20 лютого 2026 року
м. Київ
справа №440/3957/25
адміністративне провадження № К/990/54128/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лобова Миколи Олександровича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 440/3957/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - Батальйон патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - батальйон патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області , у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 27 грудня 2024 року №756 «Про застосування до працівника БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП дисциплінарного стягнення»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції №434 о/с від 11 березня 2025 року щодо звільнення капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1) інспектора взводу №2 роти №3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області зі служби в поліції відповідно до підпункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліції»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №2 роти №3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчуці управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове утримання за час вимушеного прогулу з 11 березня 2025 року по день поновлення на роботі;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/3957/25, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - повністю.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 01 грудня 2025 року та від 19 грудня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
23 грудня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» втретє надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лобова Миколи Олександровича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 440/3957/25. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року визнано неповажними, зазначені представником ОСОБА_1 - адвокатом Лобовим Миколою Олександровичем, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лобова Миколи Олександровича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 440/3957/25 залишено без руху. Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для надання до суду заяви (клопотання) про поновлення процесуального строку, із зазначенням інших поважних і об'єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують, уточнену касаційну скаргу. Роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк у частині надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено, у разі невиконання ухвали суду у частині надання уточненої касаційної скарги - касаційну скаргу буде повернуто.
На виконання вимог ухвали суду від 12 січня 2026 року представником позивача через підсистему «Електронний суд» надіслано заяву про усунення недоліків, до якої додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та уточнену касаційну скаргу. В обґрунтування клопотання про поновлення строку представник позивача зазначає, що повний текст постанови складено 14 жовтня 2025 року та отримано через Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС. 11 листопада 2025 року в межах 30-денного строку за 2 дні до закінчення строку, представником позивача подано касаційну скаргу. Ухвалами Верховного суду від 01 грудня 2025 року та від 19 грудня 2025 року касаційну скаргу повернуто у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень. 23 грудня 2025 року представником позивача втретє подано касаційну скаргу. Після отримання ухвал Верховного суду про повернення касаційних скарг повторні касаційні скарги направлялися без зволікань, з розумним інтервалом часу. Також зазначає, що у зв'язку з ворожими обстрілами, збоями у роботі інформаційно-комунікаційних систем, введенням жорстких графіків відключення світла, відсутність електропостачання та мережі «Інтернет» підготовка та вчасна подача процесуальних документів до суду значно утруднилася. Також представник позивача зазначає про перебування ОСОБА_1 в період з 27 жовтня 2025 року по 03 листопада 2025 року перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КНМП «Кременчуцька перша міська лікарня ім.О.Богаєвського», що також вплинуло на можливість вчасної комунікації з клієнтом під час підготовки касаційної скарги.
Колегія суддів, оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження зазначає таке.
Так, питання поважності причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи і належних доказів поважності пропуску процесуального строку на оскарження.
Приписами статті 44 КАС України встановлено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги.
Верховний Суд зазначає, що касаційна скарга представника позивача неодноразово йому поверталася у зв'язку з недотриманням ним вимог статей 328 і 330 КАС України щодо належного викладення підстав касаційної скарги, тобто неналежного оформлення касаційної скарги (ухвали Верховного Суду від 01 грудня 2025 року та від 19 грудня 2025 року). Крім того, залишаючи втретє подану представником позивача касаційну скаргу без руху, Верховним Судом також було зазначено про не належне обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Суд зауважує, що приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Верховний Суд повторно зазначає, що повернення касаційної скарги не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Щодо посилання скаржника на введення воєнного стану в Україні, повітряні тривоги, відключення світла, Суд не приймає, оскільки введення воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків у судових справах.
Суд зауважує, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Водночас саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Представником позивача не надано доказів, яким саме чином введення воєнного стану вплинуло на його обов'язок своєчасно подати касаційну скаргу. Суд зауважує, що повітряні тривоги та відключення електроенергії не мають постійного характеру та не доводять фактичну неможливість виконати процесуальний обов'язок щодо своєчасного звернення до суду касаційної інстанцій у межах процесуальних строків.
З урахуванням наведеного, Суд не вбачає підстав визнавати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження.
Також Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не е абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»)
У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним: воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (N°32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява N°45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява N°23436/03).
Отже, зважаючи на пропуск строку на касаційне оскарження, вказані представником позивача причини пропуску строку касаційного оскарження не дають підстав для висновку про наявність об'єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення у цій справі та які б могли зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України,
Визнати неповажними, зазначені представником ОСОБА_1 - адвокатом Лобовим Миколою Олександровичем, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Лобова Миколи Олександровича про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 440/3957/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лобова Миколи Олександровича на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 440/3957/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - Батальйон патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська