ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 8/47210.01.11
За позовом Закритого акціонерного товариства "Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту"
до Відкритого акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут"
про визнання недійсним договору
За заявою Відкритого акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут"
третя особа Фонд державного майна України
про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2004р. у справі № 8/472 за нововиявленими обставинами
Представники:
Від заявника (відповідача) Шульженко І.В. - представник
Від позивача Суворова К.С. -представник, Трегубенко С.В. - представник
Від третьої особи не з'явився
У липні 2004р. Закрите акціонерне товариство «Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту» (надалі -Бюро) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.04.2004р., укладеного з Відкритим акціонерним товариством «Український нафтогазовий інститут» (надалі -Інститут) та зобов'язання здійснити повернення усього одержаного за вказаним договором.
Позовні вимоги Бюро обґрунтувало тим, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.04.2004р. укладено з порушенням п.140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації»від 18.05.2000р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р. у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення мотивоване тим, що Бюро не довело існування обставин, які у відповідності до законодавства України є підставами для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.04.2004р.
В апеляційному порядку рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р. не переглядалось.
У 2009р. Фонд державного майна України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р. скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. Викладені у касаційній скарзі вимоги Фонд обґрунтовує посиланням на п. п. 39, 140 Державної програми приватизації на 2000 -2002 роки, ст. ст. 1, 12, 15, Закону України «Про приватизацію державного майна», зазнаючи, що оскаржуване рішення зачіпає його права та охоронювані законом інтереси та прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.01.2010р. касаційне провадження, порушене за касаційною скаргою Фонду державного майна України на рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р. у справі №8/472 припинено.
02.07.2010р. до Господарського суду м. Києва від Відкритого акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут" надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р. у справі №8/472 за нововиявленими обставинами.
За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2010р. заяву Відкритого акціонерного товариства "Український нафтогазовий інститут" про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р. у справі № 8/472 за нововиявленими обставини передано на розгляд судді Чеберяку П.П.
В поданій заяві Інститут посилається на те, що основною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у справі № 8/472 була та обставина, що до матеріалів справи відповідачем Інститутом доданий наказ регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву від 31.10.1995р. № 1504-3пр. “Про завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут”, яким процес приватизації Інституту визнано завершеним, через що суд дійшов до висновку про відсутність порушень п.140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки під час укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.04.2004р.
Разом з тим, заявник вказує, що постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2008р. у справі №2а-638/08, яка набула чинності із постановленням ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.05.2010р., визнано протиправним пункт 1 зазначеного наказу від 31.10.1995р. № 1504-3пр. “Про завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут” та скасовано його з моменту прийняття; скасовано також назву цього наказу.
Заявник вважає, що наведена обставина є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р. у справі №8/472 і прийняти нове рішення по суті позовних вимог, яким позов задовольнити.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2010р. розгляд заяви Інституту про перегляд рішення Господарського суду м.Києва від 05.08.2004р. призначено на 19.07.2010р.
Ухвалою суду від 19.07.2010р. в зв”язку із неявкою заявника (відповідача) розгляд справи відкладено на 26.07.2010р.
Ухвалою суду від 26.07.2010р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог залучено Фонд державного майна України, відкладено розгляд справи на 16.08.2010р.
Судове засідання 16.08.2010р. не відбулося з технічних причин і було перенесено на 30.08.2010р., про що всіх учасників судового процесу було проінформовано.
Ухвалою суду від 30.08.2010р. було відмовлено в задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут»про відвід судді Чеберяка П.П., призначено подальший розгляд справи на 04.10.2010.
Ухвалою суду від 04.10.2010р. задоволено клопотання сторін про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим адміністративним судом України справи за заявою ЗАТ «НДіКББІ»про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.05.2010р.
Ухвалою суду від 04.11.2010р. поновлено провадження у справі, та призначено розгляд справи на 07.12.2010р.
07.12.2010р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.12.2010р.
Судове засідання 14.12.2010р. не відбулося з технічних причин і було перенесено на 20.12.2010р., про що всіх учасників судового процесу було проінформовано.
Судове засідання 20.12.2010р. не відбулося з технічних причин і було перенесено на 27.12.2010р., про що всіх учасників судового процесу було проінформовано.
27.12.2010р. у судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.12.2010р.
28.12.2010р. у судовому засіданні оголошувалась перерва до 29.12.2010р.
29.12.2010р. у судовому засіданні оголошувалась перерва до 30.12.2010р.
30.12.2010р. у судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.01.2011р.
Позивач -Бюро заперечує стосовно задоволення заяви про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р. у справі №8/472 за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що викладені заявником обставини не мають істотного значення для справи та не є нововиявленими. Крім того, ЗАТ "Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту" подало до суду заяву (із посиланням на ст.267 ЦК України) про застосування спливу позовної давності до заяви Інституту про перегляд рішення Господарського суду м.Києва від 05.08.2004р. за нововиявленими обставинами.
Дослідивши в судовому засіданні наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд,-
Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р. у справі № 8/472 за позовом Бюро до Інституту про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.04.2004р., в задоволенні позову відмовлено.
Як вбачається із змісту мотивувальної частини вказаного рішення, позивач Бюро просив визнати недійсним договір купівлі-продажу, посилаючись на те, що згідно із п.140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України “Про державну програму приватизації” від 18.05.2000р., до виконання плану приватизації (розміщення акцій) ВАТ, щодо яких передбачається закріплення у державній власності пакетів акцій відповідно до розділу VI цієї Програми, або до розміщення акцій у кількості, що становить 75 відсотків загальної кількості акцій ВАТ, цьому товариству та державним органам приватизації забороняється, зокрема, відчужувати майно (необоротні активи), що належить товариству, та здійснювати операції з борговими вимогами та зобов”язаннями (факторинг), якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленим Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ.
Відповідно до змісту мотивувальної частини рішення, відповідач Інститут пояснив суду, що його процес приватизації був завершений в 1995 році, тобто до прийняття Державної програми приватизації на 2000-2002 роки. .
Суд обґрунтував своє рішення тим, що позивач Бюро не довело існування обставин, які у відповідності до законодавства України є підставами для визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.04.2004р., а відтак -визнав позовні вимоги необґрунтованими, документально не доведеними і в задоволенні позову відмовив.
Так, господарський суд не прийняв до уваги посилання позивача на вимоги п.140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України “Про державну програму приватизації” від 18.05.2000р. і виходив з того, що :
- регіональним відділенням ФДМУ по м.Києву було видано наказ від 31.10.1995р. № 1504-3пр. “Про завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут”, згідно з яким процес приватизації інституту було визнано завершеним;
- Фондом державного майна України було видано наказ від 31.10.2000р. № 2243, яким підтверджено виконання плану розміщення акцій Інституту.
З рішення Господарського суду м. Києва від від 05.08.2004р. у справі № 8/472 вбачається, що суд не провадив правової оцінки наказу регіонального відділення ФДМУ по м.Києву “Про завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут” від 31.10.1995р. № 1504-3пр. як ненормативного акту державного органу на предмет його відповідності законодавству України, а прийняв вказаний наказ як факт завершення у 1995 році процесу приватизації Інституту.
З огляду на існування вищевказаного наказу, суд прийшов до висновку, що наказом ФДМ України від 31.10.2000р. № 2243 підтверджено виконання плану розміщення акцій інституту.
Таким чином, за такої сукупності наказів державних органів приватизації суд прийшов до висновку, що процес приватизації Інституту був завершений в 1995 році і така юридична оцінка судом наведеної обставини була визначальною при прийнятті рішення, покладена в його основу.
Перегляд рішень, ухвал, постанов господарського суду за нововиявленими обставинами регулюється розділом ХІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 112 ГПК України передбачено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили” від 27.02.1981р. № 1 (із наступними змінами) як нововиявлені можуть розглядатись обставини, що обгрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд.
Аналогічне роз'яснення міститься у пункті 1 роз”яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002р. № 04-5/563 “Про деякі питання практики прегляду рішень, ухвал, постанов за новоовиявленими обставинами” згідно з яким до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають правове значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.
Відповідно до пункту 1.2. цього ж роз'яснення нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.
Зі змісту розділу ХІІІ ГПК України вбачається, що прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 3.6. роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002р. № 04-5/563.
Як вбачається з рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р., яке переглядається, в його основу покладено факт завершення в 1995 році приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут”, встановлений судом з наказу регіонального відділення ФДМУ по м.Києву “Про завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут” від 31.10.1995р. № 1504-3пр. Саме з цього факту завершення процесу приватизації господарський суд дійшов до висновку про незастосування у спірних правовідносинах вимог п.140 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України “Про державну програму приватизації” від 18.05.2000р. В сукупності із цим доказом суд також зазначив, що наказом ФДМ України від 31.10.2000р. № 2243 підтверджено виконання плану розміщення акцій Інституту.
Таким чином, обставина завершення або не завершення приватизації Інституту має істотне значення для справи.
Пунктом 1 наказу регіонального відділення ФДМУ по м.Києву видано наказ “Про завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут” від 31.10.1995р. № 1504-3пр. наказано вважати процес приватизації акціонерного товариства “Український нафтогазовий інститут” завершеним.
Вказаний наказ регіонального відділення ФДМУ по м. Києву є юридичним фактом завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут” і з цього моменту процес його приватизації слід вважати завершеним.
Так, наказом ФДМ України від 04.02.1993р. № 56 “Про затвердження Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств” затверджено форму наказу “Про завершення приватизації акціонерного товариства”. З аналізу законодавства та нормативно-правових актів в сфері приватизації вбачається, що такий наказ “Про завершення приватизації акціонерного товариства” є єдиним правовим актом органів державного управління, який встановлює настання юридичного факту завершення приватизації акціонерного товариства.
В свою чергу наказом ФДМУ від 31.10.2000 № 2243 “Про затвердження уточненого плану розміщення акцій ВАТ “Український нафтогазовий інститут” наказано: затвердити уточнений план розміщення акцій Інституту; начальнику регіонального відділення ФДМУ по м. Києву видати наказ про виконання плану розміщення акцій Інституту. Цей наказ не змінює і не скасовує дію вищевказаного наказу регіонального відділення ФДМУ по м. Києву.
Така правова оцінка вказаних наказів підтверджується також постановами Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2005р. та Вищого господарського суду України від 24.05.2005р. у справі № 46/882.
Таким чином, юридичний факт завершення приватизації має істотне значення для правильного вирішення справи і цей факт встановлений наказом регіонального відділення ФДМУ по м.Києву “Про завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут” від 31.10.1995р. № 1504-3пр.
В свою чергу наказ ФДМУ від 31.10.2000р. № 2243 цього факту не встановлює і є похідним. Крім того, цей наказ є лише початком виконання плану приватизації. Так, як роз'яснено п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 “Про судову практику в справах про банкрутство” початком виконання плану приватизації згідно зі ст.11 Закону України від 04.03.1992р. № 2163-ХІІ “Про приватизацію державного майна” (в редакції Закону від 19.02.1997р. № 89/97-ВР) слід вважати дату затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації уповноваженими органами приватизації.
Отже, сам по собі наказ ФДМУ від 31.10.2000р. № 2243, за відсутності відповідного наказу про завершення приватизації акціонерного товариства, не є доказом завершення приватизації Інституту або завершенням виконання плану приватизації.
В своїй заяві про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р. у справі № 8/472 заявник Інститут посилається на те, що постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2008р. у справі № 2а-638/08 визнано протиправним пункт 1 наказу регіонального відділення ФДМУ по м.Києву “Про завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут” від 31.10.1995р. № 1504-3пр. та скасовано його з моменту прийняття. Скасовано також назву цього наказу.
В якості нововиявлених обставин заявник наводить матеріально-правові факти часткової недійсності наказу регіонального відділення ФДМУ по м.Києву “Про завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут” від 31.10.1995р. № 1504-3пр. з моменту його прийняття , а відтак незавершення процесу приватизації Інституту на час укладення спірного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.04.2004р.
Суд виходить з того, що визнання акту суб'єкта владних повноважень протиправним є фактом матеріально-правового характеру, за яким спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття і є, відповідно, недійсним з моменту його прийняття. При цьому визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним. Така правова позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010р. № 1145/11/13-10.
Отже, за загальним правилом протиправні акти є недійсними з моменту їх видання, якщо вони тільки не стали такими з моменту прийняття нового закону або іншого правового акту.
В силу ст.124 Конституції України та ст.ст.14,255 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.
Таким чином, визнаний судом протиправним наказ регіонального відділення ФДМУ по м.Києву “Про завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут” від 31.10.1995р. № 1504-3пр. є таким з моменту його прийняття. Тобто презюмується нечинність цього акту з самого початку і вважається, що протиправний акт жодних юридичних наслідків не викликав з моменту його прийняття. Недійсність зазначеного наказу існувала вже з моменту його прийняття, а відповідно -існувала і на момент розгляду справи господарським судом. Відносини, які виникли на підставі такого акту, не мають правового значення. Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2008р. протиправність наказу була лише юридично встановлена (засвідчена належним чином).
Суд виходить з того, що наказ регіонального відділення ФДМУ по м.Києву “Про завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут” від 31.10.1995р. № 1504-3пр. було покладено в основу рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р. і його визнано протиправним у встановленому чинним законодавством порядку.
За таких обставин матеріально-правові факти недійсності вищевказаного наказу регіонального відділення ФДМУ по м. Києву, не завершення приватизації Інституту на час укладення спірного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 22.04.2004р. існували на момент розгляду справи господарським судом, не були відомі заявнику та суду, виявлені після прийняття господарським судом рішення по справі і мають істотне значення для справи.
Отже, наведені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення господарського суду, а відтак за своєю правовою природою є нововиявленими обставинами.
Як зазначено в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили” від 27.02.1981р. № 1 (із наступними змінами) при розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку із скасуванням рішення, вироку, ухвали, постанови суду по іншій справі або постанови іншого органу необхідно мати на увазі, що скасування такого акта може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обгрунтовував дане судове рішення цим актом чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання (наприклад, виконком міської, районної Ради народних депутатів скасував своє рішення з приводу безоплатного вилучення самовільно збудованого громадянином будинку і дав згоду узаконити будівлю). Під постановою іншого органу у цих випадках слід вважати як постанову органу державного управління, так і іншого (наприклад, господарського, кооперативного, профспілкового), в компетенцію якого входило вирішення питання.
Згідно до п.39 Державної програми приватизації на 2000-2002роки план приватизації (розміщення акцій) вважається виконаним з моменту завершення продажу всіх акцій, передбачених планом приватизації (розміщення акцій) до продажу, та оформлюється наказом відповідного державного органу приватизації. У разі закріплення у державній власності пакета акцій план приватизації (розміщення акцій) вважається виконаним за умови продажу всіх акцій, за винятком закріплених.
Таким чином, із приписів даної правової норми виходить, що у будь-якому випадку (завершення продажу всіх акцій або закріплення у державній власності пакета акцій) виконання плана приватизації (розміщення акцій) обов”язково повинно оформлюватись наказом відповідного державного органу приватизації. За відсутності такого наказу не можно стверджувати про виконання плану приватизації (розміщення акцій).
Отже, остаточним моментом завершення процесу приватизації корпоратизованого державного підприємства (створеного державою акціонерного товариства) є обов”язкове оформлення наказу державного органу приватизації
Визнання адміністративним судом як компетентним органом протиправним та скасування наказу регіонального відділення ФДМУ по м. Києву “Про завершення приватизації ВАТ “Український нафтогазовий інститут” від 31.10.1995р. № 1504-3пр. означає протилежне вирішення питання, а саме -відсутність юридичного факту завершення процесу приватизації Інституту.
Перевіряючи дотримання заявником встановленого ч.1 ст.113 ГПК України двохмісячного строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд виходить з того, що днем виникнення таких обставин слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомі заявникові.
Нововиявлена обставина, на яку посилається заявник пов'язана з постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2008р. у справі № 2а-638/08.
Як роз”яснено пунктом 1.2. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002р. № 04-5/563 “Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами”, якщо нововиявлена обставина пов”язана з рішенням суду, днем виникнення такої обставини вважається день набрання законної сили рішенням суду, який покладено в основу відповідного судового акту, або день коли заявникові стало чи повинно було стати відомо про набрання сили рішенням.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2008р. у справі № 2а-638/08 була скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2009р. та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2010р. постанову суду адміністративної апеляційної інстанції скасовано, а постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2008р. -залишено без змін.
В силу норм ст.254 КАС України -постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2008р. набрала законної сили 12.05.2010р. (після касаційного перегляду цього судового рішення).
Суд не може прийняти до уваги посилання позивача Бюро на ту обставину, що постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2008р. була чинною в період з 04.10.2008р. по 29.05.2009р., а тому заявником порушено строк подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленим обставинами. Чинність постанови адміністративного суду у вказаний період не має правового значення для визначення дня виникнення нововиявленої обставини, оскільки 29.05.2009р. така постанова знову втратила законну силу і набула її лише 12.05.2010р. після ухвалення судового рішення касаційної інстанції. Заявник Інститут звернувся до господарського суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами 02.07.2010р., а тому встановлений ч.1 ст.113 ГПК України процесуальний строк дотримано.
Суд вважає також необґрунтованою заяву позивача про застосування, в порядку ст.267 ЦК України, наслідків спливу позовної давності до заяви Інститута про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Встановлений ч.1 ст.113 ГПК України строк подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами є встановленим ГПК України процесуальним строком, а не позовною давністю як строком, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
Крім того, за змістом ст.113 ГПК України правовим наслідком подачі заяви про перегляд рішення господарського суду за нововиявленим обставинами після закінчення встановленого строку є повернення такої заяви заявникові. Разом із тим, заява Інституту прийнята до розгляду ухвалою Господарського суду м.Києва від 08.07.2010р. Отже, питання пропуску процесуального строку вирішується на стадії прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, і за наявності ухвали про призначення заяви до розгляду, встановлення факту подачі такої заяви із пропуском строку (що не було встановлено судом при її подачі) не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29.03.2005р. у справі № 56/16-03.
Таким чином, посилання Бюро на пропуск Інститутом строку на подачу заяви по-перше, не підтверджуються матеріалами справи, а по-друге, не може бути достатньою підставою для відмови в задоволенні заяви, а тому відхиляється судом.
Суд вважає, що заявником Інститутом доведена наявність нововиявлених обставин, які мають істотне значення для справи, виявлені після постановлення рішення по даній справі і не могли бути відомі суду, заявникові (відповідачу) та позивачу на час розгляду справи. Такі нововиявлені обставини за своє юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.
Тому суд вважає вимоги Інституту, викладені у заяві про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р. по справі № 8/472 за нововиявленими обставинами обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р. по справі № 8/472 підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.114 ГПК України за результатами перегляду судового рішення приймається, зокрема рішення - у разі зміни або скасування рішення. У разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Згідно із частиною 2 пункту 5 роз”яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/563 від 21.05.2002р. “Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом на загальних підставах за правилами, встановленими ГПК. Якщо такий розгляд неможливо здійснити у тому ж самому судовому засіданні, він відкладається у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК.
З огляду на обставини справи, надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що відсутні перешкоди для всебічного та повного з”ясування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги і всебічної оцінки в сукупності доказів, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, а відтак розгляд справи на загальних підставах за правилами, встановленими ГПК України можливо здійснити в тому ж самому судовому засіданні.
22 квітня 2004 року між ВАТ “УкрНГІ” як продавцем та ЗАТ “НДіКББІ” як покупцем було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, а саме об'єкта нерухомого майна по вул.Малинська, 2-а в м.Києві, загальною площею 2786,90кв.м., яке складається з :
механічної майстерні і гаража (літера А), загальною площею 1899,20кв.м.;
ангару збірного металевого (літера К), загальною площею 437,60кв.м.;
ангару збірної металевої будівлі (літера Л), загальною площею 450,10кв.м.
За договором ВАТ зобов'язалось передати у власність ЗАТ вищевказане нерухоме майно, а останній прийняти та оплатити його. Продаж за домовленістю сторін було вчинено за 520585,06грн. Договір купівлі-продажу посвідчено 22.04.2004р. за реєстровим № 1851 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф. Актом прийому-передачі від 22.04.2004р. майно за спірним договором було передано відповідачу. Платіжним дорученням № 247 від 22.04.2004р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 520585,06грн. за придбане за спірним договором нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ “УкрНГІ“ було засновано наказом Державного комітету по нафті і газу від 11.03.1994р. № 97 шляхом перетворення Державного науково-дослідного та проектного інституту нафтової промисловості “Укрдіпрондінафта“ у відкрите акціонерне товариство згідно з Указом Президента України “Про корпоратизацію підприємств“ від 15.06.1993р. № 210/93 і відповідно до Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою КМ України від 05.07.1993р. № 508.
При цьому суд виходить з того, що корпоратизація -це перетворення державного підприємства відповідно до Указу Президента України 15.06.1993р. № 210/93 у відкрите акціонерне товариство, акції якого належать державі, засновником якого є відповідний орган, уповноважений управляти державним майном. Корпоратизація є лише способом підготовки підприємств до приватизації, а не самою приватизацією. Зазначене підтверджується також змістом п.4.2. Державної програми приватизації на 1994 рік, яка була чинної на час виникнення правовідносин корпоратизації ВАТ “УкрНГІ” і затверджена постановою ВР України від 26.01.1994р. № 3876-ХІІ.
Нерухоме майно -предмет спірного договору купівлі-продажу від 22 квітня 2004 року увійшло до статутного фонду ВАТ “УкрНГІ”, що підтверджується Актом від 11.03.1994р., затвердженого РВ ФДМУ по м.Києву .
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.1995р. № 343 “Перелік об”єктів, що підлягають обов”язковій приватизації у 1995 році” був затверджений додаток № 1 “Перелік відкритих акціонерних товариств, акції яких будуть запропоновані до продажу в 1995 році“. ВАТ “УкрНГІ” увійшло до вказаного переліку № 1.
Таким чином, з цього часу розпочався процес приватизації ВАТ “УкрНГІ”, який відбувався відповідно до розділу 5 “Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств”, затвердженого наказом ФДМ України від 04.02.1993р. № 56 -шляхом продажу акцій відкритого акціонерного товариства, що знаходились у власності держави.
Статтею 1 Закону України від 04.03.1992р. № 2163-ХІІ “Про приватизацію майна державних підприємств”, чинного на час вищевказаних правовідносин корпоратизації і до змін, внесених Законом України від 19.02.1997р. № 89/97 “Про внесення змін до Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”, приватизація майна державних підприємств України -це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. При цьому у ч.1 ст.15 вказаного Закону від 04.03.1992р. № 2163-ХІІ наведено вичерпний перелік способів приватизації державного майна, до яких, зокрема, відноситься продаж належних державі часток (акцій, паїв) у господарських товариствах.
Статтею 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” (в редакції Закона України від 19.02.1997р. № 89/97) приватизація державного майна (приватизація) -це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить АР Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Отже, приватизація є способом відчуження майна, яке перебуває у державній власності та тривалим у часі процесом, який полягає у вчиненні передбаченого законом комплексу дій, унаслідок чого відбувається відчуження державного майна на користь фізичних та юридичних осіб.
Аналіз способів приватизації, визначених ст.15 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” (яка була чинною на час ініціювання процесу приватизації ВАТ “УкрНГІ) та прийнятої в подальшому ст.15 Закону України “Про приватизацію державного майна” та інших положень цих законів дозволяє констатувати, що передання державою майна до статутного фонду акціонерного товариства, яке створено шляхом корпоратизації державного підприємства, не є підставою для зміни державної форми власності такого майна, оскільки передання державного майна до статутного фонду не віднесено законодавцем до способів приватизації, перелік яких є виключним.
Прийнятою в подальшому нормою ч.3 ст.145 ГК України (набрав чинності 01.01.2004р.) підтверджено, що правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінений тільки шляхом приватизації майна державного підприємства.
Таким чином, акціонерне товариство, яке створюється на базі майна державного підприємства шляхом його корпоратизації, набуває право власності на майно, передане державою до його статутного фонду, тільки у разі якщо в подальшому буде проведена його приватизація шляхом продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства.
Наказом ФДМ України від 04.02.1993р. № 56 “Про затвердження Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств” затверджено форму наказу “Про завершення приватизації акціонерного товариства”. З аналізу законодавства та нормативно-правових актів в сфері приватизації вбачається, що такий наказ є єдиним правовим актом органів державного управління, який встановлює настання юридичного факту завершення приватизації акціонерного товариства.
31.10.1995р. РВ ФДМУ по м.Києву було видано наказ № 1504-3пр. ”Про завершення приватизації відкритого акціонерного товариства “Український нафтогазовий інститут”. Пунктом 1 резолютивної частини цього наказу наказано вважати процес приватизації ВАТ “УкрНГІ” завершеним.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2008р. у справі за позовом Кулініч В.Є. до регіонального відділення ФДМ України по м.Києву, третя особа -ВАТ “УкрНГІ” визнано протиправним пункт 1 зазначеного наказу 1504-3пр. та скасовано його з моменту прийняття. Одночасно скасовано назву цього наказу.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2009р. зазначена постанова суду першої інстанції була скасована.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2010р. вказана постанова апеляційної інстанції скасована, а постанова суду першої інстанції залишена в силі.
Суд виходить з того, що визнання акту суб”єкта владних повноважень протиправним є фактом матеріально-правового характеру, за яким спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття і є, відповідно, недійсним з моменту його прийняття. При цьому визнання акта владного органу недійсним, незаконним, неправомірним тощо є різними словесними вираженнями одного і того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним. Така правова позиція міститься в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010р. № 1145/11/13-10.
Отже, за загальним правилом протиправні акти є недійсними з моменту їх видання, якщо вони тільки не стали такими з моменту прийняття нового закону або іншого правового акту.
В силу ст.124 Конституції України та ст.ст.14,255 КАС України постанови суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.
Крім того, за змістом і направленістю положень ст.35 ГПК України рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи (ч.4 ст.35 ГПК України). Відсутність безпосередньої вказівки з цього приводу в зазначеній статті ГПК України зумовлена виключно тією обставиною, що її формулювання належить до того періоду часу, коли адміністративного судочинства як такого ще не існувало.
Наведене роз”яснення міститься в п.38 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. № 01-08/163.
Враховуючи наведене, господарський суд приймає до уваги факти, встановлені постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24.09.2008р., які мають значення для вирішення господарського спору:
- процес приватизації ВАТ “УкрНГІ” не був завершений станом на 31.10.1995р. (абз. 3 арк. постанови 4);
- процес приватизації ВАТ “УкрНГІ” не був завершений станом на 17.09.2004р. (абз. 2 арк.постанови 5).
Крім того, відповідно до уточненого плану розміщення акцій ВАТ “УкрНГІ”, затвердженого 31.10.1995р. начальником РВ ФДМУ по м.Києву, у державній власності був залишений пакет акцій вказаного товариства в розмірі 28,5 відсотків. Чинним на час видання наказу РВ ФДМ України по м.Києву від 31.10.1995р. № 1504-3пр. та вказаного уточненого плану законодавством в сфері приватизації не було передбачено залишення (закріплення) у державній власності пакета акцій акціонерного товариства одночасно із визнанням процесу приватизації акціонерного товариства завершеним. Саме поняття, правовий механізм залишення (закріплення) і можливість залишення (закріплення) у державній власності пакета акцій приватизованого підприємства були введені лише “Державною програмою приватизації на 1999 рік”, затвердженою Указом Президента України від 24.02.1999р. № 209/99. Отже законодавством, чинним до 24.02.1999 року не було передбачено завершення процесу приватизації акціонерного товариства із залишенням в ньому державного пакета акцій.
З цих підстав, а також з огляду на зміст ст.1 Закону України від 04.03.1992р. № 2163-ХІІ “Про приватизацію майна державних підприємств” стосовно визначення самого поняття “приватизація”, постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.1995р. № 343 “Перелік об”єктів, що підлягають обов”язковій приватизації у 1995 році” (до якого було внесено ВАТ “УкрНГІ”) та розділів 1.3.,5.1., додатку № 8 “Положення про застосування способів приватизації майна державних підприємств”, затвердженого наказом ФДМ України від 04.02.1993р. № 56 дозволяє констатувати, що за чинним на час видання наказу РВ ФДМУ по м.Києву від 31.10.1995р. № 1504-3пр законодавством під завершенням приватизації слід було розуміти продаж всієї державної частки у статутному фонді акціонерного товариства. Із залишенням станом у державній власності пакета акцій ВАТ в розмірі 28,5 відсотків процес приватизації товариства не можно вважати завершеним станом на 31.10.1995р.
Крім того, після прийняття зазначеного наказу Указом Президента України від 24.02.1999р. № 209/99 “Про державну програму приватизації на 1999 рік” затверджено “Державну програму приватизації на 1999 рік”. Пунктом 21 цієї Програми передбачено можливість закріплення у державній власності пакета акцій у розмірі, зокрема, 25 відсотків статутного фонду плюс одна акція щодо підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.1997р. № 911 “Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави ВАТ “УкрНГІ” було включено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Прийнятими в подальшому постановами КМ України від 29.08.2000р. № 1346, від 23.12.2004р. № 1734 (яка є чинною і на даний час) товариство залишено в цьому переліку.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.08.1999р. № 813-р відповідно до п.21 Державної програми приватизації на 1999 рік у державній власності на 5 років (тобто до 13.08.2004р.) закріплено пакет акцій ВАТ “УкрНГІ” у розмірі 25 відсотків статутного фонду плюс одна акція.
Як вбачається з листа РВ ФДМУ по м.Києву від 17.05.2005р. № 30-03/300, після 31.10.1995р. уточнені плани розміщення акцій ВАТ “УкрНГІ” приймались, принаймні, ще тричі:
- 28.01.1998р. № 83 (РВ ФДМУ по м.Києву);
- 30.04.1999р. № 803 (ФДМ України);
- 31.10.2000р. № 2243 (ФДМ України).
В разі того, якщо приватизація була закінчена станом на 31.10.1995р. (як про це стверджував наказ від 31.10.1995р.), то уточнені плани приватизації не могли прийматись в 1998, 1999 та 2000 роках -адже процес приватизації відповідно до оспорюваного наказу вже було завершено ще в 1995 році.
Як вбачається з останього наказу ФДМ України від 31.10.2000р. № 2243 “Про затвердження уточненого плану розміщення акцій ВАТ “Український нафтогазовий інститут”, його прийнято з метою завершення приватизації та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.08.1999р. № 813-р. Пунктом 2 цього наказу регіональному відділенню ФДМ України по м.Києву доручено видати наказ про виконання плану розміщення акцій ВАТ “УкрНГІ”. Термін виконання доручення не зазначено. З наявних в матеріалах справи листів ФДМ України, ФДМУ по м.Києву від 22.09.2004р, 17.01.2005р., 15.03.2005р. та від 24.05.2005р. вбачається, що навіть на останню дату -24.05.2005р. такий наказ про виконання плану розміщення акцій не видавався.
Отже, після 31.10.1995р. відбувся додатковий продаж державного пакета акцій ВАТ “УкрНГІ” - з 28,5% у 1999 році було відчужено майже 3,5% акцій (28,5% - 25%+1 акція), що також спростовує твердження про завершення приватизації товариства станом на 31.10.1995р.
Пунктом 39 “Державної програми приватизації на 2000-2002роки”, яку затверджено Законом України “Про державну програму приватизації” від 18.05.2000р. № 1723-ІІІ, план приватизації (розміщення акцій) вважається виконаним з моменту завершення продажу всіх акцій, передбачених планом приватизації (розміщення акцій) до продажу, та оформлюється наказом відповідного державного органу приватизації. У разі закріплення в державній власності пакета акцій план приватизації (розміщення акцій) вважається виконаним за умови продажу всіх акцій, за винятком закріплених.
Згідно положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Таким чином, остаточним моментом завершення приватизації корпоратизованого державного підприємства (створеного державою акціонерного товариства) є оформлення наказу державного органу приватизації. Учасниками судового процесу не надано доказів видання такого наказу.
Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на ту обставину, що наказ ФДМ України від 31.10.2000р. № 2243 “Про затвердження уточненого плану розміщення акцій ВАТ “Український нафтогазовий інститут” є доказом завершення приватизації ВАТ “УкрНГІ”. Цей наказ є лише доказом початку виконання плану приватизації, а не завершенням процесу приватизації. Як роз”яснено п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 15 “Про судову практику в справах про банкрутство” початком виконання плану приватизації згідно зі ст.11 Закону України від 04.03.1992р. № 2163-ХІІ “Про приватизацію державного майна” (в редакції Закону від 19.02.1997р. № 89/97-ВР) слід вважати дату затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації уповноваженими органами приватизації.
Законом України від 18.05.2000р. № 1723-ІІІ “Про Державну програму приватизації” затверджено “Державну програму приватизації на 2000-2002 роки”, яка діє до затвердження чергової Державної програми приватизації. Відповідно до ст.1 наведеного Закону, “Державна програма приватизації на 2000-2002роки” додається до Закону, тобто є невід”ємною складовою його змісту, і відповідно її положення мають юридичну силу закону України.
Із набранням чинності вказаним Законом України від 18.05.2000р. № 1723-ІІІ та затвердженням Державної програми приватизації на 2000-2002р. відповідно до п.4 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України втратив свою чинність вищенаведений Указ Президента України від 24.02.1999р. № 209/99 “Про державну програму приватизації на 1999 рік”.
Відповідно до п.5 “Державної програми приватизації на 2000-2002роки” було встановлено, що до підприємств групи “Г” належать підприємства, які, зокрема, мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Пунктом 28 цієї Програми підтверджено закріплення у державній власності пакета акцій у розмірі 25 відсотків плюс одна акція щодо ВАТ, створених на базі об”єктів групи “Г”.
Враховуючи, що з часу затвердження “Державної програми приватизації на 2000-2002 роки” іншого чергової програми затверджено не було, то вона діяла і на 22.04.2004р. (тобто на момент укладення спірного договору) і її положення розповсюджуються на приватизаційні правовідносини щодо ВАТ “УкрНГІ”.
Згідно до ч.2 ст.146 ГК України, який набув чинності з 01.01.2004р., приватизація державних (комунальних) підприємств здійснюється не інакше, як на виконання державної програми приватизації, і в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України “Про приватизацію державного майна” з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства орган, який здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку функції з управління цим майном державним органам приватизації. При цьому стосовно такого підприємства припиняється дія норм Закону України “Про підприємства в Україні” (а з 01.01.2004р. -норм Господарського кодексу України) в частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування державного підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу державних органів приватизації.
Поряд з цим, пунктом 140 “Державної програми приватизації на 2000-2002роки” визначено, що до виконання плану приватизації (розміщення акцій) ВАТ, щодо яких передбачається закріплення у державній власності пакетів акцій відповідно до розділу VI цієї Програми, або до розміщення акцій у кількості, що становить 75 відсотків загальної кількості акцій ВАТ, цьому товариству та державним органам приватизації забороняється, зокрема, відчужувати майно (необоротні активи), що належить товариству, та здійснювати операції з борговими вимогами та зобов”язаннями (факторинг), якщо на дату укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленим Національним банком України, або перевищує 10 відсотків підсумку балансу ВАТ.
Таким чином, зазначені норми встановлюють заборону на відчуження акціонерним товариством та державними органами приватизації майна, що входить до єдиного майнового комплексу акціонерного товариства, та іншого майна товариства, створеного на базі державного підприємства, по повного виконання плану приватизації (розміщення акцій) акціонерного товариства, щодо якого передбачається закріплення в державній власності пакета акцій, або до продажу у приватну власність 75 відсотків належних державі акцій у статутному фонді акціонерного товариства, щодо якого не передбачається закріплення за державою пакета акцій.
Згідно до пункту 39 Державної програми приватизації на 2000-2002роки план приватизації (розміщення акцій) вважається виконаним з моменту завершення продажу всіх акцій, передбачених планом приватизації (розміщення акцій) до продажу, та оформлюється наказом відповідного державного органу приватизації. У разі закріплення у державній власності пакета акцій план приватизації (розміщення акцій) вважається виконаним за умови продажу всіх акцій, за винятком закріплених.
Таким чином, із приписів даної правової норми виходить, що у будь-якому випадку (завершення продажу всіх акцій або закріплення у державній власності пакета акцій) виконання плана приватизації (розміщення акцій) обов”язково повинно оформлюватись наказом відповідного державного органу приватизації. За відсутності такого наказу не можно стверджувати про виконання плану приватизації (розміщення акцій).
Отже, станом на 22 квітня 2004 року (дату укладення оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна) :
не було виконано вимог п.140 “Державної програми приватизації на 2000-2002роки” - не було реалізовано 75 відсотків загальної кількості акцій товариства (у власності держави залишалось 25 відсотків плюс одна акція), був відсутній оформлений на виконання останього наказу ФДМ України від 31.10.2000р. № 2243 наказ про виконання плану приватизації (розміщення акцій),
не було виконано вимог ч.4 ст.12 Закону України “Про приватизацію державного майна” - був відсутній дозвол державного органу приватизації на відчуження майна.
приватизація ВАТ “УкрНГІ” не була завершена, а план приватизації (розміщення акцій) не був виконаний.
ВАТ “УкрНГІ” станом на дату укладення спірного правочину знаходився в процесі приватизації, то на нього розповсюджувались в силу ч.3 ст.5 ЦК України приписи п.140 “Державної програми приватизації на 2000-2002роки” щодо заборони відчуження майна балансова вартість якого на дату укладення відповідної угоди перевищує суму, еквівалентну 14000євро за курсом, встановленим Національним банком України.
Відповідно до довідки ВАТ “УкрНГІ” від 05.04.2004р. № 03/01-133 балансова вартість відчуженого об”єкту нерухомості становила 204776,50грн (що еквівалентно 31128,20євро за курсом Національного банку України на час укладення спірного договору). Зазначена вартість спірного нерухомого майна учасниками судового процесу не оспорювалась.
Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 наведеного Кодексу).
Згідно до ч.1 та ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами 1 та 2 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відповідності до п. 1 роз”яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.
Оскільки спірний правочин суперечить вимогам п.140 “Державної програми приватизації на 2000-2002роки”, ч.4 ст.12 Закону України “Про приватизацію державного майна” та ч.ч.1,2 ст.203 ЦК України, то його слід визнати недійсним на підставі ч.1 ст.215 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Частиною1 ст.216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов”язана повернути другій стороні в натурі все, що одержала на виконання цього правочину. З матеріалів справи вбачається, що на виконання спірного правочину ВАТ “УкрНГІ” передав ЗАТ “НДіКББІ” предмет договору -об'єкт нерухомості, а останній сплатив за нього кошти в розмірі 520585,06грн. За таких обставин слід застосувати реституцію як правовий наслідок недійсності правочину.
Одночасно суд не погоджується з посиланнями позивача на ту обставину, що спірний правочин слід визнати недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст.229 ЦК України, як правочин, укладений внаслідок помилки.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що під помилкою як підставою до визнання правочину недійсним за цією нормою, слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою природи правочину, прав та обов”язків сторін чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена.
Як роз”яснено у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його застосування однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Таким чином, підстави для визнання спірного договору недійсним за ч.1 ст.229 ЦК України відсутні.
При цьому суд виходить з того, що само по собі посилання позивача на норму ч.1 ст.229 ЦК України не є підставою позову, а тому суд може її замінити, оскільки дія вказаної норми не поширюється на дані правовідносини, але це не може бути підставою для відмови в позові при його обґрунтованості.
Слід також зазначити, що положення ст.54 ГПК України щодо змісту позовної заяви взагалі не передбачають вимог обґрунтування позову посиланнями на конкретні норми матеріального права.
Крім того, суду надано право застосувати процесуальну норму п.1 ч.1 ст.83 ГПК України разом із відповідною нормою матеріального закону (ч.ч.1,2 ст.203 та ст.215 ЦК України, в даному випадку).
Отже, помилкові посилання позивача на норму ч.1 ст.229 ЦК України не можуть бути підставами для відмови у задоволенні позову.
Суд не може прийняти до уваги посилання позивача на зміст наявних в матеріалах постанов Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2005р. та Вищого господарського суду України від 24.05.2005р. у справі № 46/882 як на преюдиціальні докази встановлення завершення процесу приватизації ВАТ “УкрНГІ” станом на 31.10.1995р., незастосування положень п.140 “Державної програми приватизації на 2000-2002роки” до спірних правовідносин, дійсності спірного договору купівлі-продажу від 22 квітня 2004 року. З наведених судових рішень вбачається, що суди не встановлювали факт завершення процесу приватизації ВАТ “УкрНГІ”, а лише посилались на накази РВ ФДМУ по м.Києву від 31.10.1995р. № 1504-3пр. та ФДМ України від 31.10.2000р. № 2243, не даючи при цьому їм правової оцінки. Не встановлювалась судовими рішеннями також дійсність спірного договору, оскільки це не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту.
Згідно до ч.2 ст.35 ГПК України не можна визнати фактами, що не потребують доведення в господарській справі, оцінку наданих господарському суду в іншій справі доказів та застосування цим судом норм права під час вирішення такого іншого спору.
Суд виходить з того, що мотивація рішення суду в іншій господарській справі є оцінкою наданих суду доказів, а не фактом, який не потребує доведення в іншій справі. Є помилковим надання преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, встановлених цим судом, з їх юридичною оцінкою або правозастосуванням. Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при касаційному перегляді судових рішень (постанови Судової палати в господарських справах Верховного Суду України від 16.12.2003р. у справі за позовом ДП “Авіаційний науково-технічний комплекс ім.О.К.Антонова”, від 30.03.2004р. у справі за позовом Кременчуцького міського споживчого товариства, від 19.12.2006р. у справі за позовом АКБ “Інтерконтинентбанк”).
Крім того, за нормою ч.2 ст.35 ГПК України не потребують доказування лише факти, встановлені рішенням господарського суду під час вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вбачається, що за суб”єктним складом сторін справа, що розглядається судом на даний час, не є тотожною із всіма вищевказаними господарськими справами.
Наявна в матеріалах справи постанова старшого помічника прокурора Шевченківського району м.Києва від 22.10.2004р. про відмову в порушенні кримінальної справи також не є преюдиціальним доказом, а оцінюється судом за правилами ст.43 ГПК України. Доводи цієї постанови про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно завершення процесу приватизації ВАТ “УкрНГІ” судом до уваги не приймаються, оскільки вони обґрунтовані визнаним частково протиправним наказом РВ ФДМУ по м.Києву від 31.10.1995р. № 1504-3пр. та висновком науково-правової експертизи інститута держави і права ім.В.М.Корецького НАН України від 19.10.2004р. № 126/154-с, який спростовується прямо протилежним висновком того ж експерта від 01.08.2008р. № 126/387. Відмовляючи в порушенні кримінальної справи за фактом зловживання службовим становищем прокуратура виходила з ненадання інформації державним органом приватизації про спричинення державі збитків в ході відчуження майна ВАТ “УкрНГІ”, що в даному випадку є ознакою, кваліфікуючою передбачений ст.364 КК України злочин.
В матеріалах справи наявні ухвали Господарського суду м.Києва від 22.12.2005р. та від 07.06.2006р. про припинення провадження у справах за позовами ФДМ України та заступника прокурора м.Києва, відповідно, через відмову вказаних осіб від заявлених позовів про визнання недійсним спірного договору. Такі обставини свідчать лише про використання вказаними особами своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст.22,29,78 ГПК України і не можуть бути доказом дійсності або недійсності спірного правочину чи правової позиції цих осіб стосовно суті даного питання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вищевикладене суд вважає заяву Відкритого акціонерного товариства “Український нафтогазовий інститут” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р. у справі № 8/472 обгрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р. у справі № 8/472 скасувати. Позов Закритого акціонерного товариства “Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту” задовольнити. Визнати недійсним посвідчений 22.04.2004р. за реєстровим № 1851 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф. договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений між Відкритим акціонерним товариством “Український нафтогазовий інститут” (04053, м.Київ, Кудрявський узвіз, 7; код ЄДРПОУ 00147134) та Закритим акціонерним товариством “Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту” (03680, м.Київ, пр-т Паладіна, 44; код ЄДРПОУ 19032149).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33,43,44,49,80,82,85,112,113,114 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва-
Заяву Відкритого акціонерного товариства “Український нафтогазовий інститут” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р. у справі № 8/472 -задовольнити.
Рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2004р. у справі № 8/472 скасувати.
Позов Закритого акціонерного товариства “Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту” задовольнити.
Визнати недійсним посвідчений 22.04.2004р. за реєстровим № 1851 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коновал З.Ф. договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений між Відкритим акціонерним товариством “Український нафтогазовий інститут” (04053, м.Київ, Кудрявський узвіз, 7; код ЄДРПОУ 00147134) та Закритим акціонерним товариством “Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту” (03680, м.Київ, пр-т Паладіна, 44; код ЄДРПОУ 19032149).
Зобов”язати Закрите акціонерне товариство “Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту” (03680, м.Київ, пр-т Паладіна, 44; код ЄДРПОУ 19032149) повернути Відкритому акціонерному товариству “Український нафтогазовий інститут” (04053, м.Київ, Кудрявський узвіз, 7; код ЄДРПОУ 00147134) об”єкт нерухомого майна загальною площею 2786,90кв.м., який знаходиться по вул.Малинська, 2-а в м.Києві та складається з :
- механічної майстерні і гаража (літера А), загальною площею 1899,20кв.м.;
- ангару збірного металевого (літера К), загальною площею 437,60кв.м.;
- ангару збірної металевої будівлі (літера Л), загальною площею 450,10кв.м.
Зобов”язати Відкрите акціонерне товариство “Український нафтогазовий інститут” (04053, м.Київ, Кудрявський узвіз, 7; код ЄДРПОУ 00147134) повернути Закритому акціонерному товариству “Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту” (03680, м.Київ, пр-т Паладіна, 44; код ЄДРПОУ 19032149) кошти в розмірі 520 585 (п”ятсот двадцять тисяч п”ятсот вісімдесят п”ять) грн. 06 коп.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Український нафтогазовий інститут” (04053, м.Київ, Кудрявський узвіз, 7; код ЄДРПОУ 00147134) та користь Закритого акціонерного товариства “Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту” (03680, м.Київ, пр-т Паладіна, 44; код ЄДРПОУ 19032149) судові витрати: сплачене державне мито в розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.
Після вступу рішення в законну силу видати накази.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя П.П.Чеберяк