Справа № 495/5442/25
Номер провадження 2/495/1838/2026
19 лютого 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Гелла С.В.,
при секретарі судового засідання Гасанзаде М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №77744624 від 18.09.2021 року у розмірі 20 410 грн 65 коп., яка складається з: 6 400 грн - заборгованість за основним зобов'язання (за тілом кредиту); 14 009 грн 60 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 3% річних - 1,05 грн.
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
18.09.2021 роу між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №77744624.
Відповідно до п.2 договору про надання позики: сума позики становить 6 400 грн; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99% яка нараховується за кожен день користування позикою.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.
22.02.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №22/02/2022, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором №77744624 від 18.09.2021 року.
10.01.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором №77744624 від 18.09.2021 року.
Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №77744624 від 18.09.2021 року.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином взяті на себе зобов'язання за договором №77744624 від 18.09.2021 року не виконує, а тому наявна заборгованість яка становить 20 410 грн 65 коп., яка складається з: 6 400 грн - заборгованість за основним зобов'язання (за тілом кредиту); 14 009 грн 60 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 3% річних - 1,05 грн.
Рух справи у суді
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської обасті від 25.07.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Представник позивача у судове засідання не зявився, але надав заяву про розгляд справи у відсутність представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі посилаючись на обставини, які зазначені в позові, просив задовольнити та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не зявився, повідомлявся, шляхом направлення судових повісток, причини неявки суду не відомі, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Відповідно до ч.1, 2 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не зявився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи зазначене, суд вважає можливим у даній цивільній справі ухвалити заочне рішення.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування
18.09.2021 роу між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №77744624.
Згідно п.1 договору, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позика), на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Відповідно до п.2 договору про надання позики: сума позики становить 6 400 грн; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99% яка нараховується за кожен день користування позикою.
Відповідно до договору позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті товариства, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Відповідно до положень договору цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідно до п.6.5 Правил надання грошових коштів у позику товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Таким чином, відповідач ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.
Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі, відповідно до ст.1055 ЦК України.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.
Згідно ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ,7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.
22.02.2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №22/02/2022, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором №77744624 від 18.09.2021 року.
10.01.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» було укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором №77744624 від 18.09.2021 року.
Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №77744624 від 18.09.2021 року.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом.
Процесуальне законодавство не містить жодних обмежень щодо можливості заміни кредитора у зобов'язанні, оскільки відповідно до вимог ст.ст.512-514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора у зобов'язанні, у тому числі і право вимоги за кредитним договором.
Відповідно до ст.1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.».
Відповідач ОСОБА_1 належним чином взяті на себе зобов'язання за договором №77744624 від 18.09.2021 року не виконує, а тому наявна заборгованість у розмірі 20 410 грн 65 коп., яка складається з: 6 400 грн - заборгованість за основним зобов'язання (за тілом кредиту); 14 009 грн 60 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 3% річних - 1,05 грн.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Таким чином, зваживши у сукупності надані позивачем докази по справі, суд приходить до висновку, що відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення на користь позивача витрат за правничу допомогу у розмірі 13 000 грн.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Пунктами 1, 2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн.
До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача були надані наступні документи: копія договору №01-07/2024 від 01.07.2024 року; копія заявки на надання юридичної допомоги №230 від 02.06.2025 року з детальним описом виконаних робіт; копія витягу з акту №11 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025 року.
Згідно п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Верховний Суд у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 прийшов до висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв'язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов'язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.
З урахуванням встановлених обставин, на думку суду у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13 000 грн, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів п.4 ч.4 ст.137 ЦПК України та є не співмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні, та представником позивача було подано клопотання про розгляд справи без його участі, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позовні вимоги останнього про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст.ст.4, 12-13, 258, 259, 263, 265, 268, 280-289, 354 ЦПК України, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ: 44276926 , місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за кредитним договором №77744624 від 18.09.2021 року у розмірі 20 410 грн 65 коп., яка складається з: 6 400 грн - заборгованість за основним зобов'язання (за тілом кредиту); 14 009 грн 60 коп. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 3% річних - 1,05 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ: 44276926 , місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд. 3, офіс 306) витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
В іншій частині позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Гелла С.В.