20 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 500/1039/25 пров. № А/857/21613/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської О.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року (головуючий суддя: Юзьків М.І., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
ОСОБА_1 , 24.02.2025, звернувся з позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 192550009576 від 13.09.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по віку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в колгоспі імені Островського, в колгоспі «Відродження», та селянській спілці «Відродження» з березня 1983 року по лютий 1993 року, призначити пенсію по віку і провести перерахунок пенсії з моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з 6 вересня 2024 року.
В обґрунтування позову зазначає, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку. Однак, рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області йому було відмовлено, у зв'язку із відсутністю страхового стажу роботи.
Таке рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначення пенсії за віком позивач вважає протиправним, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 192550009576 від 13.09.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.09.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи в колгоспі імені Островського, в колгоспі «Відродження», та селянській спілці «Відродження» з березня 1983 року по лютий 1993 року.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та оскаржило в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що згідно з поданих документів загальний (страховий) стаж позивача становить 22 роки 11 місяців, 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки необхідно мати 31 рік. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності в колгоспі з березня 1983 по лютий 1993 згідно з архівної довідки про трудовий стаж від 22.08.2024 № 445, оскільки в документі ПІБ особи зазначено не повністю (вказане без по батькові та скорочено по батькові) відсутня інформація, що іншої особи з відповідним ПФБ не було). У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018 страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з січня 2027 по грудень 2027 включно від 24 до 34 років, та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. Дата з якої позивач матиме право на пенсійну виплату, згідно підтверджених документів 18.08.2029.
Отже, враховуючи зазначене, згідно поданих документів про стаж відсутні підстави для призначення позивачеві пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки страховий стаж позивача становить 22 роки, 11 місяців, 24 дні замість необхідних 31 року.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 після досягнення 60-річного віку, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою від 06.09.2024 для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надав всі необхідні документи, що підтверджують страховий стаж.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.09.2024 № 192550009576 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю страхового стажу.
Причиною вказаної відмови у призначені пенсії стало те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності в колгоспі з березня 1983 по лютий 1993 згідно з архівної довідки про трудовий стаж від 22.08.2024 № 445, оскільки в документі ПІБ особи зазначено не повністю (вказане без по батькові та скорочено по батькові) відсутня інформація, що іншої особи з відповідним ПФБ не було).
У відповідності до вказаного рішення загальний (страховий) стаж позивача становить 22 роки 11 місяців, 24 дні.
Позивач не погодившись з оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.09.2024 № 192550009576, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за заповнення та ведення звітних та облікових документів працівників, бухгалтерських документів, за зазначення у них передбачених законодавством відомостей несе суб'єкт господарювання, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення тієї чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для не зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача, оскільки право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.
Разом з тим, в процесі розгляду справи судом першої інстанції не здійснювалась перевірка виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про призначення йому пенсії за віком. Відтак, в контексті розгляду цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку, що належним та ефективним способом буде зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком, з урахуванням наданої судом у рішенні правової оцінки, зарахувавши період роботи в колгоспі імені Островського, в колгоспі «Відродження», та селянській спілці «Відродження» з березня 1983 року по лютий 1993 року.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки, позивачем не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).
Приписами статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років, з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років, починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Приписами статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону № 1788-ХІІ, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача № б/н від 03.03.1987 у ній містяться записи щодо встановленого мінімуму і фактично відпрацьованих вихододнів за спірний період з 1984 по 2001.
Також, згідно архівної довідки № 454 від 22.08.2024, у документах архівного фонду ТзОВ «Відродження» с. Глібів Гусятинського району містяться відомості про роботу у колгоспі ім. Островського, колгоспі 2Відродження», селянській спілці «Відродження» с. Глібів Гусятинського району:
Михальчук Богдан «так у документах» - 1985, 1986, 1987, 1992, 1993 роки (згідно з книг обліку розрахунків по оплаті праці)
Михальчук Богдан Пав, «так у документах» - 1988, 1989, 1990 роки (згідно з книг обліку розрахунків по оплаті праці)
Михальчук Богдан Пав. Михальчук Богдан «так у документах» - 1991 рік (згідно з книг обліку розрахунків по оплаті праці)
Михальчук Богдан «так у документах» - 1985, 1986, 1987, 1988, 1989 роки (згідно книг обліку трудового стажу і заробітку колгоспника).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 13.09.2024 № 192550009576 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю страхового стажу, оскільки за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності в колгоспі з березня 1983 по лютий 1993 згідно з архівної довідки про трудовий стаж від 22.08.2024 № 445, оскільки в документі прізвище ім'я по-батькові особи зазначено не повністю (вказане без по батькові та скорочено по батькові) відсутня інформація, що іншої особи з відповідним ПІБ не було).
Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі висновки безпідставними, оскільки згідно правової позиції Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення, неналежний порядок ведення та заповнення будь-якої документації з вини підприємства. Існуючий недолік не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист, зокрема призначення пенсії.
Також, така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 04.07.2023 у справі № 580/4012/19.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідальність за заповнення та ведення звітних та облікових документів працівників, бухгалтерських документів, за зазначення у них передбачених законодавством відомостей несе суб'єкт господарювання, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення тієї чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для не зарахування зазначеного періоду до страхового стажу позивача, оскільки право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 192550009576 від 13.09.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по віку є протиправним і підлягає скасуванню, а оскільки в процесі розгляду справи не здійснювалась перевірка виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про призначення йому пенсії за віком, а тому належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення йому пенсії за віком, з урахуванням наданої судом у рішенні правової оцінки, зарахувавши період роботи в колгоспі імені Островського, в колгоспі «Відродження», та селянській спілці «Відродження» з березня 1983 року по лютий 1993 року.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі № 500/1039/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська