Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/2194/26
Провадження №1-кп/523/1236/26
06.02.2026 року Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
розглянувши у залі Пересипського районного суду міста Одеси в спрощеному порядку обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків за №12026167490000008 від 8.01.2026 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Черкаси Саракташського району Оренбурзької області Російської Федерації, громадянки України, з середньою освітою, не одруженої, офіційно не працевлаштованої, в силу ст.89 КК України не маючої судимості
Зареєстрованої та проживаючої за адресом: АДРЕСА_1
у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, -
Встановив:
До Пересипського районного суду міста Одеси з Пересипської кружної прокуратури міста Одеси надійшов обвинувальний акт з наданими до нього документами за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ст.190 ч.1 КК України разом з клопотанням прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_4 про розгляд обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні, а також за наявності письмової заяви ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_5 щодо беззаперечного визнання обвинуваченою своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження, в якій також особисто висловлена згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, та відповідними заявами потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , у зв'язку з чим на підставі ст.381 ч.2 КПК України суд визнав за необхідне призначити розгляд обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, оскільки обвинувачена не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодна з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку. Водночас до суду надійшли матеріали кримінального провадження досудового розслідування за №12026167490000008 від 8.01.2026 року, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання особою своєї винуватості.
Положеннями ст.381 ч.1 КПК України регламентовано, що після отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку суд у п'ятиденний строк, невідкладно призначає судовий розгляд.
За змістом ст.382 ч.1 КПК України суд у п'ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.
Крім цього, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За змістом обвинувального акту та вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України надані матеріали кримінального провадження, встановлено, що ОСОБА_3 у не встановлений час, знаходячись у Пересипському районі м. Одеси, діючи навмисно з корисливих мотивів, з метою реалізації свого наперед розробленого злочинного плану, спрямованого на досягнення єдиної злочинної мети на заволодіння чужим майном шахрайським шляхом, усвідомлюючи протиправність своїх дій, використовуючи, підключення до всесвітньої мережі «Інтернет» та створений нею обліковий запис (акаунт) під іменем « ОСОБА_9 » на веб-сайті «OLX» (доменне ім'я olx-ua) розмістила штучне оголошення про надання послуг з ремонту гаджетів, мобільних телефонів, вказавши місце знаходження майстерні та заздалегідь придбаний нею номер сім-карти НОМЕР_1 , при цьому в дійсності не маючи досвіду та реального наміру виконувати взяті на себе зобов'язання
Надалі, продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману, 6.01.2026 року ОСОБА_3 під час телефонної розмови з громадянином ОСОБА_6 , який сприймаючи викладене повідомлення за правдиве, подзвонив за зазначеним в об'яві абонентським номером, повідомила останньому неправдиві відомості щодо ремонту мобільних телефонів, а також про необхідність попередньої оплати за роботу у сумі 5000 гривень, на що потерпілий погодився. 7.01.2026 року о 10:30 годині ОСОБА_6 , нічого не підозрюючи, будучи введеним в оману, прибув за раніше узгодженою домовленістю до радіо ринку «Летучий Голландець», розташованому по вул. Одарія, 2 у м. Одеса, де під час зустрічі з ОСОБА_3 , довіряючи та будучи впевненим в щирості її дій, добровільно передав останній належний йому мобільний телефон марки «iPhone 11» імей1: НОМЕР_2 , імей2: НОМЕР_3 вартістю 8190 гривень та 5000 гривень в якості оплати за неіснуючі послуги по заміні динаміків в телефоні, тим самим ОСОБА_3 , заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті зобов'язання та повертати належне потерпілому майно, шахрайським шляхом заволоділа мобільним телефоном та грошовими коштами, спричинивши своїми протиправними діями потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 13190 гривень.
Надалі, у цей же період часу, 7.01.2026 року, більш точний час не встановлений, на раніше розміщене ОСОБА_3 оголошення відреагувала громадянка ОСОБА_7 , зателефонувавши за вказаним в об'яві контактним номером телефону. ОСОБА_3 , діючи умисно, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на досягнення єдиної злочинної мети щодо заволодіння чужим майном шляхом обману, в ході телефонної розмови з потерпілою повідомила останній неправдиві відомості щодо ремонту мобільних телефонів, а також про необхідність попередньої оплати за роботу у сумі 5000 гривень, на що потерпіла надала згоду. 8.01.2026 року о 9:40 годині ОСОБА_7 , нічого не підозрюючи, будучи введеною в оману, прибула за раніше узгодженою домовленістю до радіо ринку «Летучий Голландець», розташованому по вул. Одарія, 2 у м. Одеса, де під час зустрічі з ОСОБА_3 , довіряючи та будучи впевненою в щирості її дій, добровільно передала останній належний їй мобільний телефон марки «iPhone 11 PRO» імей1: НОМЕР_4 , імей2: НОМЕР_5 вартістю 14019 гривень та 5000 гривень в якості оплати за неіснуючі послуги по заміні передньої камери в телефоні, тим самим ОСОБА_3 , заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті зобов'язання та повертати належне потерпілій майно, шахрайським шляхом заволоділа мобільним телефоном та грошовими коштами, спричинивши своїми протиправними діями потерпілій ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 19019 гривень.
Надалі, 8.01.2026 року, більш точний час не встановлений, раніше розміщене ОСОБА_3 оголошення помітив громадянин ОСОБА_8 , який сприймаючи викладене повідомлення за правдиве, зателефонував за вказаним в об'яві контактним номером телефону. ОСОБА_3 , діючи умисно, продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на досягнення єдиної злочинної мети щодо заволодіння чужим майном шляхом обману, в ході телефонної розмови з потерпілим повідомила останньому неправдиві відомості щодо ремонту мобільних телефонів, а також про необхідність попередньої оплати за роботу у сумі 1200 гривень, на що потерпілий погодився. 9.01.2026 року о 14:00 годині ОСОБА_8 , нічого не підозрюючи, будучи введеним в оману, прибув за раніше узгодженою домовленістю до радіо ринку «Летучий Голландець», розташованому по вул. Одарія, 2 у м. Одеса, де під час зустрічі з ОСОБА_3 , довіряючи та будучи впевненим в щирості її дій, добровільно передав останній належний йому мобільний телефон марки «iPhone XR» імей1: НОМЕР_6 , імей2: НОМЕР_7 вартістю 9197,50 гривень та 1200 гривень в якості оплати за неіснуючі послуги по заміні акумулятора в телефоні, тим самим ОСОБА_3 , заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті зобов'язання та повертати належне потерпілому майно, шахрайським шляхом заволоділа мобільним телефоном та грошовими коштами, спричинивши своїми протиправними діями потерпілому ОСОБА_8 матеріальний збиток на загальну суму 10397,50 гривень.
При цьому судом встановлено, що протиправне діяння, вчинене ОСОБА_3 має ознаки триваючого (продовжуваного) злочину, тобто здійснювалося одиничне кримінальне правопорушення, що складається з кількох аналогічних дій, охоплених єдиним наміром, направленого на досягнення єдиного результату, як убачається обвинувачена, реалізуючи цілісний заздалегідь сформований злочинний умисел, спрямований на систематичне заволодіння чужим майном шляхом обману, протягом одного безперервного проміжку часу застосовувала один і той самий спосіб, а саме розміщення оголошення на вейб-сайті «OLX», одного облікового запису та контактного номеру телефону, тим самим вчиняючи тотожні за своїм характером дії, спрямовані на незаконне заволодіння майном різних потерпілих.
Відповідно заяви та наданих до суду матеріалів ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнавала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, викладеному в обвинувальному акті, і будучи допитаною дізнавачем надавала визнавальні покази, не оспорюючи встановлені фактичні обставини вчиненого кримінального проступку, а також докази, які містяться в матеріалах досудового розслідування, дослідження яких не проводилося відповідно до ч.1 ст.382 КПК України.
Таким чином, органом досудового розслідування дії обвинуваченої ОСОБА_3 кваліфіковані за ознаками кримінального проступку, що складається з юридично тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром, передбаченого ст.190 ч.1 КК України за кваліфікуючими ознаками, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), які не заперечуються учасниками провадження відповідно наданих заяв, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що дії обвинуваченої вірно кваліфіковані за ст.190 ч.1 КК України та обвинувачена дійсно винна у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку.
Відповідно вимог ч.2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду.
Згідно положень ст.50 ч.2 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Разом з цим суд враховує положення ч.2, ч.3 ст.4 КК України за змістом якої злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
За правилам ст.65 ч.2 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Санкцією статті 190 ч.1 КК України передбачена кримінальна відповідальність, що карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Відповідно встановлених органом досудового розслідування обставин, судом також досліджені матеріали, які наявні в матеріалах кримінального провадження досудового розслідування за №12026167490000008 від 8.01.2026 року, які характеризують особу ОСОБА_3 .
При визначенні міри покарання ОСОБА_3 суд керується загальними засадами призначення покарання, зазначеними в ст.65 КК України, а саме враховує характер, ступінь тяжкості, мотивацію та суспільну небезпечність вчиненого нею діяння, дані про особу обвинуваченої, які наявні в матеріалах кримінального провадження, те, що вона раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, однак в силу ст.89 КК України вважається особою не маючої, що підтверджується вимогою УІТ ГУНП в Одеській області, наявної в матеріалах кримінального провадження досудового розслідування, як вбачається має місце проживання, офіційно не працевлаштована, що свідчить про відсутність постійних джерел доходів, також суд приймає до уваги добровільне зізнання у скоєнні інкримінованого їй проступку, усвідомлення своєї провини, відсутність тяжких наслідків та матеріального збитку шляхом відшкодування та повернення викраденого майна.
До обставин, які пом'якшують покарання, передбачені ст.66 ч.1 п.1 КК України, суд відносить щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України, досудовим слідством не встановлено.
Вивченням матеріалів з'ясовано, що під час досудового розслідування здійснювалось залучення експертів для проведення товарознавчої експертизи, однак процесуальні витрати відсутні.
Разом з цим встановлено, що до кримінального провадження долучалися речові докази, а саме мобільний телефон марки «iPhone 11» імей1: НОМЕР_2 , імей2: НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «iPhone 11 PRO» імей1: НОМЕР_4 , імей2: НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «iPhone XR» імей1: НОМЕР_6 , імей2: НОМЕР_7 , які передані потерпілим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на відповідальне зберігання під розписку.
Матеріали кримінального провадження за №12026167490000008 від 8.01.2026 року, долучених до обвинувального акту та наданих до суду, суд вважає за необхідне зберігати в матеріалах судового провадження за №523/2194/26, (Пр.1-кп/523/1236/26).
Таким чином, на підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_3 з урахуванням санкції ч.1 ст.190 КК України та вимог цього ж Кодексу, суд, оцінюючи у сукупності спосіб та мотивацію вчиненого кримінального проступку, характер, ступінь тяжкості, а також суспільну небезпеку скоєного діяння, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до категорії проступків, відсутність тяжких наслідків та матеріальних претензій, приймаючи до уваги особу обвинуваченої, яка відповідно наданих матеріалів вину визнала повністю, має місце проживання, як вбачається не працевлаштована, що в свою чергу за відсутності легальних джерел доходів унеможливлює призначення покарання у вигляді штрафу у розмірі, передбаченого санкцією вищезазначеної статті, а за відсутності офіційного місця роботи не вбачається підстав для застосування такого виду покарання як виправні роботи, на думку суду обмеження волі є не доцільним, у зв'язку з чим суд дійшов до переконання, що міра покарання у вигляді пробаційного нагляду, який відповідно положень ст.59-1 КК України полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства з покладенням обов'язків (відповідно Закону України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України, щодо удосконалення видів кримінальних покарань» за №3342-IX від 23.08.2023р., який набрав чинності 28.03.2024 року), що на погляд суду є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення ним нових кримінальних проступків або правопорушень.
Керуючись ст.ст.50-51, 59-1 КК України, ст.ст.369-371, 373-374, 381-382, 394-395 КПК України, -
Ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, призначивши їй покарання у виді пробаційного нагляду строком на два роки.
Відповідно до положень ст.59-1 ч.2 КК України покласти на ОСОБА_3 , засудженої до пробаційного нагляду такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ст.49-1 ч.1 КВК України виконання вироку в даній частині щодо покарання у виді пробаційного нагляду покласти на районний відділ Філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України за місцем фактичного проживання засудженої ОСОБА_3 .
Згідно ст.49-2 ч.2 КВК України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до ст.49-3 ч.1 КВК України роз'яснити ОСОБА_3 наслідки ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, що стосовно засудженої особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали до органів Національної поліції для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 ч.3 Кримінального кодексу України.
Речові докази - мобільний телефон марки «iPhone 11» імей1: НОМЕР_2 , імей2: НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «iPhone 11 PRO» імей1: НОМЕР_4 , імей2: НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «iPhone XR» імей1: НОМЕР_6 , імей2: НОМЕР_7 , які передані потерпілим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на відповідальне зберігання під розписку відповідно - вважати повернутими за належністю.
Речові докази - диски з відеозаписом огляду місця події за адресом: м. Одеса, вул. Одарія, буд.2, долучених до матеріалів кримінального провадження досудового розслідування за №12026167490000008 від 8.01.2026 року - зберігати в матеріалах досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження.
Матеріали кримінального провадження за №12026167490000008 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 8.01.2026 року та долучених до обвинувального акту - зберігати в матеріалах судового провадження за №523/2194/26, (Пр.1-кп/523/1236/26) в кримінальній канцелярії Пересипського районного суду міста Одеси.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до суду апеляційної інстанції через Пересипський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення, ухваленого за результатами спрощеного провадження передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених ст.394 КПК України, а саме вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, а для ОСОБА_3 строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання ним копії судового рішення.
Суддя: ОСОБА_10