Справа № 747/22/26
Провадження № 2/747/75/26
іменем України
23.02.2026 року селище Талалаївка
Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої судді Тіщенко Л.В.
секретаря Зірки В.П.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу. В позовній заяві вказує, що шлюб між ними було укладено 22.02.2014 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей - доньку ОСОБА_3 , 2010 року народження та доньку ОСОБА_4 , 2015 року народження. Спільне життя з відповідачем не склалося, сторони не проживають разом з вересня 2025 року, спільне господарство не ведуть, примирення між ними неможливе, шлюб носить формальний характер, тому просить шлюб між сторонами розірвати.
Ухвалою від 15 січня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 29 січня 2026 року. Ухвалою від 29 січня 2026 року за клопотанням відповідача сторонам надано термін на примирення на три місяці та провадженя по справі зупинено. Ухвалою від 10 лютого 2026 року за заявою відповідача поновлено провадженя по справі та призначено судове засідання на 23 лютого2026 року.
В судове засідання учасники справи не з'явились, хоча повідомлені належним чином. Позивачка в позовній заяві просила суд розглянути справу без її участі. Відповідач в заяві просив суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає. Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши та проаналізувавши наявні по справі докази, приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що шлюб між сторонами укладено 22 лютого 2014 року згідно свідоцтва про шлюб (повторного) серії НОМЕР_1 (а.с.4) від шлюбу сто рони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.8-9)
З встановленого в судовому засіданні випливають наступні правовідносини.
Згідно ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Правові підстави розірвання шлюбу викладені у Сімейному кодексі України. Відповідно до ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. За приписами ч.3 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права чоловіка, дружини на свободу та особисту недоторканість. Відповідно до ч.3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Згідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них чи інтересам неповнолітніх дітей. Пункт 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вказує, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам неповнолітніх дітей.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
З урахуванням обставин справи, враховуючи позицію позивача щодо неможливості подальшого збереження шлюбу, згоди відповідача на розірвання шлюбу, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечитиме інтересам сторін, та їхніх неповнолітніх дітей, що відповідно до ст. 112 СК України є підставою для розірвання шлюбу. Беручи до уваги викладене, те, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад, оскільки позивачка скористалась своїм правом та звернулась до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу, суд вважає за можливе задовольнити позовну заяву та розірвати шлюб між сторонами, оскільки законодавством України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини та чоловіка, примус до шлюбу не допускається.
Також відповідно до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки позивачка жодних клопотань з приводу зміни прізвища до суду не надавала, тому суд вважає за можливе після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище.
Крім того, позивачка ОСОБА_1 після сплати судового збору за ухвалою від 14.01.2026 року у заяві просила суд стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати. Розглядаючи дану вимогу, суд виходить з наступного. Стаття 133 ЦПК України встановлює, що судові витрати складаються, зокрема, з судового збору. У відповідності до ст 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог і у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Позивачкою при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в сумі 13 31, 20 грн згідно квитанції від 14.01.2026 (а.с.1), а оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову, тому у відповідності до положень ст 141 ЦПК України понесені позивачкою судові витрати підлягають до відшкодування відповідачем у повному розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 76-81, 136, 141, 200, 206, 211, 247, 264-265 ЦПК України, суд, ст. 24, 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22 лютого 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Талалаївського районного управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис № 06 - розірвати. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишити шлюбне.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканки АДРЕСА_1 , 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Л.В.Тіщенко