20.02.2026
Справа № 720/331/26
Провадження № 3/720/91/26
20 лютого 2026 року суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Ляху Г.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 , за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності у зв'язку із тим, що 29 січня 2026 року близько 08 години 00 хвилин рухаючись по вул. Першотравневій в с. Магала Чернівецького району Чернівецької області в порушення п. 2.10(а) Правил дорожнього руху України будучи учасником ДТП на автомобілі марки «DAF CF 75.270», державний номерний знак НОМЕР_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетним.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та вказав, що ДТП сталась на підйому із поворотом та він керував завантаженою деревиною машиною та не зміг зупинитись одразу, оскільки дорога була з ожеледицею, а тому він вимушено закінчив рух виїхавши на прямий відтінок дороги.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа), відповідно до вимог ст.ст. 278, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення надається оцінка саме обставинам, які були викладені в протоколі.
За змістом ст.ст. 251, 280 КУпАП доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення належними та допустимими доказами підлягає подія щодо вчинення адміністративного правопорушення, вина особи у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 КУпАП обов'язковою умовою скоєння адміністративного правопорушення є наявність вини з боку порушника.
Суб'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу на вчинення правопорушення.
Статтею 18 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням не є дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Додані до протоколу пояснення ОСОБА_1 та його покази в судовому засіданні наявними в матеріалах справи доказами не спростовані, досліджені докази не свідчать про наявність в його діях умислу спрямованого на порушення Правил дорожнього руху України.
За вказаних обставин, в діях ОСОБА_1 не вбачаються ознаки умислу щодо порушення положень ст. 122-4 КУпАП, у зв'язку із чим в його діях відсутній склад даного правопорушення. Згідно ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумніві щодо доведеності вини обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.
Приймаючи до уваги, що сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 слід тлумачити на його користь, а також те, що суб'єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу на вчинення правопорушення, та у вищевикладеній обстановці ОСОБА_1 діяв в умовах крайньої необхідності з метою усунення небезпеки, що загрожує інтересам суспільства та держави, то в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, у зв'язку із чим провадження по справі відносно нього підлягає закриттю.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 9, 122-4, 247, 268, 284 КУпАП, суддя,-
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її винесення через Новоселицький районний суд до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя Ляху Г.О.