79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.01.11 Справа№ 12/183
Господарський суд Львівської області у складі:
головуючого судді Костів Т.С. ,
суддів: Мороз Н.В., Артимовича В.М.
при секретарі Щигельській О.І.
За участю представників:
прокурор -не з'явився
від позивача -Р.Оліярник
від відповідача - 1 -Ю.Гусак
від відповідача - 2 -С.Гриценко
Розглянув матеріали справи
за позовом: прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача - 1 -Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача -2 - товариства з обмеженою відповідальністю “Готель “Львів”, м. Львів
про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу “Готель “Львів” №2314 від 23.07.2009 р..
Суть спору: позовну заяву подано прокурором м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради, м. Львів до відповідача - 1 -Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів, до відповідача -2 - товариства з обмеженою відповідальністю “Готель “Львів”, м.Львів про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу “Готель “Львів” №2314 від 23.07.2009 р.. розташованого на пр. Чорновола, 7 -вул. Куліша, 32 у м. Львові та скасувати його державну реєстрацію, зобов'язання повернути сторін у попередній стан.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.09.2009 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 22.10.2009 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 22.10.2009 р.. Ухвалою від 04.11.2009 р. зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення суду по справі №20/176. Ухвалою суду від 09.09.2010 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд на 21.09.2010 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 21.09.2010 р., 29.09.2010 р., 07.10.2010 р., 19.10.2010 р., 26.10.2010 р., 11.11.2010 р., 30.11.2010 р.. Розпорядженням заступника голови господарського суду Львівської області призначено колегіальний розгляд справи. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 30.11.2010 р., 21.12.2010 р.
Представникам роз'яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України.
У судових засіданнях представник прокурора позов підтримував з мотивів, зазначених у позовній заяві, уточненні. Ствердив, зокрема, що цілісний майновий комплекс “Готель “Львів” належить до об'єктів приватизації групи А. 05.03.2009 р. від ЗАТ “Готель “Львів” надійшла заява від 04.03.2009 р. про включення об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Всупереч абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про приватизацію державного майна”, до заяви не було подано бізнес-план чи техніко-економічне обґрунтування. Права на приватизацію майна шляхом викупу заявник не мав, оскільки згідно із п. 3.15. Програми приватизації майна комунальної власності міста Львова на 2009 -2010 роки, таке право належить лише тим орендарям, які належно виконують умови договору оренди. Однак, ЗАТ “Готель “Львів” не переукладав договір оренди №282 від 04.05.1994 р. не зважаючи на зміни, які вносились у Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 р.. Ухвалою Львівської міської ради від 09.04.2009р. №2571 “Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації” вказаний об'єкт був включений до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Всупереч ст. 10 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” цей перелік об'єктів не був опублікований. Тим не менш, сторонами був укладений оспорюваний договір, який не містить усіх істотних умов, а саме, передбачених ч. 2 ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного майна” зобов'язань, вміщених у бізнес-плані чи плані приватизації, які не складались. Не дотримана процедура визначення ціни. Посилався на порушення договором суспільного порядку. Просив позов задоволити.
Представник позивача - Львівської міської ради проти позову заперечив.
Представник відповідача - 1 позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Ствердив, зокрема, що згідно із ч. 3 ст. 15 Закону України “Про приватизацію державного майна”, приватизація підприємств готельного господарства здійснюється в порядку, передбаченому Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та Державною програмою приватизації. Згідно із ч. 3 ст. 14 вказаного закону, при приватизації об'єктів, які підлягають приватизації у порядку, визначеному Законом України “Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, комісія з приватизації не створюється і план приватизації не складається. Перелік об'єктів комунальної власності м. Львова, які підлягають приватизації способом викупу, який включав цілісний майновий комплекс “Готель “Львів” був опублікований у газеті “Суботня пошта” №45 (783) від 25.04.2009 р.
Представник відповідача -2 позов заперечив з аналогічних мотивів, зазначених у відзиві, запереченні. Визнавши факт не опублікування інформації про здійснення викупу згідно п. 2 ст. 11 Закону України “Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” вважає, що це не є підставою для визнання недійсним договору, оскільки таке порушення стосується лише права на інформацію. Просить у позові відмовити.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд встановив наступне.
Згідно із п. 1.2. статуту ЗАТ “Готель “Львів”, нова редакція якого була зареєстрована 06.07.2006 р., товариство є правонаступником Підприємства готельного обслуговування “Львів”. У відповідності до п. 1.1. статуту ТзОВ “Готель “Львів”, зареєстрованого 22.09.2010р., ТзОВ “Готель “Львів” є правонаступником майнових прав і обов'язків закритого акціонерного товариства “Готель “Львів”, перереєстрованого 23.01.1995 р. та яке у свою чергу є правонаступником Підприємства готельного обслуговування “Львів”, зареєстрованого 14.08.1992 р.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, цілісний майновий комплекс “Готель “Львів” належить до об'єктів приватизації групи А.
04.05.1994 р. між фондом комунального майна м. Львова (орендодавець) та організацією орендарів підприємства готельного обслуговування “Львів” (орендар) був укладений договір оренди майна, за яким був переданий в оренду цілісний майновий комплекс підприємства готельного обслуговування “Львів”. До вказаного договору вносились зміни додатковою угодою від 30.10.1997 р. до договору оренди майна №282 від 04 травня 1994 р.. Доказів недотримання орендарем умов вказаного договору суду не надано. Посилання на невнесення змін до вказаного договору внаслідок змін, які вносились у Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затверджених Постановою кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 р. не заслуговує на увагу як таке, що не стосується належності виконання орендарем своїх договірних обов'язків. Доказів безпідставного ухилення орендаря від обов'язкових для врахування пропозицій орендодавця внести зміни до договору суду не надано, а рішенням арбітражного суду Львівської області від 17.07-20.07.2000 р. у справі №1/633-22/324 за позовом управління ресурсів департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради до ЗАТ “Готель “Львів” про спонукання до внесення змін до договору оренди майна від 04.05.1994 р. №282, в позові було відмовлено. При цьому, у відзиві орендодавець визнає належне виконання орендарем умов договору оренди. З урахуванням наведеного, безпідставним є посилання на відсутність у даному випадку права на приватизацію об'єкту шляхом викупу внаслідок недотримання відповідної норми Програми приватизації майна комунальної власності міста Львова на 2009 -2010 роки.
05.03.2009 р. від ЗАТ “Готель “Львів” надійшла заява від 04.03.2009 р. про включення об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Прокурор посилається на те, що всупереч абз. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про приватизацію державного майна” до заяви не було подано бізнес-план чи техніко-економічне обґрунтування. Однак, згідно із ч. 3 ст. 15 Закону України “Про приватизацію державного майна”, приватизація підприємств готельного господарства здійснюється в порядку, передбаченому Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та Державною програмою приватизації. Згідно із ч. 3 ст. 14 вказаного закону, при приватизації об'єктів, які підлягають приватизації у порядку, визначеному Законом України “Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, комісія з приватизації не створюється і план приватизації не складається.
Ухвалою Львівської міської ради від 09.04.2009 р. №2571 “Про затвердження переліків об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації”, в п. 22 якої вказаний об'єкт був включений до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Посилання на не опублікування цього переліку спростовується заміткою в газеті “Суботня пошта” №45 (783) від 25.04.2009 р.. Вказана ухвала у частині, що стосується відповідача -2 оскаржувалась прокурором, однак, у позові судом було відмовлено.
23.07.2009 р. між Управлінням комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (продавець) та ЗАТ “Готель “Львів” (покупець) був укладений оскаржуваний договір №2314 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу “Готель “Львів” способом викупу, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І.Я. та зареєстрований в реєстрі за №3082. Згідно із п. 1.1. договору, продавець зобов'язався на виконання ухвали Львівської міської ради від 09.04.2009 р. №2571 передати у власність покупцю цілісний майновий комплекс “Готель “Львів”, що складається з не житлових приміщень загальною площею 11307,8 кв.м. в буд.. літ. А-8 на пр. Чорновола, 7 у м. Львові, будівель загальною площею 634,1 кв.м. у м. Львів, вул. Куліша, 32, позначені під літ. А-1, Б-1загальною площею 323 кв.м., В-В', Ж загальною площею 265,7 кв.м., Г загальною площею 12,6 кв.м., Д загальною площею 5,8 кв.м., З загальною площею 27 кв.м. (п. 1.1.). Згідно з висновком оцінювачів (звіт про вартість цілісного майнового комплексу), затвердженим наказом продавця №117-П від 30.06.2009 р., вартість об'єкта продажу становить 22184673 грн. без ПДВ, у т.ч. вартість частки комунального майна -17993988 грн. Вартість викупу становить 17994041 грн. без ПДВ (21592849,20 грн. з ПДВ) (п. п. 1.4., 1.5. договору).
З матеріалів справи вбачається, що договір виконувався сторонами. Покупець проводив оплату, що підтверджується виписками банку. 07.09.2009 р. між сторонами підписано акт приймання-передачі №2314, за яким покупцю передано об'єкт продажу.
Посилання на порушення процедури погодження ціни продажу не доведено суду у встановленому порядку належними доказами. Як вбачається з матеріалів справи, постанова про порушення кримінальної справи від 25.09.2009 р. за фактом використання підробленого приватизаційного документу (витягу від 17.07.2009 р. №01-1391 з протоколу засідання постійної комісії комунального майна та власності від 14.07.2009 р. що містить за відомо неправдиві відомості щодо погодження ціни даного об'єкту викупу), що призвело до незаконної приватизації комунальної власності у великих розмірах -цілісного майнового комплексу “Готелю “Львів”, була скасована постановою Галицького районного суду м. Львова від 13.12.2010 р. у справі №4-633/10.
Посилання прокурора на те, що ціна об'єкту приватизації не була погоджена з постійною депутатською комісією комунального майна та власності Львівської міськради, не заслуговує на увагу враховуючи також наступне.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01.12.2009 р. у справі № 2а- 1018/09 р. встановлено, що ухвалою Львівської міської ради № 2453 від 05.03.2009р. «Про затвердження Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2009 -2010 роки», затверджено «Програму приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2009 -2010 роки», згідно із п. 4.1. якої, з метою приватизації об'єктів у межах ринкових цін, визначення вартості об'єктів здійснюється шляхом незалежної оцінки відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики оцінки вартості майна, затвердженої постановою КМУ від 10.12.2003р. № 1891, Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою КМУ від 28.10.2003р. № 1442 та інші нормативно - правових актів з питань оцінки майна. Строк підготовки об'єктів малої приватизації до продажу не повинен перевищувати 2-х місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, які підлягають приватизації, згідно ч. 2 ст. 8 цього закону. Згідно п. 2 Положення про постійні комісії Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради № 280 від 19.10.2006 р. до повноважень постійних комісій належить внесення пропозицій до питань, що розглядаються міською радою (п. 2.1.) розгляд і розробка проектів рішень ради та підготовка висновків з цих питань (п.2.3.). виступ на пленарних засіданнях ради з доповідями (п. 2.3.). Як передбачено встановленою процедурою, перед винесенням на сесію міської ради постійною депутатською комісією комунального майна розглядаються проекти ухвал про перелік об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом викупу. Ці повноваження, згідно Положення про управління комунальної власності Львівської міської ради та його структури у новій редакції, затвердженого ухвалою Львівською міською радою №1100, належать до функцій управління комунального майна Львівської міської ради. Таким чином п. 4.3. Програми (який встановлює повноваження депутатської комісії щодо погодження вартості майна, що викупається) всупереч раніше прийнятим нормативним актам міського самоврядування, всупереч нормам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», фактично продубльовано повноваження управління комунальної власності та частину їх функцій протиправно віднесено до повноважень постійної депутатської комісії. Вказаним рішенням визнано нечинним п. 4.3. Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2009-2010 рр. затвердженої ухвалою Львівської міськради № 2453 від 05.03.2009р..
При цьому, із тих же мотивів господарський суд Львівської області виніс рішення від 27.11.2009р. по справі 15/261 згідно якого було визнано недійсним пп. 5.7.15 Ухвали Львівської міськради № 280 від 19.10.2006р. «Про внесення змін до ухвали міської ради від 21.09.2006р. № 157», яким надавалися повноваження депутатській комісії погоджувати вартість об'єктів приватизації. Суд, зокрема, встановив, що Львівська міська рада не затверджує ціни продажу об'єкта приватизації, визначеної відповідно до методики затвердженої КМ України, а відтак розгляд такого питання не може бути віднесено до повноважень постійної комісії.
Згідно із ч. ч. 2, 4 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Крім того, на підставі висновків постійної комісії депутатської діяльності та законності від 30.11.2009р. (протокол № 129) Львівська міська рада Ухвалою № 3083 від 03.12.2009р. визнала таким, що втратив чинність п. 4.3. додатку до Ухвали № 2453 від 05.03.2009р. та підпункт 5.7.15 додатка до Ухвали міської ради від 19.10.2006р. № 280.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (мату приватизацію)», ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу визначаються згідно методики затвердженої Кабінетом Міністрів України. Згідно ч. 1 ст. 12 цього ж Закону, ціна продажу визначається шляхом проведення незалежної оцінки, а ст.8 відносить встановлення ціни до компетенції органу приватизації. Попереднє погодження ціни продажу об'єкту законодавством не передбачено. Відповідно до ч.2 ст. 14 ЦК України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
При цьому, безпідставність посилань прокурора у позовній заяві по цій справі була встановлена рішенням господарського суду Львівської області від 29.07.2010 р. у справі №20/175 за позовом прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі виконавчого комітету Львівської міської ради до Львівської міської ради та ЗАТ “Готель “Львів” про скасування п.22 додатку 1 до ухвали Львівської міської ради №2571 від 09.04.2009 р., яким у позові було відмовлено повністю.
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є лише недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У відповідності до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.
З урахуванням наведеного, наявність передбачених законом підстав для визнання оспорюваного договору недійсним не була доведена суду у встановленому порядку належними доказами.
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно із п. 10 зазначеної постанови Пленуму, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Враховуючи дійсність оспорюваної угоди, вимога про застосування реституції не підлягає задоволенню.
Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 35, 43, 49, 82, 84 ГПК України, суд, -
вирішив:
у позові відмовити повністю.
Головуючий суддя Костів Т.С.
Суддя Мороз Н.В.
Суддя Артимович В.М.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 12.01.2011 року.