29 січня 2026 рокуСправа № 495/8623/25
Номер провадження 3/495/2771/2025
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І.І. розглянувши матеріали, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Черніговка, Чернігівський р-н., Приморський край, гр. України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець В/Ч НОМЕР_2 , стрілець-номер обслуги 3 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти аеромобільного батальйону,
за ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
07.11.2025 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №011527Е від 30.10.2025 з доданими до них матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП).
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 30.10.2025 о 09:45, прикордонним нарядом «Контрольний пост» на автодорозі Одеса-Рені М-16 (48 км. 600 м.), на відстані 3900 м. від лінії державного кордону, було виявлено гр. України ОСОБА_1 , який не маючи документів, які дають підстави для виїзду за кордон в пунктах пропуску через державний кордон, здійснив спробу незаконного, поза пунктами пропуску, перетину державного кордону з України в Республіку Молдова, який демаркований у відповідності до «Положення про демаркацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова, на ділянці автодороги Одеса-Рені» в районі прикордонного знаку №0608, що проходить через ділянку автодороги Одеса-Рені, на території Одеського району, Одеської області, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 №1777-ХII, ст. 5 Закону України «Про Прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 204-1 ч. 2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь належним чином, шляхом направлення судової повістки за адресою місця проживання, яка повернулась на адресу суду без вручення, причини неявки суду не відомі.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 820/1400/17 зазначив: «до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій». Схожу позицію висловив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20 та постанові від 29.04.2021 у справі № 826/12038/17
Відповідно до ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 204-1розглядаються протягом доби.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, оцінивши в сукупності всі докази, доходжу такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
За змістом диспозиції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП відповідальність настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Разом з тим у протоколі про адміністративне правопорушення в графі "дані про притягнення протягом року до адміністративної відповідальності (за наявності)" вказано "ст. 204-1 ч. 1 від 09.08.2025".
У разі встановлення повторності правопорушення до протоколу долучаються докази, у яких міститься інформація про дату вчинення попереднього адміністративного правопорушення і прийняте у справі рішення.
Оскільки протокол не містить інформації про прийняте у справі рішення (номер справи, дата судового рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та саме судове рішення яким особу визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення), суддя не може розцінювати ОСОБА_1 як особу, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ст. 204-1 КУпАП.
У КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, та набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 204-1 КУпАП на ч. 1 ст. 204-1 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує прав ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі.
Факт вчинення ним адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №011527Е від 30.10.2025; рапортом помічника старшого зміни прикордонних нарядів - старший прикордонного наряду "Контрольний пост" старший лейтенант ОСОБА_2 від 30.10.2025; рапортом старшого зміни прикордонних нарядів впс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) лейтенанта ОСОБА_3 від 31.20.2025; схемою місця виявлення порушення від 30.10.2025; письмовими поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 від 30.10.2025 та іншими матеріалами адміністративної справи.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції РНБО України, відповідно до ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан. Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено загальну мобілізацію, який було затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX. Відповідно до положень Законів України «Про військовий обов'язок і військову службу», «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Правил перетинання державного кордону України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. №57 (зі змінами та доповненнями), у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану обмежено виїзд з України окремою категорією громадян. Зокрема, заборонено виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 23 до 60 років, за винятком осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. З 24.02.2022 року встановлено додаткові обмеження перетинання державного кордону України для окремих категорій осіб.
Проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Враховуючи викладене вище, характер вчиненого правопорушення, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника, суд приходить до висновку про необхідність застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 204-1КУпАП без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення., що відповідає меті його виправлення, є необхідним й достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність та те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, суд вважає за необхідне накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу без конфіскації знарядь та засобів вчинення правопорушення.
Тобто, ОСОБА_1 необхідно притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн. без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Вказаний вид покарання суд вважає справедливим, пропорційним, достатнім і співрозмірним характеру вчиненого адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно п. 12 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Так, як ОСОБА_1 є військовослужбовцем, він підлягає звільненню від сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33-35, 204-1 ч. 2, 221, 283, 284 КУпАП, суддя,
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винним у вчиненні у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-1 та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн (три тисячі чотириста грн) без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від сплати судового збору на підставі п.12 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно із ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
Згідно із ст. 308КУпАП - у разі не сплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання становить три місяці.
Суддя Ірина БРАТКІВ