Справа № 752/18723/25
Провадження № 2/752/2177/26
Іменем України
20 лютого 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
Позивач звернувся з позовом і просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитними договорами та договорами позики у розмірі 92 602, 56 грн, підписаними електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який надіслався на її номер мобільного телефону, відповідно до вимог Закону України « Про електронну комерцію».
Посилається в позові на те, що 03 липня 2024 між ТОВ» «Авентус Україна» та відповідачкою був укладений кредитний договір №8052871.
24 квітня 2024 року між ТОВ» «Авентус Україна» та ТОВ» «ФК'ЄАПБ» був укладений Договір факторингу № 24042025, відповідно до умов якого до товариства перейшло право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу ТОВ» «ФК'ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідачки в сумі 29 220, 00 грн, з яких:
- 8 650, 00 грн заборгованості за основною сумою боргу;
- 15 570, 00 грн заборгованості за процентами;
- 5 000, 00 грн заборгованості за пенею, штрафами.
Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідачка умов договору не виконала, кредит та відсотки не повернула.
Крім того, 04 вересня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 00-9950574.
19 березня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ, за яким до товариства перейшло право вимоги до боржників, зазначених у Ретєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ЄАПБ» отримало право вимоги до відповідачки на суму 16 372, 86 грн, з яких:
- 5 301, 25 грн - залишок по тілу кредиту;
- 8 321, 61 грн - залишок по відсотках;
- 2 750, 00 грн штрафних санкцій відповідно до умов договору.
30 вересня 2024 року між ТОВ »Аванс Кредит» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 29909-09/2024.
24 грудня 2024 року між ТОВ » Аванс Кредит» та ТОВ «ЄАПБ» був укладений договір факторингу №24122024, за умовами якого до ТОВ «ЄАПБ'перейшло право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі.
Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «ЄАПБ» отримало право вимоги до відповідачки на суму 7 781, 70 грн, з яких:
- 3 000. 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 2 554, 20 грн - сума заборгованості за відсотками;
- 2 227, 50 грн- сума заборгованості за штрафними санкціями.
30 вереся 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою був укладений договір позики № 8578946.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ» ЄАПБ» був укладений договір факторингу №14/06/21.
21 лютого 2025 року до вказаного договору сторонами була укладена Додаткова угода №48.
За умовами договору та даної Додаткової угоди до ТОВ «ЄАПБ» перейшло право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі.
Згідно з пунктом 9.1 договору у випадку, якщо жодна із сторін не направить письмового повідомлення про розірвання договору за один місяць до закінчення строку його дії, договір автоматично пролонговується на кожен наступний рік.
Відповідно до реєстру боржників від 21 лютого 2025 року ТОВ «ЄАПБ» отримало право вимоги до відповідачки на 19 440, 00 грн, з яких:
-6 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-17, 40 грн - сума заборгованості за відсотками;
-12 000, 00 грн - заборогованість за пенею;
-1 422, 60 грн - комісія за надання позики.
30 вересня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою був укладений договір позики № 73486751.
14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів » та ТОВ» ЄАПБ» був укладений договір факторингу №14/06/21, а 21 лютого 2025 року Додаткова угода №48 до нього.
За умовами договору та даної Додаикової угоди до ТОВ «ЄАПБ» перейшло право вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі.
Відповідно до реєстру боржників від 21 лютого 2025 року ТОВ «ЄАПБ» отримало право вимоги до відповідачки на суму 19 788, 00 грн, з яких:
-6 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-900, 00 грн - сума заборгованості за відсотками;
-11 988, 00 грн - заборогованість за пенею;
-900, 00 грн - комісія за надання позики.
Виходячи з цього, невиконання відповідачкою умов кредитних договорів та договорів позики, просить задовольнити позов.
Позов був зареєстрований судом 04 серпня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 05 серпня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачці копію позовної заяви з додатками.
Конверт з документами, які направлялися на зазначену відповідачкою адресу при укладенні договорів, повернулися до суду в зв'язку з відсутністю адресата.
Відповідно до статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з частиною 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Велика Палата Верховного Суду в пунктах 78 -82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права).
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.
За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норму статей 130, 131 ЦПК України, які регулюють порядок вручення судових повісток.
Відповідно до частини 4 статті 130 ЦПК України у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Частиною 1 статті131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Виходячи з цього, суд вважає відповідачку обізнаною про наявність спору в провадженні суду та його предмет.
Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачці був наданий строк для подання відзиву.
Відповідачка своїм правом не скористалася, відзив на позов не подала.
З урахуванням цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов'язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що протягом 2024 року відповідачкою в порядку, визначеному Законом України « Про електронну комерцію», було укладено ряд кредитних договорів та договорів позики з різними фінансовими установам.
В подальшому, на підставі договорів факторингу, укладеними з позивачем, до останнього перейшло право вимоги до відповідачки за вказаними договорами.
Так, 03 липня 2024 між ТОВ» «Авентус Україна» та відповідачкою був укладений кредитний договір №8052871.
За умовами договору відповідачці був наданий кредит у розмірі 10 000. 00 грн строком на 360 днів.
Відповідно до пункту 6.4 договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати відсотків споживач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 900, 00 грн на 4-й день такого невиконання, та 200, 00 грн, починаючи з 5 дня за кожний день невиконання зобов'язання.
24 квітня 2024 року між ТОВ» «Авентус Україна» та позивачем був укладений Договір факторингу № 24042025, відповідно до умов якого та Реєстру боржників до товариства перейшло право вимоги до відповідачки на 29 220, 00 грн, з яких:
- 8 650, 00 грн заборгованості за основною сумою боргу;
- 15 570, 00 грн заборгованості за процентами;
- 5 000, 00 грн штрафу.
04 вересня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 00-9950574, за умовами якого відповідачці був наданий кредит у розмірі 5 500, 00 грн строком на 360 днів.
Відповідно до пункту 6.4 договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати відсотків споживач зобов'язаний сплатити штраф, максимальна сума якого становить 2 750, 00 грн.
19 березня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ЄАПБ» був укладений договір факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ, за яким та Реєстром боржників до товариства перейшло право вимоги до відповідачки на суму 16 372, 86 грн, з яких:
- 5 301, 25 грн - залишок по тілу кдериту;
- 8 321, 61 грн - залишок по відсотках;
- 2 750, 00 грн - штрафних санкцій відповідно до умов договору.
30 вересня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачкою був укладений кредитний договір № 29909-09/2024.
Відповідно до розділу 1 договору відповідачці був наданий кредит у розмірі 3 000, 00 грн строком на 120 днів під 0, 99% денних.
Відповідно до пункту 5.3 договору за неналежне виконання умов договору позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 100% від суми несплаченого у встановлені строки платежу.
24 грудня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ЄАПБ» був укладений договір факторингу №24122024, за умовами якого та Реєстру боржників до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на суму 7 781, 70 грн, з яких:
- 3 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 2 554, 20 грн - сума заборгованості за відсотками;
- 2 227, 50 грн- сума заборгованості за штрафними санкціями.
30 вересня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою був укладений договір позики № 8578946.
Предметом договору позики є 6 000, 00 грн, строк дії договору - 30днів, процентна ставка - 0, 01% на день.
Крім того, встановлена комісія за надання кредиту в розмірі 23, 71% від суми позики, що становить 1 422, 60 грн.
30 вересня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою був укладений договір позики № 73486751.
Предметом договору позики є 6 000, 00 грн, строк дії договору - 30 днів, процентна ставка - 0, 500% фіксована.
Крім того, встановлена комісія за надання кредиту в роз мірі 15, 00% від суми позики, що становить 900, 00 грн.
Згідно з пунктом 9.1 договорів у випадку, якщо жодна із сторін не направить письмового повідомлення про розірвання договору за один місяць до закінчення строку його дії, договір автоматично пролонговується на кожен наступний рік.
14 червня 2021 року між ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів » та ТОВ «ЄАПБ» був укладений договір факторингу №14/06/21, а 21 лютого 2025 року Додаткова угода №48 до нього.
За умовами договору та даної Додаткової угоди до ТОВ «ЄАПБ» перейшло право вимоги до відповідачки за договором позики № 8578946 на суму 19 440, 00 грн, з яких:
-6 000, 00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;
-17, 40 грн - сума заборгованості за відсотками;
-12 000, 00 грн - заборогованість за пенею;
-1 422, 60 грн- комісія за надання позики.
За договором позики № 73486751 до позивача перейшло право вимоги на суму 19 788, 00 грн, з яких:
-6 000, 00 грн - сумха заборгованості за основною сумою боргу;
-900, 00 грн - сума заборгованості за відсотками;
-11 988, 00 грн - заборогованість за пенею;
-900, 00 грн - комісія за надання позики.
Звертаючись до суду позивач зазначив, що після укладення договорів факторингу відповідачка будь-яких дій, направлених на виконання умов укладених кредитних договорів та договорів позики не вчиняла, заборгованість не погасила.
Відповідачка, не подавши до суду відзив, вимог позивача не спростувала, доказів виконання грошового зобов'язання за умовами укладених договорів не надала.
Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
З матеріалів справи вбачається, що укладені з відповідачкою договори відповідають вимогам закону, умови договорів з боку кредитодавців та позикодавців виконані, грошові кошти відповідачці надані.
В свою чергу, відповідачка умови договору не виконує, в зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене вище, неналежне виконання відповідачкою умов кредитних договорів та договорів позики, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
В той же час, щодо суми до стягнення за договорами позики, укладеними між відповідачкою та ТОВ » 1 Безпечне агентство необхідних кредитів», суд виходить з наступного.
За змістом вказаних договорів встановлена комісія за надання кредиту.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13 липня 2022 року в справі №363/1834/17 та від 01 червня 2021 року в справі № 910/12876/19 зазначала, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності.
Банк не повноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
За змістом абзацу 2 частини 2 статті 8 Закону України « Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Згідно з частиною 5 статті 12 Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постановах Великої Палати від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19 та від 10 січня 2024 року в справі № 727/5461/23, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України « Про споживче кредитування».
Крім того, в постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами 1, 2 статті 11 Закону України « Про споживче кредитування».
Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.
За таких обставин положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1, 2 статті 11 та частини 5 статті 12 Закону України « Про споживче кредитування».
Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і в іншій чисельній практиці Верховного Суду в кредитних правовідносинах.
З укладених договорів позики вбачається, що в ньому зазначено лише сам обов'язок відповідачки сплатити комісію за надання кредиту.
Вимагаючи стягнення з відповідачки комісії, в позові не зазначено, які саме послуги після надання кредиту надавалися відповідачці в межах укладення договору та не надано доказів їх надання.
Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.
З урахуванням цього, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, часткового задоволення вимог позивача, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2 952, 05 грн судового збору.
Керуючись статтями 3, 6, 15, 16, 512, 514, 525-526, 536, 610, 611, 626- 629, частиною 1 статті 634, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»:
- 29 220, 00 грн заборгованості за кредитним договором № 8052871 від 03 липня 2024 року;
- 16 372, 86 грн заборгованості за кредитним договором № 00-9950574 від 04 вереся 2024 року;
- 7 781, 70 грн заборгованості за кредитним договором № 29909-09/2024 від 30 вересня 2024 року;
- 18 017, 40 грн заборгованості за договором позики №8578946 від 30 вересня 2024 року;
- 18 888, 00 грн заборгованості за договором позики №73486751 від 30 вересня 2024 року.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2 952, 05 грн судового збору.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032 м. Київ вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ: 35625014.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: К.В.Машкевич