20 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/362/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
08.01.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в Чернігівській області форми «МПЗФ» від 13.10.2025 № 680414-24/25-26 на суму 16 400, 04 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує на протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що 09.02.2024 він уклав з Фермерським господарством (далі - ФГ) «Літошко» договори оренди земельних ділянок, які належить йому на праві власності, тому з цієї дати обов'язок зі сплати мінімального податкового зобов'язання у нього припинилось в силу статті 38-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 13.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У письмовому відзиві на цю позовну заяву представник відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити, оскільки положенням пункту 74 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України встановлено суму мінімального податкового зобов'язання, незалежно від кількості місяців, протягом яких у платника податку земельні ділянки перебували у власності (користуванні) розрахована сума мінімального податкового зобов'язання не може становити менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків, - 1400 гривень з 1 гектара.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позовну заяву, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
У власності ОСОБА_1 перебувають такі земельні ділянки:
ділянка площею 1,932 га, кадастровий номер 7424483400:19:004:0001, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
ділянка площею 1,93 га, кадастровий номер 7424483400:19:001:0020, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
ділянка площею 1,45 га, кадастровий номер 7424488000:06:001:0045, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
ділянка площею 2 га, кадастровий номер 7424483400:19:001:0043, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;
ділянка площею 3,75 га, кадастровий номер 7424483400:19:001:0027, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав встановлено, що земельні ділянки з кадастровим номером 7424483400:19:004:0001; 7424483400:19:001:0020; 7424488000:06:001:0045; 7424483400:19:001:0043; 7424483400:19:001:0027 перебувають в оренді з 09.02.2024 року, строком на 10 років у ФГ «Літошко» (ЄДРПОУ 44916351).
Головним управління ДПС у Чернігівській області, в автоматичному режимі, проведено обчислення мінімального податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2024 рік та сформовано позивачу податкове повідомлення-рішення від 13.10.2025 № 680414-24/25-26 на суму 16 400,04 гривень. Розрахунок загального мінімального податкового зобов'язання міститься у матеріалах справи (а.с. 11).
Позивач не погодившись з нарахуванням вказаного податку, аргументуючи, що контролюючим органом не враховано період перебування в оренді земельних ділянок, які були передані з 09.02.2024 ФГ «Літошко» (ЄДРПОУ 44916351) строком на 10 років, звернувся 16.10.2025 до ДПС України з відповідною скаргою.
ДПС України рішенням від 09.12.2025 № 16/99-00-06-01-02-06 «Про результати розгляду скарги» залишив без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в Чернігівській області форми «МПЗФ» від 13.10.2025 № 680414-24/25-26, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись із цим податковим повідомленням - рішенням ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами частин першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.
Законом України 30.11.2021 № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості-бюджетних надходжень» з метою забезпечення збалансованості бюджетних надходжень шляхом підвищення ефективності використання економічних ресурсів країни, а також усунення прогалин чинного законодавства, для платників податків - фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, введено поняття мінімального податкового зобов'язання (далі - МПЗ).
Відповідно до пункту 64 розділу XX Перехідних положень ПК України першим роком, за який визначається МПЗ, є 2022 рік.
Платниками у частині МПЗ є резидент, який володіє та/або користується (орендує (суборендує), на умовах емфітевзису, постійно користується) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (підпункт162.1.11 пункту 162.1 статті 162 ПК України).
Пунктом 170.14 статті 170 ПК України встановлено порядок особливості визначення загального мінімального податкового зобов'язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.
Відповідно до підпункту 170.14.1 пункту 170.14 статті 170 ПК України для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених, та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов'язання визначається контролюючим органом.
Водночас, у разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального мінімального податкового зобов'язання орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому цим Кодексом (підпункт 170.14.2 пункту 170.14 статті 170 ПК України).
Відповідно до підпункту 170.14.3 пункту 170.14 статті 170 ПК України мінімальне податкове зобов'язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.
Водночас, пунктом 38-1.4 статті 38-1 ПК України визначено що у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов'язання кожного з таких власників або користувачів.
У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших з умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов'язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.
Відповідно до підпункту 38-1.1.1 пункту 38-1.1 статті 38 ПК України МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою:
МПЗ = НГОд х К х М / 12, де: НГОд - нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; К - коефіцієнт, який становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.
Разом з тим, з метою створення у період дії воєнного стану умов для належного забезпечення функціонування економіки, а також належного наповнення дохідної частини бюджету за рахунок надходження податкових платежів Законом України від 10.10.2024 № 4015-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» було доповнено підрозділ 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України пунктом 74 такого змісту:
«74. Установити, що при визначенні мінімального податкового зобов'язання у період з 1 січня 2024 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, сума мінімального податкового зобов'язання, визначена відповідно до підпунктів 38-1.1.1 і 38-1.1.2 статті 38-1 цього Кодексу, не може становити менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків, - 1400 гривень з 1 гектара.
Дія цього пункту не поширюється на земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях можливих бойових дій, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».
З огляду на наведене, на переконання суду, запровадження парламентом України ретроактивної дії внесених змін до податкового законодавства, якими на 2024 рік було запроваджено «мінімальний поріг» для розрахунку мінімального податкового зобов'язання (МПЗ), щоб сума податку з одного гектара не була нижчою за визначену межу, навіть якщо за стандартною формулою виходить менше, відповідали законній політичній меті - мобілізації коштів для цілей національної безпеки в умовах воєнного стану в Україні та збройної агресії рф.
Водночас, положеннями пункту 74 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України встановлено «мінімальний поріг» для розрахунку мінімального податкового зобов'язання, залежно від кількості місяців, протягом яких у платника податку земельні ділянки перебували у власності (користуванні), які враховуються при визначені суми мінімального податкового зобов'язання відповідно до статті 38-1 ПК України, тому суд відхиляє доводи відповідача про те, що такий обрахунок здійснюється незалежно від кількості місяців, протягом яких у платника податку земельні ділянки перебували у власності (користуванні), розрахована сума мінімального податкового зобов'язання не може становити менше 700 гривень з 1 гектара, а для земельних ділянок, у площі яких частка ріллі становить не менше 50 відсотків, - 1400 гривень з 1 гектара.
При цьому, у справі, яка розглядається судом встановлено, що відповідачем в розрахунок позивачу суми мінімального податкового зобов'язання, покладено 12 календарних місяців відповідного року, позаяк контролюючим органом не враховано період перебування в оренді земельних ділянок, які були передані з 09.02.2024 ФГ «Літошко» строком на 10 років та не було скореговано на кількість місяців фактичного володіння/користування земельними ділянками, які враховуються при визначені суми мінімального податкового зобов'язання відповідно до статті 38-1 ПК України.
Наведене у своїй сукупності вплинуло на неправильне визначення відповідачем в оспорюваному у цій справі податковому повідомленні - рішенні суми податкового зобов'язання , що є підставою для визнання його протиправним та скасування не через відсутність у платника податкового обов'язку, а через неправильно здійснений відповідачем розрахунок суми податкового зобов'язання.
Такий висновок узгоджується із практикою Верховного Суду, викладеною зокрема у постановах від 06.02.2018 у справі № 826/15139/16, від 17.04.2018, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню не через відсутність у платника податкового обов'язку, а через неправильно здійснений відповідачем розрахунок суми податкового зобов'язання.
Суд зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи контролюючим органом зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було, оскільки суми МПЗ на земельні ділянка, площею 1,932 га, кадастровий номер 7424483400:19:004:0001, площею 1,93 га, кадастровий номер 7424483400:19:001:0020, площею 1,45 га, кадастровий номер 7424488000:06:001:0045, площею 2 га, кадастровий номер 7424483400:19:001:0043, площею 3,75 га, кадастровий номер 7424483400:19:001:0027, які належать ОСОБА_1 на праві власності та передані в оренду ФГ «Літошко», розраховані не відповідно до вимог чинного законодавства, а оспорюване позивачем податкове повідомлення-рішення відповідача не відповідає критеріям, наведеним у статті 19 Конституції України та статті 2 КАС України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного у цій справі рішення відповідача.
Згідно частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Ухвалюючи дане судове рішення суд враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновок №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.
Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58), «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, пункт 26, ECHR 1999-1, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів передбачено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що відповідно до статті 139 КАС судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з наявної у матеріалах справи квитанції від 08.01.2026 № 1.480370613.1 позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331, 20 грн.
Враховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений ним судовий збір в розмірі 1331, 20 грн.
Керуючись статтями 2, 139, 227, 241-246, 250 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в Чернігівській області форми «МПЗФ» № 680414-24/25-26 від 13.10.2025 на суму 16 810,92 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331, 20 грн, сплачений згідно із квитанцією від 08.01.2026 № 1.480370613.1.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44094124).
Суддя Марія ДУБІНА