ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2634/26
провадження № 2/753/6332/26
про передачу справи за підсудністю
"20" лютого 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Котвицький В.Л., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів, -
До Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів.
Розглянувши надані матеріали позовної заяви, прихожу до висновку про необхідність направлення справи за підсудністю, виходячи з наступного.
Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.
Цивільне процесуальне право визначає кілька видів територіальної юрисдикції (підсудності). При цьому одним з видів територіальної юрисдикції є підсудність справ за вибором позивача (так звана альтернативна підсудність) .
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 28 ЦПК України з такою підсудністю розглядаються позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
В якості обґрунтування підсудності цієї справи Дарницькому районному суду м. Києва на підставі п. 1 ст. 28 ЦПК України позивач зазначив, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проте цей факт не знайшов свого підтвердження.
Так, на виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом здійснено запит до органу реєстрації місця проживання позивача та за Довідкою електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» отримано інформацію про те, що позивач не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а останнє відоме місце його зареєстрованого/задекларованого місця проживання є адреса: АДРЕСА_2 (з 26.03.2015 по 05.05.2018). Даних, що позивач зареєстрований за іншою адресою на території Дарницького району м. Києва матеріали позовної заяви не містять.
Згідно довідки з ЄДДР № 2366037 від 20.02.2026 позивач був знятий з реєстрації у АДРЕСА_2 з 05.05.2018.
Інших даних про місце дійсної реєстрації місця проживання позивача на території України суду встановити не вдалося, що унеможливлює визначення підсудності цієї справи за місцем реєстрації позивача відповідно до вимог ч. 5 ст. 28 ЦПК України, у зв'язку з чим підсудність справи має визначатися за загальним правилом, встановленим ст. 27 ЦПК України.
З приводу неможливості подання позову в цій справі за місцем фактичного, а не зареєстрованого місця проживання позивача до Дарницького районного суду м. Києва слід зазначити наступне.
Відповідно до висновків постанови Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21, позови, наведені в ч.1 ст. 28 ЦПК України, не можуть подаватися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.
Так, стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (стаття 27 ЦПК України).
Загалом перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у статті 28 ЦПК України, зокрема, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред'являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.
За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (в редакції, що діяла на час звернення з позовом у цій справі) вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.
Порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів, на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом встановлювались Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 7 Правил).
В абзаці 1 пункту 9 Правил встановлено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
В пункті 18 Правил наведений перелік документів, які подає особа або її представник для реєстрації місця проживання. Зокрема, документами, що підтверджують право на проживання в житлі, можуть бути: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.
Зняття з реєстрації місяця проживання передбачено пунктом 26 Правил, яким, крім іншого, визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, й інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів) (абзац 8 пункту 26 Правил).
Аналогічні положення визначені і Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 за № 265, який набрав чинності 14.03.2022.
У пункті 4 вказаного Порядку в чинній редакції передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.
Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Отже в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Отже, на підставі викладеного Верховний Суд у справі № 554/7669/21 від 24.06.2024 у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що положення частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місяця проживання або перебування фізичної особи - позивача. Тому позови, наведені у частині першій статті 28 ЦПК України, не можуть пред'являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого.
Таким чином, враховуючи отриману судом інформацію та неможливість застосування норми ч. 1 ст. 28 ЦПК України, розгляд даної справи підлягає визначенню за правилами загальної підсудності, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем зареєстрованого проживання одного з відповідачів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Зі змісту позову вбачається, що він пред'явлений до двох фізичних осіб - підприємців, а саме: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ).
За приписами ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
В якості обґрунтування своїх вимог до відповідачів, позивач вказує, що 29.07.2025 між ним та відповідачами було укладено договір купівлі-продажу мобільного телефону iPhone 16 Pro White Titanium, 128 GB, New Slim, IMEI: НОМЕР_1 , та здійснено передоплату у розмірі 1 000 грн. на користь ФОП ОСОБА_3 02.08.2025 через надавача платіжних послуг ТОВ «НоваПей» позивачем було здійснено остаточний платіж за товар у розмірі 40 470 грн. на користь ОСОБА_2 .
Отже, фактично остаточне виконання свого зобов'язання по оплаті позивач здійснив на користь ОСОБА_2 .
На підставі цього суд приходить до висновку, що за наявності умов для визначення альтернативної підсудності до декількох відповідачів, справу слід направити за підсудністю за зареєстрованим місце проживання ОСОБА_2 , оскільки саме вона отримала основну суму оплати за поставлений товар.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом здійснено запит до органу реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_2 та за Довідкою єдиного державного демографічного реєстру отримано інформацію про те, що відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Даних, що відповідач зареєстрований за іншою адресою на території Дарницького району м. Києва матеріали позовної заяви не містять.
Згідно ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. (ст. 32 ЦПК України)
З огляду на викладене дана справа не підсудна Дарницькому районному суду міста Києва, а тому підлягає передачі за місцем реєстрації відповідача ОСОБА_2 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, до територіальної юрисдикції відповідно до норм ч. 1 ст. 27, ч. 15 ст. 28 ЦПК України належить розгляд зазначеної позовної заяви.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 32, 187, 258-261, 353 ЦПК України,
Цивільну справу за позовом позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживачів направити до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за територіальною підсудністю.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Передачу справи на розгляд до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області здійснити протягом п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя В.Л. Котвицький