П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8247/25
Суддя П'ятого апеляційного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 р. у справі № 400/8247/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Ознайомившись з даною апеляційною скаргою, суд вважає, що вона не відповідає вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв'язку з чим така скарга підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Суд зауважує, що апелянт звертає увагу, що він звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій.
Вирішуючи питання наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, суд виходить з наступного.
Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі № 560/4971/21 висловив наступну правову позицію:
"Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір".
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, до яких належать учасники бойових дій, визначений Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", закріплені пільги учасникам бойових дій та гарантії їх соціального захисту, а у частині другій статті 22 цього Закону встановлено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону "Про сплату судовий збір" в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Таким чином, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII."
Вказана правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 19.10.2020 у справі № 240/934/20, від 21.04.2021 у справі № 240/8644/20.
У вказаних справах, предметом спору яких була невиплата позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, як і у даній справі, Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги позивача не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій. Тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.
Оскільки вказану правову позицію висловлено саме Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд вважає, що така є релевантною при вирішенні спірних правовідносин.
Також суд звертає увагу, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа № 567/79/23 для відступлення, зокрема, і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Однак, в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 та резюмувала, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Таким чином, наразі позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI залишається усталеною та незмінною.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів. Для звільнення від сплати судового збору порушені права мають бути нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Предметом спору у даній справі, зокрема, є невиплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв'язку з порушенням строків його виплати.
Втім, суд вважає, що позивач не належить до суб'єктів, яким згідно з нормами ст. 5 Закону України "Про судовий збір" встановлені пільги щодо його сплати, оскільки стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу.
Тобто, стягнення з роботодавця сатисфакції, не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій.
Суд зазначає, що спір про виплату середнього заробітку є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці, як і спір про стягнення середнього заробітку при затримці розрахунку при звільненні.
Отже, заявлені вимоги позивача не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист саме як учасника бойових дій, тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.
При цьому Верховний Суд враховує висновок щодо застосування норм права, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, згідно з яким середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач при зверненні до суду з апеляційною скаргою не звільнений від сплати судового збору.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що судовий збір за подачу апеляційної скарги до суду має бути сплачений апелянтом на загальних підставах.
У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору складає - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання апеляційної скарги - 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п.3 ч.2 цієї статті).
Станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3028,00 грн.
Отже, враховуючи немайновий характер позовних вимог, за подання цього позову до суду першої інстанції позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі - 1211,20 грн. (3028 грн. х 0,4). Відповідно, ставка судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку, становить 1816,80 грн. (1211,20 грн. х 1,5).
Виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн. за належними реквізитами щодо його сплати:
отримувач коштів: ГУК в Одеській області/Приморський р-н/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО): 899998;
рахунок отримувача: UA678999980313101206081015758;
код класифікації доходів бюджету: 22030101.
За правилами ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.296 вищезазначеного Кодексу, застосовуються положення ст.169 КАС України.
Оскільки особою, яка оскаржує рішення суду в апеляційному порядку, не сплачено судовий збір, подана апеляційна скарга, на підставі ст.298 КАС України, підлягає залишенню без руху.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без руху.
Надати апелянту строк протягом 10 днів з дня вручення вказаної ухвали для усунення зазначених недоліків.
Роз'яснити, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст.169 КАС України, апеляційна скарга буде повернута скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.А. Голуб