09 лютого 2026 року м. Харків Справа №7/127
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В. , суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
учасників судового процесу:
представника ОСОБА_1 - Сергієнко Т.Г.,
арбітражного керуючого Іващука В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (вх.№2602П від 08.12.2025) та апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.№2658П від 12.12.2025) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №7/127 (м. Полтава, суддя Паламарчук В.В., повна ухвала складена 27.11.2025)
за заявою 1. Закритого акціонерного товариства «Лазірківський елеватор», с. Лазірки, Оржицький район, Полтавська область,
2. ОСОБА_1 , с. Вищий Булатець, Лубенський район, Полтавська область, (правонаступник Приватного підприємця Михайлика Сергія Володимировича, ухвала Господарського суду Полтавської області від 17.06.2025),
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», с. Остапівка, Лубенський район, Полтавська область,
про банкрутство, -
У провадженні Господарського суду Полтавської області знаходиться справа про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», с. Остапівка, Лубенського району (код ЄДРПОУ 30380232).
Ухвалою від 10.10.2007 року порушено провадження у справі про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», с.Остапівка Лубенського району; введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна СТОВ "Нива" призначено арбітражного керуючого Боровика Р.Л. (суддя Іванко Л.А.).
На виконання вимог ухвали господарського суду від 08.11.2007 року, в офіційному друкованому органі: газеті «Голос України» № 214 від 21.11.2007 року опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство СТОВ "Нива", с.Остапівка Лубенського району.
Постановою Господарського суду Полтавської області від 06.05.2008 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Боровика Р.Л. з наданням йому повноважень відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (відповідне оголошення опубліковане в газеті «Голос України» №146 від 05.08.2008 року).
За ухвалою від 20.10.2011 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива»; ліквідовано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» (Полтавська область, Лубенський район, с.Остапівка, ідент. код 30380232); припинено провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.03.2018 (суддя Іванко Л.А.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнічна компанія» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Полтавської області від 20.12.2011; скасовано ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.12.2011; поновлено провадження у справі №7/127 на стадії ліквідаційної процедури; зобов'язано ліквідатора СТОВ «Нива» арбітражного керуючого Боровика Руслана Леонідовича здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діяла до 2013 року).
За ухвалою від 29.09.2020 задоволено заяву (вхід. №5815 від 01.06.2020) арбітражного керуючого Боровика Р.Л. та відсторонено його від виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство СТОВ «Нива»; ліквідатором СТОВ «Нива» призначено арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №538 від 18.03.2013 року); зобов'язано ліквідатора СТОВ «Нива» здійснити заходи в ліквідаційній процедурі відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
12.08.2025 від арбітражного керуючого Іващука В.А. до Господарського суду Полтавської області надійшло клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення відшкодування витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора СТОВ «Нива» за період з 01.10.2020 по 31.07.2025 в розмірі 1 200 185,85 грн (в т.ч. 1 187 400,00 грн грошова винагорода і 12 785,85 грн - витрати) (вхід. №10527) (т.28, а.с. 1-42).
05.11.2025 ліквідатором Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» Іващуком В.А. подано до Господарського суду Полтавської області клопотання про звільнення його від виконання повноважень ліквідатора по даній справі у зв'язку зі станом здоров'я (вхід. №14136 від 05.11.2025). Разом з тим, у поданому клопотанні арбітражний керуючий Іващук В.А. просив суд відповідно до ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, інших міжнародних актів, ст.43 Конституції України, та 30 КУзПБ, враховуючи норми Кодексу законів про працю України затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора СТОВ «Нива» за період з 01.10.2020 р. по 31.10.2025 р. в розмірі 1 292 185,85грн (в т.ч. 1 279 400,00 грн грошова винагорода, і 12 785,85 грн витрати);
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.11.2025 (за результатами розгляду скарги на дії ліквідатора) задоволено клопотання арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (вхід. №14136 від 05.11.2025) в частині звільнення його від виконання повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива»; відсторонено арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (свідоцтво №538 від 18.03.2013) за його клопотанням від виконання повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» у справі №7/127.
Крім того, 17.11.2025 від арбітражного керуючого Іващука В.А. до Господарського суду Полтавської області надійшли додаткові заперечення (вхід. №14750) згідно яких додано фінансовий звіт, також за збільшений період.
Як встановлено судом, в прохальній частині клопотання про відсторонення від участі у справі та додаткових запереченнях, арбітражний керуючий Іващук В.А. прохав суд затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора СТОВ «Нива» за період з 01.10.2020 р. по 31.10.2025 р. в розмірі 1 292 185,85грн (в т.ч. 1 279 400,00 грн грошова винагорода, і 12 785,85 грн витрати).
Тобто арбітражним керуючим збільшено період, за який здійснено нарахування грошової винагороди.
Вказане клопотання в цій частині прийнято Господарським судом Полтавської області до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 клопотання арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення відшкодувань витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора (вхід. №10527 від 12.08.2025) по справі №7/127 задоволено частково. Затверджено звіт арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення відшкодувань витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» в розмірі: 681 300,00 грн - основної грошової винагороди та 12 785,85 грн - витрат арбітражного керуючого. В решті сум, звіт арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення відшкодувань витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора (вхід. №10527 від 12.08.2025) - не підлягає задоволенню.
Ухвала господарського суду мотивована передусім правовою природою грошової винагороди арбітражного керуючого та оцінкою фактичного обсягу виконаних ним повноважень у процедурі ліквідації боржника. Суд виходив із приписів статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до яких арбітражний керуючий здійснює свої повноваження за грошову винагороду, однак така винагорода має виплачуватися саме за виконання повноважень, а не за формальне перебування у статусі ліквідатора протягом певного часу.
При розгляді поданого звіту суд установив, що арбітражний керуючий заявив до затвердження суму винагороди за тривалий період - з моменту призначення до жовтня 2025 року включно. Водночас із матеріалів справи вбачається, що звітування з періодичністю, визначеною частиною шостою статті 30 КУзПБ, належним чином не здійснювалося, а поданий звіт має узагальнений характер і не містить належного документального підтвердження повноти вчинених дій у кожному місяці нарахування винагороди. Суд також врахував наявність численних скарг кредиторів на дії ліквідатора та рішення комітету кредиторів, яким дії арбітражного керуючого були визнані незадовільними.
Окремо суд надав оцінку періоду після 02.06.2025 року, коли ухвалою було заборонено вчиняти дії щодо реалізації майна боржника. Арбітражний керуючий продовжив нарахування винагороди до 31.10.2025 року, однак доказів здійснення ним активних процесуальних чи організаційних дій у цей період суду не подано. За таких обставин господарський суд дійшов висновку про відсутність підтвердження виконання повноважень ліквідатора в зазначений проміжок часу.
З урахуванням принципів добросовісності, розумності та справедливості суд виходив із того, що винагорода арбітражного керуючого повинна кореспондувати реальному обсягу виконаної роботи. Тому заявлена сума була визнана завищеною в частині, яка не підтверджена доказами фактичного здійснення повноважень. Водночас витрати ліквідатора в сумі 12 785,85 грн були підтверджені належними доказами, у зв'язку з чим підлягали затвердженню в повному обсязі.
Отже, ухвала мотивована тим, що суд, реалізуючи свої повноваження щодо контролю за процедурою банкрутства, здійснив самостійну оцінку діяльності арбітражного керуючого, співвідніс нараховану винагороду з фактичним обсягом виконаних дій і дійшов висновку про часткове затвердження звіту як такого, що лише в частині відповідає вимогам закону та підтверджений належними доказами.
Арбітражний керуючий Іващук Валентин Анатолійович з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм чинного законодавства, просить поновити термін подання апеляційної скарги; скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області по справі №7/127 від 20.11.2025 р. (повний текст якої виготовлено та підписано 27.11.2025 р.) про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Іващуку В.А. за період виконання повноважень ліквідатора у справі № 7/127 про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» за період 01.10.2020 (з моменту призначення ліквідатором у цій справі) по 31.10.2025 р. (моменту припинення повноважень за заявою ліквідатора) в сумі 681300,00 грн; прийняти нове рішення - затвердити фінансовий звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого за період з 01.10.2020 р. по 31.10.202 р. в сумі 1 279 400,00 грн.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір його основної грошової винагороди, фактично вийшовши за межі повноважень, визначених статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства. На його думку, розмір основної винагороди прямо визначений законом - не менше трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень, і суд не має дискреції змінювати цей розмір довільно. Він посилається на те, що пункт 5 статті 30 КУзПБ передбачає можливість зменшення винагороди лише у випадку надмірно високої середньомісячної заробітної плати керівника боржника і лише за заявою кредитора, чого у справі не було;
- у період з 03.06.2025 по 31.10.2025 ліквідатор подавав звіти через систему «Електронний суд», повідомлення про проведення комітету кредиторів, брав участь у судових засіданнях як особисто, так і в режимі відеоконференції, подавав клопотання, заперечення, заяву про відвід судді, а також надавав пояснення Міністерству юстиції України за результатами скарг. Крім того, він наголошує, що особисто прибував до суду на призначені засідання, які не відбулися з організаційних причин, що, на його думку, не може ставитися йому в провину.
- щодо тривалого витребування документів у попереднього ліквідатора та нотаріуса, арбітражний керуючий пояснює це неналежною передачею документації попереднім ліквідатором та необхідністю оскарження дій нотаріуса, яка, за його твердженням, незаконно реєструвала майно боржника за іншими особами. Він стверджує, що всі відповідні докази містяться в матеріалах справи і подавались разом із періодичними звітами.
Окремо арбітражний керуючий посилається на конституційні гарантії права на оплату праці, закріплені у статті 43 Конституції України, а також на положення статей 4 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Він стверджує, що відмова у повному затвердженні винагороди фактично означає примушування до безоплатної праці, що суперечить міжнародним зобов'язанням України. Наголошує, що законодавство не ставить оплату послуг арбітражного керуючого в залежність від результативності процедури, наявності активів чи задоволення вимог кредиторів.
З урахуванням наведеного, арбітражний керуючий просить скасувати ухвалу в частині зменшення винагороди та затвердити її у повному обсязі - 1 279 400,00 грн основної винагороди та 12 785,85 грн витрат.
Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2025 для розгляду справи №7/127 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
Гонтар Василь Іванович з вказаною ухвалою суду першої інстанції також не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм чинного законодавства, просить поновити процесуальний строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 року у справі №7/127 як такий, що пропущений з поважних причин; скасувати частково ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 року у справі № 7/127 в частині затвердження звіту арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення відшкодувань витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» за період 01.10.2020 (з моменту призначення ліквідатором у цій справі) по 31.10.2025 р.(моменту припинення повноважень за заявою ліквідатора) в розмірі: 681300,00грн - основної грошової винагороди та 12 785,85 грн - витрат арбітражного керуючого та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити основну грошову винагороду арбітражному керуючому до 216000,00 грн.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:
- комітетом кредиторів 30.07.2025 року було визнано дії ліквідатора незадовільними та прийнято рішення про клопотання щодо його відсторонення, а також погоджено винагороду лише за 9 місяців у сумі 216 000,00 грн. На думку апелянта, саме це рішення комітету кредиторів має бути враховане судом як волевиявлення органу, що представляє інтереси кредиторів;
- з вересня 2020 року по 2022 рік ліквідатор, за твердженням скаржника, безпідставно витребував документи у попереднього ліквідатора та нотаріуса, хоча всі необхідні оригінали вже містилися в матеріалах справи, а дії попереднього ліквідатора були визнані судом правомірними ще у 2011 році. Вказана діяльність, на думку апелянта, не мала правового сенсу і була спрямована на затягування процедури;
- у період 2022- 2024 років ліквідатор ініціював позови про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, які були залишені судами без задоволення через безпідставність та неправильний спосіб захисту. Скаржник вважає ці дії нелогічними та такими, що не сприяли задоволенню вимог кредиторів;
- щодо аукціонів з продажу майна у 2025 році апелянт стверджує, що ліквідатор провів їх без належного погодження з комітетом кредиторів, використовуючи протоколи зборів із недостовірними даними про склад і кількість голосів кредиторів. На думку скаржника, мали місце фальсифікації протоколів, неповідомлення належного кредитора про збори, а також проведення аукціонів у період заміни кредитора з метою швидкого продажу майна без належного контролю. Ці дії, як зазначено в скарзі, стали підставою для подання численних скарг до Міністерства юстиції України, господарського суду та системи «Прозорро.Продажі», а також для застосування судом заходів забезпечення вимог кредиторів;
- ліквідатор не виконував обов'язків, передбачених статтею 61 КУзПБ. Зокрема, апелянт вказує на відсутність доказів прийняття майна у відання, проведення інвентаризації, визначення початкової вартості майна, формування ліквідаційної маси, аналізу фінансового стану боржника та перевірки ознак доведення до банкрутства. Також скаржник ставить під сумнів належність ведення реєстру вимог кредиторів, оскільки ліквідатор самостійно змінював склад кредиторів, розміри вимог, включав і виключав суб'єктів без відповідних ухвал суду;
- звіти ліквідатора не містять конкретних підтверджених дій за кожен місяць, а мають описовий характер. Додатково посилається на акт позапланової перевірки Міністерства юстиції від 12.08.2025 року, яким встановлено порушення щодо звітності.
Апелянт також наводить правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої при визначенні розміру винагороди суд має оцінювати не лише період перебування у процедурі, а фактичний обсяг виконаних дій, оскільки оплаті підлягає саме виконана робота, а не формальна тривалість процедури.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2026 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №7/127. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№2658П від 12.12.2025) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №7/127. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №7/127.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (вх.№2602П від 08.12.2025) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №7/127 залишено без руху з підстав відсутності доказів направлення копії апеляційної скарги з додатками на адресу ОСОБА_1 .
В строк, наданий судом, від арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича надійшла заява (вх.№14486 від 16.12.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 15.12.2025. Зокрема, апелянтом надано докази направлення копії апеляційної скарги з додатками на адресу ОСОБА_1 .
Від арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№14904 від 26.12.2025), в якому просить залишити апеляційну скаргу кредитора ОСОБА_1 від 11.12.2025р. на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 р. по справі №7/127 в частині зменшення суми основної грошової винагороди без задоволення у повному обсязі.
В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 арбітражний керуючий вказує, зокрема, про те, що КУзПБ не передбачене право кредитора самостійно визначати розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого; кодексом передбачено лише погодження, чи не погодження комітетом кредиторів фінансового звіту; діючим законодавством не передбачено здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно.
Від Полтавського обласного центру зайнятості надійшли пояснення щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.№14947 від 29.12.2025), в яких останнє просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у частині затвердження грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича; прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у затвердженні та виплаті грошової винагороди ліквідатору у повному обсязі. У зазначених поясненнях Полтавський обласний центр зайнятості посилається, зокрема на те, що порушення скликання та проведення зборів кредиторів свідчить про ігнорування принципу колегіальності у процедурі банкрутства; неналежне ведення реєстру вимог кредиторів призвело ло спотворення обсягу процесуаоьних прав учасників справи; самовільні зміни складу кредиторів без відповідних судових актів створювали правову невизначенність; проведення аукціонів з продажу майнва боржника без належного погодження з кредиторами є істотним поркшенням ліквідвційної процедури. Також посилається на те, що наявність численних скарг на дії ліквідатора підтверджує системний характер порушень; акт позапланової перевірки Міністерства юстиції України свідчить про недотримання ліквідатором вимог законодавмтва; фактичні результати діяльності ліквідатора не відповідають заявленому обсягу грошової винагороди.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (вх.№2602П від 08.12.2025) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №7/127. Об'єднано апеляційну скаргу арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (вх.№2602П) та апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№2658П) в одне апеляційне провадження.
Від Полтавського обласного центру зайнятості надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№92 від 05.01.2026), в яких просить відхилити доводи, викладені у відзиві арбітражного керуючого Іващука В.А.; врахувати заперечення Полтавського обласного центру зайнятості на відзив ліквідатора Іващука В.А. під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №7/127; скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у частині затвердження грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича; прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у затвердженні та виплаті грошової винагороди ліквідатору у повному обсязі.
У запереченнях на відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Полтавський обласний центр зайнятості посилається, зокрема на те, що відзив арбітражного керуючого не спрямований на належне спростування правових та фактичних підстав апеляційної скарги; зміст відзиву свідчить про те, що ліквідатор уникає аналізу власних дій у межах ліквідаційної процедури та їх відповідності цілям банкрутства; натомість значна частина аргументації зводиться до загальних міркувань, суб'єктивних оцінок та критики позиції інших учасників справи. Також посилається на те, що аргументація відзиву ґрунтується на ототжненні загального права на працю з правом на отримання грошової винагороди у процедурі банкрутства, такий підхід не враховує специфіку правового статусу арбітражного керуючого; сам факт призгначення ліквідатором не породжує безумовного права на оплату; право на грошову винагороду є похідним від належного виконання повноважень і має оцінювтися з урахуванням досягнутих результатів; виплата винагороди у процедурі банкрутства не є соціальною гарантією, а є компенсацією за реально виконану роботу та корисну для процедури діяльність; відмова у виплаті винагороди у разі неналежного виконання обов'язків не порушує права ліквідатора, а є правовим наслідком його процесуальної поведінки. Також зазначає, що відзив не містить аргументів, які б доводили, що діяльність ліквідатора у цій справі відповідала цілям і завданням ліквідаціної процедури; матеріали справи свідчать про відсутність належниї доказів виконання ліквідатором ключових дій у ліквідаційній процедурі.
05.01.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №7/127 (вх.№116).
Від арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича надійшли заперечення на відзив Полтавського обласного центру зайнятості на апеляційну скаргу арбітражного керуючого на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 по справі №7/127 (вх.№563 від 14.01.2026). У зазначениїх поясненнях арбітражний керуючий посилається, зокрема на те, що Полтавський обласний центр зайнятості не є конкурсним кредитором і в нього відсутнє право голосу з питань процедури. Вважає, що відзив представника Полтавського обласного центру зайнятості є необгрунованим, таким, що не відповідає матеріалам справи тому не може бути врахованим при розгляді апеляційної скарги.
Від Полтавського обласного центру зайнятості надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх.№684 від 16.01.2026), в яких просить апеляційну скаргу арбітражного керуючого Іващука В.А. залишити без задоволення; ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №7/127 змінити в частині задоволених вимог арбітражного керуючого щодо виплати винагороди; у задоволенні вимог арбітражного керуючого Іващука В.А. про затвердження та виплату основної і додаткової винагороди відмовити у повному обсязі. В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається, зокрема, на те, що ліквідаційна процедура є за своєю суттю результатоорієнтованою, а тому відсутність будь-якого об'єктивного результату свідчить не про складність справи, а про фактичне невиконання ліквідатором покладених на нього функцій; у матеріалах провадження відсутні докази формування ліквідаційної маси, реальної інвентаризації активів, їх реалізації або створення умов для задоволення вимог кредиторів.
У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 09.02.2026 з'явилися представник ОСОБА_1 та арбітражний керуючий Іващук Валентин Анатолійович.
Арбітражний керуючий Іващук Валентин Анатолійович підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив суд задовольнити його апеляційну скаргу, скасувати оскаржувану ухвалу, прийняти нове рішення - затвердити фінансовий звіт про нарахування та виплату основної грошової винагороди арбітражного керуючого за період з 01.10.2020 р. по 31.10.202 р. в сумі 1 279 400,00 грн.
Представник ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , просила суд задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційну скаргу арбітражного керуючого залишити без задоволення.
Інші учасники провадження у справі про банкрутство у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.
Ураховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, судом здійснено дії щодо їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, забезпечення судом реалізації учасниками судового процесу права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, сприяння у наданні їм достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах, відзивах на апеляційні скарги, у поясненнях та запереченнях доводи кчасників справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
У провадженні Господарського суду Полтавської області знаходиться справа про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива", с. Остапівка, Лубенського району (код ЄДРПОУ 30380232).
Ухвалою від 10.10.2007 року порушено провадження у справі про банкрутство сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива», с.Остапівка Лубенського району; введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна СТОВ "Нива" призначено арбітражного керуючого Боровика Р.Л. (суддя Іванко Л.А.).
На виконання вимог ухвали господарського суду від 08.11.2007 року, в офіційному друкованому органі: газеті "Голос України" № 214 від 21.11.2007 року опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство СТОВ "Нива", с.Остапівка Лубенського району.
Постановою Господарського суду Полтавської області від 06.05.2008 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Боровика Р.Л. з наданням йому повноважень відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (відповідне оголошення опубліковане в газеті "Голос України" № 146 від 05.08.2008 року).
За ухвалою від 20.10.2011 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива"; ліквідовано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" (Полтавська область, Лубенський район, с.Остапівка, ідент. код 30380232); припинено провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.03.2018 (суддя Іванко Л.А.) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехнічна компанія" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Полтавської області від 20.12.2011; скасовано ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.12.2011; поновлено провадження у справі №7/127 на стадії ліквідаційної процедури; зобов'язано ліквідатора СТОВ "Нива" арбітражного керуючого Боровика Руслана Леонідовича здійснити ліквідаційну процедуру відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла до 2013 року).
За ухвалою від 29.09.2020 задоволено заяву (вхід. №5815 від 01.06.2020) арбітражного керуючого Боровика Р.Л. та відсторонено його від виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство СТОВ "Нива"; ліквідатором СТОВ "Нива" призначено арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №538 від 18.03.2013 року); зобов'язано ліквідатора СТОВ "Нива" здійснити заходи в ліквідаційній процедурі відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
12.08.2025 від арбітражного керуючого Іващука В.А. надійшло клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення відшкодування витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора СТОВ "Нива" за період з 01.10.2020 по 31.07.2025 в розмірі 1 200 185,85 грн (в т.ч. 1 187 400,00 грн грошова винагорода і 12 785,85 грн - витрати) (вхід. №10527) (т.28, а.с. 1-42).
05.11.2025 ліквідатором Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» Іващуком В.А. подано до Господарського суду Полтавської області клопотання про звільнення його від виконання повноважень ліквідатора по даній справі у зв'язку зі станом здоров'я (вхід. №14136 від 05.11.2025). Разом з тим, у поданому клопотанні арбітражний керуючий Іващук В.А. просив суд відповідно до ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, інших міжнародних актів, ст.43 Конституції України, та 30 КУзПБ, враховуючи норми Кодексу законів про працю України затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора СТОВ «Нива» за період з 01.10.2020р. по 31.10.2025 р. в розмірі 1 292 185,85грн (в т.ч. 1 279 400,00грн. грошова винагорода, і 12 785,85 грн. витрати).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.11.2025 (за результатами розгляду скарги на дії ліквідатора) задоволено клопотання арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (вхід. №14136 від 05.11.2025) в частині звільнення його від виконання повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива»; відсторонено арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича (свідоцтво №538 від 18.03.2013) за його клопотанням від виконання повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» у справі №7/127.
Крім того, 17.11.2025 від арбітражного керуючого Іващука В.А. надійшли додаткові заперечення (вхід. №14750) згідно яких додано фінансовий звіт, також за збільшений період.
У прохальній частині клопотання про відсторонення від участі у справі та додаткових запереченнях, арбітражний керуючий Іващук В.А. прохав суд затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатора, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора СТОВ "Нива" за період з 01.10.2020 р. по 31.10.2025 р. в розмірі 1 292 185,85 грн (в т.ч. 1 279 400,00 грн грошова винагорода, і 12 785,85 грн витрати).
Тобто арбітражним керуючим збільшено період, за який здійснено нарахування грошової винагороди.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 клопотання арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення відшкодувань витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора (вхід. №10527 від 12.08.2025) по справі №7/127 задоволено частково. Затверджено звіт арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення відшкодувань витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» в розмірі: 681 300,00грн - основної грошової винагороди та 12 785,85грн - витрат арбітражного керуючого. В решті сум, звіт арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення відшкодувань витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора (вхід. №10527 від 12.08.2025) - не підлягає задоволенню.
Означене стало підставою для звернення арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича та ОСОБА_1 до апеляційного суду зі скаргами.
Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом розгляду у даній справі в суді першої інстанції було клопотання арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича про затвердження звіту щодо нарахування та виплати основної грошової винагороди та відшкодування витрат, понесених ним під час виконання повноважень ліквідатора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» у справі №7/127 про банкрутство. Суд досліджував обсяг фактично виконаних ліквідатором повноважень у період з 01.10.2020 по 31.10.2025, наявність підтверджуючих доказів, дотримання вимог статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства щодо звітності, а також правомірність нарахування заявленої суми винагороди.
Натомість предметом апеляційного розгляду є перевірка законності та обґрунтованості ухвали Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025, якою частково задоволено клопотання арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича про затвердження звіту щодо нарахування та виплати основної грошової винагороди та відшкодування витрат.
Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції, частково задовольняючи клопотання арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича, виходив з того, що право арбітражного керуючого на грошову винагороду є гарантованим законом, однак її розмір підлягає оцінці судом з огляду на фактичний обсяг виконаних повноважень та наявність належних доказів здійснення відповідної діяльності.
Суд зазначив, що відповідно до статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства винагорода арбітражного керуючого нараховується за виконання повноважень, а не за сам факт перебування у процедурі, а тому при вирішенні питання про її затвердження необхідно дослідити реальні дії ліквідатора у кожному відповідному періоді. При цьому суд установив, що звіти арбітражного керуючого не подавалися з визначеною законом періодичністю, а поданий до затвердження звіт має узагальнений характер та не містить достатніх доказів здійснення всіх заявлених дій.
Оцінюючи матеріали справи, суд критично поставився до частини роботи ліквідатора, зокрема щодо тривалого витребування документів у попереднього ліквідатора та нотаріуса, а також дій, які не мали безпосереднього впливу на формування ліквідаційної маси та задоволення вимог кредиторів. Крім того, суд дійшов висновку про відсутність належних доказів виконання ліквідатором будь-яких повноважень у період з 03.06.2025 по 31.10.2025, попри нарахування винагороди за цей час.
З урахуванням наведеного та керуючись принципами добросовісності, розумності й справедливості, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість винагороди лише в частині, яка підтверджена фактично виконаними діями, та затвердив її у сумі 681 300,00 грн, відмовивши у решті заявлених вимог.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції та, в свою чергу, зазначає таке.
Як встановлено ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатором є арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами, зокрема розпорядника майна, керуючого санацією та ліквідатора відповідно до законодавства.
Частиною 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород .
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі, або коштів фонду, створеного кредиторами для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого (у разі його створення) (ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства).
Витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності за заподіяння шкоди, а також витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг (ч. 4 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства).
Арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку (ч.6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства).
Відтак надання послуг арбітражного керуючого як суб'єкта незалежної професійної діяльності має відбуватися на платній основі. Необґрунтована відмова арбітражному керуючому в можливості отримання гарантованої законом винагороди і тим самим примушення його виконувати повноваження з відсутності оплати праці суперечить ст. 43 Конституції України та ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №5011-50/438-2012 від 17.05.2018.
Своєю чергою кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди. В разі, коли оплату послуг арбітражного керуючого неможливо здійснити за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, така оплата повинна здійснюватися за рахунок кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
Положення статті 30 КУзПБ імперативно закріплюють щомісячний характер нарахування основної грошової винагороди за весь період виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень з оплатою цієї винагороди у межах розміру, встановленого законом (частина друга стаття 30 КУзПБ).
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.03.2023 у справі №908/1946/15-г.
Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.
Разом з тим, вирішуючи питання затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, суд враховує, що положення ч.ч. 3, 4, 6 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства містять вимоги до здійснення арбітражним керуючим повноважень та належності виконання обов'язків, зокрема арбітражний керуючий під час реалізації своїх прав та обов'язків як ліквідатора/керуючого реалізацією тощо має «діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права і обов'язки надано (покладено)», що є відображенням принципів справедливості, добросовісності та розумності (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України) як складових елементів верховенства права (ст.8 Конституції України).
Оскільки реалізація права на отримання основної винагороди є наслідком виконання арбітражним керуючим покладених на нього повноважень, а до такого виконання законодавцем встановлені певні критерії відповідності/належності, обсяг здійснення цього права (його кількісний показник, що визначається сумою зі звіту, яка затверджується судом у порядку ч.6 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства) має відповідати якості/належності виконання повноважень упродовж оплачуваного періоду.
Відповідно до ч.1 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:
приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження;
виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута;
аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення;
виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;
формує ліквідаційну масу;
заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;
має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;
з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту;
заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;
подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;
вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
забезпечує виконання вимог частин четвертої - шостої статті 25 Закону України "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення", крім випадків продажу майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу, та несе відповідальність за їх недотримання;
передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов'язковому зберіганню;
продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом;
подає відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;
у разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу;
веде реєстр вимог кредиторів;
подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство;
здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Як вбачається зі звіту ліквідатора та матеріалів справи, після призначення його ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.09.2020 року ліквідатор Іващук В.А. здійснив комплекс процесуальних, організаційних та судових дій, спрямованих на відновлення контролю над майном боржника, формування ліквідаційної маси та захист інтересів СТОВ «Нива».
Зокрема, після призначення ліквідатором ним вживалися заходи щодо отримання від попереднього ліквідатора документації та майна боржника, направлялися відповідні звернення та скарги до Міністерства юстиції України у зв'язку з непередачею документів. Ліквідатором також встановлювалися обставини відчуження нерухомого майна боржника, витребовувалися копії правовстановлюючих документів, оскаржувалися реєстраційні дії нотаріуса.
Крім того, ліквідатор звертався до суду з позовами про визнання недійсними правочинів та про витребування майна з чужого незаконного володіння, брав участь у розгляді справ у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, подавав процесуальні заяви та скарги. За результатами відповідних судових проваджень було прийнято рішення про витребування спірного майна на користь боржника, після чого ліквідатор забезпечив державну реєстрацію права власності за СТОВ «Нива».
Також ним ініційовано виконання судових рішень у частині стягнення судового збору, вжито заходів щодо відкриття виконавчого провадження. Після повернення майна ліквідатор організував його реалізацію через електронну систему «Прозорро.Продажі», готував умови продажу та виносив їх на погодження кредиторів.
Таким чином, зі звіту вбачається, що діяльність ліквідатора охоплювала як судовий захист права власності боржника на нерухоме майно, так і подальші дії, пов'язані з його реалізацією та виконанням судових рішень.
Разом з тим, з протоколу зборів Комітету кредиторів №1/25 від 30.07.2025 вбачається, що комітет кредиторів дійшов висновку про наявність істотних недоліків у діяльності арбітражного керуючого Іващука В.А. на різних етапах здійснення ліквідаційної процедури.
Зокрема, за період з 29.09.2020 по 2022 рік комітет кредиторів вважав безпідставними дії ліквідатора щодо витребування документів у нотаріуса та попереднього ліквідатора, оскільки, на переконання кредиторів, усі необхідні матеріали, включно з оригіналами договорів, уже містилися в матеріалах справи, а ліквідаційна процедура була завершена ще у 2011 році з перевіркою та затвердженням звіту попереднього ліквідатора судом. Відтак, вказана діяльність оцінена комітетом як така, що не була спрямована на безпосереднє задоволення вимог кредиторів і фактично призвела до затягування процедури.
За період 2022- 2024 років комітет кредиторів визнав незадовільними дії ліквідатора щодо ініціювання позовів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, які залишилися без задоволення, та поставив під сумнів доцільність оскарження правочинів, за якими кошти були отримані боржником і використані для погашення кредиторської заборгованості.
Разом з тим, діяльність ліквідатора у період з березня 2024 року по лютий 2025 року, пов'язану з витребуванням нерухомого майна на користь боржника та проведенням відповідних реєстраційних дій, фактично визнавалась результативною.
Водночас за період квітень-червень 2025 року комітет кредиторів констатував порушення порядку погодження умов продажу майна, проведення аукціонів без належного узгодження з кредиторами, наявність неточностей у протоколах зборів та відсутність належної оцінки майна, що, на думку кредиторів, свідчило про процедурні порушення та неналежне виконання ліквідатором своїх обов'язків.
Отже, у сукупності комітет кредиторів вбачав у діяльності арбітражного керуючого як періоди результативної роботи, так і суттєві недоліки, що, на його переконання, впливали на ефективність ліквідаційної процедури та обґрунтованість нарахування грошової винагороди у повному обсязі.
У клопотанні арбітражного керуючого про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди ліквідатора за період 01.10.2020 (з моменту призначення ліквідатором у цій справі) по 31.10.2025 (згідно клопотання (вхід. №14136 від 05.11.2025), зазначено розмір основної грошової винагороди за вказаний період 1 279 400,00 грн та 12 785,85 грн витрат. За твердженням арбітражного керуючого винагорода і витрати у вказаних розмірах є несплаченими.
Колегія суддів зазначає, що питання щодо схвалення звіту за виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство СТОВ "Нива" виносилось ліквідатором на розгляд комітету кредиторів.
На підставі наявних у справі матеріалів судами встановлено, що рішенням зборів комітету кредиторів, оформленим протоколом №1/25 від 30.07.2025, прийнято рішення:
- визнано дії ліквідатора СТОВ "Нива" арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича - незадовільними та вирішено клопотати перед господарським судом, щодо його відсторонення від виконання повноважень ліквідатора, а також направити відповідний протокол разом зі скаргою до Міністерства юстиції України;
- затверджено основну грошову винагороду ліквідатора Іващука В.А. у справі про банкрутство СТОВ "Нива" за період з березня 2024 по грудень 2025 (за 9 місяців) в сумі 8000*3*9 місяців = 216 000,00 грн та витрати на оплату судового збору в сумі 7 570,00 грн.
Як слушно зауважив суд першої інстанції, неприйняття комітетом кредиторів рішення щодо схвалення або погодження звітів арбітражного керуючого не позбавляє господарський суд права розглянути їх самостійно.
Згідно з положеннями законодавства про банкрутство комітет кредиторів являється представницьким органом всіх кредиторів, однак оцінку діяльності учасників справи, доказам по судовій процедурі банкрутства у будь-якому випадку надає суд, на якого законодавець покладає повноваження щодо затвердження як звіту за наслідками ліквідаційної процедури, так і звіту арбітражного керуючого про нарахування грошової винагороди і здійснення та відшкодування витрат.
Обов'язок подання до господарського суду звіту арбітражного керуючого про нараховану грошову винагороду за підсумками відповідної судової процедури передбачений положеннями статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства.
Разом з тим, вказана норма встановлює лише відповідний обов'язок арбітражного керуючого щодо подання звіту на затвердження суду та не забороняє арбітражному керуючому заявляти до стягнення ті суми коштів, які він нарахував, з одночасним покладенням обов'язку сплати цих коштів, зокрема, на кредиторів боржника.
Законодавство про банкрутство пов'язує дії суду не з наявністю або відсутністю схвалення звіту, а із тим, яких висновків дійде суд за результатом його розгляду. Наявність різного роду схвалень та погоджень (в тому числі звітів арбітражного керуючого, тощо) є лише додатковими гарантіями дотримання прав учасників провадження у справі про банкрутство. Господарський суд не зв'язаний такими погодженнями (або їх відсутністю) у своїх правових позиціях та у своїх процесуальних діях, а отже може самостійно надати оцінку звіту арбітражного керуючого, дослідити обґрунтованість нарахованої грошової винагороди та понесених витрат, перевірити їх відповідність вимогам Кодексу України з процедур банкрутства і, залежно від встановлених обставин, затвердити такий звіт повністю, частково або відмовити у його затвердженні.
Суд, здійснюючи контроль за перебігом ліквідаційної процедури, не підміняє волевиявлення кредиторів, однак і не є формально пов'язаним їхнім рішенням. Його повноваження мають самостійний характер і спрямовані на забезпечення балансу інтересів усіх учасників провадження у справі про банкрутство. Саме тому остаточна оцінка діяльності арбітражного керуючого, належності виконання ним покладених обов'язків та відповідності заявленої винагороди фактичному обсягу виконаних повноважень належить до виключної компетенції суду.
З матеріалів справи вбачається, що з моменту призначення ліквідатором ухвалою суду від 29.09.2020 року арбітражним керуючим Іващуком В.А. звіти про свою діяльність з періодичністю, передбаченою статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства, до суду не подавалися. Натомість до затвердження було подано узагальнений звіт від 31.08.2025 року, в якому викладено перелік здійснених заходів за весь період виконання повноважень, однак належні та достатні докази, які б підтверджували повноту й обсяг кожної з наведених дій, у матеріалах справи відсутні.
Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що ліквідатор вчиняв дії, спрямовані на повернення майна боржника у судовому порядку. Водночас суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив окремі аспекти діяльності ліквідатора, зокрема тривалий - понад рік - процес витребування документів у нотаріуса Лубенського району та попереднього ліквідатора, що, з огляду на обставини справи, не супроводжувався доведеним результатом, співмірним із витраченим часом.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що протягом здійснення ліквідаційної процедури кредиторами неодноразово подавалися скарги на дії ліквідатора як до господарського суду, так і до Міністерства юстиції України, що свідчить про наявність спору щодо належності виконання ним покладених обов'язків.
Окремої оцінки суд надав обставинам, пов'язаним із ініціюванням ліквідатором продажу майна боржника через електронну систему «Прозорро.Продажі». При цьому ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.06.2025 року, яка набрала законної сили, ліквідатору було заборонено вчиняти дії щодо реалізації майна до вирішення питання про зміну кредитора та дотримання вимог щодо погодження умов продажу відповідно до КУзПБ.
Попри зазначене, ліквідатор продовжив нарахування основної грошової винагороди до 30.10.2025 року. Водночас доказів вчинення ним будь-яких дій у період після 02.06.2025 року, які б свідчили про здійснення передбачених законом повноважень ліквідатора, суду надано не було.
З огляду на те, що оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура, за результатами аналізу наданого звіту, господарський суд дійшов висновку про безпідставність нарахування грошової винагороди арбітражному керуючому Іващуку В.А. за виконання повноважень ліквідатора в сумі 598 100,00 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно визначив правову природу спірних правовідносин та вірно застосував норми статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, співвіднісши гарантоване законом право арбітражного керуючого на отримання основної грошової винагороди з обов'язком належного, добросовісного та розсудливого виконання покладених на нього повноважень.
По-перше, право арбітражного керуючого на отримання основної грошової винагороди є гарантованим законом та не може бути довільно обмежене. Разом із тим реалізація цього права безпосередньо пов'язана з належним та добросовісним виконанням покладених на нього повноважень і підтвердженням фактичного обсягу здійснених дій належними доказами.
По-друге, обов'язок періодичного звітування, передбачений статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства, має не формальний, а змістовний характер і спрямований на забезпечення прозорості діяльності ліквідатора та контролю з боку кредиторів і суду. Неподання звітів з визначеною законом періодичністю та подання узагальненого звіту без належного документального підтвердження істотно ускладнює перевірку реального обсягу виконаної роботи.
По-третє, нарахування основної грошової винагороди не може здійснюватися автоматично за сам факт перебування особи у статусі ліквідатора. Оплаті підлягають саме фактично виконані повноваження, які відповідають меті ліквідаційної процедури - формуванню ліквідаційної маси та задоволенню вимог кредиторів. У період після 02.06.2025 року належних доказів здійснення ліквідатором дій у межах своїх повноважень матеріали справи не містять, що обґрунтовано враховано судом першої інстанції.
По-четверте, рішення комітету кредиторів щодо незадовільності діяльності ліквідатора саме по собі не є обов'язковим для суду, однак є релевантною обставиною при оцінці ефективності та належності виконання повноважень. Остаточна правова оцінка діяльності арбітражного керуючого та визначення обґрунтованого розміру винагороди належить до виключної компетенції суду.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про затвердження винагороди лише в частині, яка підтверджена фактично виконаними діями, та відмову у затвердженні суми 598 100,00 грн як безпідставно нарахованої, відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, принципам добросовісності, розумності та справедливості й ґрунтується на належній оцінці доказів у справі.
Разом з тим, арбітражний керуючий Іващенко В.А. вважає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір його основної грошової винагороди, фактично вийшовши за межі повноважень, визначених статтею 30 Кодексу України з процедур банкрутства.
Колегія суддів з цього приводу зазначає, що дійсно, частина друга статті 30 КУзПБ встановлює мінімальний розмір основної грошової винагороди - не менше трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень. Однак наведена норма не може тлумачитися ізольовано від інших положень Кодексу України з процедур банкрутства. Право вимоги основної винагороди виникає у зв'язку з виконанням повноважень, а не з самим фактом формального перебування у статусі ліквідатора. Отже, ключовим є саме виконання повноважень у відповідному періоді, що підлягає доведенню.
Зменшення судом суми, заявленої до затвердження, у даному випадку не є довільним коригуванням встановленого законом розміру, а є наслідком оцінки фактично підтвердженого обсягу виконаної роботи. Суд не змінював нормативно визначений розмір щомісячної винагороди, а встановив відсутність належних доказів здійснення повноважень у певний період, що виключає саме виникнення права на її нарахування за цей час. Такий підхід не суперечить пункту 5 статті 30 КУзПБ, а повністю з ним узгоджується.
Щодо доводів арбітражного керуючого про здійснення ним активних дій у період з 03.06.2025 по 31.10.2025, колегія суддів виходить із того, що участь у судових засіданнях, подання процесуальних заяв, заперечень, пояснень до Міністерства юстиції України чи прибуття до суду на засідання, які не відбулися, безумовно свідчать про процесуальну активність ліквідатора. Однак сама по собі процесуальна присутність або подання окремих документів не є тотожною виконанню повноважень ліквідатора у розумінні статті 61 КУзПБ, якщо такі дії не спрямовані на формування ліквідаційної маси, управління майном, реалізацію активів чи інше досягнення цілей ліквідаційної процедури та не підтверджені належними доказами їх обсягу і змісту.
Крім того, ухвалою суду від 02.06.2025 року ліквідатору було заборонено вчиняти дії щодо реалізації майна боржника до вирішення питання щодо зміни кредитора та дотримання порядку погодження умов продажу. За відсутності доказів вчинення інших передбачених законом ліквідаційних дій у цей період суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування винагороди за зазначений час.
Стосовно аргументів про тривале витребування документів у попереднього ліквідатора та нотаріуса, колегія суддів погоджується, що забезпечення повноти документації та перевірка законності відчуження майна можуть бути необхідними заходами у ліквідаційній процедурі. Разом із тим, суд вправі оцінювати співмірність витраченого часу та зусиль із досягнутим результатом, а також наявність належного документального підтвердження таких дій. Таким чином, арбітражний керуючий має обов'язок чітко і доказово обґрунтувати обсяг виконаної роботи саме у контексті заявленої до затвердження винагороди, чого в даному випадку останнім зроблено повною мірою не було.
Посилання апелянта на статтю 43 Конституції України та статті 4 і 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не спростовують висновків суду першої інстанції. Відмова у затвердженні частини винагороди не є примушуванням до безоплатної праці, оскільки суд не позбавив арбітражного керуючого гарантованого законом права на оплату праці, а здійснив перевірку обґрунтованості нарахування винагороди за конкретні періоди з урахуванням фактично підтвердженого виконання повноважень. Конституційна гарантія оплати праці не означає обов'язку держави або кредиторів оплачувати періоди, протягом яких виконання повноважень не доведене належними доказами.
Таким чином, доводи скаржника зводяться до незгоди з оцінкою судом обсягу та належності виконаних ним повноважень, однак не спростовують висновку про те, що право на отримання основної грошової винагороди кореспондується із фактичним та належним здійсненням функцій ліквідатора. За таких обставин підстав для скасування ухвали в оскарженій частині колегія суддів не вбачає.
ОСОБА_1 у своїй апеляційний скарзі зазначає, що комітетом кредиторів 30.07.2025 року було визнано дії ліквідатора незадовільними та прийнято рішення про клопотання щодо його відсторонення, а також погоджено винагороду лише за 9 місяців у сумі 216 000,00 грн. На думку апелянта, саме це рішення комітету кредиторів має бути враховане судом як волевиявлення органу, що представляє інтереси кредиторів.
Насамперед, посилання апелянта на рішення комітету кредиторів від 30.07.2025 року як на обов'язкове для суду волевиявлення представницького органу кредиторів не може бути підставою для автоматичного обмеження або визначення розміру винагороди ліквідатора. Комітет кредиторів дійсно є органом, що представляє інтереси всіх кредиторів у процедурі банкрутства, однак його рішення не підміняють судовий контроль. Відповідно до статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства остаточне рішення щодо затвердження або незатвердження звіту про нарахування грошової винагороди приймає господарський суд, який оцінює як позицію кредиторів, так і фактичні обставини справи в їх сукупності. Отже, рішення комітету кредиторів є доказом у справі, але не визначає автоматично її результат.
Щодо доводів про безпідставність витребування документів у період 2020- 2022 років, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт наявності матеріалів у справі не виключає права й обов'язку нового ліквідатора перевірити повноту переданих документів та законність попередніх дій, особливо якщо йдеться про можливе незаконне відчуження майна. Разом із тим суд має право оцінити співмірність тривалості таких дій та їх результативність. Тому критична оцінка судом першої інстанції цього періоду не означає автоматичного визнання всієї діяльності ліквідатора безпідставною, а свідчить про необхідність індивідуального підходу до визначення обсягу фактично виконаної роботи.
Стосовно ініціювання позовів у 2022- 2024 роках, які залишилися без задоволення, колегія суддів зауважує, що саме по собі негативне процесуальне рішення не свідчить про неправомірність звернення до суду. Ліквідатор наділений правом оскаржувати правочини боржника та вживати заходів щодо повернення майна. Однак при визначенні обґрунтованості винагороди суд вправі враховувати не лише сам факт подання позовів, а й їх обґрунтованість, належність способу захисту та досягнутий результат.
Доводи апелянта щодо проведення аукціонів у 2025 році без належного погодження з кредиторами та з використанням протоколів із недостовірними даними потребують оцінки з точки зору їх доведеності. Наявність скарг до Міністерства юстиції України, господарського суду та системи «Прозорро.Продажі», а також застосування заходів забезпечення вимог кредиторів, безумовно, свідчить про конфліктність ситуації та сумніви кредиторів щодо належності дій ліквідатора. Водночас твердження про фальсифікацію протоколів або умисне приховування інформації мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Сам факт наявності спору або поданих скарг не є тотожним встановленню протиправності дій.
Щодо посилань на невиконання ліквідатором обов'язків, передбачених статтею 61 КУзПБ, колегія суддів зазначає, що така оцінка має ґрунтуватися на аналізі матеріалів справи, а не лише на припущеннях сторони. Відсутність у звіті деталізованої інформації або конкретних підтверджень за кожен місяць може свідчити про недоліки звітності, однак саме суд, дослідивши докази, встановлює, чи дійсно мало місце невиконання відповідних повноважень. Аналогічно акт позапланової перевірки Міністерства юстиції від 12.08.2025 року підлягає оцінці як доказ, але не замінює судового висновку щодо обсягу фактично виконаної роботи.
Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду від 26.10.2021 у справі №4/42-Б(906/1210/20) про те, що оплаті підлягає фактично виконана робота, а не формальна тривалість перебування у процедурі, є слушним і відповідає усталеній практиці. Водночас застосування цієї позиції не означає повної відмови у винагороді, а передбачає диференційований підхід до її визначення залежно від підтвердженого обсягу повноважень.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до вимоги врахувати позицію комітету кредиторів та критично оцінити окремі періоди діяльності ліквідатора. Разом із тим вони не спростовують принципового підходу, за яким саме суд, а не комітет кредиторів, визначає обґрунтований розмір винагороди на підставі досліджених доказів та з урахуванням фактичного виконання повноважень ліквідатора.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича та ОСОБА_1 . Доводи апелянтів не спростовують наведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційні скарги арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича та ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з підстав викладених вище, а ухвала Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №7/127 має бути залишена без змін.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 3 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу, постанову суду першої інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 04.05.2026 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 №4757-IX).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
З огляду на поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 273 ГПК України.
Керуючись статтями 269, п.1 ч.1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Іващука Валентина Анатолійовича залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 20.11.2025 у справі №7/127 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 19.02.2026.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук