вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
20.02.2026м. ДніпроСправа № 904/6944/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
За позовом Управління освіти, культури, молоді та спорту Апостолівської міської ради (Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, м. Апостолове)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітель-КР" (Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг)
про стягнення безпідставно отриманих коштів
Управління освіти, культури, молоді та спорту Апостолівської міської ради звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітель-КР" про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 9925,00грн.
Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності, проведеної Східним офісом Держаудитслужби та відображеної в акті ревізії №040403-24/34 від 04.12.2024, встановлено факт спричинення позивачу збитків у розмірі 9925,00грн, завданих в результаті протиправних дій відповідача за договором №338ок від 27.11.2023 в частині включення до вартості виконаних робіт єдиного податку, що призвело до завищення вартості наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2025 позовну заяву Управління освіти, культури, молоді та спорту Апостолівської міської ради залишено без руху на підставі статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
17.12.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої надано уточнену позовну заяву з доказами направлення відповідачу, у зв'язку з чим усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
07.01.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що умови договору сторони виконали повністю і зауважень одна до одної з цього приводу у них не було. Також зазначає, що позивач обґрунтовує позовні вимоги лише посиланням на акт ревізії, який не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором, які підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Станом на 20.02.2026 позивач відповіді на відзив не надав.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що ним були створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
27.11.2023 між Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Апостолівської міської ради з(далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітель-КР" (далі - підрядник, відповідач) був укладений договір про надання послуг з поточного ремонту №338ок (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а підрядник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується надати наступну послугу: Поточний ремонт системи зовнішньої каналізації (прокладання нового відрізку існуючої зовнішньої каналізації) закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Малятко» Апостолівської міської ради Криворізького району Дніпропетровської області за адресою: вул. Визволення, буд. 31, м. Апостолове, Криворізького району, Дніпропетровської області, 53802 за кодом ДК 021:2015: ДК 021:2015 - 45330000-9 Водопровідні та санітарно-технічні роботи, надалі - послуга / поточний ремонт / послуга з поточного ремонту.
Обсяг, склад, характер, вартість послуги з поточного ремонту визначаються дефектним актом та договірною ціною, які є невід'ємними частинами цього договору (пункт 1.2 договору).
За приписами пункту 2.1 договору договірна ціна за цим договором складає: 198509,00грн (сто дев'яносто вісім тисяч п'ятсот дев'ять гривень 00 копійок), без ПДВ, згідно з договірною ціною (додаток 1).
Пунктом 2.3 договору встановлено, що сторони визначили, що договірна ціна за цим договором є твердою. Договірна ціна послуг розрахована відповідно до Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281.
Згідно пункту 2.7 договору оплата здійснюється у строк 30 (тридцять) календарних днів з дати підписання замовником акту КБ-2в та довідки КБ-3, за умови наявності відповідних коштів на рахунках Замовника.
Термін надання послуги: до 10 грудня 2023 року (пункт 4.1 договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору по факту завершення надання послуги з поточного ремонту та на підтвердження вартості наданої послуги підрядник складає та належним чином оформлює акт приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3 (надалі, відповідно, КБ-2в та КБ-3), рахунок, сертифікати відповідності (якості) на матеріали, що були використані під час надання послуги з поточного ремонту, та передає їх замовнику.
Пунктом 5.2 договору визначено, що протягом 10 (десять) робочих днів з моменту отримання КБ-2в та КБ-3, замовник розглядає та, у разі відсутності зауважень, підписує їх або надає обґрунтовану письмову відмову від підписання.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 включно, а в частині виконання погоджених зобов'язань - до повного їх виконання відповідною стороною (пункт 3.1 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Сторонами підписано договірну ціну, локальний кошторис та складено дефектний акт до договору.
На виконання умов договору відповідачем надані послуги з поточного ремонту системи зовнішньої каналізації (прокладання нового відрізку існуючої зовнішньої каналізації) закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Малятко» Апостолівської міської ради Криворізького району Дніпропетровської області за адресою: вул. Визволення, буд. 31, м. Апостолове, про що між сторонами складено та підписано акт приймання виконаних підрядних робіт №18-0-1-1 від 30.11.2023 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат №18-0-1-1 від 30.11.2023 відповідно до яких вартість виконаних підрядником та прийнятих замовником робіт з поточного ремонту складає 198509,00грн (а.с. 23-28 том 1).
04.12.2023 на виконання умов договору позивач здійсним оплату виконаних робіт, що підтверджується платіжною інструкцією №3069 від 04.12.2023 на суму 198509,00грн (а.с. 29 том 1).
Відповідно до пункту 1.1.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби на III квартал 2024 року за повідомленням від 05.09.2024 №040403-15/5210-2024 на підставі направлення від 11.09.2024 № 471, проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Управління освіти, культури, молоді та спорту Апостолівської міської ради (далі - управління освіти, установа) за період з 01.01.2021 по 30.06.2024.
За результатами проведеної ревізії, Східним офісом Держаудитслужби Державної аудиторської служби України складено акт ревізії №040403-24/34 від 04.12.2024 (а.с. 30-41 том 1).
Відповідно до наведеного акту, в ході ревізії фінансово-господарської діяльності управління освіти, культури, молоді та спорту Апостолівської міської ради за період з 01.01.2021 по 30.06.2024 №040403-24/34 від 04.12.2024 встановлено, що зазначеним підрядником зараховано до витрат, пов'язаних з виконанням робіт єдиний податок до того, як здійснено нарахування доходів від виконання робіт. Пунктом 291 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює зміну оплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку. У Податковому кодексі України немає норм включення єдиного податку до ціни товарів (робіт, послуг). Враховуючи вищевикладене, єдиний податок не належить до витрат, пов'язаних з виконанням робіт, від яких платник отримує дохід; єдиний податок є прямим податком та сплачується безпосередньо платником такого податку. Крім того, Додатком 26 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад на території України від 01.11.2021 №281 податки, збори та інші обов'язкові платежі входять до складу адміністративних витрат. Таким чином, внаслідок зайвого включення до вартості виконаних робіт єдиного податку за ставкою 2% та 5% призвело до завищення вартості наданих послуг, що є порушенням п.5.3.3. п.Г.10 Додатку Г «Перелік адміністративних витрат, які враховані усередненими показниками центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури» Настанови з визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.08.2013 №405; п. 4.6 п. 5.17, абз. 4 п. 5.1, п. 10 Додатку 26 Настанови з визначення вартості будівництва», затвердженої Міністерством розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281, п. 12 Додатку 3 Методичних рекомендацій з формування собівартості будівельно-монтажних робіт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 31.12.2010 № 573; ст. 180, п. 291.2 ст. 291, п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України (стор. 89-90 акта). Враховуючи наведене, включення ТОВ «Капітель-КР» до актів виконаних робіт адміністративних витрат та єдиного податку призвело до безпідставного завищення вартості ремонтно-будівельних робіт на суму 9925,00грн (акт № 18-0-1-1, договір від 27.11.2023 № 338ок).
Як зазначає позивач з метою досудового врегулювання спору ним надіслано на адресу відповідача лист-вимогу №94 від 30.01.2025 щодо повернення надмірно сплачених коштів (а.с. 46, 47 том 1).
Листом №1/25 від 12.02.2025 відповідач надав відповідь на претензію позивача, в якій зазначив про правомірність включення до складу актів виконаних робіт єдиного податку за ставкою 5% у сумі 9925,00грн. Зазначено, що відповідно до п. 12 Додатку 3 Методичних рекомендацій з формування вартості будівельно-монтажних робіт щодо переліку витрат операційної діяльності, які не включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт « 12. Податки, збори та інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством (крім податків і зборів, що включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт)» - собівартість будівельно-монтажних робіт розрахована у документі «Локальний кошторис» і в цьому документі відсутня інформація щодо сум єдиного податку, а ціна Договору визначається не за Локальним кошторисом, а за Договірною ціною, яка окрім прямих витрат (собівартості), містить перелік інших витрат, в тому числі і сум податків, не врахованих складовими вартості будівництва. Також, відповідач вважає, що при визначені договірної ціни вони мали законне право включити встановлені чинним законодавством податки, збори, обов'язкові платежі, не враховані складовими вартості будівництва, а саме суму єдиного податку до загальної ціни Договору. Договірна ціна до договору №338ок від 27.11.2023 розрахована у відповідності до Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві».
Як зазначає позивач, відповідач надмірно сплачені кошти у сумі 9925,00грн не повернув.
Зазначене і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 9925,00грн.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, строк дії договору, наявність/відсутність порушення зобов'язань за договором, наявність підстав для стягнення надмірно сплачених коштів, як безпідставно отриманих.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині третій статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
Відповідно до вимог статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За статтею 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни.
Крім того, відповідно до частини першої статті 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Згідно з частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Положеннями частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Таким чином, закріплене у Цивільному кодексі України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №523/6003/14-ц.
Зважаючи на викладене, проаналізувавши правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем на підставі договору про надання послуг з поточного ремонту №338ок від 27.11.2023, дослідивши текст зазначеного договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду, сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тому зазначений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами у відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України.
За приписами статей 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або невизначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів, у загальній сумі 9925,00грн, позивач фактично вказує, що контролюючим органом в акті ревізії Східного офісу Держаудитслужби №040403-24/34 від 04.12.2024 (а.с. 30-41 том 1) фінансово-господарської діяльності Управління освіти, культури, молоді та спорту Апостолівської міської ради за період з 01.01.2021 по 30.06.2024 встановлено, що вказаним підрядником зараховано до витрат, пов'язаних з виконанням робіт єдиний податок до того, як здійснено нарахування доходів від виконання робіт, що призвело до безпідставного перерахування коштів із рахунку замовника на користь підрядника.
У зв'язку саме з цим, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти 9925,00грн на підставі 1212 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що за умовами договору про надання послуг з поточного ремонту №338ок від 27.11.2023 договірна ціна була встановлена як тверда і, відповідно до пункту 2.1 договору, становила 198509,00грн без ПДВ. При цьому, між сторонами на виконання умов договору підписаний акт приймання виконаних підрядних робіт №18-0-1-1 від 30.11.2023 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат №18-0-1-1 від 30.11.2023 відповідно до яких вартість виконаних підрядником та прийнятих замовником робіт з поточного ремонту складає 198509,00грн (а.с. 23-28 том 1).
Отже, сума вартості підрядних робіт за договором була погоджена між його сторонами, а матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що роботи, виконані відповідачем, прийняті замовником (позивачем) без заперечень та зауважень.
Пунктом 2.7 договору передбачено, що оплата здійснюється у строк 30 (тридцять) календарних днів з дати підписання замовником акту КБ-2в та довідки КБ-3, за умови наявності відповідних коштів на рахунках Замовника.
Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, по договору результати робіт були оформлені актом приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, на підставі яких позивач здійснив повну оплату на користь відповідача.
Факт оплати підтверджується платіжною інструкцією №3069 від 04.12.2023 на суму 198509,00грн (а.с. 29 том 1).
Жодних доказів того, що загальна вартість виконаних робіт перевищує договірну ціну, погоджену сторонами в зазначеному договорі, під час розгляду справи позивачем до суду надано не було.
Суд зауважує, що для констатації факту завищення вартості виконаних робіт контролюючий орган мав встановити, що вартість загальної суми виконаних підрядником робіт перевищує договірну ціну, визначену сторонами в укладеному між ними договорі та зазначену у відповідній кошторисній документації до вказаного договору. Саме у випадку встановлення завищеної вартості робіт, яка відмінна від погодженої сторонами договору, можливо стверджувати про порушення зобов'язання у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України та його неналежне виконання всупереч вимогам статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Як суд вже зазначав вище, обґрунтовуючи завищення вартості робіт (внаслідок зайвого включення до вартості виконаних робіт єдиного податку за ставкою 2%, 5%) на загальну суму 9925,00грн, позивач посилається на висновки, викладені в акті ревізії Східного офісу Держаудитслужби №040403-24/34 від 04.12.2024 фінансово-господарської діяльності позивача.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016 (далі - Положення), Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).
Пунктом 6 Положення передбачено, що Держаудитслужба має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 16 пункту 6 Положення); порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 20 пункту 6 Положення); у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 23 пункту 6 Положення).
Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 9 пункту 4 Положення).
Згадані норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», якою визначено права органу державного фінансового контролю.
Зокрема, в пункті 7 цієї статті передбачено право цього органу пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» встановлено право органу державного фінансового контролю звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункт 10), а також при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (пункт 13).
Згідно з частиною другою статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Отже, контролюючий орган здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначити їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що контролюючий орган проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ. Його вимоги, передбачені статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», можуть бути адресовані виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.
Таким чином, Східний офіс Держаудитслужби, як міжрегіональний територіальний орган державного фінансового контролю, у відповідності до покладних на нього повноважень згідно з положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» зобов'язаний здійснювати державний контроль фінансово-господарської діяльності позивача та в разі виявлення порушень чинного законодавства та при виявленні збитків, має право визначити розмір цих збитків у встановленому законодавством порядку і пред'явити об'єкту контролю (позивачу) вимоги щодо усунення встановлених правопорушень. Такі вимоги, в силу положень частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Разом з цим, акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (Вимога щодо усунення встановлених правопорушень). Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді. Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №922/2810/21, від 07.12.2021 у справі №922/3816/19, від 21.05.2018 у справі №922/2310/17, від 13.02.2018 у справі №910/12793/17).
Судом також прийнято до уваги правові висновки наведені в постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/1906/18, в якій зазначено, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
За висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася.
У пунктах 59-62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/11273/20 вказано, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов'язковість, поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
З матеріалів справи вбачається, що в складеному акті ревізії Східного офісу Держаудитслужби №040403-24/34 від 04.12.2024 фінансово-господарської діяльності Управління освіти, культури, молоді та спорту Апостолівської міської ради зафіксовано відповідну інформацію про виявлені контролюючим органом порушення.
Водночас стала правова позиція у судовій практиці підтверджує, що акт ревізії не породжує обов'язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а обставини, викладені в акті підлягають доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи.
Тому посилання позивача виключно на акт ревізії Східного офісу Держаудитслужби №040403-24/34 від 04.12.2024 фінансово-господарської діяльності Управління освіти, культури, молоді та спорту Апостолівської міської ради як на доказ підтвердження завищення відповідачем вартості робіт (внаслідок зайвого включення до вартості виконаних робіт єдиного податку за ставкою 2%, 5%) за договором про надання послуг з поточного ремонту №338ок від 27.11.2023 на загальну суму 9925,00грн є недостатнім.
Тобто, акт ревізії №040403-24/34 від 04.12.2024, за відсутності інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували встановлені цим актом порушення, не може бути достовірним та обґрунтованим підтвердженням завищення підрядником вартості виконаних робіт (внаслідок зайвого включення до вартості виконаних робіт єдиного податку за ставкою 2%, 5%) за договором про надання послуг з поточного ремонту №338ок від 27.11.2023.
Належно оформленого двостороннього акту за підписом позивача та відповідача як учасників договірних відносин чи іншого документа, який би свідчив про виявлені замовником відступи від умов договору або інших недоліків, в тому числі пов'язаних із завищенням вартості послуг, у матеріалах справи не міститься.
В матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтовані зауваження та заперечення щодо якості та кількості виконаних робіт при підписанні позивачем акту виконаних робіт за формою № КБ-2в, як передбачено договором про надання послуг з поточного ремонту №338ок від 27.11.2023.
Водночас факт виконання умов договору про надання послуг з поточного ремонту №338ок від 27.11.2023 та здійснення відповідних розрахунків між замовником та підрядником у розмірі, який узгоджено умовами договору, сторонами підтверджено та не оспорюється.
Позивачем не доведено сукупністю належних та допустимих доказів те, що виконана відповідачем робота, яка була прийнята без зауважень та оплачена не відповідає умовам укладеного між сторонами договору та є неякісною.
Відповідно до статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Відповідно до статті 853 Цивільного кодексу України якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Тобто положення чинного цивільного законодавства України зобов'язують замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Суду не надано доказів неналежного виконання робіт, та як наслідок, завищення вартості виконаних робіт, на що вказує позивач. Замовник зобов'язаний був перевірити відомості, що зазначені в акті та кошторисі.
Як вже зазначено, під час прийняття робіт у позивача, як замовника, не виникло будь-яких претензій щодо обсягу, вартості та якості виконаних робіт, що могло б бути підставою для відмови від підписання акту. При цьому позивач оглянув та прийняв роботи за актом приймання виконаних робіт, який підписаний та скріплений печатками сторін.
Крім того, суд критично ставиться до посилань позивача на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Однак, суд відзначає, що відповідач набув майно (грошові кошти) на правовій підставі - на підставі умов договору про надання послуг з поточного ремонту №338ок від 27.11.2023, така підстава не відпала, договір не визнано недійсним, роботи виконані у повному обсязі без зауважень сторін одна до одної під час прийняття виконання робіт за вказаним правочином, у зв'язку із цим, кошти набуті відповідачем правомірним шляхом і підстави для їх повернення позивачу відсутні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання позивача на висновки перевірки Східного офісу Держаудитслужби, як на підставу для задоволення позовних вимог, є недостатніми. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору та не змінюють правомірність виконання такого договору за умови надання належних доказів, у даному випадку акту приймання виконаних робіт.
Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Управління освіти, культури, молоді та спорту Апостолівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітель-КР" про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 9925,00грн не підлягають задоволенню у повному обсязі
Судом були досліджені всі документи, що знаходяться у справі та надана їм правова оцінка.
Стосовно інших доводів суд зазначає наступне.
Враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Судом були досліджені всі документи, які є у справі, та надана правова оцінка обставинам справи. Решта доводів та заперечень не спростовують наведених вище висновків.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову Управління освіти, культури, молоді та спорту Апостолівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітель-КР" про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 9925,00грн.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 20.02.2026.
Суддя В.О. Татарчук