20 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/493/26
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Дубіної М.М., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
14.01.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у невнесенні у довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, інформації, щодо травми у неї правого коліна (ПХЗ) розриву хрестоподібної зв'язки;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , видати оновлену довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) додаток 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402) куди внести інформацію, щодо травми у неї правого коліна (ПХЗ) розриву хрестоподібної зв'язки.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що у зв'язку із отриманим поранення їй військовою частиною НОМЕР_1 було видано Довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 17.07.2025 № 798/61/25, у якій зазначено, що 31.05.2025 року, ОСОБА_1 , отримала ВТ. Акубаротравму з перфорацією барабанної перетинки, вестібуло-атоктичний синдром, проте не зазначено про травму правого коліна (ПХЗ) - розрив хрестоподібної зв'язки, незважаючи на те, що цей діагноз було внесено до виписки з карти амбулаторного хворого № 4149/418, а також у довідку військово-лікарської комісії від 20.08.2025 № 2025-0807-1004-2269-3, виданої згідно із додатком 4 до Положення № 402, тому дії відповідача, які полягають у невнесенні у довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) відповідно до додатку 5 до Положення № 402 інформації, щодо травми у неї правого коліна (ПХЗ) розриву хрестоподібної зв'язки, є протиправними.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М. М. від 15.01.2026 прийнято заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача, заперечуючи проти заявлених позовних вимог просить суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що зазначивши в довідці військово-лікарської комісії від 20.08.2025 № 2025-0807-1004-2269-3 дату отриманої вибухової травми ВЛК засвідчила, що діагноз пошкодження правого колінного суглобу, розрив передньої хрестоподібної зв'язки правого колінного суглобу, у вигляді нестійкості, контрактури правого колінного суглобу, больовий синдром не був отриманий внаслідок авіаудару; до повноважень військової частини НОМЕР_1 не входить визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців оскільки це є основними завданнями військово-лікарської експертизи згідно пункту 1.3 глави 1 розділу I Положення № 402; жодного причинно - наслідкового зв'язку пошкодження правого колінного суглобу, розрив передньої хрестоподібної зв'язки правого колінного суглобу, у вигляді нестійкості, контрактури правого колінного суглобу, больовий синдром позивачки з отриманою нею травмою 31.05.2025 постановою ВЛК від 20.08.2025 не встановлено.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , на посаді старший бойовий медик, з 16.06.2023.
31.05.2025 ОСОБА_1 , наслідок ворожого авіаційного удару, за обставин безпосередньої участі солдата ОСОБА_1 у захисті Батьківщини, а саме під час виконання бойових завдань в районі н. п. Лиман Краматорського району Донецької області, отримала поранення: Акуборотравма з перфорацією барабанної перетинки справа. Вестібуло-атоктичний синдом. Розрив хрестоподібної зв'язки.
У зв'язку із отриманими пораненням, ОСОБА_1 було евакуйовано до Криворізької міської лікарні № 17 для подальшого надання медичної допомоги Згідно Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4149/418, вбачається, що ОСОБА_1 , перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 03.06.2025 по 20.06.2025, у графі основний діагноз зазначається: МВТ (31.05.2025 року) ЗЧМТ. СГМ. Акуборотравма без пошкодження б/перетинки, двустороння посттравматична нейросенсорна приглухуватість. Правобічний гонартроз 1 ст. Розрив передньої хрестоподібної зв'язки справа. Ускладнення: Больовий, цефалгічний, вестибуло атактичний с-м.
У зв'язку із отриманим поранення позивачці військовою частиною НОМЕР_1 , було видано Довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 17.07.2025 № 798/61/25, у якій зазначено, що 31.05.2025, ОСОБА_1 , отримала ОСОБА_2 з перфорацією барабанної перетинки, вестібуло-атоктичний синдром. За обставин безпосередньої участі солдата ОСОБА_1 у захисті Батьківщини, а саме під час виконання бойових завдань в районі н. п. Лиман Краматорського району Донецької області в наслідок ворожого авіаційного удару.
