апеляційне провадження №22-ц/824/2728/2026
справа №939/1217/25
18 лютого 2026 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "БРАЙТ-К" на рішення Бородянського районного суду Київської області від 26 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Стасенка Г.В., повне судове рішення складено 26 серпня 2025 року,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "БРАЙТ-К" до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" про стягнення заборгованості, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У травні 2025 року ТОВ "ФК "БРАЙТ-К" звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову вказує, що 10 грудня 2020 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1/4051510, відповідно до якого банк надав споживчий кредит у сумі 199 999,00 грн строком на 72 місяці до 09 грудня 2026 року із сплатою 12% річних та щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,5 % від суми кредиту. Зазначає, що умови договору, правила надання споживчого кредиту та тарифи банку були прийняті позичальницею, що підтверджується підписанням договору, а банк належно виконав свої зобов'язання з надання кредиту, що підтверджується випискою з рахунку.
Відповідачка порушила умови договору, зокрема пункти 1.1, 2.2, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість.
Вказує, що 18 грудня 2024 року між банком та ТОВ «Фінансова Компанія «БРАЙТ-К» укладено договір відступлення права вимоги № 5-2024, у зв'язку з цим позивач є правонаступником АТ "Креді Агріколь Банк".
У зв'язку з простроченням понад 30 днів боржниці направлено повідомлення про наявність простроченої заборгованості, а згодом ? вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, процентів та комісій, які залишені без належного реагування.
Зазначає, що станом на 20 грудня 2024 року заборгованість за договором становила 432 122,50 грн, а з урахуванням нарахувань за період з 20 грудня 2024 року по 28 березня 2025 року заборгованість становить 452 917,39 грн, що включає заборгованість за тілом кредиту - 176 120,74 гривень, процентами за користування кредитом - 71 797,47 гривень та комісією за обслуговування кредитної заборгованості 204 999,18 гривень.
Вказує, що вимога про стягнення комісії за обслуговування кредиту є обґрунтованою, оскільки Закон України «Про споживче кредитування» допускає встановлення таких платежів, а відповідна умова договору не є нікчемною.
Крім того, тривале виконання відповідачкою умов договору, включно зі сплатою комісії, свідчить про схвалення правочину шляхом вчинення конклюдентних дій.
Мотивуючи наведеним, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "БРАЙТ-К" заборгованість за кредитним договором №1/4051510 від 10 грудня 2020 року у розмірі 452 917,39 гривень.
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 26 серпня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "БРАЙТ-К" заборгованість за кредитним договором № 1/4051510 від 10 грудня 2020 року в розмірі 247 918,21 гривень.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "БРАЙТ-К" на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2975,02 гривень.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції вказав, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".
Разом з цим, суд зробив висновок, що відповідачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом, за умовами їх надання один раз на місяць, повинні надаватись безоплатно, а позивачем не надано доказів, що такі послуги надавались відповідачці частіше одного разу на місяць.
Відтак, суд зробив висновок про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 204 999,18 грн.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням в частині відмови у стягненні заборгованості за комісією, ТОВ "ФК "БРАЙТ-К" подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з'ясування обставин у справі, недоведеність обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Вказує, що висновок суду про відмову у стягненні заборгованості по комісії є помилковим, оскільки пункт 1.3 кредитного договору передбачає надання комплексу послуг з обслуговування кредитної заборгованості (моніторинг, інформування, консультування, нагадування, надання інформації через дистанційні системи), які не обмежені зверненням споживача та не зводяться виключно до надання інформації на його вимогу у розумінні частини 1 статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Зазначені послуги надаються Банком на постійній основі, незалежно від наявності запиту позичальника, з періодичністю, що перевищує мінімальні вимоги закону.
Зазначає, що до укладення кредитного договору відповідачці була надана вся передбачена законом інформація, у тому числі паспорт споживчого кредиту, який містив перелік відповідних послуг та включення комісії до загальної вартості кредиту, що відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про споживче кредитування". Підписання паспорта споживчого кредиту підтверджує обізнаність відповідачки з умовами кредитування та загальною вартістю кредиту.
Звертає увагу, що обставини цієї справи не є тотожними обставинам справи №496/3134/19, оскільки у даному випадку відсутнє дублювання безоплатних та платних послуг щодо одного і того ж обсягу інформації, а комісія встановлена за комплекс послуг, які не підпадають під заборону статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" та належать до загальних витрат за споживчим кредитом відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування".
Вказує, що кредитний договір укладений сторонами з дотриманням принципу свободи договору, презумпція його правомірності не спростована, а відповідачка у подальшому виконувала його умови, у тому числі здійснював платежі з урахуванням комісії, що свідчить про визнання відповідного зобов'язання.
Уважає, що суд першої інстанції, фактично визнавши положення кредитного договору нікчемними, вийшов за межі заявлених вимог та доводів сторін, чим порушив принцип диспозитивності. Відповідно до статей 215, 216 ЦК України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц, за відсутності спору щодо нікчемності правочину суд не наділений повноваженнями з власної ініціативи встановлювати його недійсність, а може лише застосовувати наслідки нікчемності у разі їх заявлення.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про нікчемність пункту 1.3 кредитного договору та відмова у стягненні комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 204 999,18 грн є необґрунтованими, не відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Бородянського районного суду Київської області від 26 серпня 2025 року в частині відмови задоволення позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «БРАЙТ-К» заборгованості за кредитним договором №1/4051510 від 10 грудня 2020 року за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 204 999,18 гривень скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вимоги позову в цій частині задовольнити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного суду не надходило.
5. Позиція учасників справи.
В судовому засіданні представник ТОВ "ФК "БРАЙТ-К" - Кононов І.К. в режимі відеоконференції підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.
Відповідачка та представник третьої особи у судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 26 серпня 2025 року оскаржується лише в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості по комісії у розмірі 204 999,18 гривень, відтак в іншій частині рішення суду першої інстанції колегією суддів не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ "БРАЙТ-К" - Кононова І.К., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З матеріалів справи установлено, що 10 грудня 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Креді Агріколь Банк» укладено кредитний договір № 1/4051510, відповідно до якого Банк надав, а Позичальник отримав кредитні кошти в сумі 199 999,00 грн строком на 72 місяці - з 10 грудня 2020 року до 09 грудня 2026 року (включно).
Відповідно до пункту 1.3.2. за користування кредитом позичальник сплачує в тому числі комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісію) щомісячно, у розмірі 2,50% у місяць від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1. договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо (а.с. 10).
Згідно даних виписки по рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 , убачається, що Банком на виконання умов укладеного договору надано кредит у розмірі 199 999,00 гривень (а.с. 14-29).
Відповідно до даних розрахунку заборгованості убачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1/4051510 станом на 20 грудня 2024 року становить 432 122,50 гривень та включає: 80 728,58 гривень - строкова заборгованість; 95 392,16 гривень - прострочена заборгованість; 587,07 гривень - нарахування відсотків; 65 415,45 гривень - прострочені відсотки; 4 999,98 гривень - комісія; 184 999,26 гривень - прострочена комісія (а.с. 13).
18 грудня 2024 року між ТОВ "БРАЙТ-К" та АТ "Креді Агріколь Банк" укладено договір про відступлення права вимоги №5-2024, відповідно до якого первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору права вимоги до Боржників, а новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором (а.с. 33-36 зворот).
20 грудня 2024 року ТОВ "БРАЙТ-К" та АТ "Креді Агріколь Банк" підписано реєстр прав вимог №1, відповідно до якого первісний кредитор відступив Новому кредитору право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1/4051510 від 10 грудня 2020 року на суму 432 122,50 гривень (а.с. 41-46).
У зв'язку з несплатою відповідачкою чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування кредитом та/або комісії протягом більш ніж 30 днів на виконання пункту 2.3.4. Правил 18 лютого 2025 року за вих. № 5716, відповідачці направлено повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом станом на 20 грудня 2024 року (а.с. 30).
У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язання по погашенню простроченої заборгованості протягом 1 календарного місяця з дати направлення повідомлення на підставі пункту 2.3.5. Правил 28 березня 2025 року за вих. № 6109, відповідачці направлено вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії (а.с. 31).
Згідно доводів позовної заяви за період з 20 грудня 2024 року по 28 березня 2025 року нараховано: проценти за користування кредитом - 5 794,95 гривень; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 14 999,94 гривень. За період з 20 грудня 2024 року по 28 березня 2025 року боржницею добровільно платежі не сплачувались.
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі ? Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержания процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Як установлено судом, у пункті 1.3.2. Кредитного договору № 1/3133810 від 03 лютого 2021 року передбачено комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,5 % у місяць від суми кредиту, зазначеної в пункті 1.1. Договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронно інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне, так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності оплати платежів тощо.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні комісії за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки умова договору про оплатність інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 статті 11 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Цей висновок суду першої інстанції повністю відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, де чітко зазначено, що така умова є нікчемною.
Посилання скаржника на те, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати комісію за обслуговування кредиту, не спростовує висновку суду першої інстанції. Хоча Закон і передбачає включення комісій до загальних витрат за споживчим кредитом, він також встановлює вимоги щодо прозорості та безоплатності певних послуг, зокрема надання інформації про стан заборгованості не частіше одного разу на місяць.
Якщо умови договору обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування», вони є нікчемними. Суд першої інстанції правильно визначив, що включення плати за інформацію, яка має надаватися безоплатно, обмежує права споживача.
Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах №463/5896/14-ц, №496/3134/19, №393/126/20, №643/17966/14, №127/23910//14 колегією суддів приймається, водночас з урахуванням обставин цієї конкретної справи вони не свідчать, що судом першої інстанції невірно застосовано норми Закону України "Про споживче кредитування".
Апеляційний суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 дійшла висновку, що умова договору про споживчий кредит щодо оплатності надання інформації про стан заборгованості, яка за законом має надаватися безоплатно не частіше одного разу на місяць, є нікчемною в силу закону, а суд при розгляді спору про стягнення заборгованості зобов'язаний враховувати таку нікчемність незалежно від позиції сторін.
Отже, застосування судом першої інстанції наслідків нікчемності спірної умови договору не є порушенням принципу диспозитивності, а відповідає вимогам законності та правовим висновкам Верховного Суду.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів надання інформації більшої, ніж та, що надається безкоштовно в силу положень Закону України "Про споживче кредитування", тобто фактично не доведено обґрунтованості нарахування щомісячної комісії у розмірі 2,5%.
Доводи скаржника про те, що відповідачці до укладення договору було надано паспорт споживчого кредиту, який містив інформацію про комісію та загальну вартість кредиту, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Надання переддоговірної інформації та підписання паспорта споживчого кредиту не легалізує умови договору, які суперечать імперативним нормам закону. Обізнаність споживача з умовами кредитування або його згода з такими умовами не усуває їх нікчемності, якщо ці умови обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом.
Частина 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» прямо передбачає нікчемність таких умов незалежно від волевиявлення сторін, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду.
Посилання скаржника на те, що комісія встановлена за комплекс послуг з обслуговування кредитної заборгованості, які нібито не зводяться до надання інформації на вимогу споживача у розумінні статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», є необґрунтованими.
Як убачається зі змісту пункту 1.3.2 кредитного договору, до складу обслуговування кредитної заборгованості включено, зокрема: інформування (нагадування) про здійснення платежів, надання інформації щодо стану заборгованості, інформування про виникнення простроченої заборгованості, консультування щодо погашення заборгованості та своєчасності сплати платежів.
Усі зазначені дії за своєю правовою природою є інформаційними та супровідними, спрямованими на забезпечення виконання основного грошового зобов'язання, і безпосередньо охоплюються змістом статті 11 Закону України "Про споживче кредитування".
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зводяться до повторного викладення позиції позивача та не містять правових підстав для скасування оскаржуваного рішення. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, повно та всебічно з'ясував обставини справи й обґрунтовано відмовив у стягненні заборгованості за комісією.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до підпункту в пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "БРАЙТ-К" залишити без задоволення.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 26 серпня 2025 року в оскарженій частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова