Постанова від 09.02.2026 по справі 922/3857/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Харків Справа №922/3857/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя ОСОБА_1 , суддя ОСОБА_2 , суддя ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю представників учасників справи:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_5 ,

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (вх.№389Х від 21.02.2025) на рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.01.2025 (м. Харків суддя ОСОБА_7 , повне рішення складено 31.01.2025) у справі №922/3857/24

за первісним позовом Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 », м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », м. Харків,

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 », м.Харків,

до Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 », м. Харків,

про визнання договору недійсним та застосування двосторонньої реституції, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (позивач за первісним позовом) звернулось до ІНФОРМАЦІЯ_3 з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (відповідач за первісним позовом), в якій просив суд:

1. Визнати Додаткові угоди №2-7 від 29.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії від 24.11.2021 №1322, укладеного між Комунальним підприємством « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - недійсними.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) - грошові кошти в розмірі 319 173,75 грн (триста дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят три гривні 75 копійок).

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані тим, що Додаткові угоди №2-7 від 29.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії від 24.11.2021 №1322, якими було незаконно та необґрунтовано збільшено ціну електричної енергії за період листопад-грудень 2021 року на 2,59998 грн, що складає понад 30%, від початкової ціни товару, визначеної сторонами у договорі, укладені з порушенням ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що на думку позивача за первісним позовом є підставою для визнання вказаних Додаткових угод недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом безпідставно отриманих коштів в сумі 319173,75 грн на підставі ч. 1 ст. 216, 1212 ЦК України, що також узгоджується з правовою позицією ІНФОРМАЦІЯ_5 , викладеної у постанові ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

20.11.2024 через підсистему «Електронний суд» до ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » до Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який зареєстрований 21.11.2024 за вх.№29294, про визнання договору про постачання електричної енергії споживачу №1322 від 24.11.2021 недійсним та застосування двосторонньої реституції на підставі ч.1 статті 203, ч.1 статті 216 ЦК України.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що згідно умов договору про постачання електричної енергії споживачу №1322 від 24.11.2021 ціна за одиницю товару може бути збільшена більше ніж на 10%, однак така умова договору вступає в протиріччя з новітньою практикою висловленою в постанові ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22, в якій стверджується, що ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, а тому на думку позивача за зустрічним позовом наявні підстави для визнання вказаного договору недійсним та застосування двосторонньої реституції на підставі ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 216 ЦК України.

Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.01.2025 первісний позов задоволено частково. Визнано Додаткові угоди №3, 4, 5, 6, 7 від 29.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії від 24.11.2021 №1322, укладеного між Комунальним підприємством « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » недійсними. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на користь Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 » грошові кошти в розмірі 306 954,77 грн, а також судовий збір в розмірі 15 795,46 грн. Врешті частині первісного позову відмовлено. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » з вказаним рішенням суду частково не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати судове рішення в частині визнання Додаткових угод №3, 4, 5, 6, 7 від 29.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії від 24.11.2021 №1322, укладеного між Комунальним підприємством « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - недійсними та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на користь Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 » грошових коштів в розмірі 306 954,77 грн, а також судового збору в розмірі 15 795,46 грн; ухвалити нове рішення, в якому повністю задовольнити зустрічний позов з вимогою визнати Договір про постачання електричної енергії споживачу №1322 від 24.11.2021р недійсним та застосувати двосторонню реституцію, залишивши КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » спожиту електроенергію у розмірі 199075 квт*г, а ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » сплачені за цю електроенергію грошові кошти у розмірі 937 639,18 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вказує про те, що:

- сторони дійшли згоди, що застосовується як ч. 7 так і ч. 5 п. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», також дійшли згоди стосовно розміру відсотка підвищення ціни та про право позивача відмовитись від укладення додаткових угод про підвищення ціни з правом розірвати договір;

- позивач за первісним позовом оплатив електроенергію за свої особисті, а не державні кошти і таким чином не може посилатись на порушення інтересів держави і не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб'єктом владних повноважень. Оспорюваний договір є договором між двома суб'єктами підприємницької діяльності, укладений і виконаний на свій власний ризик;

- у разі якщо додаткові угоди та договір суд визнає недійсним, то наслідком є двостороння реституція;

- ціна електроенергії в оспорюваному договорі визначається відповідно зміни середньозважених цін на РДН і таким чином регулюється пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а не пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зміна ціни відбувається залежно від середньозваженої ціни на РДН;

- підвищення ціни відбулось через зміну регульованих цін і треба застосовувати п.7ч.5 ст41 Закону України «Про публічні закупівлі» зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, АRGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.так як в договорі зміна ціни обумовлюється зміною середньозважених цін на ринку на добу наперед, які є самодостатніми і додаткового аналізу не потребують, то сторони можуть брати ці показники з сайту Оператора ринку. Фіксація іх в експертних висновках ІНФОРМАЦІЯ_7 надає більшої вагомості цьому доказу;

- відсутні підстави визнання додаткових угод недійсними;

- адвокатське об'єднання не отримало повноважень на розгляд зустрічного позову, а також і адвокат ОСОБА_5 , що діє в межах договору передоручення, не отримала повноважень на розгляд зустрічного позову, поданого ТОВ в цій справі, не мала повноважень на підписання заяви про відхилення мирової угоди, що знівелює рішення суду стосовно розгляду зустрічного позову. Адвокатським об'єднанням було порушено пункт 2.7.1 договору, клієнт не надав згоду на передоручення адвокатом своїх обов'язків іншій особі, а саме адвокату ОСОБА_5 , що діє в межах договору передоручення;

- оспорюваний договір було укладено з умовами зміни ціни більше ніж 10 відсотків і ця умова є істотною для цього договору, якщо б ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не міг підняти ціну відповідно до умов цього договору, то не уклав би договір. Договір було виконано відповідно умов договору з підвищення ціни більше ніж 10 відсотків, і заперечення права ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на підняття ціни відповідно до умов договору більше ніж на 10 відсотків є підставою для визнання договору недійсним.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (вх.№389Х від 21.02.2025) на рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.01.2025 залишено без руху з підстав необхідності доплати судового збору у розмірі 4132,22 грн.

В строк, наданий судом, від апелянта надійшла заява (вх.№2929 від 07.03.2025) про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали суду від 24.02.2025. Зокрема, апелянтом надано докази доплати судового збору у розмірі 4132,22 грн.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2025 у зв'язку з відпусткою судді ОСОБА_8 для розгляду справи №922/3857/24 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) ОСОБА_1 , суддя ОСОБА_2 , суддя ОСОБА_3 .

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (вх.№389Х від 21.02.2025) на рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.01.2025 у справі №922/3857/24 та призначено апеляційну скаргу до розгляду на "01" травня 2025 р. о 10:00 год у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3 , в залі засідань №132.

18.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли матеріали справи №922/3857/24 (вх.№3395).

Від Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 » надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3578 від 20.03.2025), в якому останнє просить в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.01.2025 року по справі №922/3857/24 в частині визнання Додаткових угод №3-7 від 29.11.2021 року до Договору про постачання електричної енергії від 24.11.2021 №1322 - недійсними та стягнення грошових коштів в розмірі 306 954,77 грн., а також судового збору в розмірі 15795,46 грн., та ухвалення нового рішення про задоволення зустрічної позовної заяви про визнання Договору від 24.11.2021 №1322 про постачання електричної енергії недійсним та застосування двосторонньої реституції, шляхом залишення КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » спожитої електроенергії в розмірі 199075 квт/г, а ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - сплачених за цю електроенергію грошових коштів в розмірі 937639,18 грн - відмовити; рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.01.2025 року по справі № 922/3857/24 - залишити без змін.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Комунальне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_4 » вказує про те, що:

-відповідні умови збільшення ціни електричної енергії в розмірі не більше ніж на 10 відсотків, закріплені законодавчо, а саме, в п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому посилання апелянта на нібито законність та узгодженість сторонами збільшення ціни електричної енергії, що фактично склала більше ніж 30%, - є такою, що не відповідає дійсності, є незаконною та не може застосовуватись в спірних правовідносинах, суперечить нормам чинного законодавства;

- посилання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на те, що ціну товару за умовами Договору нібито можна змінити більше ніж на 10%, шляхом укладання додаткового Договору (угод) не відповідає дійсності та невірно трактується ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », оскільки умови будь-якого Договору (угоди) не можуть не відповідати нормам чинного законодавства;

- умови спірного договору, узгоджені сторонами, є такими, що не суперечать нормам чинного законодавства, а підстави для визнання такого Договору недійсним - відсутні. Про що не можна зробити висновок стосовно укладання Додаткових угод про збільшення ціни товару ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » більше ніж на 30 відсотків, оскільки як зазначалось Позивачем за первісним позовом в позовній заяві КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » є підприємством критичної інфраструктури та відмова від підписання відповідних спірних (за первісним позовом) Додаткових Угод призвело б до непоправних наслідків, про які зазначалось в суді першої інстанції.

Від представника Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 » надійшла заява (вх.№3610 від 20.03.2025), в якій останній просить вважати помилково долученим ордер на надання правничої допомоги №1632978 до відзиву на апеляційну скаргу та долучити до матеріалів справи ордер на надання правничої допомоги №1649201.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.03.2025 задоволено клопотання Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - адвоката ОСОБА_5 про її участь у судових засіданнях ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду справи №922/3857/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/3857/24, яке призначено на 01.05.2025 о 10:00 год та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - адвоката ОСОБА_5 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.05.2025 задоволено клопотання представника ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - ОСОБА_6 про її участь у судових засіданнях ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду справи №922/3857/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/3857/24, яке призначено на 01.05.2025 о 10:00 год та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - ОСОБА_6 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.

Від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надійшло клопотання (вх.№5400 від 01.05.2025), в якому останнє просить зупинити провадження у справі №922/3857/24 за позовом ІНФОРМАЦІЯ_8 до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про визнання недійсними додаткових №2-7 від 29.11.2021 року до Договору про постачання електричної енергії від 24.11.2021 року №1322, стягнення грошових коштів у сумі 319 173,75 грн до прийняття рішення ІНФОРМАЦІЯ_9 у справі №920/19/24.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про зупинення апеляційного провадження у справі №922/3857/24 задоволено. Зупинено апеляційне провадження у справі №922/3857/24 до закінчення перегляду ІНФОРМАЦІЯ_9 справи №920/19/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення. Учасникам справи постановлено повідомити ІНФОРМАЦІЯ_10 про усунення обставин, що спричинили зупинення апеляційного провадження у справі.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.01.2026 поновлено провадження у справі №922/3857/24. Запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові ІНФОРМАЦІЯ_6 від 21.11.2025 у справі №920/19/24. Розгляд справи призначено на "09" лютого 2026 р. о 10:00 год, за адресою: АДРЕСА_4 , зал засідань №132.

Від Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 » надійшли пояснення на виконання ухвали ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.01.2026 року (вх.351 від 08.01.2026). У вказаних пояснення Комунальне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_4 » посилається на те, що Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24 сформульовано принципову правову позицію щодо допустимих меж зміни ціни електричної енергії у договорах, укладених за результатами публічних закупівель. Збільшення ціни товару, зокрема електричної енергії, за такими договорами не може перевищувати 10% від початкової ціни, визначеної під час укладення договору за результатами тендерної процедури, незалежно від кількості додаткових угод, якими сторони намагаються формально обґрунтувати такі зміни. Правовим наслідком перевищення становленого 10-відсоткового ліміту, за висновком Великої Палати, є недійсність відповідних угод як таких, що укладені з порушенням імперативних норм законодавства. Застосування таких угод у розрахунках між сторонами не допускається, а кошти, сплачені на їх підставі, можуть підлягати стягненню як безпідставно набуті. Водночас суд визнав, що специфіка ринку електричної енергії, зокрема його волатильність та залежність від ринкових і балансуючих механізмів, не може бути підставою для ігнорування вимог закону про публічні закупівлі. Участь постачальника у процедурі закупівлі означає прийняття ним відповідних ризиків, у тому числі ризиків коливання ціни в межах, дозволених законодавством.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.01.2026 задоволено клопотання представника Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - адвоката ОСОБА_5 про її участь у судових засіданнях ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду справи №922/3857/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №922/3857/24, яке призначено на 09.02.2026 о 10:00 год, та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 » - адвоката ОСОБА_5 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника.

Від ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » надійшли додаткові письмові пояснення (вх.1578 від 09.02.2026). У вказаних поясненнях ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » посилається на те, що в договорі про постачання електроенергії, укладеного між нами та позивачем визначено порядок зміни ціни і ціна змінюється відповідно до зміни середньозваженої ціни на електроенергію на ринку на добу наперед відповідно до передбаченої договором зміни ціни, що відповідає пункту 7 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Так як цей пункт закону не містить обмежено 10 відсотків, то додаткові угоди укладені відповідно вимог закону. Разом з цим додає постанову ВС від 12.02.2025 по справі №914/619/24.

Присутній представник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » підтримав вимоги апеляційної скарги, просив прийняти рішення, яким повністю відмовити у первісному позові. Представник Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 » проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (постачальник) та Комунальним підприємством « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №1322 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою ІНФОРМАЦІЯ_11 , від 14.03.2018 N312 (далі - ПРРЕЕ), Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник зобов'язується постачати Споживачу у 2021році електричну енергію згідно з кодом ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" 09310000-5 - Електрична енергія (далі - електрична енергія/товар/електроенергїя), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.2. Договору договірні обсяги закупівлі електричної енергії за цим Договором визначені в Додатку №3 до Договору.

За умовами п. 2.3. Договору обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреби в електроенергії.

Відповідно до п. 3.1. Договору термін поставки (передачі) товару: з 24.11.2021 року по 31.12.2021 року включно.

Місце поставки (передачі) товару - об'єкти Споживача, перелік яких наведено у додатку №2 до Договору (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору для забезпечення безперервного постачання електричної енергії Споживачу Постачальник зобов'язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії на найнижчих цінових сегментах ринку електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечать задоволення попиту на споживання електричної енергії Споживачем.

Згідно з п. 5.1. Договору загальна вартість цього Договору становить 2 071 120 грн., крім того ПДВ - 414 224,00 грн. разом з ПДВ - 2 485 344,00 грн.

Відповідно до п. 5.2. Договору ціна за 1 кВт/год електричної енергії за цим Договором становить 2,5889 грн. без ПДВ, ПДВ 0,51778 грн. разом з ПДВ 3,10668 грн.

До загальної вартості цього Договору включено витрати на послуги з передачі електричної енергії. На дату підписання Договору регульований тариф на передачу електричної енергії, затверджений у встановленому порядку, становить 293,93грн./ МВт/год (без урахування ПДВ).

Згідно з п. 5.3. Договору істотні умови цього Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з п. 5.4.2. сторони узгодили збільшення ціни за одиницю товару не більше 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі про закупівлю. Сторони протягом дії цього Договору не частіше одного разу на місяць вносять зміни у Договір в частині ціни за одиницю товару у разі коливання ціни товару на ринку. В такому випадку Постачальник (Учасник) письмово звертається до Споживача (Замовника) щодо збільшення ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ами) (завіреними копіями довідок) компетентного органу, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_12 та/або її регіональних представництв або ДП " ІНФОРМАЦІЯ_13 " або ДП " ІНФОРМАЦІЯ_14 " або органів статистики щодо коливань та розміру розрахункових середніх значень рівня цін на товар за розрахунковий періоди на роздрібному ринку електричної енергії.

Відповідно до п. 5.5. Договору в разі необхідності зміни істотних умов Договору, в тому числі зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку та/або зміни регульованої ціни (тарифу), Сторона ініціатор такої зміни зобов'язана підготувати та направити на погодження іншій стороні проект до цього Договору у формі додаткової угоди (додаткового договору). Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну умов договору, у 10-ти денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Згідно з п. 5.6. Договору якщо сторони не досягли згоди щодо зміни умов договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, кожна із сторін має право звернутись до суду для вирішення цього питання.

У подальшому, 29.11.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 29.11.2021, згідно якої пункт 5.4.2, 5.5. та 5.6. Договору викладено в наступній редакції:

Так, пунктом п. 5.4.2. сторони узгодили, що Збільшення ціни такого товару за одиницю товару не більше 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Постачальник (Учасник) письмово повідомляє Споживача (Замовника) щодо збільшення ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ами) (завіреними копіями довідок) компетентного органу, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_12 та/або її регіональних представництв або ДП " ІНФОРМАЦІЯ_13 " або ДП " ІНФОРМАЦІЯ_14 " або органів статистики, або офіційно оприлюднена інформація ДП " ІНФОРМАЦІЯ_15 " щодо коливань та розміру розрахункових середніх значень рівня цін на товар за розрахунковий та попередній періоди на роздрібному ринку електричної енергії.

Згідно з п.5.5. Договору зміна істотних умов Договору здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі" та Додатку 1 "Порядок розрахунків" до Договору.

Пунктом п. 5.6. Договору передбачено, що в разі незгоди Споживача зі зміною ціни за одиницю товару, Споживач має право односторонньої відмови від цього Договору.

Пунктом 5.9. Договору передбачено, що Споживач бере зобов'язання з отримання електричної енергії та його оплати в термін і строки, передбачені додатком №1 до Договору.

Згідно з п. 5.10. Договору оплата за електричну енергію здійснюється Споживачем виключно в грошовій формі. Оплата по даному Договору буде здійснюватися за рахунок коштів, отриманих від господарської діяльності протягом 30-ти календарних днів після отримання рахунку від Постачальника.

26.11.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_2 " звернулося до Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з листами №262/29/11/2021/пз, №263/29/11/2021/пз, №264/29/11/2021/пз щодо внесення змін до договору в зв'язку з коливанням ціни на електричну енергію, що підтверджується експертними висновками ІНФОРМАЦІЯ_7 , та просило підписати додану до листів додаткову угоду щодо внесення відповідних змін до договору.

29.11.2021 між сторонами укладено низку Додаткових угод №№2, 3, 4, 5, 6 та 7 до Договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Зокрема, відповідно до Додаткової угоди №2 сторони дійшли згоди викласти п. 5.1. Договору в такій редакції: ціна* за 1 кВт.год електричної енергії за цим договором становить *2,640061981 грн без ПДВ, ПДВ *0,528012396 грн, разом з ПДВ *3,168074377 грн (три грн 168074377 коп).

Отож сторони за цією додатковою угодою № 2 збільшили ціну за 1 кВт.год електричної енергії на 2% від початкової ціни товару, визначеної сторонами у договорі.

Проте в подальшому відповідно до Додаткової угоди №3 сторони дійшли згоди викласти п. 5.1. Договору в такій редакції: ціна* за 1 кВт.год електричної енергії за цим договором становить *2,998870373 грн без ПДВ, ПДВ *0,528012396 грн, разом з ПДВ *3,598644447 грн (три грн 598644447 коп), що перевищує 10% ціни за 1 кВт.год електричної енергії від початкової ціни товару, визначеної сторонами у договорі, а саме збільшено ціну товару - на 15,84%.

Відповідно до Додаткової угоди №4 сторони дійшли згоди викласти п. 5.1. Договору в такій редакції: ціна* за 1 кВт.год електричної енергії за цим договором становить *3,318585748 грн без ПДВ, ПДВ *0,66371715 грн, разом з ПДВ *3,982302898 грн (три грн 982302898 коп).

Відповідно до Додаткової угоди №5 сторони дійшли згоди викласти п. 5.1. Договору в такій редакції: ціна* за 1 кВт.год електричної енергії за цим договором становить *3,418355261 грн без ПДВ, ПДВ *0,683671052 грн, разом з ПДВ *4,102026313 грн (чотири грн 102026313 коп).

Відповідно до Додаткової угоди №6 сторони дійшли згоди викласти п. 5.1. Договору в такій редакції: ціна* за 1 кВт.год електричної енергії за цим договором становить *3,699253025 грн без ПДВ, ПДВ *0,739850605 грн, разом з ПДВ *4,43910363 грн (чотири грн 43910363 коп).

Відповідно до Додаткової угоди №7 сторони дійшли згоди викласти п. 5.1. Договору в такій редакції: ціна* за 1 кВт.год електричної енергії за цим договором становить *3,924980295 грн без ПДВ, ПДВ *0,784996059 грн, разом з ПДВ *4,709976354 грн (чотири грн 709976354 коп).

Згідно акту прийому-передачі електричної енергії №29 від 31.12.2021 та рахунку на оплату №65 від 31.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_2 " поставило Комунальному підприємству " ІНФОРМАЦІЯ_4 " електроенергію у кількості 199 075 кВт/год на суму 937 639,18 грн.

Згідно платіжного доручення №104 від 25.01.2022 Комунальне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_4 " сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_2 " отриманий обсяг електричної енергії в сумі 937 639,18 грн, з врахуванням збільшення ціни на електричну енергію.

Крім того, у матеріалах справи міститься копія ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.10.2024 року по справі №711/8146/24, якою задоволено клопотання Старшого слідчого відділу розслідування злочинів СУ ГУНП в Черкаській області про тимчасовий доступ до речей і документів Комунального підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", зазначено, що: «із матеріалів, які стали підставою для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, встановлено, що вивченням відомостей, опублікованих на сайті ДП « ІНФОРМАЦІЯ_15 » встановлено, що середньозважена ціна на електричну енергію на ринку "на добу на перед" (РДН) у торговій зоні ОЕС (об'єднана енергетична система) України складала: - 24.11.2021 року (Дата укладання договору) 3 380,83 грн. за МВт/ год без ПДВ; - 29.11.2021 року (дата укладання Додаткових угод №1-7 до Договору) 3 278,53 грн за МВт/год без ПДВ. Таким чином, сторони без належних на те підстав змінили (збільшили) ціну за одиницю (1 кВт/год) електричної енергії за Договором, що з урахуванням загальної вартості договору завдало збитків підприємству комунальної форми власності у великих розмірах».

За результатом розгляду справи у суді першої інстанції первісний позов задоволено частково; визнано Додаткові угоди № 3, 4, 5, 6, 7 від 29.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії від 24.11.2021 №1322, укладеного між Комунальним підприємством " ІНФОРМАЦІЯ_4 " та Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » недійсними; врешті частині первісного позову відмовити. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову повністю.

Оскаржуване судове рішення у частині щодо розгляду судом первісного позову мотивовано тим, що Додаткова угода №2 до Договору відповідає вимогам закону, зокрема не суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". В той час як наступні Додаткові угоди до Договору, зокрема №3 не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", адже ціна за 1 кВт/год електричної енергії склала 3,598644447, тобто ціна за 1 кВт/год електричної енергії збільшена більше ніж на 10% від початкової ціни, визначеної у договорі, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Так як попередня Додаткова угода №3 суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", то недійсними є всі наступні Додаткові угоди №№4-7 до Договору, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна за послідуючими угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше ніж на 10%, визначених в статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у порівнянні із основним договором. Грошові кошти в сумі 306 954,77 грн є такими, що безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", підстава їх набуття відпала, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_2 " зобов'язане повернути їх Комунальному підприємству " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

У частині щодо розгляду судом зустрічного позову оскаржуване судове рішення мотивовано тим, що позивачем за зустрічним позовом не наведено, а судом не встановлено, жодних підстав, передбачених ст. 215 ЦК України, з якими закон пов'язує недійсність правочину, а зміна судової практики не є підставою для визнання договору недійсним у розумінні ст. 215 ЦК України. Ураховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні вимоги за зустрічним позовом про визнання недійсним Договору про постачання електричної енергії споживачу №1322 від 24.11.2021, то відсутні підстави для застосування наслідків недійсності цього правочину, а тому вимога за зустрічним позовом про застосування двосторонньої реституції також не підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту первісної позовної заяви Комунальне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_4 » звернулося до суду з даним позовом, посилаючись на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 922-VIII) (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього).

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону № 922-VIII відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною першою якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною четвертою статті 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (частина п'ята статті 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Так, відповідно до частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції станом на дату укладання спірних додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

У зв'язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі) замовником за яким є суб'єкт, визначений у частині першій статті 2 Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 по справі №920/19/24, норми пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону №922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10% ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону №922-VIII.

Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.

До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10% при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

У пункті 205 зазначеної постанови Верховним Судом викладено висновок про те, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, в тому числі і у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (постачальник) та Комунальним підприємством « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії №1322 (далі - Договір).

У подальшому, ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було направлено Комунальному підприємству « ІНФОРМАЦІЯ_4 » листи №262/29/11/2021/пз , №263/29/11/2021/пз, №264/29/11/2021/пз щодо внесення змін до договору в зв'язку з коливанням ціни на електричну енергію на ринку.

У кожному листі ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » зазначено «В зв'язку з об'єктивним коливанням ціни на електричну енергію на ринку в бік збільшення, що підтверджується експертним висновком ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», укладеного нашими сторонами договору про постачання електричної енергії споживачу, звертаємось до вас з пропозицією щодо зміни договірної ціни шляхом укладання додаткової угоди до Договору». Додатками до листів зазначено додаткову угоду та копії експертних висновків ІНФОРМАЦІЯ_12 .

29.11.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 29.11.2021, згідно якої пункт 5.4.2, 5.5. та 5.6. Договору викладено в наступній редакції:

Так, пунктом п. 5.4.2. сторони узгодили, що збільшення ціни такого товару за одиницю товару не більше 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Постачальник (Учасник) письмово повідомляє Споживача (Замовника) щодо збільшення ціни за одиницю товару. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ами) (завіреними копіями довідок) компетентного органу, а саме, ІНФОРМАЦІЯ_12 та/або її регіональних представництв або ДП " ІНФОРМАЦІЯ_13 " або ДП " ІНФОРМАЦІЯ_14 " або органів статистики, або офіційно оприлюднена інформація ДП " ІНФОРМАЦІЯ_15 " щодо коливань та розміру розрахункових середніх значень рівня цін на товар за розрахунковий та попередній періоди на роздрібному ринку електричної енергії.

Згідно з п.5.5. Договору зміна істотних умов Договору здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі" та Додатку 1 "Порядок розрахунків" до Договору.

29.11.2021 між сторонами укладено Додаткові угоди №№2-7 до Договору про збільшення ціни за одиницю товару.

Необхідність укладення вказаних Додаткових угод №№2-7 до Договору обґрунтовано ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження такого коливання ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".

За Додатковою угодою №2 вартість електричної енергії склала 3,168074377 грн з ПДВ/кВт, відсоток зростання - 2%, за Додатковою угодою №3 вартість електричної енергії склала 3,598644447, відсоток зростання - 13,5% у порівнянні з попередньою додатковою угодою, за Додатковою угодою №4 - вартість електричної енергії склала 3,982302898, відсоток зростання - 10,6% у порівнянні з попередньою додатковою угодою, за Додатковою угодою №5 - вартість електричної енергії склала 4,102026313, відсоток зростання - 3% у порівнянні з попередньою додатковою угодою, за Додатковою угодою №6 - вартість електричної енергії склала 4,43910363, відсоток зростання - 8% у порівнянні з попередньою додатковою угодою, за Додатковою угодою №7 - вартість електричної енергії склала 4,709976354, відсоток зростання - 6% у порівнянні з попередньою додатковою угодою.

При цьому, за Додатковою угодою №2 до Договору ціна за 1 кВт/год електричної енергії не перевищує 10% від початкової ціни, в той час як наступні Додаткові угоди до Договору, зокрема №3 не відповідають вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», адже ціна за 1 кВт/год електричної енергії склала 3,598644447, тобто ціна за 1 кВт/год електричної енергії збільшена більше ніж на 10% від початкової ціни, визначеної у договорі, що суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, відбулась зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, що не допускається в силу положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду, викладеним в оскаржуваному рішенні щодо того, що Додаткова угода №3 суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", то недійсними є всі наступні Додаткові угоди №№4-7 до Договору, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди ціна за послідуючими угодами фактично перевищуватиме ціну за одиницю товару більше ніж на 10%, визначених в статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у порівнянні із основним договором.

При цьому, враховуючи характер спірних правовідносин та встановлені обставин справи, посилання апелянта на те, що ціна електроенергії в оспорюваному договорі визначається відповідно зміни середньозважених цін на РДН і таким чином регулюється п.7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а не п. 2 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону, не виключає можливість та необхідність застосування у даному випадку пункту п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» як імперативно встановленої та забороняючої норми щодо підвищення ціни товару більше ніж на 10%.

Щодо посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 по справі №914/619/24, колегія суддів зазначає, що такі висновки є нерелевантними для цієї справи, оскільки обставини справи не є подібними зі справою, яка переглядається.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Додаткові угоди №№3-7 до Договору суперечать наведеним вище положенням ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому наявні підстави для визнання вказаних Додаткових угод №№3-7 до Договору недійсними відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Крім того, Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.

Стаття 2 цього Закону визначає коло осіб, які належать до замовників у розумінні вказаного Закону.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2 «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Як вбачається зі Статуту Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Золотоніської міської ради вказане підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади м. Золотоноша і підпорядковане ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір засновником Комунального підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_4 » є ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Отже, Комунальне підприємство « ІНФОРМАЦІЯ_4 » належить до суб'єктного складу осіб, які визначені замовниками у розумінні Закон України «Про публічні закупівлі».

Враховуючи те, що дане комунальне підприємство підпадає під визначення «замовника» відповідно до вказаних положень, то воно зобов'язано здійснювати закупівлі з дотриманням вимог законодавства незалежно до джерела фінансування.

При цьому, посилання апелянта на те, що з відповіді казначейства зазначено, що не було зареєстровано Комунальним підприємством « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в органі казначейства бюджетне зобов'язання за договором про постачання електричної енергії споживачу від 24.11.2021 №1322 та те, що позивач за первісним позовом оплатив електроенергію за свої особисті, а не державні кошти і таким чином не може посилатись на порушення інтересів держави і не здійснює владних управлінських функцій і не є суб'єктом владних повноважень не впливає на можливість Комунальним підприємством « ІНФОРМАЦІЯ_4 » набувати правового статусу позивача за первісним позовом у даній справі у порядку Закону України «Про публічні закупівлі» як сторони договору.

Щодо посилання апелянта на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18.09.2024 по справі №919/1043/21, колегія суддів зазначає, що такі висновки є нерелевантними для цієї справи, оскільки обставини справи не є подібними зі справою, яка переглядається та стосуються застосування ст. 228 ЦК України.

Щодо правових наслідків визнання додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно збережених коштів суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно акту прийому-передачі електричної енергії №29 від 31.12.2021 та рахунку на оплату №65 від 31.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_2 " поставило Комунальному підприємству " ІНФОРМАЦІЯ_4 " електроенергію у кількості 199 075 кВт/год на суму 937 639,18 грн.

Згідно платіжного доручення №104 від 25.01.2022 Комунальне підприємство " ІНФОРМАЦІЯ_4 " сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_2 " отриманий обсяг електричної енергії в сумі 937 639,18 грн, тоді як, враховуючи ціну, обумовлену сторонами у Додатковій угоді №2 від 29.11.2021 до Договору, за підрахунком мало бути сплачено 630 684,41 грн (3,168074377 грн з ПДВ х 199 075 кВт/год = 630 684,41 грн).

Відтак грошові кошти в сумі 306 954,77 грн (937 639,18 грн - 630 684,41 грн = 306 954,77 грн) є такими, що безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", підстава їх набуття відпала, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю " ІНФОРМАЦІЯ_2 " зобов'язане повернути їх Комунальному підприємству " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Враховуючи те, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов'язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 ЦК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача за первісним позовом суми 306 954,77 грн у порядку положень статей 216, 1212 ЦК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції за результатами розгляду зустрічних позовних вимог про відсутність правових підстав для визнання недійсним Договору про постачання електричної енергії споживачу №1322 від 24.11.2021 та застосування наслідків двосторонньої реституції виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », підставою зустрічного позову про визнання договору недійсним та застосування двосторонньої реституції є зміна правових позицій ІНФОРМАЦІЯ_6 , викладених в постанові по справі №918/1043/21 від 18.09.2024.

Згідно із частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини 1-3, 5 ст. 203 ЦК України).

Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому, позивачем за зустрічним позовом не наведено жодних підстав, передбачених статтею 215 ЦК України, з якими закон пов'язує недійсність правочину, а зміна судової практики не є підставою для визнання договору недійсним у розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання Договору про постачання електричної енергії споживачу №1332 від 24.11.2021.

За частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Разом з цим, враховуючи відсутність підставою для визнання договору недійсним у розумінні ст. 215 Цивільного кодексу України та відсутності підстав для задоволення зустрічного позову в цій частині, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимога про застосування двосторонньої реституції не підлягає задоволенню.

Щодо доводів апелянта про відсутність у Адвокатського об'єднання та адвоката ОСОБА_5 повноважень на розгляд зустрічного позову та підписання процесуальних документів у межах його розгляду, колегія суддів зазначає таке.

Пунктами 1.2, 2.1, 2.1.3 договору №1158-24/10/2024 від 24.10.2024 передбачено, що Адвокатське об'єднання зобов'язується, зокрема, підготувати та подати позовну заяву в інтересах клієнта до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також здійснювати представництво інтересів клієнта в господарських судах усіх інстанцій із наданням усіх повноважень щодо представництва без будь-яких процесуальних обмежень, включаючи право підписання та подання процесуальних документів.

Аналогічні положення містяться у пунктах 1.2, 2.1, 2.1.3 договору №1177-19/11/2024 від 19.11.2024, яким передбачено участь у судових засіданнях та підготовку процесуальних документів у справі №922/3857/24, а також надання повноважень на представництво інтересів клієнта у судах без будь-яких процесуальних обмежень.

Зустрічний позов ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » подано 20.11.2024 та прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.11.2024, тобто в межах тієї ж справи №922/3857/24. Враховуючи, що договори про надання правової допомоги передбачали представництво інтересів КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » у справі №922/3857/24 без процесуальних обмежень, повноваження Адвокатського об'єднання поширювалися на всі процесуальні дії у межах цього провадження, у тому числі й на розгляд зустрічного позову.

Первісний і зустрічний позови розглядались в межах одного провадження та відповідно є взаємопов'язаними (стаття 180 ГПК України), а тому підготовка відзиву на зустрічну позовну заяву та подання інших процесуальних документів у відповідь на неї є складовою належного захисту інтересів клієнта у справі №922/3857/24.

Отже, доводи апелянта про відсутність повноважень адвокатів на надання правничої допомоги в частині зустрічного позову є безпідставними, оскільки дії представників клієнта були спрямовані на забезпечення комплексного правового супроводу в межах однієї судової справи та повністю охоплюються предметом укладених договорів.

Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції, і не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, а тому суд залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

За змістом пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Крім того, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 04.05.2026 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 №4757-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, враховуючи обставини введення в Україні воєнного стану, поточну ситуацію що склалася в місті Харкові та Харківській області, з огляду на об'єктивні причини неможливості проведення судового засідання у строк встановлений в ч. 2 ст. 221 ГПК України, задля збереження безпеки учасників судового процесу та працівників суду, а також з метою реалізації учасниками справи процесуальних прав, передбачених ГПК України, суд застосував принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 19.02.2026.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3