18 лютого 2026 року місто Київ
справа № 753/5790/25
провадження № 22-ц/824/1484/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Сирбул О.Ф. від 28 травня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг", назву якого змінено на товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс",до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг" (далі - ТОВ "ФК "Пінг-Понг") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано тим, що 15 березня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103906035. 23 червня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Діджи Фінанс" було укладено договір факторингу № 03Т, відповідно до якого ТОВ "Діджи Фінанс" отримало право грошової вимоги за договором про споживчий кредит № 103906035. 24 січня 2022 року між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ "ФК "Пінг-Понг" було укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до якого, останньому перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий
кредит № 103906035 в сумі 34 400 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 000 грн; заборгованість за відсотками - 26 400 грн.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором, ТОВ "ФК "Пінг-Понг" просило стягнути з відповідача заборгованість в сумі 34 400 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року позов ТОВ "ФК "Пінг-Понг" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Пінг-Понг" заборгованість за кредитним договором № 103906035 від 15 березня 2021 року, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8 000 грн; заборгованість за відсотками - 2 400 грн, а всього 10 400 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Пінг-Понг" витрати по сплаті судового збору у розмірі 732 грн 30 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 813 грн 80 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не погасив заборгованість за кредитом ні перед попереднім, ні перед дійсним кредитором та не повернув кредит у строк, визначений договором - до 14 квітня 2021 року, чим порушив свої договірні зобов'язання, у зв'язку з чим з нього підлягає стягненню основна сума боргу у розмірі 8 000 грн. Проте, після спливу строку кредитування право кредитодавця нараховувати відсотки припиняється, а тому проценти за користування кредитом підлягають стягненню лише в межах строку дії договору у сумі 2 400 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі ТОВ "ФК "Пінг-Понг", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення процентів за період з 15 квітня 2021 року по 13 червня 2021 року в сумі 24 000 грн і ухвалити нове судове рішення про задоволення цих вимог.
Скаржник зазначає, що суд не врахував умови кредитного договору, зокрема пункт 2.3.1.2., яким передбачено пролонгацію строку кредитування на один день у разі продовження користування позичальником кредитними коштами після закінчення строку кредитування (з урахуванням усіх пролонгацій). Таке продовження строку відбувається щоразу у разі фактичного користування кредитними коштами після спливу попередньо визначеного строку, однак загальна тривалість пролонгації не може перевищувати 60 днів.
Відповідно, оскільки відповідач продовжив користування кредитними коштами, то дія договору продовжена на 60 днів.
За таких обставин скаржник вважає, що позовні вимоги є законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
21 липня 2025 року на адресу суду надійшла заява скаржника про зміну найменування - з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг" на - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс".
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Зміст апеляційної скарги свідчить, що судове рішення оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за період з 15 квітня 2021 року по 13 червня 2021 року в сумі 24 000 грн. В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач не скористався правом на подання відзиву.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 15 березня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит № 103906035 (індивідуальна частина) (далі - договір) (а.с.46-53).
Пунктом 1.1. договору визначено, що кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4. договору, виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з пунктом 1.2. договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000 грн.
Пунктами 1.3, 1.4., 1.5.1, 1.5.2, 1.6 договору встановлено, що кредит надається строком на 30 днів з 15 березня 2021 року по 14 квітня 2021 року. Проценти за користування кредитом - 2 400 грн, які нараховуються за ставкою 1.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
У пункті 2.3.1.2 договору сторони погодили пролонгацію договору на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, яке відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користування кредитними коштами, але не більше 60 днів. У такому випадку проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6. договору.
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1. договору).
Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або мобільний додаток чи інші засоби (пункт 6.1. договору).
З додатку № 2 до договору про споживчий кредит № 103906035 від 15 березня 2021 року (Паспорт споживчого кредиту) вбачається, що він містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо процентної ставки; порядок повернення кредиту та іншу додаткову інформацію.
Згідно з копією платіжного доручення № 26004547 від 15 березня 2021 року, ТОВ "Мілоан" перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 грошові кошти, згідно договору № 103906035, в розмірі 8 000 грн (а.с. 65).
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 103906035 від 15 березня 2021 року, заборгованість по тілу кредиту становить 8 000 грн, заборгованість за процентами - 26 400 грн.
23 червня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Діджи Фінанс" укладено договір відступлення прав вимоги №03Т, за яким до ТОВ "ФК "Діджи Фінанс" перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі до ОСОБА_1 .На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав витяг з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги та платіжну інструкцію про сплату за відступлення права вимоги.
24 січня 2022 року між ТОВ "Діджи-Фінанс" та ТОВ "ФК "Пінг-Понг" укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Пінг-Понг" набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 103906035 від 15 березня 2021 року.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року, підписаного уповноваженими особами ТОВ "Діджи-Фінанс" та ТОВ "ФК "Пінг-Понг", сума заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 103906035 від 15 березня 2021 року становить 34 400 грн., яка формується із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 000 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 26 400 грн.
Згідно з копією листа від 2 листопада 2024 року, ТОВ "ФК "Пінг-Понг" направило ОСОБА_1 претензію, в якій вимагало виконати зобов'язання за договором № 103906035, а саме негайно погасити заборгованість в сумі 34 400 грн (а.с.68).
Рішенням єдиного учасника ТОВ "ФК "Пінг-Понг" від 1 липня 2025 року № 1778 змінено найменування з ТОВ "ФК "Пінг-Понг" на ТОВ "ФК "Солвентіс". Згідно наказу директора ТОВ "ФК "Солвентіс" Ланового Є.М. від 1 липня 2025 року № 70-к, ТОВ "ФК "Пінг-Понг" перейменовано на ТОВ "ФК "Солвентіс".
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)
позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електрону комерцію".
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електрону комерцію").
Правилами статті 12 Закону України "Про електрону комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України
"Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Водночас не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що 15 березня 2021 року ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір № 103906035, за умовами якого відповідач отримав 8 000 грн кредитних коштів.
Матеріали справи фактично не містять заперечення відповідача щодо факту укладення кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
23 червня 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "ФК "Діджи Фінанс" укладено договір відступлення прав вимоги №03Т, а в подальшому між ТОВ "ФК "Діджи Фінанс" та ТОВ "ФК "Пінг-Понг" укладено договір факторингу № 1/15, за яким до позивача перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі до ОСОБА_1 .
Установивши, що відповідач отримав кредит в сумі 8 000 грн та свого обов'язку з його повернення не виконав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Пінг-Понг" кредитної заборгованості з урахуванням процентів за період з 15 березня 2021 року по 14 квітня 2021 року.
Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за період з 15 квітня 2021 року по 13 червня 2021 року, суд першої інстанції не врахував наступного.
Пунктом 2.3. кредитного договору передбачено пролонгацію строку кредитування.
Продовження, вказаного в пункті 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (пункт 2.3.1.).
Пунктом 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у пункті 1.6. Договору.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що станом на момент укладення договору про споживчий кредит від 28 липня 2021 року, положення Закону України "Про споживче кредитування" не містили заборони щодо встановлення умов у договорі про продовження строку користування (пролонгації) кредитними коштами.
Відповідні зміни щодо заборони встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом були внесені 22 листопада 2023 року.
Таким чином, за відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 14 квітня 2021 року, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено пунктом 2.3.1.2 договору.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 14 квітня 2021 року, відповідно, останній продовжив користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає пункту 2.3 договору.
Згідно наданого розрахунку заборгованості по кредитному договору № 103906035, розмір боргу ОСОБА_1 по нарахованих процентах за період з 15 квітня 2021 року по 13 червня 2021 року становить 24 000 грн (а.с. 24-25).
Відтак, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення процентів за вказаний період є помилковим.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за період з 15 квітня 2021 року по 13 червня 2021 року в сумі 24 000 грн.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів з ухваленням нового судового рішення про задоволення у повному обсязі цих позовних вимог.
Судові витрати
Відповідно до частин 1, 13 статі 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, позов фактично задоволено у повному обсязі, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат підлягає зміні, а саме збільшенню суми судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з 732 грн 30 коп. до 2 422 грн 40 коп.; витрат на професійну правничу допомогу з 1 813 грн 80 коп. до 6 000 грн.
Щодо судових витрат позивача, понесених в суді апеляційної інстанції, а саме витрат на сплату судового збору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
З матеріалів справи вбачається, що ціна позову - 34 400 грн, судовий збір за подання позовної заяви, з урахуванням подання через підсистему "Електронний суд", який сплачено позивачем, - 2 422 грн 40 коп., але позивач оскаржує рішення лише в частині відмовлених позовних вимог в розмірі 24 000 грн, що становить 69,77% вимог від ціни позову. Таким чином, судовий збір за подання апеляційної скарги становить 2 028 грн 13 коп. (2422,40х69,77%х150%/100х0,8).
Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ "ФК "Солвентіс"судовий збір заподання апеляційної скарги в розмірі 2 028 грн 13 коп.
Крім того, з відповідача також підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем під час апеляційного розгляду.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частин 1-3 статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у
відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У поданій апеляційній скарзі ТОВ "ФК "Солвентіс" просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час апеляційного розгляду, в розмірі 3 000 грн.
Так, 1 листопада 2024 року між ТОВ "ФК "Пінг-Понг" в особі директора Ланового Є.М. та адвокатом Білецьким Б.М. укладено договір про надання правової допомоги № 43657029.
Згідно з копією акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 27 червня 2025 року, адвокатом надано послуги на суму 3 000 грн, а саме: аналіз законодавства та судової практики - 500 грн, правовий аналіз спірних правовідносин - 500 грн, складання апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року - 2 000 грн (а.с. 135).
Оцінивши надані стороною позивача докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також не надходження від відповідача клопотання про зменшення таких витрат, колегія суддів вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами розмір витрат на правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції, розмір таких витрат є обґрунтованим, відтак такі витрати підлягають відшкодуванню відповідачем у розмірі 3 000 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" задовольнити.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг", назву якого змінено на товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс", до ОСОБА_1 про стягнення процентів за період з 15 квітня 2021 року по 13 червня 2021 року в розмірі 24 000 грн скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" (07406, Київська область, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, 21/1; Код ЄДРПОУ: 43657029) заборгованість за процентами за період з 15 квітня 2021 року по 13 червня 2021 року в розмірі 24 000 грн.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Пінг-Понг", назву якого змінено на товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс", судових витрат змінити, збільшити суму судового збору, що підлягає стягненню, з 732 грн 30 коп. до 2 422 грн 40 коп.;
збільшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню, з 1813 грн 80 коп. до 6 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солвентіс" (07406, Київська область, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри, 21/1; Код ЄДРПОУ: 43657029) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 028 грн 13 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: