20 лютого 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/516/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області від 05 грудня 2024 року №2084- 28/24 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 щодо продажу земельних ділянок розташованих на території Герцаївської міської ради (за межами с. Хряцька) Чернівецького району Чернівецької області";
- зобов'язати Герцаївську міську раду Чернівецького району Чернівецької області повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 , про продаж земельних ділянок площею 0,7734 га к.н. 7320786000:01:003:0028 та земельної ділянки площею 0,0575 га к.н. 7320786000:01:003:0029, що розташовані на території Герцаївської міської ради (за межами с. Хряцька), Чернівецького району Чернівецької області, з урахуванням висновків суду;
- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 21.04.2018 року є власником нерухомого майна, яке знаходиться на земельних ділянках площею 0,7734 га к.н. 7320786000:01:003:0028 та земельної ділянки площею 0,0575 га к.н. 7320786000:01:003:0029.
Звертав увагу суду на те, що з метою узгодження питання викупу земельних ділянок 02.07.2024 року позивачем подано на розгляд Герцаївської міської ради заяву, в якій останній просив, про продаж земельних ділянок без проведення земельних торгів, до заяви подано необхідні документи.
Разом з тим, за результатами розгляду заяви рішенням Герцаївської міської ради від 05 грудня 2024 року №2084-28/24 відмовлено у продажу спірних земельних ділянок, що розташовані на території Герцаївської міської ради (за межами с. Хряцька) Чернівецького району Чернівецької області, підставою відмови зазначено пп. "г" п. 5, п. 8 ст. 128 Земельного кодексу України зокрема, заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність.
Позивач вважає, що Герцаївською міською радою безпідставно відмовлено у продажі земельних ділянок, не враховано, що на даних земельних ділянках розташовані належні останньому на праві власності будівлі, а також саме рішення не містить жодного обґрунтування відмови, тому на думку останнього таке рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, звертав увагу суду на те, що ним виконані вимоги ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України щодо подання до органу місцевого самоврядування клопотання про викуп земельної ділянки, зазначення необхідних у ньому відомостей та долучення до клопотання документів, необхідність подання яких встановлює закон.
Окрім іншого зазначив, що згідно з Перехідними положеннями Земельного Кодексу України, у період дії воєнного стану у визначених випадках забороняється безоплатна передача земельних ділянок у власність, однак заборони щодо продажу земельних ділянок на підставі ст. 128 ЗК України не встановлено.
2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Заперечуючи проти позову зазначив, що при відмові у задоволенні заяви позивача щодо продажу земельних ділянок міська рада посилалась на ч.3 ст. 127 Земельного Кодексу України, як підставу відмови у продажі.
Зокрема частиною 3 статті 127 Земельного Кодексу України передбачено, що не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди орендаря.
Наголошував на тому, що право оренди станом на час розгляду заяви позивача про викуп земельних ділянок, а також станом на сьогодні не припинене.
Відтак, зважаючи на заборону встановлену ч.3 ст. 127 Земельного Кодексу України щодо продажу земельних ділянок комунальної власності, які перебувають в оренді, посилаючись на п. «г» ч.5 ст. 128 Земельного Кодексу України, згідно якої передбачено, що підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність - відповідачем цілком законно відмовлено у задоволенні поданої заяви, в частині продажу відповідних земельних ділянок.
Заборона у продажі вказаних вище земельних ділянок ніяк не пов'язана із дією на території України правового режиму «Воєнного стану», як на те необґрунтовано та безпідставно посилається позивач у позовній заяві.
З огляду на наведене відповідач вважає, що в задоволенні позовних слід відмовити.
3. Позивач подав до суду відповідь на відзив, в обґрунтування якого наводив переважно подібні аргументи, які викладені в позовній заяві. Лише, окремо зверталась увагу суду на те, що за результатами розгляду господарської справи №926/1375/18 Господарським судом міста Києва в рішенні суду зроблено висновок про те, що юридичний факт припинення договору оренди підтверджується саме договором купівлі-продажу (міни, дарування) нерухомого майна, на ній розташованого, та реєстрацією права власності на нього за покупцем (статті 328, 344 Цивільного Кодексу) і не може і не повинен підтверджуватися рішенням органу місцевого самоврядування, рішенням суду, договором, іншим документом.
Таким чином, на думку позивача доводи Герцаївської міської ради про необхідність переоформлення договору оренди, шляхом укладання додаткової угоди (для заміни сторони орендаря) наче б для можливості документального оформлення припинення договору оренди не є логічними та не є необхідним, оскільки при заміні сторони договору позивач прийняв би зобов'язання, що випливають з договору оренди, що однозначно не свідчить про припинення договору.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
2. Ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання, про розгляд справи в судовому засіданні з викликом учасників справи.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. 21.04.2018 року за Договором купівлі-продажу цеху металообробки від 21.04.2018 року №761 позивача набув право власності на цех металообробки (що складається з визначених будівель, перелічених у п. 1 Договору), що знаходиться за адресою: «Пасіка» урочище, будинок №1 (один), Чернівецького (мин. Герцаївського) району Чернівецької області.
Цех металообробки є об'єктом нежитлової нерухомості, номер запису про право власності №25829089 від 21.04.2018 року, що підтверджується згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.04.2018 року.
Об'єкт нерухомості знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,8309 га, що складається із земельної ділянки площею 0,7734 га к.н. 7320786000:01:003:0028 та земельної ділянки площею 0,0575 га к.н. 7320786000:01:003:0029.
2. З 02.03.2023 року власником земельної ділянки площею 0,7734 га к.н. 7320786000:01:003:0028 та земельної ділянки площею 0,0575 га к.н. 7320786000:01:003:0029 є Герцаївського міська рада Чернівецького району Чернівецької області, про що здійснено реєстрацію в державному реєстрі прав і відображено в Державному земельному кадастрі.
3. З метою узгодження питання викупу земельних ділянок 02.07.2024 року ОСОБА_1 , звернувся до Герцаївської міської ради із заявою (клопотанням), про продаж земельних ділянок без проведення земельних торгів, в якій просив: продати земельну ділянку площею 0,7734 га кадастровий номер 7320786000:01:003:0028 та земельну ділянку 0,0575 га кадастровий номер 7320786000:01:003:0029 та надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення вище вказаних земельних ділянок та про проведення експертної грошової оцінки зазначених земельних ділянок.
До поданої заяви додано: копію паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 , копії Договору купівлі-продажу цеху металообробки від 21.04.2018 р, укладеного між Малим підприємством «Чернівецький завод медичних виробів» та громадянином України ОСОБА_1 та Додаткової угоди до вказаного Договору від 19.07.2019 р., оригінали технічної документації.
4. Рішенням Герцаївської міської ради від 05 грудня 2024 року №2084-28/24 відмовлено ОСОБА_1 у продажу земельних ділянок площею 0,7734 га, кадастровий номер 7320786000:01:003:0028; площею 0,0575 га, кадастровий номер 7320786000:01:003:0029, що розташовані на території Герцаївської міської ради (за межами с. Хряцька) Чернівецького району Чернівецької області.
5. Згідно матеріалів справи судом встановлено, що земельні ділянки площею 0,7734 га з кадастровим номером 7320786000:01:003:0028 та земельної ділянки площею 0,0575 га з кадастровим номером 732078600:01:003:0029 перебувають в оренді малого підприємства "Чернівецький завод медичних виробів" на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.12.2003 року, реєстровий номер 1449, посвідчений державним нотаріусом Герцаївської державної нотаріальної контори Чернівецької області.
Зазначене також підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру, про право власності та речові права на земельну ділянку від 17.02.2025 року.
6. Згідно рішення Господарського суду м.Києва від 05.12.2018 року в справі № 926/1375/18 в задоволенні позову Малого підприємства "Чернівецький завод медичних виробів" до Чернівецької обласної державної адміністрації, про розірвання договору оренди відмовлено.
7. Листами від 18.07.2024 року та від 31.07.2024 року Герцаївською міською радою повідомлено позивача про те, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно останній є землекористувачем земельних ділянок: кадастровий номер 7320786000:01:003:0028 площею 0,7734 га та кадастровий номер 7320786000:01:003:0029 площею 0,0575 га з переходом також всіх зобов'язань згідно договору оренди між попереднім землекористувачем та власником земельних ділянок.
Також повідомлено, що для врегулювання взаємовідносин між власником земельних ділянок та землекористувачем (підписання додаткової угоди щодо змін до договору оренди) слід звернутись до міської ради.
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Звертаючись до суду аргументи позивача зводились фактичного до того, що наявність договору оренди не є підставою для відмови у викупі земельної ділянки, оскільки юридичний факт припинення договору оренди підтверджується саме договором купівлі-продажу (міни, дарування) нерухомого майна, на ній розташованого, та реєстрацією права власності на нього за покупцем (статті 328, 344 Цивільного Кодексу) і не може і не повинен підтверджуватися рішенням органу місцевого самоврядування, рішенням суду, договором, іншим документом.
Відповідач в свою чергу заперечуючи проти позову зазначив, що на момент прийняття рішення, земельна ділянка перебувала у користуванні орендаря, право оренди не припинене у встановленому законом порядку, а тому рада діяла в межах своїх повноважень.
Надаючи оцінку аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
2. Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 зазначеного Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської Ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
3. Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
З вимогами частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними визначений статтею 127 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до частини 1 статті 127 Земельного кодексу України органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 127 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису), а також передача акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, в суборенду земельних ділянок державної власності, що були передані зазначеним господарським товариствам в оренду відповідно до статті 120-1 цього Кодексу, здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону) у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 127 Земельного кодексу України визначено, що не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди орендаря.
Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам регламентований статтею 128 Земельного кодексу України.
Так, відповідно до частини 1 статті 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться... органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Згідно з частиною 2 статті 128 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу; г) копія свідоцтва про реєстрацію постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України - для юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства іноземної держави.
Частиною 3 статті 128 Земельного кодексу України визначено, що орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Відповідно до частини 5 статті 128 Земельного кодексу України підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
4. В ході розгляду справи судом встановлено, що земельні ділянки площею 0,7734 га з кадастровим номером 7320786000:01:003:0028 та площею 0,0575 га з кадастровим номером 732078600:01:003:0029 перебувають в оренді малого підприємства "Чернівецький завод медичних виробів" на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.12.2003 року, реєстраційний номер 1449, посвідчений державним нотаріусом Герцаївської державної нотаріальної контори Чернівецької області.
Зазначене підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру, про право власності та речові права на земельну ділянку від 17.02.2025 року.
Згідно рішення Господарського суду м.Києва від 05.12.2018 року в справі № 926/1375/18 в задоволенні позову Малого підприємства "Чернівецький завод медичних виробів" до Чернівецької обласної державної адміністрації, про розірвання договору оренди відмовлено.
Листами від 18.07.2024 року та від 31.07.2024 року Герцаївською міською радою повідомлено позивача про те, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно останній є землекористувачем земельних ділянок: кадастровий номер 7320786000:01:003:0028 площею 0,7734 га та кадастровий номер 7320786000:01:003:0029 площею 0,0575 га з переходом також всіх зобов'язань, згідно договору оренди між попереднім землекористувачем та власником земельних ділянок.
Також повідомлено, що для врегулювання взаємовідносин між власником земельних ділянок та землекористувачем (підписання додаткової угоди щодо змін до договору оренди) слід звернутись до міської ради.
5. Як встановлено судом, згідно спірного рішення відповідачем відмовлено у продажі спірних земельних ділянок з підстав того, що відповідні земельні ділянки перебувають в оренді в іншої особи, і такі відомості внесені до відповідного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, сторонами не заперечується той факт, що договір оренди не був припинений або розірваний у встановленому законом порядку.
Згідно вимог статтею 93 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Тобто, є самостійним речовим правом, що підлягає захисту. Чинний договір оренди землі створює для орендаря гарантоване законом право користування земельною ділянкою протягом визначеного строку.
Разом з тим, частина перша статті 120 Земельного Кодексу України та стаття 377 Цивільного кодексу України передбачають перехід права користування земельною ділянкою до набувача будівлі у разі переходу права власності на неї.
Однак, зазначені норми регулюють саме перехід права користування (зокрема оренди), а не імперативний перехід права власності на земельну ділянку.
Крім того, статтею 141 Земельного Кодексу України визначено вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою. Отже, до моменту припинення договору оренди у встановленому законом порядку орендар зберігає право користування земельною ділянкою, а орган місцевого самоврядування не вправі ігнорувати існування такого права.
Таким чином, враховуючи те, що спірні земельні ділянки перебувають в оренді на підставі чинного договору оренди і таке право оренди зареєстроване належним чином, відтак, за таких умов перехід права власності на будівлю не тягне автоматичного обов'язку відповідача відчужити позивачеві земельні ділянки, а тому суд дійшов висновку, що відмова у продажу земельних ділянок з мотивів наявності чинного договору оренди не суперечить вимогам земельного законодавства та здійснена в межах повноважень відповідача.
6. З приводу аргументів позивача про те, що Господарським судом міста Києва в рішенні суду зроблено висновок про те, що юридичний факт припинення договору оренди підтверджується саме договором купівлі-продажу (міни, дарування) нерухомого майна, на ній розташованого, та реєстрацією права власності на нього за покупцем (статті 328, 344 Цивільного Кодексу) і не може і не повинен підтверджуватися рішенням органу місцевого самоврядування, рішенням суду, договором, іншим документом, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалось судом вище, стаття 120 Земельного кодексу України та стаття 377 Цивільного кодексу України передбачають перехід до набувача об'єкта нерухомості права користування земельною ділянкою на тих самих умовах, які існували у попереднього землекористувача. Отже, чинне законодавство передбачає перехід права користування, а не автоматичне припинення договору оренди як правочину і внесення відповідних відомостей до реєстрів про такі земельні ділянки.
Договір оренди землі є цивільно-правовим зобов'язанням, що породжує речове право користування, а припинення такого права регулюється вимогами Закону України "Про оренду землі" та статтею 141 Земельного Кодексу України. Жодна норма чинного законодавства не передбачає, що сам факт укладення договору відчуження нерухомого майна автоматично припиняє договір оренди без внесення відповідних змін до правовідносин та без державної реєстрації змін щодо суб'єкта права користування.
Суд звертає увагу і на те, що відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права та їх припинення підлягають державній реєстрації. До моменту внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав право оренди вважається чинним, а орган місцевого самоврядування в свою чергу зобов'язаний враховувати зареєстроване речове право.
З огляду на наведене, юридичний факт переходу права власності на будівлю не є тотожним юридичному факту припинення права оренди, якщо відповідні зміни не відображені у державному реєстрі, а тому суд відхиляє доводи позивача з даного приводу.
7. Оцінюючи спірні правовідносини варто наголосити на тому, що зміст статті 127 Земельного кодексу України свідчить про те, що не допускається відчуження орендованих земельних ділянок державної або комунальної власності без згоди орендаря.
Зазначена норма є імперативною та не передбачає винятків щодо можливості продажу земельної ділянки за наявності чинного договору оренди. Крім того, пунктом «г» частини 5 статті 128 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови в продажу земельної ділянки є встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність. Таким чином, наявність чинного договору оренди є безумовною обставиною, яка утворює законодавчу заборону на продаж земельної ділянки, а отже - достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про її викуп.
8. Проаналізувавши наведене вище в контексті встановлених обставин в справі, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте у межах повноважень, оскільки на момент його прийняття існував чинний договір оренди, відтак таке рішення є правомірним, а тому відсутні підстави для його скасування.
Отже, відмова у продажу земельної ділянки з мотивів наявності чинного договору оренди не суперечить вимогам земельного законодавства та здійснена в межах повноважень відповідача.
9. Вирішуючи даний спір суд вважає за необхідне зазначити й те, що звертаючись із заявою про надання дозволу на викуп земельних ділянок без проведення земельних торгів, позивач також просив надати йому дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок. Водночас суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено те, що спірним земельним ділянкам уже присвоєні кадастрові номери, їх межі визначені та відомості внесені до Державного земельного кадастру.
Відповідно до частини 4 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Разом з тим, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у випадку формування нової земельної ділянки або зміни її цільового призначення чи меж. Якщо земельна ділянка вже сформована, має визначені межі та кадастровий номер, розроблення проекту землеустрою щодо її відведення не передбачене законом.
Таким чином, у частині вимоги про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач правомірно відмовив, оскільки земельні ділянки є сформованими їх кадастрові номери присвоєні, а підстави для повторного формування або відведення відсутні.
10. Судом також встановлено, що разом із заявою про викуп земельних ділянок позивач просив надати дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, які він має намір придбати у власність.
Відповідно до статті 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Разом з тим, проведення експертної грошової оцінки є стадією процедури продажу земельної ділянки, яка можлива виключно за наявності правових підстав для такого продажу. Як встановлено судом, на момент звернення позивача спірні земельні ділянки перебували у користуванні (оренді) та діяла імперативна заборона, встановлена частиною 3 статті 127 Земельного кодексу України та відповідно до пункту «г» частини 5 статті 128 Земельного кодексу України існувала законодавча підстава для відмови у продажу.
За таких обставин відсутні правові передумови для переходу до наступної стадії процедури - визначення вартості земельної ділянки, шляхом проведення експертної грошової оцінки. Надання дозволу на проведення оцінки за відсутності передумови для продажу земельної ділянки суперечить вимогам законодавства та створює у заявника необґрунтовані очікування щодо можливості укладення договору купівлі-продажу.
Суд зазначає, що експертна грошова оцінка не є самостійним правом особи, а виступає процедурним елементом реалізації права на придбання земельної ділянки, яке може бути здійснене лише за відсутності встановлених законом обмежень.
Таким чином, відмова у наданні дозволу на проведення експертної грошової оцінки є похідною від правомірної відмови у продажу земельних ділянок та відповідає вимогам статей 127, 128 Земельного кодексу України.
11. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 90 КАС України).
Відповідно до норм статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
12. Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази надані позивачем - суд дійшов висновку, що обґрунтування на які посилається позивач, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. З урахуванням того, що в задоволенні позовних вимог відмолено повністю - підстави для розподілу судових витрат (судового збору) відсутні.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області - відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснюється.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач - Герцаївська міська рада Чернівецького району Чернівецької області (вул. Г.Асакі, 9, м. Герца, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., 60501, код ЄДРПОУ: 21423970).
Суддя О.В. Боднарюк