73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
11.01.2011 Справа № 11/185-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Ліхути І.О.- нач. юр. відділу, дов. № 4491-19 від 08.10.2010р.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Херсон
до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Херсонської філії, м.Херсон
про стягнення 9344грн. 40коп.
Про обставини справи зазначено в ухвалі суду від 21.12.2010р. , якою розгляд справи відкладався.
Провадження у справі порушено за позовом про стягнення коштів, що знаходяться на його банківському рахунку у відповідача.
Позивач стверджує про ухилення відповідача від виконання зобов'язань за договором банківського рахунку № 2120 від 02.03.2005р.
В запереченні (вх. №314 від 10.01.2011р.) проти позовних вимог представник відповідача вказує, що філія банку не є юридичною особою, здійснює свою діяльність від імені банку в межах повноважень, наданих банком. З огляду на ці міркування за текстом заперечень проти позову зазначено, що філія є неналежним відповідачем у справі, до того ж позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору, як передбачено ст.5 ГПК України, і можливість такого врегулювання не втрачено, тому відповідач просить позов залишити без розгляду.
02.03.2005р. між КБ "Західінкомбанк" ТзОВ (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк"), в особі керуючого філії КБ "Західінкомбанк" ТзОВ (далі-банк, відповідач) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач) укладено договір № 2120 банківського рахунку.
За договором банк зобов'язався відкрити клієнту ПП ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 та здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта і проводити за його дорученням розрахункові і касові операції.
Згідно з ч.3 ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Інший строк договором не встановлено. За ст.8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” в разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що містяться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Банк не виконав вимогу позивача - не видав з рахунку по чеку залишок грошових коштів (а.с.23,24).
Відповідно виписки ХФ ПАТ "Західінкомбанк" від 03.11.2010р. станом на 03.11.2010р. на поточному рахунку ПП ОСОБА_1 № НОМЕР_1 залишок коштів складав 9344,40грн.
Постановою правління Національного банку України № 450 від 05.08.2009р. в КБ “Західінкомбанк” ТОВ з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців - з 13.02.2009р. по 12.08.2009р.
Позов про стягнення коштів, що знаходяться на його банківському рахунку підлягає задоволенню.
За договором банківського рахунка, як це передбачено ст.1066 ЦК України, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій на рахунку. При цьому банк має право використовувати грошові кошти на рахунок клієнта лише якщо гарантує його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
У оцінюваному випадку банк не дає клієнтові змоги безперешкодно розпоряджатися залишком коштів на поточному рахунку .
Зволікання банку з виконанням зобов'язань з видачі залишку грошових коштів відповідає процесуальному праву особи на захист свого матеріального права, передбаченому ст.15 ЦК України, зокрема, права користуватися, володіти та розпоряджатися коштами.
Прохання відповідача залишити позов без розгляду у зв'язку з тим, що позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору, як передбачено ст.5 ГПК України і можливість такого врегулювання не втрачено, не приймається до уваги, враховуючи наступне.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. N 15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.
Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Судові витрати відносяться на відповідача.
Належним відповідачем у справі є ПАТ “Західінкомбанк”, якого за повноваженнями, передбаченими Положенням про Херсонську філію ПАТ “Західінкомбанк”, довіреністю представнику, представляє Херсонська філія ПАТ “Західінкомбанк”. З огляду на це представництво спір відповідно до ч.4 ст.15 ГПК України територіально підсудний господарському суду Херсонської області.
Керуючись ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Західінкомбанк” в особі Херсонської філії ПАТ “Західінкомбанк” на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 9344грн.40коп. за договором банківського рахунку № 2120 від 02.03.2005р., 102грн. на відшкодування витрат зі сплати держмита та 236грн. на відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Наказ видати.
Суддя В.В. Чернявський
Повне рішення складено
12.01.2011р.