Головуючий І інстанції: Ширант А.А.
20 лютого 2026 р. Справа № 520/22047/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/22047/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі також відповідач), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0664492-2405-2035-UA63120270000028556 від 16.05.2024 р. року на суму 266,33 грн.;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у загальній сумі 8 427,40 (вісім тисяч чотириста двадцять сім гривень 40 копійок), в тому числі: сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 400,00 грн.; витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, у розмірі 58,44 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0664492-2405-2035-UA63120270000028556 від 16.05.2024 р. року на суму 266,33 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, як відокремлений підрозділ ДПС України на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. та витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 та ухвалити нове, яким у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявником, зокрема вказано, що заявлена до відшкодування сума не відповідає складності справи та не є пропорційною до предмета спору.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також представником позивача заявлене клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 2900,00 грн.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи додані наступні докази: ордер на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Лукашенко О.В., попередній розрахунок суми судових витрат станом на 05.08.2024 в порядку ст. 134 КАС України, квитанція від 20.07.2024 на суму 40 грн., договір про надання правничої допомоги № 2024-24/Д-1 від 22.07.2024, витяг про сплату юридичних послуг за договором № 2024-24/Д-1 від 22.07.2024 на суму 7 400,00 грн., акт приймання передачі від 05.08.2024 на суму 7400,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Лукашенко О.В., розрахунок суми судових витрат станом на 25.08.2024 в порядку ст. 134 КАС України, витяг про сплату юридичних послуг за договором № 2024-24/Д-1 від 25.08.2024 на суму 2 100,00 грн., акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг за Договором № 2024-24/Д-1 про надання правничої допомоги від 22 липня 2024 року.
Зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції враховував складність справи та надані адвокатом послуги.
Колегія суддів зазначає, що положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин 1-4 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Така правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17.
Водночас, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі № 814/698/16, від 18.10.18 у справі № 813/4989/17.
Згідно з частиною шостою статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд указав, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Зазначені висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16, вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Окрім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вказані критерії закріплені у ч. 5 ст. 134 КАС України.
Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).
З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження розміру витрат, понесених на оплату послуг з правничої допомоги з боку адвоката, позивач надав: ордер на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Лукашенко О.В., попередній розрахунок суми судових витрат станом на 05.08.2024 в порядку ст. 134 КАС України, квитанція від 20.07.2024 на суму 40 грн., договір про надання правничої допомоги № 2024-24/Д-1 від 22.07.2024, витяг про сплату юридичних послуг за договором № 2024-24/Д-1 від 22.07.2024 на суму 7 400,00 грн., акт приймання передачі від 05.08.2024 на суму 7400,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Лукашенко О.В., розрахунок суми судових витрат станом на 25.08.2024 в порядку ст. 134 КАС України, витяг про сплату юридичних послуг за договором № 2024-24/Д-1 від 25.08.2024 на суму 2 100,00 грн., акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг за Договором № 2024-24/Д-1 про надання правничої допомоги від 22 липня 2024 року.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № б/н від 05.08.2024 до Договору про надання правової допомоги № 2024-24/Д-1 від 22.07.2024 адвокат надав, а клієнт прийняв послуги з надання правової допомоги на загальну суму 7400,00 грн., яка включає: ознайомлення з фабулою справи, вивчення документів клієнта, підготовка та подання до Харківського окружного адміністративного суду адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг № б/н від 22.07.2025 до Договору про надання правової допомоги № 2024-24/Д-1 від 22.07.2024 адвокат надав, а клієнт прийняв послуги з надання правової допомоги на загальну суму 2100,00 грн., яка включає: ознайомлення з відзивом на адміністративний позов та підготовка та подання до Харківського окружного адміністративного суду відповіді на відзив.
Заявлена позивачем до відшкодування сума понесених витрат складає 9500,00 грн.
Визначаючись щодо обґрунтованості заявленої до відшкодування суми витрат, понесених на правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору № 520/22047/24, у зв'язку із чим, такий розмір належить зменшити до 4000 грн.
В свою чергу, колегія суддів, досліджуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи у суді першої інстанції бере до уваги, що дана справа є справою незначної складності, в той же час враховує фактичний обсяг виконаної роботи.
Колегія суддів зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі не спростовує надання правничої допомоги, при цьому, заява щодо незгоди з витратами на правничу допомогу не містить вимоги щодо зменшення судових витрат, а відповідач фактично наполягає на відмові у стягненні судових витрат, що за наявністю підтвердження надання правничої допомоги, не передбачено чинним законодавством. Водночас відповідач не довів не співмірність витрат заявлених до відшкодування, визначених судом першої інстанції, не надав будь-яких доказів того, що ціни на послуги адвоката є явно завищеними на ринку юридичних послуг.
Таким чином, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмету позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зменшення суми витрат на професійну правову допомогу, належної до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, визначивши останню у розмірі 4000,00 грн.
Щодо стягнення на користь позивача з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2900 грн. за ознайомлення з апеляційною скаргою та написання відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, подано копії: ордеру серії АХ № 1200110 від 28.07.2024, акт приймання передачі від 15.12.2025 на суму 2900,00 грн., розрахунок суми судових витрат станом на 15.12.2025 в порядку ст. 134 КАС України.
Згідно акту наданих послуг, позивачем прийняті наступні послуги:
-ознайомлення з апеляційною скаргою;
-підготовка та подання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу по справі №520/22047/24.
Колегія суддів зазначає, що такі послуги як вивчення з апеляційною скаргою є наслідком складення відзиву на апеляційну скаргу, подання якого без вивчення матеріалів є неможливим, відтак, на думку колегії суддів, зазначена послуга входить до процесу складення відзиву на апеляційну скаргу, яка є взаємозалежною та не виключає одна одну, відтак витрати на здійснення вказаного виду робіт не можуть бути відшкодовані.
При цьому, колегія суддів враховує, що участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій (адвокат Лукашенко О.В. який приймав участь у даній справі як представник позивача в судах першої та апеляційної інстанцій) свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.11.2020 р. в справі № 520/7431/19.
Враховуючи принцип співмірності (який, включає у себе, зокрема такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт, суд апеляційної інстанції вважає за можливе обмежити належний до стягнення з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, визначивши його у розмірі 1000 грн.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що заявлений у відзиві на апеляційну скарги представником позивача розмір відшкодування витрат позивача на правову допомогу в суді апеляційної інстанцій у розмірі 2900 грн. є суттєво завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 по справі № 520/22047/24 в частині відшкодування витрат на правову допомогу залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі1000 (одна тисяча) гривень. .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий