про повернення позовної заяви
м. Вінниця
20 лютого 2026 р. Справа № 120/2053/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Віятик Наталія Володимирівна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що наявні підстави для її повернення з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред'явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Статтею 13 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", якою визначено порядок стягнення сум завданої шкоди, в частині першій встановлено, що стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Відповідно до наданих позивачем матеріалів, судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.07.2025 № 238, сержант ОСОБА_1 прийняв посаду та приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно з рапортом командира 16 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2025 вх. №3531/р, ОСОБА_1 20.08.2025 був направлений до КНП "Клінічна лікарня Святого Пантелеймона" для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією з метою визначення ступеню придатності до військової служби. Втім, станом на 05.10.2025 в місце розташування підрозділу з проходження військово-лікарської комісії не прибув та не надав відповідних документів які підтверджують подальше проходження ним військово-лікарської комісії.
Відповідно до висновку службового розслідування від 04.11.2025 факт неприбуття 20.08.2025 до КНП "Клінічна лікарня Святого Пантелеймона" для проходження військово-лікарської комісії та до військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_1 підтвердився.
Разом з тим, позивач нараховував грошове забезпечення відповідачу за період з 20 по 31 серпня, хоча він був відсутній на військовій службі без поважних причин. Відповідно до довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення у військовій частина НОМЕР_1 за серпень 2025 року відповідачу було нараховано 7475,04 грн.
Як зазначає позивач, ОСОБА_1 по теперішній час відсутній на військовій службі без поважних причин, документи які підтверджували б правомірність відсутності його на військовій службі до військової частини НОМЕР_1 не надходили.
Відповідно до п. 4, 5, 6, 7, наказу командира військової частини "Про результати службового розслідування" від 05.11.2025 №850 Начальнику стройової частини відділення персоналу штабу, начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 , відповідно до положень абзацу 2 пункту 5 розділу XVI, абзацу 2 пункту 15 розділу XXXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, не виплачувати щомісячну премію в повному обсязі, а також не включати до наказів про виплату додаткової грошової винагороди сержанта ОСОБА_1 за вересень 2025 року, період самовільного залишення частини, а також за місяць повернення. Не виплачувати сержанту ОСОБА_1 грошове забезпечення у повному обсязі з 01 вересня 2025 року по день повернення.
Помічнику командира з правової роботи-начальнику юридичної служби забезпечити стягнення зі сержанта ОСОБА_1 збитків, завданих державі в особі військової частини НОМЕР_1 у розмірі 10465,06 грн. (десять тисяч чотириста шістдесят п'ять гривень 06 копійок) в судовому порядку.
Заступнику командира з психологічної підтримки персоналу - начальнику відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 направити повідомлення про вчинення кримінального правопорушення стрільцем-помічником гранатометника 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 16 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону військової частини НОМЕР_1 сержантом ОСОБА_1 , разом із копією матеріалів службового розслідування до ТУ ДБР розташоване у м. Краматорськ для прийняття рішення в порядку встановленому КПК Украйни та внесення відомостей до ЄРДР, оскільки в діях сержанта ОСОБА_1 попередньо вбачаються ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 407 та ч. 4 ст. 409 КК України.
Начальнику групи з'ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 , підготувати проект наказу про призначення службового розслідування за фактом нанесення збитків державі внаслідок безпідставного перебування на продовольчому забезпеченні сержанта ОСОБА_1 з 20.08.2025 по 05.10.2025 (включно).
Таким чином, станом на даний час відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який самовільно залишив місце служби, наказ про його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу не видавався, а сума збитків, заподіяних вказаною особою у розмірі становить 10465,06 грн.
В той же час, позивачем до позовної заяви не додано доказів звільнення відповідача з військової служби, так і доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору шляхом надсилання вимоги про добровільне відшкодування завданих збитків, а також доказів відмови відповідача відшкодувати завдану шкоду.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред'явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов'язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.
Таким чином, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Поряд з цим, згідно КП "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі № 120/1509/26 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів було повернуто на підставі п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України, тобто з аналогічних підстав.
Однак, військова частина НОМЕР_1 звертаючись повторно 18.02.2026 з вказаним позовом не врахувала мотивів ухвали суду від 10.02.2026 у справі № 120/1509/26 та не усунула тих недоліків на які було звернено увагу.
Суд звертає увагу на те, що в силу положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
За правилами, передбаченими частинами п'ятою та шостою статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що інститут повернення позовної заяви позивачу передбачений для усунення недоліків позовної заяви і таке повернення не позбавляє позивача права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом після усунення недоліків.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Віятик Наталія Володимирівна