Справа № 344/18560/25
Провадження № 2/344/1431/26
20 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Домбровської Г.В.,
при секретарі с/з: Катрич М.-Т.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом АТ АКЦЕНТ-БАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 12.07.2021 року,-
Акціонерне Товариство Акцент-Банк (надалі Позивач) звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 12.07.2021 року в розмірі 56 348,22 грн., яка складається з:
-41 133,77 грн.- заборгованість за кредитом;
-15 214.45 грн. - заборгованість по відсотках;
-0,00 грн. - пеня;
-0,00 грн. - комісія.
Позовна заява мотивована тим, що 12.07.2021 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40.8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Як зазначено у позовній заяві, АТ "А-БАНК" свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору, Відповідач в свою чергу не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Відповідач належним чином свої зобов'язання за вказаним договором не виконала, у зв'язку із чим Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Представником Позивача в позовній заяві зазначено, що в разі неявки в судове засідання відповідача, він не заперечує проти розгляду справи у відсутності уповноваженого представника та винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про місце і час розгляду справи повідомлялась належним чином. Відзиву на позов до суду не надходило.
Оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
12.07.2021 року відповідач ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-БАНК».
У заяві зазначено, що відповідачка погодилася з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими у рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення і згідна з його умовами, погоджується отримати примірник договору про надання банківських послуг шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.ua, зобов'язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг і регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку.
У анкеті-заяві , яка підписана ОСОБА_1 процентна ставка не зазначена, не зазначено строк дії договору, розмір кредиту та умови повернення такого.
До кредитного договору банк додав паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена», який підписаний ОСОБА_1 12.07.2021 року простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» та Тариф по картці «Зелена».
Згідно довідки за картами ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки:
№ НОМЕР_2 , строком дії до липня місяця 2027 року;
№ НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року;
№ НОМЕР_4 , строком дії до грудня місяця 2031 року;
Згідно розрахунку, який надано позивачем, відповідачу станом на 08.10.2025 року нараховано заборгованість 56 348,22 грн, яка складається з: 41 133,77 грн.- заборгованість за кредитом, 15 214.45 грн. - заборгованість по відсотках.
Частина 1 ст.15ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах,який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює банком (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Звертаючись до суду із позовом АТ «Акцент-Банк» просило стягнути з відповідача заборгованість у сумі 56 348,22 грн, яка складається з: 41 133,77 грн.- заборгованість за кредитом, 15 214.45 грн. - заборгованість по відсотках.
З матеріалів справи вбачається, що 12.07.2021 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Акцкент-Банк» та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку.
На підтвердження умов договору АТ «А-Банк» надало суду копію анкети-заяви відповідача, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «АкцентБанк», розміщеного на сайті банку, копію паспорта споживчого кредитування за програмою «Кредитна картка «Зелена», банківську виписку по рахунку, довідку за лімітами.
При цьому, Витяг з умов та правил надання банківських послугу АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті https://а-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила» та тариф по картці «Зелена» не підписані ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги розуміла відповідач, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів містили умови щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмір і порядок їх нарахування.
Анкета-заява від 12.07.2021 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» містить лише анкетні дані відповідача, її контактну інформацію. Сама ж заява не містить жодних даних про умови кредитування. Зокрема, вона не містить відомостей щодо розміру процентів за користування кредитними коштами або будь-які інші умови договору.
Крім того, на думку суду, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15).
Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово можуть змінюватися самим АТ «А-Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифи у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу, як позичальнику, Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір та сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифи по картці «Зелена» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують обставин, викладених в позовній заяві.
Згідно з ч.4 ст.81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, відсутні підстави вважати, що АТ «Акцент-Банк» і ОСОБА_1 обумовили у письмовому вигляді сплату відсотків за користування кредитними коштами.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20
В паспорті споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 12.07.2021 року, міститься зауваження про те, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У зв'язку із вищенаведеним, Суд вважає, що паспорт споживчого кредиту не може бути визнаний належним і достатнім доказом на підтвердження обставин погодження сторонами умов кредитування, саме щодо сплати відсотків за користування кредитом.
Позивачем під час розгляду справи не надано суду доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про погодження сторонами умов договору про встановлення розміру відсотків за користування кредитом.
З огляду на викладене суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 15 214,45 грн не підлягають задоволенню, оскільки Витяг з Умови та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена» та тарифи по картці «Зелена» не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору від 12.07.2021 року. Доказів того, що Витяг з Умови та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та тарифи по картці «Зелена» були підписані відповідачем суду не надано.
Також, звертаючись до суду із позовом банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом (тіло) станом на 08.10.2025 року в сумі 41 133,77 грн.
З виписки про рух коштів по картці за рахунком № НОМЕР_5 ОСОБА_1 вбачається, що у період з 03.05.2024 року по 24.01.2025 з кредитної картки здійснювалося списання коштів саме за кредитом розстрочка з виписки.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати підставу та предмет позову. (постанова Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 463/3724/18 (провадження № 61-4970св21).
За змістом ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог (ст.ст.12, 81 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторін. Тобто, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за договором №б/н від 12.07.2021 року укладеного між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 станом на 08.10.2025 року та виписки про рух коштів по картці за рахунком № НОМЕР_5 ОСОБА_1 - з'ясувати суму наданого кредиту та дати початку строку кредитування є неможливим, оскільки із виписки по картці вбачається, що заборгованість за кредитною карткою утворилася внаслідок списання коштів саме за кредитом «Розстрочка з виписки».
Банк з вимогами про стягнення заборгованості по кредиту «Розстрочка з виписки» не звертався.
У той же час розрахунок заборгованості є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.
Будь-яких інших доказів щодо підтвердження заборгованості Відповідача за укладеним кредитним договором, як і самого кредитного договору «Розстрочка з виписки» із зазначенням його істотних умов, Позивачем суду не надано.
При цьому, як вже було зазначено, Позивач самостійно скористався наданими процесуальними правами, подавши клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21, від 18 вересня 2023року у справі № 582/18/21).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17).
За обставин не доведення позивачем розміру заборгованості та порушення його прав внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
З огляду на вищевикладене, суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши такі на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 524, 526, 527 ч.1, 530, 546 ч.1, 611, 612, 1054 ч. 2, 16, 20 Цивільного Кодексу України, ст.ст.12, 13, 141, 259, 263-265, 268,280-289 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову АТ АКЦЕНТ-БАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 12.07.2021 року,-відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2026 року.
Суддя Домбровська Г.В.