ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/51913.12.10
За позовомДочірньої компанії «УКРТРАНСГАЗ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ПРОФЕСІОНАЛ»
Простягнення 25 920,00 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь:
Від позивача: Демчук О.В., дов. № б/н від 05.11.2010 р., Єршова С.В., дов. № 2-18 від 17.12.2009 р.
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірньої компанії «УКРТРАНСГАЗ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ПРОФЕСІОНАЛ»про стягнення 25 920, 00 грн. основного боргу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором зберігання природного газу № 118-61 від 25.01.2008 р.
Ухвалою суду від 25.10.2010 р. було порушено провадження у справі № 37/519 та призначено її розгляд на 29.11.2010 року, зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2010 р. на виконання вимог ухвали суду від 25.10.2010 р. надав витребувані документи частково, зокрема, не надав оригінали доданих до позовної заяви документів та довідку з органів статистики про включення відповідача в Єдиний державний реєстр станом на день розгляду справи.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній ” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи наведене, з метою витребування необхідних документів у справі, а також приймаючи до уваги нез'явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 25.10.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи до 13.12.2010 р.
У судовому засіданні 13.12.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав суду витребувані ухвалою документи.
Представник відповідача повторно у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Між Дочірньою компанією «УКРТРАНСГАЗ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ПРОФЕСІОНАЛ»(поклажодавець) укладено договір зберігання природного газу № 118-61 від 25.01.2008 р., за умовами п. 1.1 якого зберігач зобов'язується за плату, протягом строку встановленого даним договором, зберігати в підземних сховищах газу, природний газ, переданий йому поклажодавцем, і повернути останньому у схоронності рівну кількість газу зазначеної в договорі якості, а поклажодавець зобов'язується внести плату за зберігання у встановлені даним договором строки.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором зберігання.
Згідно п.1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Пунктом 2.6. договору зберігання встановлено, що строк зберігання газу поклажодавця в ПСГ в сезоні зберігання газу 2007-2008 р. визначається з моменту початку закачування газу в ПСГ або передачі газу зберігачу в ПСГ до завершення періоду відбору, але не пізніше 15 квітня 2008 р.
Сторони в пункті 2.7. даного договору погодили, що відбір газу із ПСГ, в тому числі страхового запасу газу, і передача його зберігачем поклажлодавцю здійснюється в період відбору газу. Період відбору газу з ПСГ починається з 15 жовтня 2007 року і закінчується 15 квітня 2008 року.
Пунктом 3.2. договору природного газу № 118-61 від 25.01.2008 р. встановлено, що тариф на зберігання 1000 м. куб. на один сезон становить 21,60 грн.
Відповідно до п. 4.4. даного договору, вартість послуг по зберіганню невикористаної частини (залишку) обсягу газу поклажодавця на кінець та на початок сезону визначається на підставі 50 % тарифу на зберігання газу визначеному в п. 3.2. договору та становить 10,80 грн.
Пунктом 2.3. договору зберігання № 77 від 11.11.2009 р. передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути товар з відповідального зберігання поклажодавцю протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надходження належним чином оформленої письмової вимоги. Способами передачі письмової вимоги може бути факсимільний зв'язок, за допомогою мережі Інтернет з обов'язковим письмовим підтвердженням протягом 2 (двох) робочих днів. В свою чергу, поклажодавець зобов'язаний передати зберігачу товар протягом 1 (одного) робочого дня з моменту укладання цього договору шляхом акту передачі-приймання товару.
Відповідно до пункту 9.1. договору зберігання встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє в частині зберігання газу до 15 квітня 2008 р., а в частині проведення розрахунків за надані послуги -до повного виконання поклажодавцем своїх обов'язків за даним договором.
Відповідачем було передано, а позивачем прийнято газ у обсязі 600 тис. куб. м., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № 11(04) від 25.01.2008 р.
Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що строк дії договору № 118-61 в частині зберігання природного газу припинив свою дію 15.04.2008 р., при цьому, при переході з сезону 2007-2008 р.р. на сезон 2008-2009 р.р. та з сезону 2008-2009 р.р. на сезон 2010-2011 р.р. залишок газу ТОВ «КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ПРОФЕСІОНАЛ»становив 600 тис. куб.м. Даний залишок не був відібраний або переданий третій особі та зберігається в ПСГ позивача до теперішнього часу.
Таким чином, заборгованість по оплаті наданих послуг по зберіганню вищезазначеного природного газу становить 25 920,00 грн.
27.08.2010 р. позивачем було надіслано відповідачу вимогу про сплату у семиденний строк заборгованості за зберігання природного газу в розмірі 25 920, 00 грн. Проте відповідач обов'язок щодо сплати позивачу заборгованості за зберігання природного газу в розмірі 25 920,00 грн. в строк, що встановлений в вимозі про сплату заборгованості не виконав.
За вищевикладених обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 25 920, 00 грн. основного боргу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором зберігання природного газу № 118-61 від 25.01.2008 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Пунктом 3 статті 946 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач у визначений договором зберігання природного газу № 118-61 від 25.01.2008 р. не здійснив оплату послуг зі зберігання природного газу за сезон 2007-2008 р.р. на сезон 2008-2009 р.р. та з сезону 2008-2009 р.р. на сезон 2010-2011 р.р.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення заборгованості у розмірі 25 920,00 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Дочірньої компанії «УКРТРАНСГАЗ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ПРОФЕСІОНАЛ»заборгованості за договором зберігання природного газу № 118-61 від 25.01.2008 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 936 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ПРОФЕСІОНАЛ»(04053, м. Київ, вул. Артема, 21, офіс 406, ідентифікаційний код 34795014) на користь Дочірньої компанії «УКРТРАНСГАЗ»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 25 920 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. боргу, 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.