Справа № 367/2528/25
Провадження №2-о/367/20/2026
Іменем України
19 лютого 2026 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ірпінська міська державна адміністрація ЦНАП, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про встановлення факту, що має юридичне значення,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла вищевказана заява, в якій заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт належності правовстановлюючого документу дублікату договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою від 28.03.1992, зареєстрованого в реєстрі за № 513.
В обґрунтування заяви зазначено, що у березні 2024 року заявниця звернулася до Ірпінської міської державної адміністрації до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щоб зареєструвати об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить останній на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою 28.03.1992, зареєстрованого в реєстрі за № 513.
Вказується, що оригінал договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності був загублений заявницею під час окупації. У подальшому заявниця звернулась до Київського обласного державного нотаріального архіву для отримання дублікату договору.
Разом з тим, листом від 28.05.2024 № 1014/01-07 за підписом державного нотаріуса Київського обласного державного нотаріального архіву, заявницю повідомлено, що неможливість видачі дубліката документу - договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою Київської області від 28.03.1992, зареєстрованого в реєстрі за № 513, у зв'язку з неналежним оформленням договору - відсутністю на примірнику документу, який переданий на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву, підпису нотаріуса, який посвідчив вищезазначений правочин.
У зв'язку з чим у заявниці виникла необхідність у встановленні факту належності правовстановлюючого документу, а саме дублікату договору, посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою Київської області від 28.03.1992, зареєстрованого в реєстрі за № 513, про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності.
Вивчивши заяву та матеріали, що до неї додані, приходжу до висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини сьомої статті 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Звертаючись до суду, заявник просить встановити факт належності правовстановлюючого документу - дублікату договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою від 28.03.1992, зареєстрованого в реєстрі за № 513.
Згідно з листа від 28.05.2024 № 1014/01-07 за підписом державного нотаріуса Київського обласного державного нотаріального архіву, заявницю повідомлено, що неможливість видачі дубліката документу - договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою Київської області від 28.03.1992, зареєстрованого в реєстрі за № 513, в зв'язку із неналежним оформленням договору - відсутністю на примірнику документу, який переданий на зберігання до Київського обласного державного нотаріального архіву підпису нотаріуса, який посвідчив вищезазначений правочин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
З таких самих критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
З урахуванням мотивів заяви у цій справі та її мети, питанням, яке належить дослідити, є визначення порядку захисту порушених прав заявниці щодо володіння нерухомими майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить останній на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого Ірпінською державною нотаріальною конторою Київської області 28.03.1992 року, зареєстрованого в реєстрі за № 513, який був втрачений заявницею під час окупації.
У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту статті 392 ЦК України випливає, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.
Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що за змістом статті 392 ЦК України судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його (див. постанови від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 та від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19).
Результат аналізу наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка є власником/володільцем нерухомого майна, набутого раніше на законних підставах, оригінали правовстановлювальних документів на яке було втрачено, має право на захист свого порушеного права в порядку позовного провадження відповідно до статті 392 ЦК України, яка є спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини. Наведене узгоджується із висновками ВС, викладеними в постанові від 02.04.2025 року у справі № 201/9106/24.
Таким чином, факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки є порядок захисту порушеного права, а саме звернення до суду в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви (стаття 392 ЦК України), а не заяви про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ірпінська міська державна адміністрація ЦНАП, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про встановлення факту, що має юридичне значення слід відмовити.
В силу вимог ч.5 ст. 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Керуючись ст. ст. 260-261, 315, 353, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті окремого провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ірпінська міська державна адміністрація ЦНАП, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно про встановлення факту, що має юридичне значення.
Роз'яснити заявнику, що відмова у відкритті провадження по справі в порядку окремого провадження не перешкоджає звернутися до суду за захистом порушеного права в порядку позовного провадження.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі невідкладно надіслати заявнику разом із заявою та всіма доданими до неї документами.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Я.М.Третяк