Провадження № 33/803/213/26 Справа № 175/13375/25 Суддя у 1-й інстанції - Качаленко Є. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
19 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Лозового І.О., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець ДЗВ ВСП, стрілець роти ВСП, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, стягнуто судовий збір, -
постановою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 28.07.2025 о 18:29 в м. Краматорську бульвар Краматорський біля буд. 21 керував транспортним засобом Ford Focus, днз НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, та від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На зазначену постанову захисник адвокат Лозовий І.О., діючий в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що жоден з доказів на які посилається суд першої інстанції неможна визнати належним та допустимим доказом, а протокол сам по собі без підтвердження іншими доказами не є безсумнівним та беззаперечним доказом доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, який являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Вказує, що матеріали справи не містять доказів правомірної та законної підстави зупинки ОСОБА_1 , протиправність зупинки, за умови відсутності задокументованого порушення ПДР може ставити під сумнів подальші дії працівників поліції. Відповідно до матеріалів справи, жодних підстав для зупинки транспортного засобу не було.
Зауважує, що аналізуючи відеозапис поліцейських, причину зупинки транспортного засобу вони вигадали.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння, оскільки він жодного разу не відмовлявся від проходження огляду.
Наголошує, що складання направлення для проходження огляду на стан сп'яніння є обов'язковим, однак відповідно до матеріалів справи та відеозапису поліцейських таке направлення виписане вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення.
ОСОБА_1 та його захисник Лозовий І.О. у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлені про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст. 294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 та його захисника адвоката Лозового І.О. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи захисту, викладені ним у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за № 3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява № 22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за ознакою керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та відмову від проходження відповідного огляду.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, доказуванню в даному випадку підлягає факт керування транспортним засобом, виявлення у водія ознак сп'яніння та факт відмови водія від проходження огляду.
Судом першої інстанції встановлено, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА № 094367 від 28.07.2025; матеріалами відеофіксації порушення; рапортом інспектора Батальйону патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області Департаменту патрульної від 28.07.2025.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає їх належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов'язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння та факт відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Поміж іншим, апеляційний суд зазначає, що сторона захисту окремо не оспорює факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , а зазначає на ряд порушень проведення огляду, які не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Водночас, факт керування транспортним засобом поза розумним сумнівом підтверджується сукупністю доказів, які містяться в матеріалах справи. Так, із відеозапису вбачається факт руху автомобіля та слідування за ним автомобіля працівників патрульної поліції. Після зупинки транспортного засобу виявлено, що ним керував ОСОБА_1 , окрім того останній сам не заперечував, що керував транспортним засобом.
Крім того, на відеозаписі поліцейських зафіксовано, що під час спілкування із водієм поліцейські перевірили реакцію зіниць очей у водія ОСОБА_1 та констатували наявність ознак наркотичного сп'яніння, у зв'язку із чим запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Під час спілкування із поліцейськими ОСОБА_1 постійно вимагає оголосити підставу зупинки транспортного засобу та зазначає, що не порушував вимоги ПДР України, на що поліцейськими наголошено про анонімне повідомлення на лінію 102, яке вони зобов'язані перевірити. Однак, ОСОБА_1 не реагує на неодноразові вимоги працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння та не надає жодної відповіді. У зв'язку наведеним, працівником поліції повідомлено, що таку поведінку водія в подальшому буде розцінено, як відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. В подальшому через умисне ухилення ОСОБА_1 від надання будь-якої відповіді на вимогу поліцейського останній оголосив, що таке ухилення він сприймає як відмову від проходження огляду, внаслідок чого складено протокол про адміністративне правопорушення.
Аналізуючи відеозапис з боді-камери поліцейського та письмові докази, апеляційний суд вважає, що поведінка водія ОСОБА_1 щодо ухилення від надання відповіді на вимогу поліцейського в проходженні огляду на стан наркотичного сп'яніння є умисною, виваженою та сприймається як спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності. На думку апеляційного суду, працівник поліції діяв в межах своїх повноважень та обґрунтовано і логічно визнав, що така поведінка ОСОБА_1 є уникненням проходження огляду на стан сп'яніння, відповідно є відмовою від такого проходження.
Апеляційний суд вважає відеозапис поліцейських належним та допустимим доказом, який беззаперечно підтверджує події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення. На відеозаписі логічно та послідовно зафіксований весь перебіг подій, який стосується саме адміністративного правопорушення, підстав для сумніву щодо його достовірності в апеляційного суду не виникає.
Не можуть бути задоволеними і посилання в апеляційній скарзі про безпідставність зупинки транспортного засобу з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 5 частини першої статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", комендантська година - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувався та діяв на час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.12.2021 року, № 1456 правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про основи національного спротиву», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях», затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.
Отже, перевірка документів у осіб здійснюється після введення військового стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану.
На підставі викладеного, апеляційний суд зауважує, що інспектор поліції діяв в межах наданих йому повноважень під час дії воєнного стану в країні, крім того, як зазначив працівник патрульної поліції, вони здійснювали перевірку відомостей, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», а тому підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є законними та не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимог ст. 256 КУпАП, оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить суттєвих порушень, які б давали суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.
Твердження захисника, що направлення на проведення огляду складено вже після складання протоколу не впливає на доведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні, оскільки за поведінкою останнього безсумнівно здійснено висновок про відмову від проходження огляду, а тому наявність або відсутність заповнено бланку направлення не могло вплинути на волевиявлення водія щодо небажання проходити відповідний огляд.
В процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, на підставі сукупності доказів, поза розумним сумнівом доведено, як факт зупинки транспортного засобу, факт керування автомобілем Ford Focus, днз НОМЕР_1 безпосередньо ОСОБА_1 , так і факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, що є обов'язковими складовими інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимог ст. 256 КУпАП, оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення не містить суттєвих порушень, які б давали суду підстави для визнання доказів недопустимими або неналежними.
Відповідно до положень частини 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.
Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника адвоката Лозового І.О., апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанова винесена з дотримання вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу захисника адвоката Лозового І.О., діючого в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 20 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , визнаного винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА