ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 17/51229.12.10
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю
«Будкомплексінвест»
До приватного підприємства «Енергоремонт»
Про зобов'язання виконати умови договору та
визнання права власності
За зустрічним
позовом приватного підприємства «Енергоремонт»
До товариства з обмеженою відповідальністю
«Будкомплексінвест»
Про визнання права власності та визнання приміщень
такими, що не підлягають прийняттю в експлуатацію
Суддя Удалова О.Г.
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом Багнюк М.І. (за дов.)
від відповідача за первісним позовом Ляпін Д.В. (за дов.)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «Енергоремонт»про зобов'язання виконати умови інвестиційного договору № 1 про інвестування будівництва приміщень виробничої бази по вул. Полярній, 14-А в Оболонському районі міста Києва від 10.01.2006 р., а саме: скласти акт розподілу приміщень об'єкту та надати позивачу звіт про витрати на проектування, будівництво та введення в експлуатацію нежитлових приміщень об'єкта, а також про визнання права власності на частину нежитлових приміщень, загальною площею 97,95 кв. м. виробничої бази, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 14-а за позивачем.
Вимоги позивача мотивовані тим, що сторони відповідно до умов укладеного інвестиційного договору № 1 про інвестування будівництва приміщень виробничої бази по вул. Полярній, 14-а в Оболонському районі міста Києва від 10.01.2006 р. зобов'язалися спільно здійснити інвестування проектування, будівництва та введення в експлуатацію нежитлових приміщень та усіх необхідних допоміжних конструкцій на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 14-а, з метою подальшого набуття прав володіння, користування, розпорядження площами нежитлових приміщень об'єкта на умовах, визначених цим Договором.
Так, згідно з п.п. 1.3., 1.6.2., 4.3., 4.4., 4.5. інвестиційного договору визначено, що об'єкт будівництва складатиметься з офісних приміщень, площею приблизно 200 квадратних метрів та допоміжних конструкцій, необхідних для функціонування виробничої бази. Позивач відповідно до умов договору набуває право розпорядження на 50% від загальної площі приміщень об'єкту. За умовами спірного договору, після завершення будівництва об'єкту сторони підписують загальний акт розподілу витрат, в якому відповідно до умов інвестиційного договору зазначається сума фактичного здійснення інвестування будівництва об'єкта сторонами та пропорційність забезпечення будівництва об'єкта.
Відповідно до умов укладеного інвестиційного договору позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням надати відомості щодо витрат на будівництво нежитлових приміщень за інвестиційним договором та всі підтверджуючі документи, але відповідачем ця інформація не надавалась, а тому позивач був позбавлений можливості здійснити платежі на користь відповідача.
За таких обставин, на думку позивача, відповідачем порушені умови укладеного між сторонами інвестиційного договору, у зв'язку з чим позивач звернувся за захистом порушеного права в судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2010 р. порушено провадження у справі № 17/512 та призначено її до розгляду на 29.12.2010 р..
Відповідач позовні вимоги відхилив та звернувся до суду з зустрічною позовною заявою.
Зокрема, до суду надійшла зустрічна позовна заява приватного підприємства «Енергоремонт»до товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест»про визнання права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 195,9 кв. м. виробничої бази, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 14-а, за позивачем за зустрічним позовом, а також про визнання такими, що не підлягають в подальшому прийняттю в експлуатацію, вказаних вище нежитлових приміщень.
Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що відповідачем не було виконано зобов'язання за інвестиційним договором.
За твердженням позивача за зустрічним позовом, згідно з п. 1.6., п.п. 1.6.1., 1.6.3., п.1.11. інвестиційного договору приватне підприємство «Енергоремонт»набуває право власності на 100% нежитлових приміщень, а тому останній просить суд визнати за ним право власності на спірні нежитлові приміщення загальною площею 195,9 кв. м.
Крім того, нежитлові приміщення загальною площею 195,9 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 14-а, збудовані приватним підприємством «Енергоремонт» самостійно протягом 2005-2007 років, введені в експлуатацію та використовуються за призначенням.
Представник позивача за зустрічним позовом зазначив, що земельна ділянка, на якій збудовано нежитлові приміщення, відведена підприємству відповідно до рішення Київської міської ради № 44/1254 від 12.02.2004 р. з цільовим призначенням -будівництво, обслуговування та експлуатація майстерні та офісного приміщення.
Відповідно до звіту за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж офісної будівлі на відповідність її державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки та санітарному законодавству від 19.06.2010 р., будівля офісного призначення з приміщенням охорони, які побудовані по вул. Полярній, 14-а у Оболонському районі м. Києва, відповідають вимогам проектних рішень, державних стандартів, будівельних норм і правил, нормативним актам з пожежної безпеки та санітарному законодавству та придані до експлуатації.
Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати за ним право власності на нежитлові приміщення загальною площею 195,9 кв. м. виробничої бази, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 14-а, та визнати такими, що не підлягають подальшому прийняттю в експлуатацію нежитлові приміщення загальною площею 195,9 кв. м. виробничої бази, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 14-а.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 р. по справі № 17/512 було прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
10 січня 2006 року між приватним підприємством «Енергоремонт»(сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест»(сторона-2) було укладено інвестиційний договір № 1 про інвестування будівництва виробничої бази по вул. Полярній, 14-А в Оболонському районі міста Києва (далі - Договір).
Відповідно до умов Договору (пункту 1.1.) сторони зобов'язалися спільно здійснити інвестування проектування, будівництва та введення в експлуатацію нежитлових приміщень та усіх необхідних допоміжних конструкцій на земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 14-а, з метою подальшого набуття прав володіння, користування, розпорядження площами нежитлових приміщень об'єкта на умовах, визначених договором.
Згідно з пунктом 1.2. Договору сторони зобов'язалися спільно здійснити інвестування проектування, будівництво та введення в експлуатацію приміщень об'єкту відповідно до умов цього Договору.
Пунктом 1.3. Договору визначено, що об'єкт будівництва складатиметься з офісних приміщень площею приблизно 200 квадратних метрів та допоміжних конструкцій, необхідних для функціонування виробничої бази. Сторони оцінили інвестицію сторони-1 у розмірі 100 000,00 грн. Сторони оцінили інвестицію сторони-2 у розмірі 100 000,00 грн.
Пунктом 1.5. Договору визначено, що сторона-2 зобов'язується інвестувати в будівництво об'єкта грошові кошти на оплату витрат, пов'язаних з проектуванням, здійсненням будівельно-монтажних робіт та введенням в експлуатацію приміщень об'єкта. Розмір інвестиції сторони-2 становить 100 000,00 грн.
Інвестиція сторони-2 у розмірі 100 000,00 грн. здійснюється, якщо інше не буде передбачено сторонами у додаткових угодах до інвестиційного договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони-1 протягом 30 календарних днів з моменту укладення цього Договору.
Згідно з пунктом 1.6. Договору в результаті виконання умов цього Договору сторони набувають право володіння, користування та розпорядження площами нежитлових приміщень та використання допоміжних споруд об'єкта (в подальшому -право розпорядження).
Сторона-1 за умови виконання всіх зобов'язань за цим Договором набуває право розпорядження 50% від загальної площі приміщень об'єкту, сторона-2 за умови виконання всіх зобов'язань за цим Договором, набуває право розпорядження на 50% від загальної площі приміщень об'єкту (пункти 1.6.1.,1.6.2. Договору).
Розділом 2 Договору сторони визначили права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідно до пункту 2.1. Договору сторона-1 зобов'язується здійснювати внесення інвестицій відповідно до умов Договору, інформувати сторону-2 про виконання умов цього Договору, у встановлені чинним законодавством України та Договору погоджувати зі стороною-2 всю необхідну документацію, яка стосується умов виконання сторонами зобов'язань за цим Договором (пп. 2.1.1., 2.1.2, 2.1.3).
Згідно з пунктом 2.2. сторона-2 зобов'язується здійснювати внесення інвестицій відповідно до умов Договору, інформувати сторону-2 про виконання умов цього Договору, у встановлені чинним законодавством України та Договору погоджувати зі стороною-2 всю необхідну документацію, яка стосується умов виконання сторонами зобов'язань за цим Договором (пп. 2.2.1., 2.2.2, 2.2.3).
Умовами Договору визначено (пункт 4.2., 4.3.), що сторони своїми інвестиціями зобов'язуються забезпечити будівництво об'єкта в співвідношення: сторона-1 в розмірі 50% вартості будівництва об'єкта; сторона-2 в розмірі 50% вартості будівництва об'єкта. Після завершення будівництва об'єкту, сторони підписують загальний акт розподілу витрат у якому, відповідно до умов інвестиційного договору, зазначається сума фактичного здійснення інвестування будівництва об'єкта сторонами та пропорційність забезпечення будівництва об'єкта.
Позивач за первісним позовом пояснив, що на початку 2010 року йому стало відомо про те, що будівництво нежитлових приміщень об'єкту та встановлення допоміжних конструкцій вже було здійснено.
Листом від 02.09.2010 р. за вих. № 01/09 позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за ним з вимогою про складення акту розподілу площі нежитлових приміщень за договором та просив направити для затвердження та проведення відшкодування перелік витрат на здійснення проектування, будівництва та введення в експлуатацію нежитлових приміщень виробничої бази по вул. Полярній, 14-А в місті Києві.
Спір за первісним позовом виник внаслідок того, що, на думку позивача за первісним позовом, внаслідок ненадання відповідачем відомостей щодо витрат на будівництво нежитлових приміщень за Договором, позивач за первісним позовом був позбавлений можливості здійснити платежі на користь відповідача.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Враховуючи умови Договору, позивач за первісним позовом зобов'язався внести інвестиції в розмірі 100 000,00 грн. шляхом оплати грошових коштів на рахунок відповідача за первісним позовом.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та підтверджено повноважними представниками сторін, товариством з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест»вказані кошти не були перераховані. Отже, позивачем за первісним позовом умови договору щодо внесення інвестицій виконано не було.
Суд бере до уваги те, що згідно з умовами Договору (пункт 1.6) сторони погодили порядок розподілу нежитлових приміщень між сторонами, відповідно до якого сторони набувають право володіння, користування та розпорядження площами нежитлових приміщень та використання допоміжних споруд об'єкта. Позивач за первісним позовом, за умови виконання всіх зобов'язань за інвестиційним договором, набуває право розпорядження на 50% від загальної площі приміщень об'єкту. Відповідач за первісним позовом, за умови виконання всіх зобов'язань за інвестиційним договором, набуває право розпорядження на 50% від загальної площі приміщень Об'єкту.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем за первісним позовом не надано суду доказів належного виконання зобов'язань, передбачених п. 2.2. Договору.
Враховуючи те, що позивач за первісним позовом свої зобов'язання щодо внесення інвестицій за Договором та участі в проектуванні, будівництві та введенні в експлуатацію нежитлових приміщень, інших допоміжних конструкцій виробничої бази не виконав та не надав суду доказів на спростування зазначених обставин, вимоги позивача за первісним позовом про зобов'язання відповідача виконати умови інвестиційного договору № 1 про інвестування будівництва приміщень виробничої бази по вул. Полярній, 14-А в Оболонському районі міста Києва від 10.01.2006 р., а саме: скласти акт розподілу приміщень об'єкту та надати позивачу звіт про витрати на проектування, будівництво та введення в експлуатацію нежитлових приміщень об'єкта, задоволенню не підлягають як такі, що заявлені безпідставно.
Позивачем за первісним позовом також заявлена вимога про визнання за ним права власності на частину нежитлових приміщень, загальною площею 97,95 кв. м. виробничої бази, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 14-а. Однак, суд вважає за необхідне розглянути вказану вимогу разом з вимогою позивача за зустрічним позовом про визнання права власності на нежитлові приміщення, загальною площею 195,9 кв. м. виробничої бази, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 14-а, за позивачем за зустрічним позовом.
Відповідно до умов Договору, а саме: пункту 1.11 передбачено, що у випадку невиконання однією зі сторін інвестиційного договору зобов'язання щодо внесення інвестицій відповідно до пропорційності визначеної п.п. 1.3. -1.6. цього договору з загрозою для своєчасного проектування, будівництва та введення в експлуатацію об'єкта, інша сторона може внести належні з іншої сторони інвестиції з подальшим обов'язковим перерозподілом площі приміщень об'єкта, передбачених п. 1.6.1. та п. 1.6.2. цього Договору.
За твердженням позивача за зустрічним позовом, внаслідок невиконання відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань за Договором щодо внесення інвестицій та участі у проектуванні, будівництві та введенні в експлуатацію нежитлових приміщень та інших допоміжних конструкцій виробничої бази, приватне підприємство «Енергоремонт»змушено було за рахунок власних коштів самостійно здійснювати заходи щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію нежитлових приміщень об'єкту.
Спір виник внаслідок того, що, на думку позивача за зустрічним позовом, останній, виконавши всі умови укладеного інвестиційного договору, набув права власності на 100% нежитлових приміщень об'єкту, що не визнається та оспорюється товариством з обмеженою відповідальністю «Будкомплексінвест».
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частин 1,2 статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому.
Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності може пред'являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.
Судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом було самостійно за рахунок власних коштів здійснено заходи щодо проектування, будівництва та введення в експлуатацію спірних нежитлових приміщень, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Разом з тим судом встановлено, що спірні нежитлові приміщення збудовано на земельній ділянці, яку було виділено позивачеві за зустрічним позовом відповідно до рішення Київської міської ради № 44/1254 від 12.02.2004 р. «Про погодження місць розташування об'єктів».
29.07.2005 р. Київським міським головою надано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки № Д-1317 від 29 липня 2005 р., за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 14а, цільове призначення земельної ділянки -для будівництва, обслуговування та експлуатації майстерні та офісного приміщення.
Відповідно до висновку Головного управління Держкомзему у місті Києві Державного комітету України із земельних ресурсів до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 24.03.2009 р. вих. № 04-03-5/283 Головним управлінням Держкомзему у місті Києві погоджено відведення приватному підприємству «Енергоремонт»в оренду земельної ділянки площею 0,18 га для будівництва, експлуатації та обслуговування майстерні та офісного приміщення на вул. Полярній, 14-а в Оболонському районі м. Києва.
Крім того, згідно зі звітом за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж офісної будівлі на відповідність її державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки та санітарному законодавству від 29.06.2010 р., затвердженим директором товариства з обмеженою відповідальністю «Технічно-будівельний нагляд»(ліцензія Інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Міністерства регіонального розвитку та будівництва України серія АВ № 488275), будівля офісного призначення з приміщенням охорони, які побудовані по вул. Полярній, 14-а в Оболонському районі м. Києва, відповідають вимогам проектних рішень, державних стандартів, будівельних норм і правил, нормативним актам з пожежної безпеки та санітарному законодавству та придані до експлуатації.
Враховуючи те, що позивачем за зустрічним позовом було здійснено інвестування проектування, будівництва та введення в експлуатацію нежитлових приміщень та усіх необхідних допоміжних конструкційна земельній ділянці, розташованій за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 14-А, відповідно до умов Договору (п. 1.6., п.п. 1.6.1, 1.6.3., п. 1.11.) останній набув право власності на нежитлові приміщення об'єкту.
Судом не приймаються до уваги пояснення відповідача за зустрічним позовом щодо неможливості виконання зобов'язань за інвестиційним договором, у зв'язку з ненаданням відповідачем інформації щодо витрат на проектування, будівництва та введення в експлуатацію спірних нежитлових приміщень, оскільки умовами Договору сторони чітко визначили умови набуття прав володіння, користування, розпорядження площами нежитлових приміщень об'єкта, які не поставлені в залежності від отримання інформації щодо витрат на будівництво нежитлових приміщень за Договором від позивача за зустрічним позовом.
За таких обставин, вимога позивача за первісним позовом про визнання за ним права власності на частину нежитлових приміщень, загальною площею 97,95 кв. м. виробничої бази, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 14-а, задоволенню не підлягає як необґрунтована та така, що не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Вимога позивача за зустрічним позовом про визнання такими, що не підлягають подальшому прийняттю в експлуатацію, нежитлових приміщень, загальною площею 195,9 кв. м. виробничої бази, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 14-А, задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно з п. 1. ч. 1. ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.
Разом з тим, відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Слід зазначити, що вимога позивача за зустрічним позовом про визнання такими, що не підлягають подальшому прийняттю в експлуатацію нежитлових приміщень, загальною площею 195,9 кв. м. виробничої бази, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 14-А, не відповідає визначеним статтею 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способам захисту прав та інтересів, не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Вимога про визнання такими, що не підлягають в подальшому прийняттю в експлуатацію, нежитлових приміщень, загальною площею 195,9 кв. м. виробничої бази, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 14-А є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення. Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеного в постанові від 14.01.2002 р..
Однак, вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, не може бути предметом спору та самостійно розглядатись в окремій справі. Встановлення факту, що має юридичне значення може лише бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони наступним чином: за первісним позовом -на позивача за первісним позовом; за зустрічним позовом -пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні первісного позову відмовити.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Визнати за приватним підприємством «Енергоремонт»(04209, м. Київ, вул. Полярна, 14-А, код 30183664) право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 195,9 кв.м. виробничої бази, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 14-а.
Стягнути з товариства з обмеженою відпвоідальністю «Будкомплексінвест»(03087, м. Київ, вул. Єреванська, 8; 02222, м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, код 32246715, рахунок 26005005478001 у ВАТ «Банк Кіпру», м.Київ, МФО 320940) 2000,00 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
В іншій частині зустрічного позову відмовити повністю.
Суддя О.Г. Удалова