Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62
Іменем України
"23" грудня 2010 р. Справа № 10/140
За позовом: Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави, вул. Коцюбинського 57, м. Чернігів,14000
В особі: Головного управління Держкомзему у Чернігівській області,
пр-т Миру, 61, м. Чернігів, 14005
Відповідач 1: Ріпкинська районна державна адміністрація,
вул. Святомиколаївська, 85, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000
Відповідач 2: Фізична особа -підприємець ОСОБА_1,
АДРЕСА_2
Предмет спору: про визнання недійсним рішення та визнання недійсним договору оренди землі
Суддя І.Г.Мурашко
Представники сторін:
Прокурор: Негода В.М. , ст. пом. прокурора, посвідчення № 325 від 09.12.2009р.
Позивач: Тканко К.В ., довіреність № 4240 від 06.09.2010р. , представник
Відповідач 1: ОСОБА_3, довіреність № 03-69/274 від 19.07.2010р., представник
Відповідач 2: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ріпкинським РВ УМВС України в Чернігівській області, 08.08.2005 року
В судовому засіданні 23.12.2010р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Чернігівським міжрайонним природоохоронним прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Чернігівській області подано позов до Ріпкинської районної державної адміністрації та до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним розпорядження Ріпкинської райдержадміністрації № 499 від 15.12.2006 року, визнання недійсним договору оренди землі від 15.12.2006 року, скасування реєстраційного запису про реєстрацію спірного договору за № 040783600001, вчиненого 03.03.07р. Ріпкинським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»та зобов»язання Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 повернути із користування до земель державної власності земельну ділянку загальною площею 4,3га, у тому числі 4,3га -водоймища.
Прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі .
Відповідач 1 надав до матеріалів справи письмовий відзив ( а.с.161-164 т.1/2), в якому заперечує проти задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач 2 надав до матеріалів справи письмовий відзив ( а.с.169-174 т.1/2), в якому заперечує проти задоволення позову в повному обсязі та просить у позові відмовити повністю.
За клопотанням прокурора, задоволеного судом ухвалою від 09.12.2010р., на підставі ст.30 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні були заслухані пояснення представника Деснянського бассейнового управління водних ресурсів ( довіреність від 20.12.2010р. а.с.40 т.2/2).
За клопотанням відповідача1, задоволеного судом, до матеріалів справи було витребовано Положення «Про порядок надання водних об»єктів(їх частин) місцевого значення та ставків на умовах оренди для риборозведення», Рішення Чернігівської обласної ради від 30.10.01р. «Про надання в оренду земельних ділянок водного фонду для риборозведення», яким це Положення затверджено, Розпорядження голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 15.12.06р. за № 455 «Про порядок надання в оренду земельних ділянок водного фонду(водних об»єктів).
Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають значення для вирішення спору , суд , -
Предметом даного спору є правомірність та законність надання відповідачем 1 та правомірність та законність набуття відповідачем 2 права оренди земельної ділянки. У земельних відносинах держава та територіальні громади через свої органи можуть брати участь як для реалізації влади у публічно-правових відносинах, так і з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, зокрема, прав власника земельних ділянок. Розгляду у господарських судах підлягають спори, що виникли із земельних відносин приватноправового характеру, склад сторін у яких відповідає статтям 1, 2 Господарського кодексу України . Приватноправовим є спір, що виник з відносин здійснення сторонами на засадах рівності цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки, врегульованих нормами цивільного або господарського права. Відповідно до статті 13 Конституції України, статті 324 Цивільного кодексу України статті 148 Господарського кодексу України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Права власника від імені Українського народу в межах, визначених Конституцією України, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Виходячи з вказаних положень Конституції України, а також зі статей 177 та 181, глави 30 Цивільного кодексу України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, відносини щодо набуття та реалізації громадянами та юридичними особами прав на земельні ділянки та цивільного обороту земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими. За змістом статей 13,14 Конституції України, статті 11 Цивільного кодексу України, статей 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України рішення органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб'єкту у власність або у користування втілює волевиявлення власника землі і реалізується у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України , спрямованих на раціональне використання землі як об'єкта нерухомості (власності). Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, які втілюють волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин, на підставі яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, а тому, суд приходить до висновку, що у даному випадку спір підлягає розгляду в господарському суді.
Аналогічна позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 24.09.10р.по справі № 21/104, від 09.09.10р. по справі № 5/304-09, від 07.09.10р. по справах № 2-29/3836-2009 та № 2-31/5738-2009, від 06.09.10р. по справі № 14/045/10, від 31.08.10р. по справі № 13/726, від 25.08.10р. по справі № 18/259н, тощо.
Спірне розпорядження Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 15.12.06р. за № 499 № «Про оренду ставка ПП ОСОБА_1.», прийнято з метою встановлення орендної плати за водний об»єкт-ставок у спірному договорі оренди. Зазначеним розпорядженням вирішено перезаключити договір оренди водоймища -ставка, що знаходиться за межами населеного пункту, приватному підприємцю ОСОБА_1 (відповідач 2), загальною площею 4,3га для риборозведення та промислового вилову риби за рахунок земель запасу Сиберізької сільської ради строком на 10 років, передбачити у договорі оренди плату за земельну ділянку та окремо - за водний об»єкт, що знаходиться в басейні р.Білоус, як водний об»єкт загальнодержавного значення.(а.с. 5).
15 грудня 2006року між Ріпкинською державною адміністрацією (орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1.(орендар) було укладено договір оренди землі, який зареєстровано в Ріпкинському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.03.07р. за № 040783600001. Договір укладено строком на 10років (п. 8 Договору). Підстава укладення спірного договору, тобто посилання на рішення уповноваженого органу , в спірному договорі оренди взагалі відсутнє.
Відповідно до п.п. 1 та 2 Договору, відповідач 1 (орендодавець) надає, а відповідач 2 (орендар) «приймає в строкове платне користування земельну ділянку для риборозведення, яка знаходиться на території Сиберізької сільської ради урочище «Раківка». В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4,3га, у тому числі 4, 3га водоймища».
Згідно п. 18 Договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення.
Згідно п. 19 Договору, іншими умовами передачі земельної ділянки в оренду, зокрема, є наявність акта обстеження водного об»єкту та довідки про водогосподарську обстановку на ньому. Договір оренди до його укладення погоджується орендодавцем з Державним управлінням екології та природних ресурсів в області, обласним виробничим управлінням меліорації водного господарства. Договір оренди після погодження з зазначеними органами в місячний термін підлягає державній реєстрації орендодавцем відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п. 20 Договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом її приймання -передачі.
Факт приймання - передачі земельної ділянки, загальною площею 4,3 га за рахунок земель запасу Сиберізької сільської ради урочище «Раківка»строком на 10 років, підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання -передачі земельної ділянки від 03.03.07р. (а.с. 26т.1/2).
Підтримуючи позов в судовому засіданні, прокурор посилався, зокрема, на те, що Кабінетом Міністрів України до цього часу не розподілені повноваження між Кабінетом Міністрів України та місцевими державними адміністраціями щодо передачі водних об»єктів загальнодержавного значення, а тому на думку прокурора районна державна адміністрація не має повноважень щодо передачі в оренду водних об»єктів загальнодержавного значення відповідачу 2, а також зазначає, що укладення договору оренди землі від 15.12.06р. відбулось з порушенням земельного законодавства, оскільки до укладення договору оренди від 15.12.06р. не було проведено розробку проекту відведення земельної ділянки та, відповідно до вимог ст.51 Водного кодексу України, не погоджено питання передачі в оренду водного об»єкту-ставка з органами навколишнього природного середовища та водного господарства.
Позивач підтримуючи позов, крім того зазначив, що спірним Розпорядженням від 15.12.06р. за № 499 «Про оренду ставка ОСОБА_1.»вирішено переукласти договір оренди водоймища, рішення щодо передачі відповідачу 2 в оренду земельної ділянки, відповідачем1 не приймалось, що суперечить вимогам земельного законодавства (а.с. 158-160 т.1/2).
Відповідач 1 проти задоволення позову заперечував в повному обсязі з підстав, заявлених у письмовому відзиві на позов ( а.с.161-164 т.1/2), в якому, зокрема, зазначає, що наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.97р. за № 41 «Про затвердження Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об»єктів місцевого значення», затверджений перелік річок та водойм, що віднесені до водних об»єктів місцевого значення. В зазначеному Переліку водні об»єкти Чернігівської області не значаться, тобто спірна штучно створена водойма на землях урочища «Раківка», з цих підстав, на думку відповідача 1 відноситься до об»єктів загальнодержавного значення. На думку відповідача 1, ст..51 Водного кодексу України не підлягає застосуванню в зв»язку із її невідповідністю Конституції України, Земельному кодексу України та Закону України «Про оренду землі», спірна земельна ділянка передавалась разом з водоймою, в межах повноважень, наданих відповідачу1 ч.2 ст.3 та ч.4 ст.4 Закону України «Про оренду землі», проект відведення спірної земельної ділянки був виконаний при укладенні договору оренди водного об»єкту від 30.11.2001р. між відповідачем 2 та Чернігівською обласною радою, спірним розпорядженням ( п.1) переукладений зазначений договір оренди водоймища -ставка строком на 10 років в зв»язку із необхідністю стягнення з відповідача 2 орендної плати за користування водним об»єктом - ставком.
Відповідач 2 просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні представник Деснянського бассейнового управління водних ресурсів заявив, що відповідачем прийнято спірне рішення з перевищенням повноважень щодо надання саме водного об»єкту в оренду, крім того зазначив, що при укладенні спірного договору відповідачами не було виконано вимоги чинного законодавства та умов спірного договору щодо погодження договору оренди з органами навколишнього природного середовища та водного господарства до укладення договору оренди. На вимогу суду, представником Деснянського бассейнового управління водних ресурсів було надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії схеми бассейна реки Десна та паспорт та схема бассейна р. Білоус ( а.с.33-39 т.2/2).
При дослідженні наданих сторонами доказів судом встановлено.
Відповідно до рішення Чернігівської обласної ради від 30.10.01р. «Про надання в оренду земельних ділянок водного фонду для риборозведення», вирішено надати земельні ділянки водного фонду, які були у користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили своє існування в процесі реформування і належать до земель запасу,- в користування і на умовах оренди суб»єктам підприємницької діяльності (згідно з додатком) для риборозведення. Згідно п. 5 Додатку до рішення обласної ради від 30.10.01р. ОСОБА_1 надана в оренду земельна ділянка 4,3га, термін оренди -3 роки(а.с. 32, 33 т.1/2). 30 листопада 2001 року між Чернігівською обласною радою (орендодавцем) та приватним підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди водного об»єкту (його частини), відповідно до п. 1 якого, на основі рішення 19 сесії обласної ради 23 скликання від 31.10.01р., орендодавець передає, а орендар приймає в оренду водойму розміром 4,3га, розташовану на землях водного фонду Сиберізької сільської ради Ріпкинського району. Відповідно до п. 2 Договору, договір укладено строком на 3 роки. Початок дії договору оренди -з моменту його підписання, закінчення -30 листопада 2004року. ( а.с.29-31 т.1/2).
Згідно вимог ст..3 Земельного кодексу України станом на 30.10.2001, розпорядження землею, передача землі у власність або надання у користування належало до компетенції Ради народних депутатів, так саме як і надання водних об»єктів місцевого значення в оренду належало до компетенції обласних рад у відповідності до вимог ст..51 Водного кодексу України.
Договір укладався відповідно до Положення «Про порядок надання водних об»єктів(їх частин) місцевого значення та ставків на умовах оренди для риборозведення», затвердженого Рішенням Чернігівської обласної ради від 31.07.01р (а.с. 49 т.1/2), пунктом 7 Положення, із змінами внесеними рішенням Чернігівської обласної ради від 30.10.01р.(а.с.58 т.1/2), встановлено, що проект відведення погоджується з обласними управлінням земельних ресурсів, Державним управлінням екології та природних ресурсів в Чернігівській області, обласною державною інспекцією рибоохорони та відповідними райдержадміністраціями, в разі наявності на водоймах гідротехнічних споруд, - з обласним управлінням меліорації і водного господарства.
При передачі в оренду земель водного фонду із земель запасу Сиберізької сільської ради та ставка ОСОБА_1.(відповідачу 2) для риборозведення, було проведено збір матеріалів попереднього погодження та підготовку необхідних документів для передачи в оренду земель водного фонду та ставка, що підтверджується відповідними доказами в матеріалах справи, а саме: заява відповідача 2 від 03.09.01р. про надання такого дозволу , лист Чернігівської обласної ради від 07.09.01р. за № 01-02/475 про підготовку матеріалів відведення земель водного фонду, висновок Сиберізької сільської ради від 25.09.01р. про погодження надання в оренду ставка, висновок райсанепідстанції, висновок Ріпкинської районної державної екологічної інспекції Чернігівської області від 10.10.01р. за № 78, погодження державного управління екології та природних ресурсів в Чернігівській області від 11.10.01р. за № 06-1/472, висновок Чернігівської обласної Держрибінспекції по матеріалах відведення ПП ОСОБА_1 в тимчасове користування земель водного фонду, ставка розташованого на землях Сиберізької сільської ради та погодження Ріпкинської районної ради Чернігівської області та Ріпкинського районного відділу земельних ресурсів на оренду ставка для риборозведення відповідачу 2 (а.с. 139-145 т.1/2). В матеріалах справи міститься висновок державної землевпорядної експертизи від 17.10.01р. за № 331, в п. 3.1 якого зазначено, що проект відведення земельних ділянок водного фонду для ведення рибного господарства в основному відповідає вимогам існуючого земельного законодавства, оцінюється позитивно і погоджується, при цьому, зокрема, зазначено, що на плані землекористування відсутній опис меж. (а.с. 156 т.1/2).
В зв»язку із закінченням строку дії договору оренди від 30.11.01р. відповідачем 2 було подано відповідачу1 заяву від 09.11.04р. про продовження строку оренди ставка загальною площею 4,3га строком на 10років(а.с. 149 т.1/2) та Розпорядженням Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області від 09.11.05р. за № 340 «Про надання в оренду земель водного фонду місцевого значення», було продовжено термін оренди водоймища, яке знаходиться за межами населеного пункту, відповідачу 2, загальною площею 4,3га для риборозведення та промислового вилову риби за рахунок земель запасу Сиберізької сільської ради строком на 10 років(а.с. 167-168 т.1/2).
Зазначене розпорядження втратило чинність на підставі п.5 розпорядження відповідача1 від 15.12.2006р. №499, яке оскаржується.
Оскаржуване розпорядження відповідача1 від 15.12.2006р. №499 «Про оренду ставка ПП ОСОБА_1.»було прийнято з метою переукладення договору оренди саме ставка та встановлення відповідачу2 орендної плати за водний об»єкт, що на думку відповідача1 знаходиться в басейні р.Білоус та є водним об»єктом загальнодержавного значення. Суд погоджується з прокурором та позивачем щодо перевищення відповідачем1 повноважень при прийнятті спірного розпорядження щодо надання відповідачу2 в оренду водного об»єкту-ставка та встановлення орендної плати за оренду водного об»єкту виходячи з наступного.
Посилання відповідача1 на Наказ Державного комітету України по водному господарству від 03.06.97р. за № 41 «Про затвердження Переліку річок та водойм, що віднесені до водних об»єктів місцевого значення», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.01.98р. за № 2/2442(а.с. 3-16 т.2/2 ), в якому затверджений перелік річок та водойм, що віднесені до водних об»єктів місцевого значення та в якому водні об»єкти Чернігівської області не значаться, а тому відповідач1 вважає, що штучно утворений спірний ставок є водним об»єктом загальнодержавного значення, судом не береться до уваги в зв»язку із тим, що зазначеним наказом затверджений перелік водних об»єктів місцевого значення лише по Одеській, Миколаєвській, Херсонській, Запорізській, Донецькій областях та АРКрим, тобто лише по півдню України, по яких проведено відповідну інвентаризацію водних об»єктів. Відсутність спірного водного об»єкту в даному переліку свідчить не про загальнодержавне значення спірного штучно створеного водного об»єкту, а про не проведення відповідної інвентаризації в більшості областей України, у тому числі в Чернігівської області.
Між тим, в самому Водному кодексі України чітко визначені ознаки, по яких водні об»єкти поділяються на об»єкти загальнодержавного та місцевого значення. Так, відповідно до ст. 5 Водного кодексу України, до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що спірний водний об»єкт є штучним утворенням , з наданих представником Деснянського бассейнового управління водних ресурсів, яке є уповноваженим органом Держкомводгоспу, документів, а саме , належним чином засвідчених копій схеми бассейна реки Десна та паспорту та схеми бассейна р. Білоус ( а.с.33-39 т.2/2) не вбачається , що зазначений штучностворений водний об»єкт є притоком річок Білоус чи Десна, на наданих схемах басейнів рік та в паспорті р.Білоус, виготовленому Чернігівським проектно-дослідницьким інститутом «Чернігівводпроект»Державного комітету по водному господарству, - він відсутній, а тому у суду немає підстав вважати його притоком р.Білоус чи р.Десна.
Крім того, відповідно до виписки з довідки форми 6-зем, яка також є офіційним документом, за відповідачем2 зареєстровано право користування земельною ділянкою загальною площею 4,3га, у тому числі «під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами»- 4,3 га. В примітці зазначено, що земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів Сиберізької сільської ради (а.с.137 т.1/2).
Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради, орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. Розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Таким чином, в будь-якому випадку, відповідач1 не наділений повноваженнями щодо надання в оренду водних об»єктів, у тому числі і спірного ставка, а тому оскаржуване розпорядження Ріпкинської райдержадміністрації № 499 від 15.12.2006 року «Про оренду ПП ОСОБА_1.»суперечить вищезазначеному чинному законодавству , що є підставою для задоволення судом позову в частині визнання недійсним розпорядження Ріпкинської райдержадміністрації № 499 від 15.12.2006 року.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 27.11.07р. по справі № 04/326 (31.01.08р. Верховним судом України відмовлено у порушенні провадження з перегляду Постанови).
Разом з тим, згідно з п.5 розпорядження Ріпкинської райдержадміністрації № 499 від 15.12.2006 року вважалось втратившим чинність розпорядження голови Ріпкинської райдержадміністрації № 340 від 09.11.2005р. «Про надання в оренду земель водного фонду місцевого значення», а тому, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відмову у позові в частині зобов»язання Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 повернути із користування до земель державної власності земельну ділянку загальною площею 4,3га, у тому числі 4,3га -водоймища, оскільки після визнання судом недійсним оскаржуваного розпорядження відповідача1, є чинним розпорядження голови Ріпкинської райдержадміністрації № 340 від 09.11.2005р. «Про надання в оренду земель водного фонду місцевого значення», яким відповідачу 2 за рахунок земель запасу Сиберізької сільської ради було продовжено термін оренди спірного водоймища строком на 10 років(а.с. 167-168 т.1/2).
Вирішуючи спір щодо визнання недійсним договору оренди землі від 15.12.2006 року (а.с.24-26 т.1/2) суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», до повноважень в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля, місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Згідно ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для сільськогосподарського використання ( а) та ведення водного господарства (б). Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі».
В оскаржуваному договорі оренди землі, укладеному між відповідачами, взагалі не зазначено на підставі якого рішення органу виконавчої влади укладається спірний договір.
Відповідач1 з посиланням на матеріали передачі в оренду спірного ставка в 2001р. (а.с.139-146 т.1/2) стверджує, що при укладенні даного договору не повинен був розроблятися проект відведення, оскільки відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на момент укладення договору зазначено, що передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення. В той же час, сторонами договору узгоджений та підписаний п. 18 Договору, згідно з яким передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Крім того, у висновку державної землевпорядної експертизи від 17.10.01р. за № 331, га якій посилаються відповідачі, в п. 3.1 зазначено, що на плані землекористування відсутній опис меж. (а.с. 156 т.1/2). Відповідно до п.43 Договору , вимог ст..15 Закону України «Про оренду землі», та п.14 чинного Розпорядження голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 15.12.06р. за № 455 «Про порядок надання в оренду земельних ділянок водного фонду(водних об»єктів)», яким керувався відповідач 1 при укладенні спірного договору оренди, невід'ємною частиною договору оренди землі є:план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень(обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом. До матеріалів справи відповідачами надано з додатків до спірного договору лише акт приймання-передачі об'єкта оренди та матеріали передачі в оренду спірного ставка в 2001р. (а.с.139-146 т.1/2), в яких, зокрема, відсутні кадастровий план земельної ділянки та акт визначення меж земельної ділянки в натурі . При цьому, в зазначеному чинному розпорядженні № 455, пунктом 10.7 Порядку встановлено, що у разі, якщо проект відведення земельної ділянки водного фонду розроблявся для попереднього користувача, межі водного об»єкта та його прибережної смуги визначені у натурі і водний об»єкт буде використовуватись без зміни раніше встановленого цільового призначення та меж орендованої земельної ділянки водного фонду, замість проекту відведення розробляється технічна документація зі складання договору оренди водного об»єкта, яка погоджується у тому ж порядку як і проект землеустрою, що не суперечить ст..56 Закону України «Про землеустрій», згідно якій, в редакції на момент укладення спірного договору, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає, зокрема, план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки;акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання;акт перенесення в натуру меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути, тощо.
Предметом спірного договору оренди є земельна ділянка водного фонду, надання якої в користування має певні особливості. Статтею 85 Водного кодексу України встановлено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством, однак при цьому зазначено, що користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення, засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме ст. 58 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення спірного договору, встановлено, що навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою ( ч.2). У ч.1 ст. 60 цього кодексу також зазначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
При передачі в оренду спірного водного об»єкту відповідачами були порушені зазначені вимоги чинного законодавства щодо встановлення за проектом землеустрію водоохоронних зон навколо спірного водного об»єкту .
Крім того, згідно п. 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 677 від 26.05.04р., визначено, що проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, що не суперечить вимогам ст..51 Водного кодексу України, згідно якій право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства. Аналогічно, відповідно до п. 16 чинного Розпорядження від 15.12.06р. за № 455, Договір оренди земельної ділянки водного фонду погоджується з Державним управлінням екології та природних ресурсів в області - в частині дотримання вимог природоохоронного законодавства, обласним виробничим управлінням меліорації і водного господарства -в частині дотримання умов експлуатації водного об»єкта, територіальними органами земельних ресурсів -в частині дотримання земельного законодавства, Деснянським державним басейновим управлінням охорони водних живих ресурсів -в частині здійснення рибогосподарської діяльності.
Пунктом 19 Договору, підписаного відповідачами, також встановлені умови передачі земельної ділянки в оренду, зокрема: наявність акта обстеження водного об»єкту та довідки про водогосподарську обстановку на ньому, погодження. орендодавцем Договору оренди до його укладення з Державним управлінням екології та природних ресурсів в області, обласним виробничим управлінням меліорації водного господарства. Договір оренди лише після погодження з зазначеними органами в місячний термін підлягає державній реєстрації орендодавцем та відповідно до п. 20 Договору, тільки після цього передається орендарю за актом її приймання -передачі.
Однак матеріалами справи підтверджується, що відповідачами зазначені вимоги чинного законодавства та умови щодо укладення спірного договору не виконані, на що також в судовому засіданні наполягали прокурор, представник позивача та представник Деснянського бассейнового управління водних ресурсів.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п»ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Враховуючі вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо визнання недійсним договору оренди землі від 15.12.2006 року.
Що стосується позовної вимоги про скасування реєстраційного запису про реєстрацію спірного договору за № 040783600001, вчиненого 03.03.07р. Ріпкинським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», то суд звертає увагу прокурора та позивача, що зазначена вимога не може бути задоволена щодо відповідача1 та відповідача2, оскільки відповідно до вимог ст.. 15 п. »г»Земельного кодексу України, ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок віднесено до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин , а тому може бути вирішено судом по суті в разі виникнення спору між позивачем та уповноваженим органом Державного комітету України по земельних ресурсах.
Керуючись ст.ст. 22, 29, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
1.Визнати недійсним розпорядження голови Ріпкинської райдержадміністрації № 499 від 15.12.2006року «Про оренду ставка ПП ОСОБА_1.».
2. Визнати недійсним договір оренди землі від 15.12.06р., укладений між Ріпкинською районною державною адміністрацією та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, який зареєстровано в Ріпкинському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.03.07р. за № 040783600001.
3. Стягнути з Ріпкинської районної державної адміністрації (вул. Святомиколаївська, 85, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000 ) в доход державного бюджету на рахунок № 31111095700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, символ звітності 095, код 22825965, МФО 853592, код платежу 22090200)- 21,25 грн. державного мита
4. Стягнути з Ріпкинської районної державної адміністрації (вул. Святомиколаївська, 85, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000 ) в доход державного бюджету ( отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, р/р 31210264700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965, код бюджетної кодифікації 22050003) -59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Інд. номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету на рахунок № 31111095700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, символ звітності 095, код 22825965, МФО 853592, код платежу 22090200)- 21,25 грн. державного мита
6. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Інд. номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету ( отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, р/р 31210264700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965, код бюджетної кодифікації 22050003) - 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В інший частині позову відмовити.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 28.12.10р.
Суддя І.Г. Мурашко
29.12.10