Також судом встановлено, що позивачці також видана Довідка військово-лікарської комісії від 20.08.2025 № 2025-0807-1004-2269-3 за формою згідно із додатком 4 до Порядку № 402, у якій зазначено, що солдат (мобілізований(а)) ОСОБА_1 , 3289109685, 19.01.1990, військова частина НОМЕР_1 , призваний з 16.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_1 проведено медичний огляд «Додаткова гарнізонна військово-лікарська комісія в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 )» 20.08.2025. Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) Y36.9. Опис діагнозу: Наслідки вибухової травми (31.05.2025), пошкодження правого колінного суглобу, розрив передньої хрестоподібної зв'язки правого колінного суглобу, у вигляді нестійкості, контрактури правого колінного суглобу, больовий синдром. На підставі статті графи 11 розкладу хвороб Потребує лікування у НОМЕР_3 АДРЕСА_2 (вказати заклад охорони здоров'я (установу) на строк не менше календарних днів (вказати мінімальний орієнтовний строк лікування)
Не погодившись із тим, що до довідки від 17.07.2025 № 798/61/25 відповідачем не було вписано всі отриманні травми 31.05.2025, позивачка звернулась із рапортом до військової частини НОМЕР_1 , із проханням видати наказ, яким зобов'язати медичну службу військової частини НОМЕР_1 оформити довідку про обставини травми (форма 5) з доповненням , де зазначити всі наявні травми.
24.12.2025 представнику позивачки на електронну адресу надійшла відповідь, щодо розгляду рапорту ОСОБА_1 , у якій військова частина НОМЕР_1 повідомила, що 31.05.2025 у солдата ОСОБА_1 було зафіксоване поранення: ВТ (31.05.2025) Акубаротравма з перфорацією барабанної перетинки справа. Вестибуло-атоктичний синдром; 03.06.2025 у солдата ОСОБА_1 в КНП «Криворізька міська лікарня №17», згідно виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4149/418, додатково було встановлено: правобічний гонартроз 1 ст. Розрив передньої хрестоподібної зв'язки справа; враховуючи, що у солдата ОСОБА_1 (під час знаходження в лікувальних закладах та на етапах евакуації в період з 31.05.2025 по 03.06.2025) скарги на болі в коліні були відсутні, пов'язати отримання травми правого коліна за обставин безпосередньої участі у захисті Батьківщини 3 1.05.2025 не є можливим.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправними дії відповідача, які полягають у невнесенні у довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 5 до Положення № 402), інформації, щодо травми у неї правого коліна (ПХЗ) розриву хрестоподібної зв'язки, звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі -Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі -Статут).
Відповідно до статті 260 Статуту на стаціонарне лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються в порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров'я за висновком лікаря військової частини, а для надання допомоги у разі виникнення невідкладного стану за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. За необхідності, з огляду на стан здоров'я військовослужбовця, хворі доставляються до лікувальних закладів у супроводі медичного працівника (фельдшера, санітарного інструктора тощо).
У разі направлення на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі номер електронного направлення (а в разі відсутності технічної можливості виписування направлень в електронній формі - направлення в паперовій формі), медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).
У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо захворювання, травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинені діями противника, в тому числі під час перебування в полоні, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п'яти днів з дня отримання військовослужбовцем первинного облікового медичного документа, затвердженого Міністерством оборони України, а за його відсутності - довідки про перебування в закладі охорони здоров'я, та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров'я, в якому військовослужбовець перебуває на стаціонарному лікуванні, або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інформація про направлення на лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров'я та перебування військовослужбовця на лікуванні та/або реабілітації у сфері охорони здоров'я поза розташуванням військової частини може оброблятися з використанням державних інформаційних ресурсів у сфері охорони здоров'я у порядку, визначеному законодавством, реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За правилами пункту 1.2 глави 1 розділу I Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до підпункту «б» пункту 6.1. Положення № 402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами.
Згідно із пунктом 21.1. Положення № 402 у разі, коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Відповідно до пункту 21.2. Положення № 402 причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Згідно із підпунктом «а» пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України.
Відповідно до пункту 21.7. Положення № 402 постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).
Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я в електронній або паперовій формі.
На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється в електронній формі та не пізніше наступного дня після оформлення пересилається засобами ІКС у ВЛК з метою встановлення причинного зв'язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Один примірник довідки виготовляється у паперовій формі і обов'язково зберігається в особовій справі військовослужбовця.
Довідка (копія довідки) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) зберігається в матеріалах ВЛК, яка прийняла відповідну постанову про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва).
Додатком 5 до Положення №402 визначено форму довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та зі змісту якої слідує, що саме на підставі наказу командира (начальника) військової частини та за його підписом видається така довідка.
Згідно із пунктом 27 глави 22 розділу II Положення № 402 свідоцтво про хворобу під час дії особливого періоду складається:
на всіх військовослужбовців та військовозобов'язаних, визнаних непридатними до військової служби, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців (крім випадків, передбачених пунктом 18.8 глави 18 розділу II цього Положення).
