Справа № 761/31324/25
Апеляційне провадження
№ 33/824/1443/2026
17 лютого 2026 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605грн 60 коп.
13 січня2026 року ОСОБА_1 подав до Шевченківського районного суду міста Києва апеляційну скаргу на постанову судді, яка разом з матеріалами справи надійшла до Київського апеляційного суду 9 лютого 2026 року.
До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, у якому посилається на те, що оскаржувану постанову судді ним було отримано лише 9 грудня 2025 року до його електронного кабінету у системі «Електронний суд», тому він не мав змоги вчасно подати апеляційну скаргу на зазначену постанову, при цьому він не вбачав підстав оскаржувати судове рішення, яке офіційно не було видано.
Вивчивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст. 294 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження постанови судді від 31 жовтня 2025 року закінчився 10 листопада 2025 року.
За загальним правилом, пропущений процесуальний строк підлягає поновленню, якщо причини його пропущення є поважними.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2017 року № 5-440кс(15)16, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди зобов'язанні вказувати підстави, на які вони посилаються як на підставу поновлення строку. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення пропущеного строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд його справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України.
Разом з цим, поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьєв проти України).
Оскаржувану постанову судді постановлено 10 листопада 2025 року, відтак строк на її апеляційне оскарження закінчився 21 листопада 2025 року.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні 10 листопада 2025 року та надавав пояснення стосовно складеного відносно нього протоколу.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про результати розгляду справи, не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу у строки, визначені Законом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вперше подав апеляційну скаргу на вказану постанову судді 11 грудня 2025 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження, не заявивши при цьому клопотання про поновлення такого строку.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року апеляційну скаргу повернуто ОСОБА_1 , у зв'язку з пропуском ним строку на апеляційне оскарження постанови судді та незаявлення клопотання про поновлення такого строку.
Вказана постанова апеляційну суду отримана ОСОБА_1 в його електронному кабінеті в системі «Електронний суд» 29 грудня 2025 року (с.с.77).
Разом з цим, повторно ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 13 січня 2026 року, до якої долучив відповідне клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, не навівши доводи неможливості оскарження постанови судді у строки, визначенні законом.
Доводи ОСОБА_1 про те, що з оскаржуваною постановою він ознайомився тільки 9 грудня 2025 року, не є обставиною, яка свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді, так як діючими нормами КУпАП не передбачено, що строк на апеляційне оскарження постанови судді обраховується з моменту вручення копії постанови особі або з дня ознайомлення з нею.
Також вказана обставина не є непереборною для подання апеляційної скарги.
Інших доводів клопотання не містить.
Враховуючи викладене, вважаю, що в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді не наведено підстав поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року, які б об'єктивно перешкоджали ОСОБА_1 оскаржити її в апеляційному порядку у встановлений законом строк, тому не вбачаю підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді від 10 листопада 2025 року.
Оскільки в поновленні строку на апеляційне оскарження відмовляється, апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
постановив:
відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Апеляційну скаргу повернути ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Рейнарт