Провадження № 11-кп/803/1281/26 Справа № 333/9962/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
про відмову у відкритті провадження
19 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2026 року, якою відмовлено у задоволенні його клопотання про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби, в рамках кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 42024082070000033 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України, -
ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та змінити йому запобіжний захід, а також поновити строк на апеляційне оскарження.
Перевіривши зміст апеляційної скарги та матеріали судового провадження, суддя-доповідач дійшла висновку, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Разом із тим конституційна гарантія апеляційного перегляду стосується саме перегляду справи по суті або тих судових рішень, які законодавець прямо визначив такими, що можуть бути предметом окремого оскарження. Конституція не гарантує можливість оскарження будь-якого процесуального рішення, ухваленого під час судового розгляду.
Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені інші ухвали у випадках, передбачених кримінальним процесуальним кодексом України.
Водночас, відповідно до ст. 422-1 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, які постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Вказана норма також закріплена у абз. 2 ч. 2 ст. 392 КПК України, відповідно до якої ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Зі змісту наведених норм вбачається, що на стадії судового розгляду, законодавцем не передбачено можливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду, якою відмовлено в задоволенні клопотання учасника кримінального провадження про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, щодо якого не застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Як вбачається з матеріалів провадження, кримінальне провадження за № 42024082070000033 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК України, перебуває на стадії судового розгляду, стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Враховуючи вимоги положень ч. 2 ст. 392, ст. 422-1 КПК України, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу суду про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби, не підлягає окремому оскарженню.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 392 КПК України Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Європейський суд з прав людини у рішенні щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» (8 січня 2008 року) зазначив, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним. Воно може підлягати допустимим обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарги.
Такі обмеження не повинні звужувати саму суть права, повинні переслідувати законну мету та бути пропорційними.
Подібну позицію ЄСПЛ висловлював також у справах «Golder v. The United Kingdom», «Levages Prestations Services v. France», наголошуючи, що процесуальні правила допустимості оскарження є складовою належної організації судочинства.
Встановлення законодавцем вичерпного переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені окремо, є формою процесуального регулювання, спрямованою на забезпечення ефективності правосуддя та запобігання надмірному дробленню судового розгляду.
Таке регулювання не позбавляє особу права на судовий захист, оскільки доводи щодо законності проміжних рішень можуть бути перевірені під час апеляційного перегляду кінцевого судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню.
Ця норма визначає не право, а обов'язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті провадження, тому що законом визначено чіткий перелік судових рішень, які підлягають оскарженню, і не надає можливості діяти вибірково щодо кожного конкретного випадку.
Отже, оскільки чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби, то підстави для відкриття провадження за апеляційною скаргою відсутні. Питання прийнятності апеляційної скарги до розгляду є первинним відносно питання щодо дотримання строків на апеляційне оскарження, тому за наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження інші процесуальні питання не потребують окремого вирішення.
Оскільки ухвала Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2026 року про відмову у зміні запобіжного заходу не належить до числа судових рішень, які можуть бути предметом окремого апеляційного перегляду, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 392, 399 КПК України, -
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 лютого 2026 року про відмову у зміні запобіжного заходу, - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та додатками.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її постановлення.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду ОСОБА_4