13 лютого 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1770/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
за участю секретаря судового засідання Бодюл М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
представник: Цапенко О.М.
відповідач-1: Кропивницька міська рада (25022, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, код ЄДРПОУ 26241020)
представник: Люненко І.А.
відповідач-2: Департамент містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради (25022, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41, код ЄДРПОУ 45215157)
представник: Люненко І.А.
про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кропивницької міської ради, Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позов мотивовано тим, що у вересні 2024 році ОСОБА_1 придбав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:46:393:0120 площею 0,0743 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позивач звернувся до Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради із заявою від 16.12.2024 року щодо видачі будівельного паспорта на забудову цієї земельної ділянки. Відповідач 26.12.2024 року відмовив у наданні будівельного паспорта з підстав невідповідності намірів забудови Плану зонування території міста Кіровограда, відповідно до якого ця земельна ділянка розташована у рекреаційній зоні активного відпочинку Р-2, в межах якої не передбачається розміщення житлових будинків. Позивач стверджує, що План зонування території міста Кіровограда не узгоджується з Генеральним планом міста Кіровограда, згідно з яким земельна ділянка знаходиться в зоні розміщення житлової багатоповерхової забудови. Позивач стверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:46:393:0120, яка сформована у 2012 році, при розробленні Плану зонування території міста Кіровограда неправильно була віднесена до рекреаційної зони активного відпочинку (Р-2). Такі рішення та дії відповідачів порушують права позивача як власника земельної ділянки на її забудову та використання у межах цільового призначення. З цих підстав представник позивача просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської міської ради №2456 від 17.09.2013 року "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території міста Кіровограда", в частині затвердження містобудівної документації "План зонування території міста Кіровограда" із віднесенням земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:46:393:0120 до рекреаційної зони активного відпочинку (Р-2);
- визнати протиправними дії Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради щодо відмови у наданні будівельного паспорту забудови земельної ділянки за заявою ОСОБА_1 від 16.12.2024 року;
- визнати протиправним і скасувати рішення Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради у формі повідомлення про відмову у видачі будівельного паспорта, реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ: ВР01:1639-2382-7143-6194 від 26.12.2024 року про відмову у видачі будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,0743 га, за кадастровим номером 3510100000:46:393:0120, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- зобов'язати Департамент містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради видати позивачу будівельний паспорт забудови земельної ділянки, площею 0,0743 га, за кадастровим номером 3510100000:46:393:0120, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на об'єкт будівництва "Нове будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ".
Ухвалою судді від 31.03.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі за цим позовом та призначене підготовче засідання.
Представник відповідачів подав до суду відзиви на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що земельна ділянка, на якій позивач має намір здійснити будівництво приватного житлового будинку, відповідно до Генерального плану міста Кіровограда та Плану зонування території міста Кіровограда перебуває у рекреаційній зоні активного відпочинку Р-2. Вказана зона не передбачає розташування на ній приватних житлових будинків. Оскільки наміри забудови земельних ділянок заявника (будівництво будинку) не входять до переліку переважних та супутніх переважним видам будівництва зони Р-2, то це є законною підставою для відмови у видачі будівельного паспорту з підстав невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. З цих підстав просив суд у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача подала відповіді на відзиви, в яких наполягала на задоволенні позову. Зазначила, що формування земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:46:393:0120 та встановлення їй цільового призначення - для будівництва ї обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відбулося раніше, аніж прийнято рішення Кіровоградської міської ради №2456 від 17.09.2013 року, якою затверджено План зонування території міста Кіровограда. При передачі у 2012 році земельної ділянки з комунальної власності у приватну власність відповідачі не встановили будь-яких обмежень у її використанні.
Ухвалою від 15.05.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 21.08.2025 року суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відклавши його проголошення до 01.09.2025 року.
Ухвалою від 01.09.2025 року суд поновив судовий розгляд та витребував додаткові докази, в тому числі від осіб, які не є учасниками справи.
Ухвалою від 29.09.2025 року суд повернувся до стадії підготовчого провадження та призначив підготовче засідання.
Ухвалою від 17.11.2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу від 24.09.2024 року, укладеним із ОСОБА_2 , придбав у нього земельну ділянку за кадастровим номером 3510100000:46:393:0120 площею 0,0743 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з відомостями Державного земельного кадастру ця земельна ділянка належить до категорії земель: землі житлової та громадської забудови; вид цільового призначення: 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.09.2024 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.
Позивач, маючи намір побудувати на цій земельній ділянці двоповерховий житловий будинок, 16.12.2024 року в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва подав заяву та документи на видачу будівельного паспорта. Ця заява зареєстрована за №АМ01:4545-5757-4575-0269.
Департамент містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради прийняв рішення про відмову у наданні будівельного паспорта, про що направив позивачу повідомлення №А33531639238263047584 від 26.12.2024 року.
У цьому повідомленні відповідач-2 повідомив, що відмовляє у наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки відповідно до пункту 2.4 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 05.07.2011 року, через невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, а саме:
- відповідно до містобудівної документації - План зонування території м. Кіровограда, який затверджений рішенням міської ради №2456 від 17.09.2013 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:46:393:0120 по вул. Миколи Міхновського розташована в рекреаційній зоні активного відпочинку Р-2, в межах якої не передбачається розміщувати житлові будинки;
- відповідно до містобудівної документації - Детальний план території в районі вулиці Айвазовського та провулка Санаторного у м. Кропивницький, який затверджений рішенням виконавчого комітету міської ради №349 від 10.07.2018 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:46:393:0120 по вул. Миколи Міхновського розташована на території зелених насаджень загального користування;
- відповідно до містобудівної документації - Генеральний план м. Кропивницького, який затверджений рішенням міської ради №627 від 12.09.2000 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:46:393:0120 по вул. Миколи Міхновського розташована частково на території зелених насаджень загального користування та частково на території житлової багатоповерхової забудови.
Це повідомлення зареєстроване в Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за № BP01:1639-2382-7143-6194.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до статті 180 Земельного кодексу України зонування земель здійснюється в межах територій територіальних громад.
При зонуванні земель встановлюються вимоги щодо допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах окремих зон.
Зонування земель здійснюється відповідно до закону.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", який містить такі норми:
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
2) генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;
3) детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;
7) містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;
9) план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон;
13) територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси;
17) функціональна зона території - визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.
Стаття 2. Планування і забудова територій
1. Планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає:
1) прогнозування розвитку територій;
2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій;
3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням;
4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій;
5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, транспортних, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів;
6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності;
7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів;
8) реконструкцію існуючої забудови та територій;
9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень;
10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури;
10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення;
11) проведення моніторингу забудови;
12) ведення містобудівного кадастру;
13) здійснення контролю у сфері містобудування.
2. Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.
Стаття 5. Обов'язковість дотримання вимог містобудівної документації
2. Вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Стаття 8. Організація планування та забудови територій
2. Планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
3. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
Стаття 16. Планування територій на місцевому рівні
1. Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.
Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням відомостей Державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі у цифровій формі в державній системі координат у формі електронних документів, що містять базові і тематичні геопросторові дані.
Порядок обміну інформацією між містобудівним кадастром та Державним земельним кадастром встановлюється Кабінетом Міністрів України.
2. Містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.
Оновлення містобудівної документації передбачає:
1) актуалізацію картографо-геодезичної основи;
2) перенесення з паперових носіїв у векторну цифрову форму;
3) приведення містобудівної документації у відповідність із вимогами законодавства в частині формату зберігання та оброблення даних.
Затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється згідно із статтями 16-1, 17, 18 та 19 цього Закону. При цьому затвердження оновленої містобудівної документації на місцевому рівні, що не пов'язано із внесенням змін до неї, не потребує звернення до відповідних органів виконавчої влади для визначення державних інтересів, проведення громадського обговорення. Стратегічна екологічна оцінка такої документації не здійснюється, крім випадку, якщо замовником відповідно до законодавства прийнято рішення про здійснення стратегічної екологічної оцінки незначних змін до документа державного планування.
3. Внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у порядку, визначеному законодавством для її розроблення та затвердження.
4. Склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.
Містобудівна документація на місцевому рівні містить розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту. Затвердження містобудівної документації на місцевому рівні за відсутності такого розділу забороняється.
5. Обмеження у використанні земель (територій), визначені комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також Державного земельного кадастру в порядку, встановленому Законом України "Про Державний земельний кадастр".
Класифікація обмежень у використанні земель, що можуть встановлюватися комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, детальним планом території, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 17. Генеральний план населеного пункту
1. Генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення), яке складається і затверджується замовником за погодженням з розробником.
Обов'язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.
3. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Розробником генерального плану населеного пункту може бути суб'єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України "Про архітектурну діяльність" та документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".
Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин.
6. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
7. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.
9. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.
10. До складу генерального плану населеного пункту обов'язково включаються планувальні рішення детальних планів територій (у тому числі формування земельних ділянок), на яких планується розміщення:
за рахунок державного або місцевого бюджету: об'єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров'я, культури, житлово-комунального господарства); об'єктів, передбачених Генеральною схемою планування території України та схемою планування області; об'єктів, для розташування яких відповідно до закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності (якщо розташування таких об'єктів передбачено генеральним планом населеного пункту);
інших об'єктів, визначених замовником у завданні на проектування.
Після затвердження генерального плану населеного пункту відомості про такі земельні ділянки підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.
Проектні рішення генерального плану населеного пункту повинні включати межі та правові режими всіх режимоутворюючих об'єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту генерального плану (у тому числі межі та правові режими територій і об'єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, пляжних зон, інших охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель).
11. Склад просторових даних, метаданих та інших елементів генерального плану населеного пункту встановлюється Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.
Склад відомостей генерального плану населеного пункту про об'єкти Державного земельного кадастру повинен відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр".
12. Генеральний план населеного пункту розробляється у формі електронного документа, формат якого визначається Кабінетом Міністрів України, та підписується кваліфікованими електронними підписами відповідальними особами, які його розробили, - архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, та сертифікованим інженером-землевпорядником.
13. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися за результатами містобудівного моніторингу не частіше одного разу на рік.
Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження генерального плану населеного пункту та Законом України "Про землеустрій", а якщо територія територіальної громади не обмежується територією одного населеного пункту, - у порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про землеустрій" для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану.
У разі виникнення державної необхідності рішення про розроблення змін до генерального плану населеного пункту приймається за ініціативою Кабінету Міністрів України, який у такому разі забезпечує фінансування розроблення таких змін.
14. Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом трьох місяців з дня їх подання.
15. Доступ до матеріалів генерального плану населеного пункту, крім інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, не може обмежуватися. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування, внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру та містобудівного кадастру.
У разі наявності в генеральному плані населеного пункту інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, така інформація подається у вигляді окремого файлу, формат якого визначається Кабінетом Міністрів України, та підписується кваліфікованими електронними підписами відповідальними особами, які розробили генеральний план.
Візуалізація даних генерального плану населеного пункту здійснюється також за допомогою програмно-апаратних засобів Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру, інших геоінформаційних систем, а також шляхом їх відтворення на паперових та/або інших твердих носіях у вигляді текстових, графічних та інших зручних для візуального сприйняття матеріалів.
16. Генеральні плани міст підлягають обов'язковій експертизі містобудівної документації. Проведення експертизи містобудівної документації генеральних планів сіл та селищ може здійснюватися за рішенням замовників.
Порядок проведення експертизи містобудівної документації визначається Кабінетом Міністрів України.
17. Генеральні плани населених пунктів підлягають стратегічній екологічній оцінці.
18. У разі затвердження у встановленому цим Законом порядку генерального плану населеного пункту не розробляються:
схема землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці на територію відповідного населеного пункту;
проект землеустрою щодо впорядкування території відповідного населеного пункту;
плани земельно-господарського устрою території відповідного населеного пункту;
проекти землеустрою щодо впорядкування територій для містобудівних потреб (для територій, на які затверджено детальні плани території, або для яких генеральний план населеного пункту містить планувальні рішення детальних планів територій);
проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів (щодо обмежень у використанні земель, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру на підставі цього генерального плану населеного пункту).
Стаття 18. План зонування території
1. План зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов'язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.
План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
2. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
3. Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог:
1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території;
2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності;
3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій;
4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон;
5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови;
6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями;
7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів;
8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.
4. Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов'язковими для врахування під час зонування відповідної території.
5. Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності іншим положенням генерального плану населеного пункту, комплексного плану (за наявності).
Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану, генерального плану населеного пункту.
7. За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Стаття 19. Детальний план території
1. Детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.
Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід'ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.
2. Детальний план території може передбачати також формування земельних ділянок комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані. Формування таких земельних ділянок є обов'язковим, якщо на зазначених земельних ділянках розташовані або передбачається спорудження:
за кошти державного або місцевого бюджету: об'єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров'я, культури, житлово-комунального господарства); об'єктів, передбачених Генеральною схемою планування території України та/або схемою планування області; об'єктів, для розміщення яких відповідно до цього Закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності;
інших об'єктів, визначених замовником у завданні на проектування.
Формування земельних ділянок для розміщення об'єктів, визначених цією частиною, на підставі детального плану території не здійснюється, якщо такі земельні ділянки вже сформовані.
Детальний план території має передбачати внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, які є сформованими, але відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру, і на яких розташовані об'єкти соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров'я, культури, житлово-комунального господарства), які перебувають у комунальній власності територіальної громади, на територію якої розробляється детальний план.
Після затвердження детального плану території відомості про земельні ділянки, зазначені в цій частині, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.
Детальний план території повинен містити відомості про межі та правові режими всіх режимоутворюючих об'єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту.
Розробником детального плану території може бути суб'єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України "Про архітектурну діяльність" та документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".
3. Детальний план території повинен містити відомості, передбачені статтею 45-1 Закону України "Про землеустрій".
4. Детальний план території визначає:
1) принципи планувально-просторової організації забудови;
2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;
3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами;
4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;
5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;
6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;
7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;
8) систему інженерних мереж;
9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;
10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;
11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).
5. Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.
6. Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються Кабінетом Міністрів України.
7. Доступ до матеріалів детального плану території, крім інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, не може обмежуватися. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування, внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру та містобудівного кадастру.
У разі наявності в детальному плані території інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, така інформація подається у вигляді окремого файлу, формат якого визначається Кабінетом Міністрів України, та підписується кваліфікованими електронними підписами відповідальними особами, які розробили детальний план території.
8. Детальний план території розглядається і затверджується сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання.
9. Детальний план території не підлягає експертизі.
10. Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності комплексному плану (за наявності), генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.
Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження детального плану території та Законом України "Про землеустрій".
11. У разі розроблення детального плану території відповідно до вимог цього Закону на цю територію не розробляється проект землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, а також проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів (щодо обмежень у використанні земель, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру на підставі цього детального плану території).
Стаття 22-2. Реєстр будівельної діяльності
2. З використанням Реєстру будівельної діяльності створюються такі електронні документи (крім документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю) та здійснюються такі дії:
5) будівельний паспорт забудови земельної ділянки, зміни до нього та повідомлення про відмову в його наданні.
Створення документів та проведення дій, визначених цією частиною, з використанням Реєстру будівельної діяльності здійснюються особами, до повноважень яких віднесено прийняття рішень про видачу відповідних документів та вчинення відповідних дій.
Документи/дії, визначені цією частиною, створюються/проводяться шляхом внесення запису до Реєстру будівельної діяльності з присвоєнням реєстраційного номера в цьому реєстрі. Документи/дії, створені/здійснені без використання Реєстру будівельної діяльності, є недійсними (крім документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю).
3. Документи та інформація за результатами проведення дій, визначених частиною другою цієї статті (крім інвентаризаційних справ та матеріалів технічної інвентаризації), доводяться до відома заявника у порядку, визначеному статтею 26-1 цього Закону.
Стаття 24. Особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності
2. Зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов'язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони.
Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.
3. Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні:
комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території;
генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території;
план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель";
детальний план території.
Обмеження щодо передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам, визначені цією частиною, не поширюються на випадки:
розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;
приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;
надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
надання земельної ділянки для розміщення технічних засобів та/або споруд електронних комунікацій, лінійних об'єктів енергетичної та транспортної інфраструктури (доріг, мостів, естакад);
буріння, влаштування (облаштування) та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;
будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об'єктів;
будівництва, експлуатації окремо розташованих захисних споруд цивільного захисту.
Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених абзацами сьомим - тринадцятим цієї частини, за відсутності принаймні одного виду містобудівної документації, визначеного абзацами другим - п'ятим цієї частини, не допускається, якщо земельна ділянка:
розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення);
віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земельних ділянок для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.
4. Зміна цільового призначення земельної ділянки допускається виключно за умови дотримання правил співвідношення між новим видом цільового призначення земельної ділянки та видом функціонального призначення території, визначеного відповідною містобудівною документацією на місцевому рівні, крім випадків, визначених частиною третьою статті 20 Земельного кодексу України.
Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок, видів функціонального призначення територій та співвідношення між ними, а також правила його застосування з визначенням категорій земель та видів цільового призначення земельних ділянок, які можуть встановлюватися в межах відповідної функціональної зони, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зазначені класифікатор та правила використовуються для ведення Державного земельного кадастру і містобудівного кадастру.
5. Уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову, про наявність обмежень і обтяжень земельних ділянок, містобудівні умови та обмеження в містобудівному і державному земельному кадастрах.
До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов'язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
Стаття 25. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб
1. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється містобудівною документацією на місцевому рівні.
2. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.
5. Встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.
Стаття 26. Забудова територій
1. Забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
4. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Стаття 27. Будівельний паспорт забудови земельної ділянки
1. Забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).
Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.
Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.
За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.
2. Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.
3. Надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
4. Порядок видачі будівельного паспорта визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 05.07.2011 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 року за №902/19640, затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (надалі - Порядок №103), який містить такі норми:
І. Загальні положення
1.1. Цей Порядок розроблений відповідно до статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і призначений для використання уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури та іншими суб'єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок.
1.2. Будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 500 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.
1.3. Параметри забудови визначаються з урахуванням будівельних норм, що встановлюють вимоги до планування та забудови територій, а також встановлених чи визначених в установленому порядку режимів використання об'єктів всесвітньої спадщини, їх територій та буферних зон, пам'яток культурної спадщини, їх територій та зон охорони, історичних ареалів населених місць, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій та їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій.
1.4. Розроблення будівельного паспорта здійснюється відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні.
1.5. Проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов і обмежень.
ІІ. Порядок оформлення будівельного паспорта
2.1. Будівельний паспорт видається уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження заяви на видачу будівельного паспорта за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку, до якої додаються:
- копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію, або заповіту, у разі якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- копія документа, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, у разі якщо право власності на об'єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у разі здійснення реконструкції, капітального ремонту);
- згода співвласника (співвласників) об'єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці (у разі здійснення реконструкції, капітального ремонту) (за умови перебування у спільній власності);
- схема намірів забудови земельної ділянки (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо), за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку;
- проектна документація (за наявності);
- згода співвласника (співвласників) земельної ділянки на забудову (у разі розміщення нових об'єктів) (за умови перебування у спільній власності);
- інформація про наявність у межах земельної ділянки режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини та обмеження у використанні земельної ділянки у разі здійснення нового будівництва об'єкта (за наявності).
Копії документів, що подаються для отримання будівельного паспорта, засвідчуються замовником (його представником).
Документи подаються уповноваженому органу з питань містобудування та архітектури з урахуванням вимог статті 26-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку ведення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 2021 року № 681:
1) в електронній формі через електронний кабінет Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - електронний кабінет) або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронним кабінетом, користувачем якої є замовник та відповідний уповноважений орган з питань містобудування та архітектури;
2) у паперовій формі особисто замовником (у тому числі через центри надання адміністративних послуг) або поштовим відправленням з описом вкладення.
2.3. Уповноважений орган з питань містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, будівельним нормам і правилам.
2.4. Пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури замовнику з таких підстав:
неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу;
невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, будівельним нормам і правилам;
подання замовником заяви в довільній формі про відмову від отримання будівельного паспорта.
2.5. Документи для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертаються замовнику у спосіб, відповідно до якого подавалися такі документи за рішенням уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури шляхом направлення повідомлення про відмову в наданні будівельного паспорта з відповідним обґрунтуванням усіх підстав повернення у строк, який не перевищує строк його надання, з попереднім внесенням відповідного рішення до Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (далі - Реєстр будівельної діяльності).
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з наміром позивача, як власника земельної ділянки за кадастровим номером 3510100000:46:393:0120, збудувати на ній індивідуальний (садибний) житловий будинок. У зв'язку з цим він звернувся до відповідача-2 за отриманням будівельного паспорта.
Відповідач-2 відмовив у наданні будівельного паспорта ОСОБА_1 за його заявою від 16.12.2024 року через невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Генеральному плану міста Кіровограда (затверджений у 2000 році), Плану зонування території міста Кіровограда (затверджений у 2013 році), Детальному плану території в районі вулиці Айвазовського та провулка Санаторного у м. Кропивницький (затверджений у 2018 році). Відповідач-2 стверджує, що земельна ділянка належить до території зелених насаджень загального користування, включена у ландшафтно-рекреаційну зону і не може використовуватися під садибну забудову.
Позивач у цій справі оскаржує План зонування території міста Кіровограда в частині зонування належної йому земельної ділянки з підстав того, що він суперечить Генеральному плану міста Кіровограда, і таке зонування обмежує його у використанні земельної ділянки згідно з її цільовим призначенням.
Суд зазначає, що Генеральний план населеного пункту та План зонування території (зонінг) є містобудівною документацію на місцевому рівні, які визначають принципові рішення щодо розвитку, планування, забудови території населеного пункту, визначають функціональне призначення територій у межах населеного пункту, умови та обмеження їх використання для містобудівних потреб. За своєю правовою природою та з огляду на процедуру прийняття, вони також є нормативно-правовими актами органу місцевого самоврядування, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Вимоги цієї містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель" №711-IX від 17.06.2020 року (набрав чинності 24.07.2021 року) установлено, що: містобудівна документація на місцевому рівні, затверджена до набрання чинності цим Законом, зберігає чинність; плани зонування територій, затверджені до набрання чинності цим Законом, вважаються невід'ємними складовими генеральних планів населених пунктів.
Суд установив, що рішенням Кіровоградської міської ради №627 від 12.09.2000 року затверджено Генеральний план міста Кіровограда, який складається із текстових та графічних матеріалів.
Рішенням Кіровоградської міської ради №2456 від 17.09.2013 року "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території міста Кіровограда" затверджено План зонування території міста Кіровограда, який складається із текстових та графічних матеріалів.
Містобудівна документація "Розроблення плану зонування території м. Кіровограду" розроблена державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М. Білоконя" згідно з договором №575-01-2012, укладеним з Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради.
Згідно з Пояснювальною запискою розроблення Плану зонування території здійснено на основі "Проекту внесення змін до генерального плану міста м. Кіровограда", містобудівного кадастру, з урахуванням матеріалів історико-містобудівного опорного плану охоронного зонування території центральної частини міста, виконаного у складі "Проекту детального планування центральної частини міста Кіровограда" (інститут "Укрміськбудпроект", м. Харків, 1986 р.).
Земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:46:393:0120 була сформована як об'єкт цивільних прав у 2012 році в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок за рахунок земель комунальної власності, які перебували в запасі.
Відведення земельної ділянки здійснене за процедурою, унормованою статтею 118 Земельного кодексу України, відповідно до Закону України "Про землеустрій".
Так, рішенням Кіровоградської міської ради №4073 від 07.10.2010 року надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1 га (землі одно- та двоповерхової житлової забудови) по АДРЕСА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі.
На підставі цього рішення землевпорядна організація ТОВ "Тектореал" у 2010 році розробила проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок безоплатно у власність 7 громадянам, зокрема ОСОБА_2 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) загальною площею 5560, 39 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 .
У матеріалах цього проекту землеустрою міститься акт, складений 02.11.2010 року комісією по визначенню стану та вартості зелених насаджень, створеною при виконавчому комітеті Кіровоградської міської ради, яка у зв'язку з відведенням земельних ділянок у власність 7 громадян обстежила наявні зелені насадження та передала їх на збереження вказаним громадянам.
На етапі погодження проекту землеустрою Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради надало висновок від 17.05.2012 року, яким погодило проект та не заперечувало проти відведення 7 громадянам у приватну власність земельної ділянки під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) за умови: внесення змін до містобудівної документації (територія рекреаційних закладів); надання міською радою земельних ділянок згідно чинного законодавства.
Рішенням Кіровоградської міської ради №1723 від 05.06.2012 року проект землеустрою був затверджений, а земельна ділянка площею 0,0743 га передана у власність ОСОБА_2 .
Згодом землевпорядна організація ТОВ "Тектореал" розробила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 742,53 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 .
На підставі цієї технічної документації земельній ділянці 27.06.2012 року присвоєно кадастровий номер 3510100000:46:393:0120 та 30.08.2012 року вона зареєстрована в Державному реєстрі земель з такими характеристиками: категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), форма власності - приватна.
ОСОБА_2 30.08.2012 року отримав державний акт на право власності на цю земельну ділянку. Він не здійснював забудову земельної ділянки, а у 2024 році продав її ОСОБА_1 .
Позивач звернувся до суду з цим позовом, оскаржуючи зонування (визначення функціональної зони) цієї земельної ділянки у Плані зонування території міста Кіровограда.
Згідно зі Схемою зонування території міста Кіровограда на території цієї земельної ділянки встановлена територіальна (функціональна) зона Р-2.
У параграфі 8 глави 1 Розділу ІІ Пояснювальної записки до Плану зонування міста Кіровограда передбачено, що схема зонування території є невід'ємною частиною плану зонування території (зонінгу) міста Кіровограда. На основі схеми зонування території встановлюється перелік переважних, допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок у межах кожної окремої територіальної зони. На основі схеми зонування території встановлюються також єдині умови та обмеження для кожної територіальної зони (підзони). Схема зонування території виконується на основі "Проекту внесення змін до генерального плану міста м. Кіровограда" з урахуванням перспективного використання території міста. При виконанні схеми зонування враховуються планувальні обмеження, які діють на території міста.
Відповідно до параграфа 10 "Функціональна класифікація територій, типи територіальних зон" глави 2 Розділу ІІ Пояснювальної записки згідно з ДСТУ-Н Б Б.1-1-12:2011 "Настанова про склад та зміст плану зонування території (зонінг)" пропонується наступні основні територіальні зони: невиробничі Г (громадські); житлові Ж; ландшафтно-рекреаційні Р; курортні К; зони транспортної інфраструктури ТР; зони інженерної інфраструктури ІН; комунально-складські КС; виробничі В; спеціальні С; сільськогосподарського виробництва СВ; землі історико-культурного призначення ІК.
Територіальна зона Р (ландшафтно-рекреаційна зона) включає:
- зони об'єктів природно-заповідного фонду Р-1;
- рекреаційні зони активного відпочинку Р-2 - визначена для виконання активних рекреаційних функцій. До них належать міські території загального користування з відповідними об'єктами для активного відпочинку населення, громадські центри. Ці території мають бути забезпечені високим рівнем благоустрою, належним переліком постійних споруд для активного відпочинку, тимчасових споруд та інших об'єктів супутніх видів активності;
- рекреаційні зони озеленених територій загального користування Р-3 - визначена для повсякденного відпочинку населення і включають парки, сквери, сади, бульвари, міські ліси, водойми, лугопарки, лісопарки, гідропарки, меморіальні парки;
- рекреаційні зони обмеженого користування Р-4 - визначена для розміщення дач та колективних садів.
Згідно з пунктом 3 параграфа 12 глави 2 Розділу ІІ Пояснювальної записки для рекреаційних зон активного відпочинку Р-2 дозволені такі види використання:
- переважні види використання земельних ділянок: стадіони та фізкультурні майданчики; човнові станції, яхтові клуби; готелі; спеціалізовані спортзали; басейни (криті та відкриті); озеленені території; водно-оздоровчі комплекси; будівлі та споруди адміністративного та господарського призначення;
- супутні переважним видам: споруди комунальної та інженерно-технічної інфраструктури, необхідні для обслуговування даної зони; окремі адміністративно-господарські будівлі; відкриті автостоянки для легкових автомобілів; громадські вбиральні; тимчасові павільйони і кіоски для будь-яких видів роздрібної торгівлі і обслуговування; кафе, заклади харчування, торгівлі та сервісного обслуговування; пункти прокату спортивного інвентарю; відповідно обладнані експозиційні зони, що встановлюються адміністрацією;
- основні види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.
Втім, такі види використання не узгоджуються із функціональним призначенням території, визначеним Генеральним планом міста Кіровограда, згідно з яким земельна ділянка переважно розташована у зоні житлової багатоповерхової забудови, а частково - в зоні зелених насаджень загального користування.
Суд зазначає, що Генеральний план міста Кіровограда, затверджений рішенням Кіровоградської міської ради №627 від 12.09.2000 року, є основним видом містобудівної документації, з яким повинні узгоджуватися інші види документації - план зонування та детальні плани території.
Зонування - це встановлення територіальних (функціональних) зон в межах населеного пункту з визначенням відповідних видів використання території, об'єктів нерухомості та встановленням містобудівного регламенту.
План зонування території (зонінг) розробляється на основі Генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах зон, визначених Генеральним планом.
Зонінг не може змінювати функціональне призначення територій, визначене Генеральним планом, без внесення змін до нього у встановленому порядку.
Відповідачі не надали докази того, що містобудівна документація "Внесення змін до Генерального плану м. Кіровограда", на підставі якої розроблений План зонування території міста Кіровограда, була затверджена у встановленому порядку.
При розробленні у 2012 - 2013 роках Плану зонування території міста Кіровограда розробник містобудівної документації, визначаючи функціональну зону для території, на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:46:393:0120, не врахував положення Генерального плану міста Кіровограда 2000 року, згідно з яким земельна ділянка частково належить до території житлової багатоповерхової забудови, а частково - до території зелених насаджень загального користування. Також не були враховані відомості Державного земельного кадастру про перебування цієї земельної ділянки у приватній власності з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Надалі відповідач-1 затвердив цю містобудівну документацію, прийнявши рішення №2456 від 17.09.2013 року.
Суд зазначає, що рішення Кіровоградської міської ради №2456 від 17.09.2013 року "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території міста Кіровограда" є нормативно-правовим актом. Затверджуючи своїм рішенням план зонування території, місцева рада визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.
У ході судового розгляду справи відповідач-1 не довів, що затверджене зонування території земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:46:393:0120 відповідає раніше прийнятим рішенням щодо планування і забудови території міста Кіровограда та здійснене з дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
Позивач стверджує, що це рішення відповідача-1 порушує його права як власника земельної ділянки на її забудову відповідно до її цільового призначення.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Стаття 264 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень та містить такі норми:
1. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:
1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
2. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
3. Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
9. Суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
Згідно з частиною 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Позивач як власник земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:46:393:0120, розташованої у місті Кропивницькому, є суб'єктом правовідносин щодо забудови цієї земельної ділянки, які регулюються зокрема містобудівною документацією на місцевому рівні, у тому числі Планом зонування території міста Кіровограда, затвердженим рішенням Кіровоградської міської ради №2456 від 17.09.2013 року.
Цей нормативно-правовий акт був застосований до позивача при розгляді його заяви від 16.12.2024 року про надання його будівельного паспорту і став підставою для прийняття відповідем-2 спірного рішення від 26.12.2024 року.
Отже, згідно зі статтею 264 КАС України позивач має право оскаржити цей нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування до суду з підстав його незаконності чи невідповідності правовим актам вищої юридичної сили. Цей нормативно-правовий акт може бути оскаржений до адміністративного суду протягом всього строку його чинності. У разі визнання рішенням суду нормативно-правового акту протиправним він втрачає чинність з моменту набрання відповідним рішенням суду законної сили.
Позивач оскаржує цей нормативно-правовий акт в частині зонування (визначення функціональної зони) належної йому земельної ділянки та віднесення її до територіальної (функціональної) зони Р-2.
Суд вважає, що такий позов слід задовольнити, визнавши спірне рішення Кіровоградської міської ради №2456 від 17.09.2013 року протиправним та нечинним в частині зонування земельної ділянки, оскільки встановлення на ній територіальної (функціональної) зони Р-2 суперечить функціональному призначенню території, визначеному Генеральним планом міста Кіровограда, який має вищу юридичну силу, та здійснене без внесення відповідних змін до Генерального плану.
Вирішуючи позовні вимоги, звернуті до відповідача-2, суд дійшов до таких висновків.
Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 року у справі №520/8970/18, від 05.05.2020 у справі №638/17817/18, від 19.10.2020 року у справі №638/17035/17, від 08.05.2023 року у справі №480/4380/19, від 18.08.2023 року у справі №638/18341/17, від 29.01.2025 року у справі №600/3670/22-а вказав, що за наявності затвердженого плану зонування території, вирішення уповноваженим органом питання видачі будівельного паспорта повинно вирішуватись з врахуванням встановлених ним умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. Невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є прямою підставою для відмови у наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки.
Суд перевірив мотиви відмови у наданні будівельного паспорта, наведені у повідомленні №А33531639238263047584 від 26.12.2024 року, і погоджується з тим, що наміри забудови земельної ділянки частково не відповідають функціональному призначенню території, визначеному Генеральним планом міста Кіровограда, позаяк територія зелених насаджень загального користування не призначена для житлового будівництва. Суд вважає, що ця обставина має бути врахована на етапі оформлення будівельного паспорта.
Щодо невідповідності намірів забудови вимогам Плану зонування території міста Кіровограда, то на час розгляду відповідачем-2 заяви від 16.12.2024 року ця містобудівна документація в частині зонування належної позивачу земельної ділянки була чинною і обов'язковою для виконання всіма суб'єктами містобудування. Відповідач-2 правомірно врахував її вимоги і констатував невідповідність намірів забудови земельної ділянки, зазначених у заяві позивача, чинному на той час функціональному призначенню, визначеному Планом зонування території міста Кропивницького. Суд вважає, що до моменту втрати чинності рішенням №2456 від 17.09.2013 року в оскарженій позивачем частині підстави для оформлення будівельного паспорту забудови земельної ділянки відсутні.
Щодо наведених у повідомленні №А33531639238263047584 від 26.12.2024 року мотивів про невідповідність намірів забудови вимогам Детального плану території в районі вулиці Айвазовського та провулка Санаторного у м. Кропивницький, який затверджений рішенням виконавчого комітету Кропивницької міської ради №349 від 10.07.2018 року, то як установив суд, земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:46:393:0120 не входить до затверджених меж цього Детального плану, а знаходиться в межах території впливу (яка враховується при плануванні, але не встановлює безпосереднього правового режиму використання земельної ділянки). Тож твердження відповідача-2 про невідповідність намірів забудови вимогам цієї містобудівної документації є безпідставними.
У ході судового розгляду справи відповідач-2 повідомив суд, що земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:46:393:0120 входить у межі зони охорони пам'ятки місцевого значення "Міський Сад" ("Казенний Сад", "Парк Перемоги") згідно з Історико-архітектурним опорним планом міста Кропивницького, затвердженим рішенням Кропивницької міської ради №1480 від 09.02.2023 року.
Оскільки ці обставини не були покладені в основу рішення відповідача-2 про відмову у наданні будівельного паспорту, то суд не надає їм оцінку і не вдається в дослідження відповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам цієї містобудівної документації.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Суд вважає, що у спірних правовідносинах відповідач-2, як уповноважений орган з питань містобудування та архітектури, при розгляді заяви позивача від 16.12.2024 року та перевірці намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, які встановлені у місті Кропивницькому, діяв недобросовісно та нерозсудливо. Це призвело до прийняття за заявою позивача необґрунтованого та немотивованого рішення про відмову в наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки.
Отже рішення, оформлене повідомленням А33531639238263047584 від 26.12.2024 року (реєстраційний номер в ЄДЕССБBP01:1639-2382-7143-6194), є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправним та нечинним рішення відповідача-1 про зонування території земельної ділянки, а також скасування рішення відповідача-2 про відмову у наданні будівельного паспорта за заявою від 16.12.2024 року, порушене право позивача має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача-2 повторно розглянути це питання з урахуванням вимог чинної містобудівної документації на місцевому рівні та прийняти рішення.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача-2 видати позивачу будівельний паспорт є передчасною, тому суд відмовляє у її задоволенні.
Також суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача-2, оскільки ця вимога вирішена у спосіб визнання протиправним і скасування спірного рішення відповідача-2 і окремого вирішення не потребує.
Відповідно до частин 1, 3, 7 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач поніс у цій справі такі судові витрати: судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3633, 60 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10000 грн., на підтвердження яких представник позивача надала відповідні докази.
Представник відповідачів подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх завищення.
Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу між сторонами, суд враховує часткове задоволення позову, а також принципи розумності, необхідності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу обсягу задоволених вимог. Суд вважає за доцільне стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. з кожного відповідача.
Крім того, відповідно до результатів розгляду справи та пропорційно розміру задоволених позовних вимог суд стягує на користь позивача витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 264, 265, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та нечинним рішення Кіровоградської міської ради №2456 від 17.09.2013 року "Про затвердження містобудівної документації "План зонування території міста Кіровограда" в частині зонування території земельної ділянки за кадастровим номером 3510100000:46:393:0120.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради №А33531639238263047584 від 26.12.2024 року (реєстраційний номер в ЄДЕССБBP01:1639-2382-7143-6194) про відмову в наданні будівельного паспорта забудови земельної ділянки.
Зобов'язати Департамент містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.12.2024 року про видачу будівельного паспорта та прийняти рішення, врахувавши висновки суду у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Кропивницької міської ради судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та земельних ресурсів Кропивницької міської ради судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