ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/51020.12.10
За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
ДоФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Простягнення 13 008,41 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
Від позивача: Марковська В.В., дов. № Д07-2009/12/31-13 від 31.12.2009 р.
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 11 506, 01 грн. основного боргу за споживання електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення відповідачем правил користування електричною енергією, а саме, самовільного підключення до електричних мереж АК “Київенерго”, а також 138, 07 грн. інфляційної складової боргу, 123, 89 грн. трьох відсотків річних, 435, 02 грн. пені та 805, 42 грн. штрафу.
Ухвалою суду від 21.10.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/510 та призначено її розгляд на 29.11.2010 року, зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 21.10.2010 р. надав витребувані документи та довідку про стан оплат за актом порушень правил користування електричною енергією.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
Приймаючи до уваги нез'явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 21.10.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 29.11.2010 р. розгляд даної справи було відкладено до 13.12.2010 р.
Представник позивача у судовому засіданні 13.12.2010 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.12.2010 р., яке підтверджує отримання відповідачем 08.12.2010 р. ухвали від 29.11.2010 р.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги повторне нез'явлення представника відповідача у призначене судове засідання та ненадання ним відзиву на позовну заяву, що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи до 20.12.2010 р.
Через відділ діловодства Господарського суду м. Києва 20.12.2010 р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до 10.01.2010 р. для надання можливості підготуватися до судового засідання належним чином, та у зв'язку з незадовільним станом здоров'я відповідача.
Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.
Представник позивача у судовому засіданні 20.12.2010 р. повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача повторно у призначене судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
20.07.2009 р. на підставі ст. 27 Закону України «Про електроенергетику»від 16.10.1997 року (далі -Закон) та п. 6.40 Правил користування електричною енергією (далі -ПКЕЕ), затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року, представниками позивача в присутності продавця споживача був складений акт № 00205 про виявлення порушень Правил користування електричною енергією, відповідно до якого, Фізична особа-підприємець Гудзь Інна Григорівна в порушення пунктів 5.1 та 6.40 ПКЕЕ здійснила самовільне, бездоговірне, позаоблікове підключення до електромереж АК «Київенерго»по вул. Глушкова, 16 (павільйон «Продукти»), шляхом позаоблікового підключення струмоприймачів без укладення договору.
Згідно до положень 5.1. ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Статтею 27 Закону встановлено відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику. Зокрема, правопорушеннями в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
Відповідно до пункту 6.40 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 N 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за N 782/12656.
Пунктом 10.2.11 ПКЕЕ встановлено, що споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечити безперешкодний доступ постачальника електричної енергії та/або електропередавальної організації до розрахункових засобів обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживача для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів обліку.
Разом з тим, пунктом 6.41 ПКЕЕ передбачено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.
В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.
Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.
У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).
Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.
Згідно з пунктом 6.42 ПКЕЕ на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії.
Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії.
Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недорахованої електричної енергії та/або збитків.
З матеріалів справи вбачається, що 20.07.2009 року представниками постачальника електричної енергії в присутності продавця-працівника споживача виявлено самовільне, бездоговірне підключення до електромереж. Зазначений факт порушень відображено в Акті порушень № 00205 від 20.07.2009 року, який підписано представниками позивача. Представник відповідача від підпису відмовився, про що зазначено в даному акті порушень.
На підставі акту порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії 27.07.2009 р. проведено засідання комісії з розгляду актів порушень. У протоколі засідання комісії № 127 від 27.07.2009 року з розгляду акту порушень ПКЕЕ зафіксовано рішення про проведення нарахування за даним актом за 12 місяців, згідно з п. 2.6. Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562.
Згідно з розрахунком вартості електроенергії, спожитої без обліку (договору) за актом порушень Правил користування електричною енергією № 00205 від 20.07.2009 року (відключено 28.07.2009 р. на підставі корінця наряду-заявки № 329), за період з 21.07.2008 р.-28.07.2008 р. нарахування складає 11 506,00грн.
Копія акту порушень ПКЕЕ № 00205 від 20.07.2009 р., Протокол засідання комісії № 127 від 27.07.2009 року, копія розрахунку вартості електроенергії, спожитої без обліку (договору) за актом порушень ПКЕЕ № 00205 від 20.07.2009 р., та рахунок № 940000205/7 від 27.07.2009 року виставлений для оплати недоврахованої електричної енергії, 24.03.2010 р. було направлено на адресу відповідача.
Відповідно до пункту 6.43 ПКЕЕ кошти за недовраховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або поточний рахунок постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Споживач зобов'язаний оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.
Проте, відповідач в порушення вищезазначених положень, кошти за недовраховану електричну енергію згідно виставленого позивачем рахунку до 23.04.2010 р. не перерахував.
Враховуючи наведене Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулась до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 11 506,01 грн. основного боргу за споживання електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення відповідачем правил користування електричною енергією, а саме, самовільного підключення до електричних мереж АК “Київенерго”, а також 138, 07 грн. інфляційної складової боргу, 123, 89 грн. трьох відсотків річних, 435, 02 грн. пені та 805, 42 грн. штрафу, у зв'язку з самовільним підключенням до електричних мереж АК «Київенерго»та користування електричною енергією без укладання відповідного договору.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пункт 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачем було порушено ПКЕЕ, позивачем дане порушення було зафіксовано та проведено засідання комісії щодо їх розгляду, що оформлено відповідним протоколом, та видано відповідачу розрахункові документи для оплати заборгованості за споживання електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ.
З наданого позивачем уточненого розрахунку вартості електроенергії, спожитої без обліку (договору) за Актом порушень правил користування електричною енергією № 00205 від 20.07.2009 вбачається, що період користування електричною енергією без обліку встановлено з 15.04.2009 р.-28.07.2009 р. та складає 105 днів, у зв'язку з чим, вартість спожитої за цей час електроенергії становить 3 323,53 грн. Таким чином, у позивача не було підстав звертатися до суду з позовом в частині стягнення основного боргу в розмірі 8 182,48 грн., у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Таким чином, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення 3 323,53 грн. заборгованості за споживання електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов в даній частині визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” просить суд також стягнути з відповідача за період з 23.04.2010 р. до 23.09.2010 р. 138,07 грн. інфляційних нарахувань та 123,89 грн. трьох відсотків річних, у зв'язку з простроченням сплати заборгованості за споживання електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення ПКЕЕ.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Оскільки судом було встановлено, що сума основного боргу за актом порушень ПКЕЕ № 00252 від 20.07.2009 р. складає 3 323,53 грн. судом було виконано власний розрахунок інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних.
Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 р. на рівні 99,7 %, 99,4 %, 99,6 % та 99,8 % відповідно.
Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені АЕК «Київенерго».
У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого інфляційні нарахування є меншими ніж 0,01 коп. та не підлягають стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 23.04.2010 р. до 23.09.2010 р.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань.
Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за актом порушень ПКЕЕ № 00252 від 20.07.2009 р. у розмірі 3 323,53 грн., то з нього, згідно розрахунку суду на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 33,63 грн. трьох відсотків річних.
Враховуючи наведене, з відповідача підлягають стягненню 33,63 грн. річних відсотків.
Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 805,42 грн. та 435,02 грн. пені. В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на те, що АЕК «Київенерго»належить до державного сектору економіки, у зв'язку з чим за порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання останній має відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг) та штраф у розмірі 7 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Зі змісту ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, які закуповуються за кошти державного бюджету, а не за порушення зі сплати штрафу у зв'язку з порушенням ПКЕЕ (Даний висновок підтверджується також зазначеним у постанові ВГСУ від 29.01.09 р. у справі № 20/27, відповідно до якої зазначено, що обґрунтованими є також висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову в позові в частині стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі ст. 231 ГК України, оскільки за змістом частини 2 зазначеної статті, вказані санкції застосовуються у випадках прострочення виконання робіт, надання послуг, поставки продукції, а не за порушення грошового зобов'язання та узгоджується з висновками постанови ВГСУ від 22.01.2009 р. у справі 24/31).
У відповідності до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
З інформації, розміщеної на офіційному сайті www.kievenergo.com.ua, не вбачається, що Акціонерена енергопостачальна компанія «Київенерго»діє лише на основі державної власності, що державна частка у її статутному фонді станом на день розгляду справ в суді перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність позивача.
Відповідно до ч.ч. 2 - 10 ст. 22 ГК України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів; повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом; законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям; держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління; правовий статус окремого суб'єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах; держава застосовує до суб'єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб'єктів; законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм; процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу; органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб'єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб'єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб'єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
З аналізу вищезазначених положень вбачається, що позивач не відноситься до держаного сектору економіки, так як не має всіх необхідних ознак.
Крім того, п.4 ч. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Кабінету Міністрів України доручено визначити суб'єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу.
Однак доказів того, що Кабінет Міністрів визначив позивача як суб'єкта господарювання державного сектору економіки також не надано.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин у Господарського суду міста Києва відсутні підстави для висновку про належність позивача до суб'єктів господарювання державного сектора економіки, у зв'язку з чим відсутні підстави до застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 231 Цивільного кодексу України, тому позовні вимоги про стягнення 805,42 грн. штрафу та 435,02 грн. пені задоволенню не підлягають, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах законодавства.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 614, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст. 147 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”(01001, пл. Івана Франка, 5, м. Київ, ідентифікаційний код 00131305) 3 323 (три тисячі триста двадцять три) грн. 53 коп. основного боргу, 33 (тридцять три) грн. 63 коп. трьох відсотків річних, 33 (тридцять три) грн. 57 коп. витрат по сплаті державного мита та 60 (шістдесят) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.