Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/3069/2026
м. Київ Справа № 757/38695/25-ц
12 лютого 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
при секретарі - Можарівській М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кроловецької Олени Сергіївни на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року, постановлену під головуванням судді Литвинової І.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Позов обґрунтований тим, що 12.08.2021 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в межах кримінального провадження №4201900000000645 слідчими слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м.Києві у ОСОБА_1 вилучено майно: - ноутбук марки Toshiba коричневого кольору s/n НОМЕР_1 W - 1 шт.; - ноутбук марки Prostar s/n NKW 355SSQ 004H01926 сірого кольору - 1 шт.; Документ сформований в системі «Електронний суд» 02.10.2025 3 - готівкові кошти на загальну суму 2370 євро, 4965 доларів США, 32805 грн.
Ухвалами слідчих суддів від 15.09.2021 та 05.09.2024 зобов'язано уповноважених осіб відповідних органів досудового розслідування негайно повернути ОСОБА_1 вилучене у нього майно (два ноутбуки та грошові кошти), які до моменту закриття кримінального провадження не були виконані. Забезпечити схоронність та повернення тимчасово вилученого майна (ноутбуків та грошових коштів), що визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, у стані, в якому це майно було вилучене, були зобов'язані СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, а після 12.11.2021 - Головне управління Національної поліції у м.Києві (Дарницьке УП ГУНП у м.Києві). У зв'язку з відсутністю відомостей про місцезнаходження вилучених грошових коштів внаслідок їх втрати СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві, а також втратою вилучених ноутбуків Головним управлінням Національної поліції у м.Києві (Дарницьке УП ГУНП у м.Києві), закриттям відповідного кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, є очевидним, що обов'язок забезпечити схоронність та повернення тимчасово вилученого майна (ноутбуків та грошових коштів), що визнані речовим доказом у кримінальному провадженні, у стані, в якому це майно було вилучене, відповідними органами досудового розслідування не виконаний. Більше того, обов'язок повернення вилученого майна (виконання обов'язку в натурі) не може бути виконаний не лише у межах кримінального судочинства, а й в цілому - у зв'язку з відсутністю у органу досудового розслідування вилученого майна внаслідок його втрати.
Вказує на те, що за таких обставин єдиним способом захисту порушеного права власності позивача є звернення з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди, заподіяної невиконанням зазначеного обов'язку - майнової шкоди в сумі 575 768 гривень 34 копійок, що складається з суми (вартості) вилучених та неповернутих внаслідок їх втрати органом досудового розслідування грошових коштів та ноутбуків, а також моральної шкоди.
З огляду на вище викладене просив суд стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду у розмірі 575 768,34 грн., з яких 393 828,93 грн. відшкодування вартості втраченого майна, 153 913,67 грн. інфляційних втрат, 28 025,74 грн.- 3% річних та 100 00,00 грн. моральну шкоду.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду адвокат Кроловецька О.С. в інтересах ОСОБА_1 , 02 жовтня 2025 року звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою, яка містить клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.1174 ЦК України).
Враховуючи предметну юрисдикцію, спори, пов'язані із відшкодуванням шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, розглядаються судами цивільної юрисдикції.
Відтак, є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що справа підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства місцевим судом загальної юрисдикції
09 грудня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника Головного управління Національної поліції у м. Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
В судове засідання з'явився представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кроловецька О.С., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Відповідачі Головне управління Національної поліції у м. Києві, Комісія з реорганізації Державної фіскальної служби України та Державна казначейська служба України в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляд справи повідомлялись засобами електронного зв'язку. Відповідно до звітів про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена, а тому кому колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з'явившихся сторін.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадженні у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що грошові кошти були вилучені в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42019000000000645 від 25 березня 2019 року у порядку та в спосіб встановлений Кримінальним процесуальним кодексом України. Таким чином, спір, який виник між сторонами, у порядку цивільного судочинства не може бути вирішений.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 ЦК України.
Законодавець у ч. 1ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Так, частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Таким чином, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.
Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійсненням оперативно-розшукової діяльності та здійсненням нагляду за проведення відповідної діяльності виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції.
Згідно з вимогами частин першої статті 4 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
Пунктами 10 та 19 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.
Завданнями кримінального судочинства відповідно до статті 2 Кримінального процесуального кодексу України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Отже, кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінального процесуального кодексу України порядок діяльності, зокрема, слідчих, керівників органу досудового розслідування, прокурорів щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є повернення тимчасово вилученого майна під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження № 42019000000000645.
Як правильно зазначив суд першої інстанції вказані грошові кошти були вилучені в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42019000000000645 від 25 березня 2019 року у порядку та в спосіб встановлений Кримінальним процесуальним кодексом України.
Разом з тим, відмовляючи у відкритті даного провадження, суд першої інстанції не з'ясував на якій стадії перебуває кримінальне провадження № 42019000000000645, не з'ясував чи було виконано ухвали слідчих суддів від 15.09.2021 та 05.09.2024 яким було зобов'язано уповноважених осіб відповідних органів досудового розслідування негайно повернути ОСОБА_1 вилучене у нього майно (два ноутбуки та грошові кошти).
З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі є передчасними. Висновки суду першої інстанції зазначені в оскаржуваній ухвалі є підставою для відмови у задоволені позовних вимог по суті, проте не можуть бути підставою для відмови у відкритті провадження у справи.
Згідно вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кроловецької О.С. підлягає задоволенню, а ухвала Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кроловецької Олени Сергіївни задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року скасувати.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття.
Повний текст постанови складено 20 лютого 2026 року
Головуючий: Судді: