Справа №761/24754/24Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3609/2026Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
17 лютого 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинуваченого в режимі відеоконференції із ДУ «Київський слідчий ізолятор» - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 21 січня 2026 року, -
Даною ухвалою суду продовжено ОСОБА_9 строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою - на 60 днів, тобто до 21.03.2026 року включно, з визначенням розміру застави у вигляді 34 600 (тридцять чотири тисячі шістсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 115 148 800 (сто п'ятнадцять мільйонів сто сорок вісім тисяч вісімсот) гривень, з покладенням відповідних обов'язків.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, оскількикримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання та розгляд по суті на даний час не розпочато. Разом з тим, судом враховано відомості, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_9 , стан його здоров'я та наявність міцних соціальних зв'язків, у зв'язку з чим суд зменшив розмір застави, який в достатній мірі буде гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник подала апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Вважає, що ухвала суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно відхилено усі доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також щодо застосування до ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, із покладенням відповідних обов'язків або застави, як альтернативного запобіжного заходу у розмірі, що не перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого та захисників, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що підставами для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_9 виключного запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою. Також місцевим судом, на виконання вимог ст. 178 КПК України, було враховано дані про особу ОСОБА_9 в їх сукупності.
Враховуючи, що ОСОБА_9 пред'явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а також приймаючи до уваги існування обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням того, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не встановила.
На думку колегії суддів, характер висунутого ОСОБА_9 обвинувачення в сукупності з конкретними обставинами кримінального провадження, переконливо доводить, що суспільний інтерес, незважаючи на існування презумпції невинуватості, як переважував, так і досі переважує вимоги забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Колегія суддів переконана, що застосування до ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
На думку колегії суддів, з урахуванням майнового стану та репутації обвинуваченого ОСОБА_9 , обставин вчинення інкримінованого злочину, застава у розмірі 115 148 800 гривень є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання ОСОБА_9 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є безпідставними, оскільки існує обґрунтована ймовірність протидії ОСОБА_9 кримінальному провадженню з метою уникнення можливого покарання шляхом здійснення відповідних дій.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 21 січня 2026 року щодо ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя