повному обсязі; застосувати строки позовної давності до позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга вмотивована тим, що обставини зазначені у позові не відповідають дійсності і юридично є неможливим, оскільки у Кодексі про шлюб та сім'ю 1963 року відсутня норма права, яка передбачала встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Звертає увага, на докази, що спростовують доводи позову про спільне проживання позивача з нині покійним ОСОБА_4 .
Зазначає, що позивач після розлучення з ОСОБА_4 у 1997 року ніколи не мешкала однією сім'єю, не вела спільне господарства, відносини були конфліктні не притаманні подружжю.
На думку скаржника, позивач пропустила строки позовної давності.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_2 адвокат Тищенко С.Ю. підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити з зазначених у ній підстав.
Позивачка ОСОБА_1 та її адвокат Редванська Н.В. в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили оскаржуване рішення залишити без змін.
Інші учасники справи у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, причини не явки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду, або проведення розгляду в режимі відеоконференції не подавали.
Додатково для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зроблено повідомлено шляхом розміщення Одеським апеляційним судом оголошення на офіційному веб-сайті судова влада України про місце, дату та час розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1979 року, який був розірваний 07.02.1995 року (т. 1 а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , про що в книзі реєстрації та актів цивільного стану про смерть виконавчого комітету Курячелозівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області вчинено актовий запис за № 19 та повторно видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 15.07.2015 р.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.
Спадкоємцями першої черги на спадщину, були: син - ОСОБА_2 , донька - ОСОБА_6 , які у встановленому законом строк звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.
Згідно договору купівлі-продажу майна №18433 від 24.04.1997 року, зареєстрованого на Одеській товарній біржі, ОСОБА_4 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 ; зазначений договір зареєстрований в Комінтернівському РБТІ (реєстровий номер 6-114-116, інвентаризаційна справа №3020).
Рішенням Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області №89-ХХІІІ від 30.03.2000 року вулиця Комсомольська була перейменована в Центральну.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.07.2004 року визнана дійсною угода купівлі-продажу житлового будинку та господарських будівель АДРЕСА_1 , та визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на вказаний будинок.
З інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачаться, що датою прийняття рішення про державну реєстрацію є 19.10.2004 року та підставою виникнення права власності вказано Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.07.2004 року, справа №2-990/2004 р., відомості про інші речові права відсутні.
Відповідно до довідки Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 2263 від 26.10.2015 року ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно із частиною другою статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Згідно із абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99, обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19 та від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуваннях, самі по собі окремо, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1979 року, від якого народилися двоє дітей.
Вказаний шлюб був розірваний 07.02.1995 року, однак з січня 1996 року ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_4 відновили подружні відносини, що також підтверджується актом, складеним депутатом Першотравневої сільської ради Лиманського (Комінтернівського) району Одеської області, який складений, в тому числі, за результатами опитування сусідів.
Згідно договору купівлі-продажу майна №18433 від 24.04.1997 року, зареєстрованого на Одеській товарній біржі, ОСОБА_4 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 ; зазначений договір зареєстрований в Комінтернівському РБТІ (реєстровий номер 6-114-116, інвентаризаційна справа №3020).
Рішенням Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області №89-ХХІІІ від 30.03.2000 року вулиця Комсомольська була перейменована в Центральну. (т. 1 а.с.23).
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.07.2004 року визнана дійсною угода купівлі-продажу житлового будинку та господарських будівель АДРЕСА_1 , та визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на вказаний будинок.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 (т. 1 а.с.7), після смерті якого відкрилася спадщина.
Відповідно до довідки Першотравневої сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 2263 від 26.10.2015 року ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.
У даній справі підлягають застосовуванню норми Сімейного кодексу України, оскільки відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як подружжя припинились лише через смерть останнього, у 2015 році, отже були триваючими.
На спадщину, що відкрилась в відповідності зі ст. 1261 ЦК України було два спадкоємця першої черги: син - ОСОБА_2 , донька - ОСОБА_6 , спадкодавця, які у встановлений законом строк звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в ред. 2004 року, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (стаття 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. (Постанова Верховного суду України від 01.07.2015 р. справа № 6-612цс15 та від 16.12.2015 р. справа № 6-2641цс15).
Частиною 4 ст. 368 ЦК України встановлено, що майно набуте в результаті спільної праці та за спільні кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року (чинного на час виникнення спірних відносин) майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
При цьому за змістом ч. 4 ст. 368 ЦК України для набуття членами сім'ї права спільної сумісної власності на певне майно необхідна сукупність двох передумов: майно, набуте в результаті спільної праці; майно, набуте за спільні кошти.
Судом першої інстанції встановлено, що подружжя ОСОБА_7 , працюючи на Комінтернівській птахофабриці отримали житло.
В 2000-2001 роки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 здійснили перебудову будинку, побудувавши котельню, навіс літ. Д, сарай літ Е, сарай літ. Ж, навіс літ. З, гараж літ. Н, літню кухню, рік побудови яких позначений в технічному паспорті, виготовленому Комінтернівським РБТІ станом на 02.05.2004 року.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
При цьому, Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, №14448/88, §33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).
Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Перебудова будинку здійснювалась за спільні кошти подружжя, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири 14.11.2001 року, згідно якого ОСОБА_4 продав квартиру, отриману сім'єю у власність шляхом приватизації, та іншого майна за ці грошові кошти не придбавав.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимоги про спільне майно та визнавання за позивачем право приватної власності на 1/2 частину індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .
При цьому, суд першої інстанції не врахував висновок Верховного Суду щодо встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) зроблено висновок:
У справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК).
Велика Палата Верховного Суду також зазначає, що вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу може бути вирішена в порядку окремого судового непозовного цивільного судочинства, що передбачено розділом IV ЦПК України, у випадку, якщо між сторонами не існує спору. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.
Таким чином, у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позовної вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Керуючись ст.367, п. 2 ч. 1 ст.374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Тищенко Станіслав Юрійович, задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 вересня 2023 року скасувати в частині задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'ю без реєстрації шлюбу та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в задоволені позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький