П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2115/25
Перша інстанція: суддя Дерев'янко Л.Л.,
повний текст судового рішення
складено 10.11.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просив (з урахуванням заяви про усунення недоліків від 03.06.2025 року):\
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2003 року по 31.12.2015 року включно відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1993 року №1282-ХІІ, Закону України від «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-ІІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2003 року по 31.12.2015 року включно відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282- ХІІ, Закону України від «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-111 та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, включно з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що в період з 2000 по 2021 рік він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 25.11.2024 року він звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, у якому просив здійснити нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення з 01.01.2003 року по 31.12.2015 року з врахуванням обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць) для грошових доходів населення наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2003 року. Листом військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2024 року №350/174/308/2125/пс у задоволенні рапорту було відмовлено. Позивач вважає таку відмову протиправною. Як на правову підставу позову позивач посилається на Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що військова частина НОМЕР_1 повинна здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01.01.2003 року по 31.12.2015 року з врахуванням обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць) для грошових доходів населення наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2003 року, а тому вважає таку бездіяльність протиправною та просить здійснити нарахування та виплату.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.12.2021 року №285 позивач з 24.12.2021 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
В матеріалах справи є архівна довідка галузевого державного архіву Міноборони України від 11.11.2024 №179/1/11393, з якої вбачається, що грошове забезпечення нараховувалось позивачу військовою частиною НОМЕР_1 з жовтня 2002 року.
04.12.2024 року позивач звернувся до Відповідача з рапортом щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, в якому вказав, що військова частина НОМЕР_1 повинна нарахувати і виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2003 по 31.12.2015 із врахуванням 01.01.2003 (базовий місяць) для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.
Листом від 04.12.2024 року №350/174/308/2125/пс відповідач у задоволенні рапорту відмовив, зазначивши, що за вказаний період грошове забезпечення та індексація грошового забезпечення нараховувалась, виплачувалась згідно керівних документів. Відомості про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення спірний період до архіву Міністерства оборони України не здавались. Роздавальні відомості щодо виплати додаткових видів грошового забезпечення зберігались у військовій частині 3-5 років, після чого були знищені.
Відповідно до акту №350/174/308/28/пс від 20.03.2017 року Про виділення для знищення документів, що не підлягають зберіганню, де вказано з номеру 282-370 меморіальні ордери №5/1, 5/2 з 2004 року по 2013 року було знищено.
Відповідно до акту 656 від 01.06.2018 року Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, меморіальні ордери №5/1, 5/2 за 2014 рік було знищено.
Відповідно до акту 725 від 04.06.2019 року Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, меморіальні ордери №5/1, 5/2 за 2015 рік було знищено.
В актах зазначено, що експертна комісія провела експертизу цінності документів, які знаходяться на архівному зберіганні зі строками зберігання до 10 років включно, в результаті якої встановлено, що зазначені документи не мають культурної цінності та втратили практичне значення і підлягають знищенню.
В матеріалах справи є відповідь №179/1/1173 від 29.01.2025 Галузевого державного архіву Міністерства оборони України на адресу позивача, в якій зазначено, що архівні справи постійного та тривалого (понад 10 років) зберігання зберігаються у військових частинах 3 роки, після чого передаються до архіву Міністерства оборони України.
Вважаючи, що відповідачем порушено його права на отримання належної індексації у період з 01.03.2003 року по 31.12.2015 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт нарахування не в повному обсязі позивачу індексації за період з 01.01.2003 до 31.12.2015. За відсутності таких даних у суду немає підстав для сумніву щодо правильності застосування базового місяця при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період, оскільки до 01.12.2015 базовий місяць визначався окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь якої її постійної складової.
Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.
Джерелами права, які регулюють спірні правовідносини є Закон №1282-ХІІ, Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - «Закон №2011-XII»), Порядок №1078.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, оплата праці (грошове забезпечення).
Частиною шостою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав законну силу 1 січня 2016 року.
Тож з 1 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.
Зокрема, частина друга статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з пунктом 1 Порядку №1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пункт 1-1 Порядку №1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-ХІІ, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Так, пунктом 1-1 Порядку №1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 1 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку №1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону №1282-ХІІ.
Так, абзац 2 пункту 4 Порядку №1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Натомість абзац 4 пункту 4 Порядку №1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Питання про те, як саме визначається сума індексації, у період спірних правовідносин регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку №1078, який передбачав, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 1 грудня 2015 року у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі також - Постанова №1013).
Абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 діяв з 1 грудня 2015 року у редакції Постанови №1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Пункт 10-2 Порядку №1078 теж був викладений у новій редакції на підставі Постанови №1013.
У цій редакції пункт 10-2 Порядку №1078 передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Таким чином, до 01.12.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати, а після 01.12.2015 місяць збільшення тарифної ставки (окладу).
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.05.2022 у справі №200/3859/21.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що позивач наполягає, що під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 у період з 01.01.2003 по 31.12.2015 йому протиправно не нараховувалося індексація грошового забезпечення.
Проте доказів того, що він з березня 2003 року проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 суду не надав.
В матеріалах справи є архівна довідка галузевого державного архіву Міноборони України від 11.11.2024 №179/1/11393, з якої вбачається, що грошове забезпечення нараховувалось позивачу військовою частиною НОМЕР_1 з жовтня 2002 року.
Відповідно до абз. 3 п. 10-1 Порядку №1078, в редакції, яка була чинною до грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу, а не з моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
В подальшому базовими місяцями мали бути місяці збільшення заробітної плати. Тобто, до 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснювалось індивідуально для кожного працівника в залежності від дати прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.
При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості щодо всіх складових грошового забезпечення позивача, виплачених у спірний період.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що до довідки галузевого державного архіву Міноборони України від 11.11.2024 №179/1/11393 включено інформацію про посадовий оклад позивача за жовтень 2002 року грудень 2014 року. Зазначеною довідкою підтверджується, що посадовий оклад позивача в цей період не був постійним і зазнавав суттєвих змін.
Довідка галузевого державного архіву Міноборони України №179/1/6924 від 17.07.2024 свідчить про те, що грошове забезпечення позивача у період з січня 2015 року по грудень 2015 року не було сталим.
Суд першої інстанції встановив, що меморіальні ордери №5/1, 5/2 з 01.01.2004 року по 31.12.2015 рік, які містили інформацію щодо фактичного нарахування і виплати позивачу індексації було знищено відповідно до наказу МОУ №404 17.06.2013 року. Зазначене підтверджується актами №350/174/308/28/пс від 20.03.2017 року, №656 від 01.06.2018 року, №725 від 04.06.2019 року.
Таким чином, посилання позивача на відповідь №179/1/1173 від 29.01.2025 Галузевого державного архіву Міністерства оборони України, в якій зазначено, що архівні справи постійного та тривалого (понад 10 років) зберігання зберігаються у військових частинах 3 роки, після чого передаються до архіву Міністерства оборони України, не спростовує того факту, що меморіальні ордери №5/1, 5/2 військовою частиною знищено.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивач не надав жодних достовірних даних стосовно не виплати індексації грошового забезпечення за спірний період, натомість відповідач вказує про виплату індексації відповідно до норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача є безпідставними, не підтвердженими належними доказами, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія