20 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14309/25
Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.,
повний текст судового рішення
складено 04.09.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Димерлія О.О.,
суддів - Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 у справі №420/14309/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії
08.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи із дня ухвалення Другим Сенатом Конституційного Суду України Рішення №2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з урахуванням раніше виплачених сум перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначену відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення №2-р(ІІ)/2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області при перерахунку здійснити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000, та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, за період з березня 2024 року до дати виплати заборгованості по пенсії у повному розмірі;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеський області виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням раніше нарахованої індексації.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перерахунок його пенсіє має бути здійснено без обмеження максимальним розміром.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав викладених у відзиві на позовну заяву вказуючи, що ОСОБА_1 заяву до органу Пенсійного фонду скеровано у довільній формі, а тому таке зверенння розглянуто в порядку приписів Закону України «Про звернення громадян». Надісланий на адресу позивача лист не є індивідуальним актом. Також, відповідач вказує про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначає про правомірність обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами. Не підлягає задоволенню, на думку суб'єкта владних повноважень, також вимога стосовно компенсації втрати частини доходів. До того ж, як зауважує відповідач, у досліджуваних правовідносинах його наділено дискреційними повноваженнями.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 у справі №420/14309/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії та виплаті ОСОБА_1 пенсії по інвалідності без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з урахуванням раніше виплачених сум перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків, призначену відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи означене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав про те, що пенсія по інвалідності ОСОБА_1 має виплачуватись без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 20.03.2024.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог органом Пенсійного фонду подано апеляційну скаргу в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначає, що ОСОБА_1 заяву до органу Пенсійного фонду скеровано у довільній формі, а тому таке зверенння розглянуто в порядку приписів Закону України «Про звернення громадян». Надісланий на адресу позивача лист не є індивідуальним актом. Також, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зазначає про правомірність обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами. До того ж, як зауважує відповідач, у досліджуваних правовідносинах його наділено дискреційними повноваженнями.
В силу приписів пунктів 1, 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступні обставини.
Зокрема, колегією суддів з'ясовано, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (І категорія), а також інвалідом 2 групи, що підтверджується наявним у матеріалах справи посвідченням серії НОМЕР_1 від 28.02.2019.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 25.03.2025 щодо виплати йому пенсії з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 без обмеження максимальним розміром.
За результом розгляду означеного звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано відповідь (лист від 08.04.2025 №9381-8857/К-02/8-1500/25), у якій зазначено, що максимальний розмір пенсії з урахуваниям надбавок, підвищень, додаткових пенсій не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому розмір пенсії до виплати становить 23610грн. При цьому, оскільки відсутній узгоджений порядок дій щодо перерахунку пенсій та питання фінансування щодо зміни розмірів пенсій після 20.03.2024 за рішенням № 2-p(11)/2024, виплата пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника в розмірі відшкодування фактичних збитків, продовжується у раніше визначених розмірах.
Уважаючи порушеним своє право на отримання належного розміру пенсії позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 1 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Порядок призначення та перерахунку пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ.
Згідно статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності 01.10.2011, (в редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії позивача) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Про пенсійне забезпечення, Про судоустрій і статус суддів, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із частиною 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», зокрема, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Однак, 20.03.2024 Конституційним Судом України прийнято рішення №2-р(II)/2024, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами, припис першого речення частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами, припис першого речення частини 3 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно із частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, з 20.03.2024 - з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №2-р(II)/2024 від 20.03.2024 стаття 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зі змінами, визнано неконституційними.
Аналогічний правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 17.06.2025 у справі №560/5370/24.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з 20.03.2024 орган Пенсійного фонду не має правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Вищенаведене спростовує мотиви скаржника у відповідній частині апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції відхиляє довід скаржника про те, що заяву позивача від 25.03.2025 щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром органом Пенсійного фонду розглянуто в порядку приписів Закону України «Про звернення громадян», оскільки за наслідком дослідження листа ГУ ПФУ в Одеській області від 08.04.2025 №9381-8857/К-02/8-1500/25 колегією суддів установлено, що такий індивідуальний акт суб'єкта владних повноважень не містить жодного посилання на названий нормативно-правовий акт. Викладена в листі ГУ ПФУ в Одеській області від 08.04.2025 №9381-8857/К-02/8-1500/25 відмова стосується суті звернення позивача із посиланням на положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024, а не Закону України «Про звернення громадян».
Апеляційний адміністративний суд вказує про безпідставність припущень скаржника відносно наявності в органу Пенсійного фонду в досліджуваних правовідносинах дискреційних повноважень, з огляду на таке.
Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» дискреційне повноваження - це повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Комітетом Міністрів Ради Європи у рекомендаціях № R (80) 2 сформульовано принципи, які слугують змістовними гарантіями ухвалення справедливого рішення. Здійснюючи дискреційні повноваження адміністративний орган: переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями: дотримується принципу об'єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які - стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою: приймає своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечує послідовне застосування загальних адміністративних приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку так, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Під дискреційним повноваженням слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Повноваження суду при вирішенні справи визначено статтею 245 КАС України, відповідно до якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, у тому числі, про зобов'язання вчинити певні дії.
За наслідками дослідження законодавчих приписів у контексі спірних правовідносин, апеляційним судом установлено, що в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не наділено повноваженнями самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
У досліджуваних правовідносинах у суб'єкта владних повноважень був лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки, зокрема, здійснити ОСОБА_1 виплату пенсій з 20.03.2024 без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно обрано спосіб захисту порушеного права позивача.
Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 у справі №420/14309/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька