про відмову у відкритті касаційного провадження
20 лютого 2026 року
м. Київ
справа №160/28084/25
адміністративне провадження № К/990/5650/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 у справі № 160/28084/25 в частині відмови за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просила:
визнати незаконним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 06.08.2025 №855/03-16 про відмову в задоволенні заяви позивача від 30.07.2025 про перерахунок, індексацію та виплату пенсії в період з 07.10.2009 по 24.03.2013, перерахунок та індексацію пенсії в період з 25.03.2013 по 30.11.2021, перерахунок, індексацію та виплату пенсії з 01.12.2021 по теперішній час, з компенсацією втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії в зазначених вище періодах;
визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком, починаючи з 01.12.2021;
зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області провести позивачу, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - № 1058-IV), перерахунок, індексацію та виплату пенсії з 07.10.2009 по 24.03.2013, з 25.03.2013 по 30.11.2021, з урахуванням раніше виплачених сум, з 01.12.2021 з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії, на вказаний позивачем банківський рахунок;
відповідно до пункту 1 частини другої статті 371 КАС України, допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення одним платежем заборгованості по пенсії, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії, за період з 07.10.2009 по момент виплати заборгованості по пенсії;
відповідно до частини шостої статті 246, частини першої статті 382 КАС України, зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у 14-денний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 18.11.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026, позов задовольнив частково. Визнав незаконним та скасував рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області від 06.08.2025 №855/03-16 про відмову в задоволенні заяви позивача від 30.07.2025 про перерахунок, індексацію та виплату пенсії в період з 07.10.2009 по 24.03.2013, перерахунок та індексацію пенсії в період з 25.03.2013 по 30.11.2021, перерахунок, індексацію та виплату пенсії з 01.12.2021 по теперішній час, з компенсацією втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії в зазначених вище періодах. Визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо припинення виплати позивачу пенсії за віком, починаючи з 01.12.2021. Зобов'язав ГУ ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивачки про перерахунок та виплату пенсії за віком від 30.07.2025, з урахуванням правової оцінки надано судом у цьому рішенні. У задоволенні іншої частини позову відмовив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови, позивачка оскаржила їх у касаційному порядку, просила винести в цій частині рішення, яким позов задовольнити повністю.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Спір у цій справі виник щодо відмови Пенсійного фонду у перерахунку, індексації та виплаті пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, з 01.12.2021, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії, на вказаний позивачем банківський рахунок. Ця справа є справою незначної складності згідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Своєю чергою, скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи.
Скаржник, посилаючись на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження, вказує, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Отже, наведені посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України мають загальний характер і не можуть вважатися винятковими.
Скаржник лише формально покликається на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, однак не зазначає конкретних підстав касаційного оскарження, та в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі скаржник не визначає, які норми матеріального права застосовані судом не правильно або які норми процесуального права було порушено судом, а лише зазначає про незгоду із прийнятим судовим рішенням апеляційної інстанції у цій справі.
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 не суперечить правовій позиції судів попередніх інстанцій у цій справі.
Разом з тим, суди попередніх інстанції врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постановах від 30.09.2020 у справі №2-а-1/11, від 31.08.2021 у справі №264/6796/16-а, у яких наведено, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку.
Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.11.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026 у справі № 160/28084/25.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя О.П. Стародуб