Справа № 2-323/10 р.
18 листопада 2010 року с. Роздольне
Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Абеляшева О.В.,
при секретарі - Оголь О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Вимоги мотивовані тим, що 07 листопада 2005 року в с. Руч'ї Роздольненського району АР Крим відбулося ДТП, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль позивача. Таким чином, позивач просить відшкодувати йому матеріальну шкоду, заподіну його автомобілю внаслідок ДТП з урахуванням індексу інфляції, моральну шкоду, відшкодувати судові витрати.
У судовому засіданні, позивач та його представник позов підтримали, наполягали на його задоволенні.
Відповідач та його представник у судовому засіданні проти позову заперечували та пояснили, що підстав для відшкодування шкоди немає, оскільки ДТП відбулося внаслідок вини обох водіїв.
Заслухавши сторони їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних правових підстав.
Згідно постанови Роздольненського районного суду АР Крим від 08.12.2005 року, 07.11.2005 року о 16.00 год., на вул. Мира, в с. Руч'ї Роздольненського району АР Крим ОСОБА_2, при виїзді з двора домоволодіння на дорогу, зіткнувся з автомобілем під керуванням ОСОБА_1, який рухався по дорогі прямо з лівого від автомобіля ОСОБА_2, боку. Внаслідок зіткнення автомобілі отримали пошкодження. Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_2, був визнаний винним у скоєні ДТП та притягнутий до адміністративної відповідальності.
Однак, постановою Роздольненського районного суду АР Крим від 03.02.2006 року, постанова, якою ОСОБА_2, був визнаний винним у скоєні ДТП скасована.
Сторони по справі не заперечували факт скоєння ДТП.
Відповідно до висновків автотехнічної експертизи № 646 від 21 травня 2010 року, яка була призначена на підставі ухвали суду, швидкість руху автомобіля «ВАЗ 21013» під керуванням ОСОБА_1, не перевищувала 55-58 км/год., не перевищує показники швидкості, які вказані в п. 12.4 ПДРУ, а саме у населеному пункті не більше 60 км/год., та відповідала вимогам ПДРУ. Водій ОСОБА_2, повинен був діяти відповідно до вимог п.п.10.1 та 10.2 ПДРУ, а саме: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що саме з вини ОСОБА_2, було скоєно ДТП, в наслідок якого було пошкоджено транспортні засоби, оскільки швидкість руху автомобіля ОСОБА_1, відповідала вимогам п. 12.4 ПДРУ.
Суд критично оцінює пояснення свідка який був допитаний у судовому засіданні, щодо швидкості руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1, а саме 90 км/год., оскільки як пояснила свідок, швидкість руху автомобіля ОСОБА_1, вона визначила на підставі власних переконань, а спеціальних знань в галузі автотехніки вона не має.
Згідно ст. 1166 ЦК України, заподіяна майнова, або немайнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особо, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, повинен відшкодувати заподіяну матеріальну та моральну шкоду ОСОБА_1, оскільки в наслідок саме його дій було заподіяно шкоду останньому.
При визначені розміру матеріальної шкоди яку слід відшкодувати ОСОБА_1, суд керується висновком експерта № 1953 від 02.08.2006 року, який було призначено на підставі ухвали суду, який є в матеріалах справі, і відповідно до якого ринкова вартість автомобіля «ВАЗ -21013» державний номер НОМЕР_1 без врахування пошкоджень на час ДТП складає 6152,79 грн., ринкова вартість автомобіля «ВАЗ -21013» державний номер НОМЕР_1 після ДТП складає 5715,74 грн., таким чином ринкова вартість автомобіля після ДТП зменшилась на 437,05 грн.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ст. 23 ЦК України, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, що майно позивача було пошкоджено у зв'язку з чим він зазнав моральних страждань, суд приходить до висновку, що сума моральної шкоди яку слід відшкодувати позивачу становить 500 грн., що буде справедливою та достатньою компенсацією перенесених ним страждань.
Що стосується вимог позивача про відшкодування суми матеріальної шкоди з урахуванням індексу інфляції, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також тири відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором, або законом.
Таким чином, на думку суду ця норма закону застосовується лише при простроченні виконання грошового зобов'язання строк виконання якого вже настав, у згаданому випадку, строк виконання зобов'язання не настав, оскільки зобов'язання носять характер не договірних зобов'язань, а з підстав заподіяння шкоди.
Відповідно до ст.ст. 84,88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати, а саме: судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачену вартість судових експертиз, послуги адвоката.
Що стосується понесених позивачем витрат на явку до суду, то позивач не довів їх розмір та поселення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 130, 212, 214, 215, 217, 218, 223, 209, 210, 224 - 228 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 437,05 грн., у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн., у відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 51 грн., судового збору, 300 грн., - вартість сплачених послуг адвоката, 348,80 грн.,- вартість проведеної автотоварознавчої експертизи, 2753,28 грн., - вартість проведеної автотехнічної експертизи.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 120 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АР Крим через Роздольненський районний суд АР Крим, шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя -