20 лютого 2026 року
м. Київ
справа №600/3119/25-а
адміністративне провадження № К/990/7368/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Бевзенка В.М., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №600/3119/25-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору- Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору,- Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, що враховується для перерахунку, пенсії, за відповідною (аналогічною) посадою, яку він обіймав на момент звільнення зі служби, із зазначенням у цих довідках середніх розмірів відсоткових значень надбавки за особливості проходження служби й середніх розмірів відсоткових значень премії, фактично виплачених за січень 2021, січень 2022 та січень 2023 років за такими посадами;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.04.2025 за адміністративною справою №600/995/25-а підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, що враховується для перерахунку пенсії за відповідною (аналогічною) при звільненні зі служби посадою «головний спеціаліст організаційно-інформаційного сектору відділу боротьби з корупцією та організованою злочинністю ІНФОРМАЦІЯ_1», із зазначенням у них оновлених середніх розмірів відсоткових значень надбавки за особливості проходження служби за січень 2021 року (%), січень 2022 року (%) та січень 2023 року (%), а також оновлених середніх розмірів відсоткових значень премії за січень 2021 року (%), січень 2022 року (%) та січень 2023 року (%), фактично виплачених за посадами головних спеціалістів підрозділу з функціями протидії корупції та організованій злочинності ІНФОРМАЦІЯ_1 (2021 рік - відділу БКОЗ; 2022-2023 роки - першого відділу головного відділу захисту національної державності), для здійснення перерахунку пенсії з 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.09.2025, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026, у задоволенні позову відмовлено.
18.02.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Вказані судові рішення ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Також, частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Таким чином, справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності, яку суд першої інстанції розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Окрім того, суд першої інстанції розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень, ухвалених за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
В касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, зазначає нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також посилається на пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Однак обґрунтування касаційної скарги не дають підстав вважати, що ця справа становить значний суспільний інтерес, оскільки вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Скаржник не наводить обґрунтованих доводів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет цього спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно «виняткового значення» справи для позивача, то в цьому випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Однак, твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в особливу категорію спорів.
Отже, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпункті "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зазначені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними та притаманні кожній аналогічній справі.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Таким чином, касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийнято у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини для перегляду Верховним Судом цієї справи у касаційному порядку скаржником належним чином не обґрунтовані у касаційній скарзі та не підтверджені відповідними доказами, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, якими рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»).
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.09.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі №600/3119/25-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору- Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Г. Стеценко
Судді В.М. Бевзенко
Л.В. Тацій