У всіх інших випадках у особливий період постанова ВЛК оформляється довідкою ВЛК. Під час дії особливого періоду довідка на контроль у штатну ВЛК не направляється.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що довідка про обставини травми поранення, контузії, каліцтва (Додаток 5 до Положення № 402) оформлюється військовою частиною на підставі наказу командира, що базується на рапорті, журналі бойових дій та первинних медичних документах (Форма 100/медична книжка). Вона підтверджує факт і обставини поранення/контузії/каліцтва при виконанні обов'язків.
Суд зазначає, що позивач наголошує на тому, що позивач оспорює дії відповідача, які полягають у невнесенні у довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) додаток 5 до Положення № 402, інформації, щодо травми у неї правого коліна (ПХЗ) розриву хрестоподібної зв'язки. Натомість відповідач, заперечуючи внесення такої інформації до довідки, вказує на те, що у солдата ОСОБА_1 (під час знаходження в лікувальних закладах та на етапах евакуації в період з 31.05.2025 по 03.06.2025) скарги на болі в коліні були відсутні, тому, на його думку, пов'язати отримання травми правого коліна за обставин безпосередньої участі у захисті Батьківщини 31.05.2025 не є можливим.
Так, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) згідно із додатком 5 до Положення №402- це документ, в якому міститься інформація про обставини, при яких отримано травму, поранення чи каліцтво.)
Разом з цим, медична документація позивача свідчить, що стан при направленні, при виписці: Скарги: головний біль, шум у вухах, зниження слуху, шаткість при ходьбі, нудота, біль в правому коліні. Анамнез травми: зі слів хворого та мед. документації поранення 31.05.2025 під час виконання бойового завдання при захисті Батьківщини в p-ні н.п. Лиман Донецької області травмуючий чинник - ворожий обстріл КАБ, про що вказано у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 4149/418, за змістом якої видно, що ОСОБА_1 , перебувала на стаціонарному лікуванні у період з 03.06.2025 по 20.06.2025, тобто до формування військовою частиною НОМЕР_1 за формою додатку 5 до Положення № 402 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 17.07.2025 № 798/61/25, що свідчить про неповне відображення інформації щодо травми правого коліна (ПХЗ) розриву хрестоподібної зв'язки, отриманої позивачкою 31.05.2025 під час виконання бойового завдання при захисті Батьківщини в p-ні н.п. Лиман Донецької області внаслідок ворожого авіаційного удару.
Суд зазначає, що службове розслідування може бути призначене за потреби з'ясування обставин, які мають значення для прийняття рішення командиром та встановлення причинно-наслідкового зв'язку відповідно до статті 260 Статуту.
На час звернення позивача до суду відповідачем достовірно не встановлювалась інформація про обставини, при яких отримано позивачем травму чи поранення. Відсутні відомості про проведення службового розслідування, а також аналіз первинних медичних документах, що свідчить про те, що, видана військовою частиною НОМЕР_1 за формою додатку 5 до Положення № 402 довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 17.07.2025 № 798/61/25 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2025 № 136, без урахування діагнозу щодо травми правого коліна (ПХЗ) розриву хрестоподібної зв'язки, отриманої позивачкою 31.05.2025 під час виконання бойового завдання при захисті Батьківщини в p-ні н.п. Лиман Донецької області внаслідок ворожого авіаційного удару, що свідчить про те, що дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у невнесенні у довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) додаток 5 до Положення № 402, інформації, щодо травми у неї правого коліна (ПХЗ) розриву хрестоподібної зв'язки, не ґрунтуються на вимогах статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України, зокрема, через необґрунтованість, оскільки вчинені без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), внаслідок чого вони є протиправними.
Суд наголошує на тому, що виходячи зі змісту приписів статей 17, 65 Основного Закону України, громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції; тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати додаткові гарантії соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх задоволення.
Згідно пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).
Іншій доводи не заслуговують на увагу.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно із частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).
Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).
Згідно із частинами шостою та сьомою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із частиною дев'ятою статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від04.02.2020 у справі №280/1765/19, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від07.05.2020 у справі № 320/3271/19.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява №71660/11), п.80 рішення у справі Двойних проти України (Заява №72277/01), пункт 88 рішення у справі Меріт проти України (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статті 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
З аналізу статті 134 КАС України слідує, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі «East/West Allianse Limited» суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.
Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі №904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зі змісту доданих до позовної заяви документів встановлено, що для захисту свого порушеного права позивачка звернулась до адвокатського об'єднання «Кушнеренко та партнери», внаслідок чого 29.12.2025 між позивачкою та цим адвокатським об'єднанням був укладений договір № 515 про надання правової допомоги.
Сторони погодили, що гонорар за дії по наданню правової допомоги. Гонорар (оплата) за надану правову допомогу (представництво, захист інтересів) “Сторони-2» за цією угодою, обчислюється виходячи з фактичних затрат робочого часу адвоката на надання правової допомоги в справі, участь у досудовому слідстві, підготовка та складання документів та складає 16 000, 00 (шістнадцять тисяч) гривень. Гонорар сплачується “Стороною-2» “Стороні-1» безпосередньо після підписання даної угоди на рахунок в установі банку або готівкою.
Згідно із актом виконаних робіт від 14.01.2026 за договором про надання правової допомоги від 29.12.2025 Адвокатське об'єднання «Кушнеренко та партнери», в особі старшого партнера Кушнеренка Євгена Юрійовича, що діє на підставі Статуту, Витягу та Ілляшенко Олена Анатоліївна, адреса: АДРЕСА_3 , в подальшому разом іменуються “Сторони», а кожна окремо відповідно “Сторона-1» та “Сторона-2», засвідчуємо, що правові послуги за Договором № 515 від 29.12.2025 року виконано в повному обсязі, за що «Стороною-2» «Стороні-1» сплачено 16 000 (шістнадцять тисяч) гривень, ПДВ немає. Зазначена сума обчислена виходячи з фактичних затрат робочого часу адвоката на надання правової допомоги в справі, підготовки та складання документів необхідних для розгляду справи в суді, консультації «Сторони-2, вивчення та аналізу судової практики і враховує участь в розгляді справи судом першої інстанції. Зазначена сума є фіксованою. Об'єм виконаних робіт: 1. Консультування “Сторони - 2», щодо порядку та підстав звернення з позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - 2 години; 2. Аналіз законодавства та судової практики - 3 години; 3. Написання та подання позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - 3 години. 4. Виготовлення копій документів, актів, тощо - 1 година. Усього витрачено: 9 годин.
Також до позовної заяви свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої допомоги та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 29.12.2025 № 515 на суму 16 000, 00 грн.
Суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду даної справи не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження кількості витраченого адвокатом часу на надання ним послуг із урахуванням складності справи та, відповідно, із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Окрім того, вказаний договір на надання правничої допомоги укладений між сторонами майже на всі випадки життя, оскільки у ньому зазначено, що для здійснення представництва за цією угодою «Стороною-2» надаються «Стороні-1» усі права, які надані законодавством їй, як захиснику, представнику, стороні, третій особі чи іншій особі, що бере участь в цивільному, адміністративному та кримінальному процесі, у тому числі право подання позову, права повної або часткової відмови від позовних вимог, повного або часткового визнання позову, зміни предмета та підстав позову, укладання мирової угоди, одержання рішення, ухвали, постанови суду (далі в усіх випадках “суд» означає як загальні, так і спеціалізовані суди загальної юрисдикції усіх ланок та інстанцій), виконавчого листа або наказу суду, пред'явлення наказу суду до виконання, пред'явлення виконавчого листа до стягнення, оскарження рішень, ухвал, постанов суду у передбаченому чинним законодавством порядку, а також права подавати від імені «Сторони-2» заяви у відповідні органи, підприємства, установи та організації, одержувати необхідні довідки, документи та іншу інформацію у будь-яких державних або недержавних органах, підприємствах, установах, організаціях, ставити підпис від імені «Сторони-2» та вчиняти всі інші правочини, пов'язані з виконанням цієї угоди, тому у суду відсутні підстави вважати, що ці витрати на професійну правничу допомогу понесені саме у цій справі.
До того ж, суд зазначає, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності.
Зважаючи на те, що предметом цього спору є справа незначної складності, виходячи з критерію розумності, пропорційності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а також критерію необхідності їх понесення, суд приходить до висновку про те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу професійну допомогу є необґрунтованою через призму наведених вище критеріїв та їх не підтвердження у цій справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2, 72-74, 77, 139, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у невнесенні видану ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 17.07.2025 № 798/61/25 за формою, визначеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 інформації, щодо травми у неї правого коліна (ПХЗ) розриву хрестоподібної зв'язки.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , видати оновлену довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 куди внести інформацію, щодо травми у ОСОБА_1 правого коліна (ПХЗ) розриву хрестоподібної зв'язки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_3 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_5 ; місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_4 ).
Суддя Марія ДУБІНА