П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7851/24
Перша інстанція суддя Дубровна В.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України про протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України, а саме:
- визнання протиправними дії, які полягають в нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) лютий 2016 року;
- зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року № 44;
- визнання протиправними дії щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 жовтня 2020 року;
- зобов'язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 жовтня 2020 року із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, та з урахуванням виплаченої раніше суми індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів (фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядовою і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму не виплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ), які полягають в нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року із встановленням місяця підвищення грошових доходів (базового місяця) лютий 2016 року;
- зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06 травня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15 січня 2004 року № 44 та з урахуванням виплачених сум;
- визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 жовтня 2020 року включно у загальній сумі 140 908 гривень 13 копійок, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної служби України (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 жовтня 2020 року, у загальній сумі 140 908 гривень 13 копійок, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів (фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядовою і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суб'єктом владних повноважень у межах спірних правовідносин не порушено вимог законодавства щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення.
При цьому, у період з 01 січня 2016 року по 05 травня 2017 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , а як наслідок апелянт не має обов'язку виплачувати йому індексацію грошового забезпечення за відповідний період.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції невірно розраховано розмір належної позивачу індексації та не враховано доводів про відсутність належного бюджетного фінансування для виплати відповідних коштів.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні (Військова частина НОМЕР_1 ) у період з 06 травня 2017 року по 21 жовтня 2020 року, що підтверджується витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 172-ос від 06 травня 2017 року, яким його зараховано до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, та згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №502-ОС від 21 жовтня 2020 року виключено із списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
В свою чергу, 05 лютого 2024 року позивач звернувся до Адміністрації ДПСУ з заявою, у якій просив нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 рік, з встановленням базового місяця січень 2008 року, та індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день звільнення у відповідності до абз. 4 п. 5 Порядку №1078, тобто різницю між сумою індексації. виплаченої за лютий 2018 року, і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (щомісячна фіксована сума індексації.
Проте, 01 березня 2024 року відповідач листом повідомив позивача про відсутність підстав для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, з встановленням базового місяця січень 2008 року, та індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 21 жовтня 2020 року, оскільки у квітні 2012 року ОСОБА_1 призвано на військову службу, в лютому 2016 року призначено на посаду з підвищенням тарифної сітки, що призвело до збільшення грошового забезпечення, а відтак лютий 2016 року є базовим місяцем для обчислення індексації. В березні 2018 року збільшено розмір посадового окладу, що призвело до збільшення грошового забезпечення, а відтак березень 2018 року є базовим місяцем для обчислення індексації. Додатком до цього листа є довідка від 29 лютого 2024 року №55 про розмір виплаченої ОСОБА_1 індексації за 2015 - 2018 роки, базовими місяцями при розрахунку індексації грошового забезпечення є квітень 2012 року та лютий 2016 року.
Не погоджуючись з вказаними обставинами позивач звернувся до суду.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як позивач мав право на отримання більшого розміру індексації грошового забезпечення у відповідному періоді, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно ч. 6 ст. 5 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, постановою КМУ від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно п.5 Порядку (у редакції постанови КМУ № 1013 від 09 грудня 2015 року, який застосовується з 01 грудня 2015 року), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі також є перевірка бездіяльності НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, за періоди служби з період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Так, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у межах доводів та вимог апеляційної скарги суб'єкта владних повноважень, колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку, з аналізу вищевикладених норм права вбачається, що з 01 грудня 2015 року змінилось нормативне регулювання спірних правовідносин щодо виплати індексації грошового забезпечення.
Тобто, з 01 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Між тим, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01 січня 2008 року.
При цьому, вказана схема посадових окладів військовослужбовців діяла до вступу в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців (підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулось 01 березня 2018 року).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача мало здійснюватися наростаючим підсумком з січня 2008 року, та як останній місяць підвищення посадового окладу позивача за його посадою є січень 2008 року.
З іншого боку, щодо бездіяльності суб'єкта владних повноважень при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення у період з 01 березня 2018 року по 21 жовтня 2020 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, із системного аналізу пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що відповідною нормою врегульовано виплату індексації-різниці, право на яку виникає у особи в тому випадку, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
При цьому, нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Тому, враховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, колегія суддів вважає, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
Між тим, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
В свою чергу, у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, суб'єкту владних повноважень належало вирішити питання наявності у позивача право на отримання суми індексації-різниці.
При цьому, сторонами у справі не заперечується, що суб'єктом владних повноважень не нараховувався та не виплачувався позивачу відповідний вид індексації грошового забезпечення з 01 березня 2018 року.
Тому, колегія суддів вважає, що позивач у спірному періоді має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення його доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України та зобов'язання нарахувати позивачу індексацію-різницю, починаючи з 01 березня 2018 року.
При цьому, враховуючи наявні в матеріалах справи розрахунки, інформацію про розмір нарахованого позивачу грошового забезпечення у лютому та березні 2018 року, а також доводи сторін, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання нарахувати на його користь індексацію грошового забезпечення за період з період з 01 березня 2018 року по 21 жовтня 2020 року.
З іншого боку, колегія суддів не приймає доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано особливостей нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям, оскільки частина щомісячних виплат при виплаті грошового забезпечення у певному місяці здійснюється за попередній місяць.
В даному випадку, колегія суддів зазначає, що для обрахунку спірної індексації важливе врахування саме розмір доходу, виплаченого у двох місяцях служби, а саме у лютому та березні 2018 року.
Крім того, колегія суддів зазначає, що наведені апелянтом розрахунки також є невірними, оскільки вони побудовані з урахуванням частин грошового забезпечення, що нараховані у лютому за результатами служби у січні 2018 року, але без врахування виплат нарахованих у квітні 2018 року за результатами служби у березні 2018 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни проведених судом першої інстанції обрахунків.
В свою чергу, щодо доводів апеляційної скарги про те, що у період з 01 січня 2016 року по 05 травня 2017 року позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , колегія суддів зазначає наступне.
Так, Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затверджено Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009).
Відповідно до п. 292 Положення № 1115/2009, положення після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за обраним місцем проживання.
Згідно п. 293 Положення № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
Згідно п. 300 Положення № 1115/2009, розрахунок звільнених з військової служби осіб за належне їм продовольче, речове та інше забезпечення здійснюється в органах Держприкордонслужби, в яких вони перебувають на відповідному забезпеченні.
Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Державної прикордонної служби України за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що здійснення розрахунку за всіма видами матеріального та фінансового забезпечення за всі періоди проходження служби здійснюється у разі звільнення особи з військової служби. При цьому, нарахування та виплата відповідних сум здійснюється за останнім місцем служби, тобто органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків особового складу, у зв'язку із звільненням з військової служби.
Вказаний висновок відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеним у постанові від 08 травня 2025 року (справа № 380/26344/23).
Таким чином, судом першої інстанції не допущено порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді даної справи, а як наслідок прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року - залишити без змін.
Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Військову частину НОМЕР_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян