Справа № 620/9561/25 Суддя (судді) першої інстанції: Василь НЕПОЧАТИХ
19 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що проявилась у порушенні строків розгляду заяви № 9891501 від 07.07.2025 про інформування розгляду документів у період з 07.08.2025 по час звернення до суду з цим позовом;
- зобов'язати відповідача розглянути зазначену заяву у п'ятиденний строк з дня ухвалення рішення у цій судовій справі і надати відповідь заявникові не пізніше дня наступного за днем розгляду заяви.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд наділений повноваженнями залучити належного відповідача у справу, якщо встановить, що позовні вимоги стосуються іншої особи, ніж до якої подано позов, а тому у суду першої інстанції не було підстав для залишення позову без руху та в подальшому для повернення позову.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що оскільки недоліки позовної заяви не були усунуті позивачем, то суд правомірно повернув позов.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Беручи до уваги, що позивачем в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви, яка зазначена в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні та введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами ст.311-312 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, дійшов висновку, що позивач не усунув недоліків позовної заяви.
За наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 позовну заяву залишено без руху, з огляду на її невідповідність нормам процесуального законодавства, оскільки в позовній заяві відповідач оскаржує бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду його заяви від 07.07.2025 № 9891501, однак в якості відповідача вказано Міністерство оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 . Надано позивачу 5-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_3 є двома різними суб'єктами владних повноважень, до яких можуть бути заявлені позовні вимоги, а тому позивачу потрібно визначитись з належними відповідачами у справі, їх кількістю та заявленими до кожного з них окремими позовними вимогами, зазначивши в позовній заяві повне найменування, місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету кожного з відповідачів. Суд зазначив, що в позовній заяві не конкретно викладений зміст позовних вимог. Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Суд першої інстанції звернув увагу, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, і вказаний обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Вказана ухвала доставлена в електронний кабінет позивача 01.09.2025 о 21:48 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного кабінету, тобто вважається врученою 02.09.2025 (а.с.18).
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 позовну заяву повернуто позивачу на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.
Згідно з п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Так, відповідно до п.4 ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві, зокрема, зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
В той же час, в позовній заяві наведені обґрунтування позивача щодо визначення відповідачем саме Міністерства оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивач вважає що ТЦК та СП не утворені законом та не є окремими юридичними особами, а являються підрозділами Міністерства оборони України.
Крім того, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що на розсуд суду ІНФОРМАЦІЯ_4 може бути залучений до участі у справі в якості співвідповідача або належного відповідача, а також вказав поштову та електронну адресу останнього.
До позовної заяви також було додано письмову заяву про залучення співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якій наведено відповідні обґрунтування та вказано про відсутність інформації щодо реєстрації його у якості юридичної особи та наявності коду ЄДРПОУ.
Таким чином, позивачем наведено обґрунтування позовних вимог, при цьому викладено обставини, що призвели до звернення до суду з позовом, обґрунтування визначення відповідача, порушено питання про залучення співвідповідача та прохальна частина адміністративного позову містить зміст позовних вимог.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.173 КАС України завданням підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Частиною 2 ст.180 КАС України передбачено, що у підготовчому засіданні суд, зокрема: у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, заміну позивача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Таким чином, суд першої інстанції має достатньо процесуальних засобів, передбачених КАС України, для повного та всебічного з'ясування обставин справи, уточнення позовних вимог, визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, встановлення належного відповідача та його заміну або залучення співвідповідача, з метою винесення законного і об'єктивного рішення по справі.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на судовий захист є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності підстав для повернення позовної заяви отже, оскаржувану ухвалу не можна визнати законною і обґрунтованою.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що помилковість висновків суду першої інстанції та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року про повернення позовної заяви скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови виготовлено 19 лютого 2026 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма