Справа № 308/2572/26
про залишення позовної заяви без руху
20 лютого 2026 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди ,-
встановив:
ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.
У контексті права на справедливий суд, визначеного ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя перевіряє чи подана вона з додержанням норм чинного законодавства, а саме статей 175-177 ЦПК України.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Стаття 177 ЦПК України встановлює, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Статтями 3 і 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI визначено об'єкти справляння судового збору, його розміри та перелік позовних заяв чи інших заяв, передбачених процесуальним законодавством, за подання яких судовий збір не справляється.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, -у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Із позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено 3 (три) позовні вимоги, а саме:
-стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області завдану моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.;
-стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області завдану матеріальну шкоду в розмірі 5222,13 грн.;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області 23158,56 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції і трьох відсотків річних за фактично надані послуги;
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц дійшов до висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, яка визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою.
Загальна сума заявлених позивачем майнових вимог становить 128 380,69 грн.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який позивачу необхідно сплатити за подання позову до суду.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3328,00 гривень.
Тобто, при зверненні до суду позивач має сплатити судовий збір за всі позовні вимоги майнового характеру в розмірі 1331.20 грн. Таким чином, сплата судового збору згідно з вимогами Закону є обов'язковою.
Відповідно до ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням положень закону, враховуючи, що позивач звернулася до суду через систему «Електронний суд» при зверненні до суду позивач має сплатити судовий збір в сумі 1064,96 грн.
При зверненні до суду з позовом, позивачем, не долучено документ про сплату судового збору за розгляд позовної заяви . Натомість подано клопотання про відстрочення сплати судового збору у справі до винесення судового рішення у справі.
Клопотання мотивовано тим, що оскільки у зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача та несплати ним боргу, всі кошти, рухоме і нерухоме майно позивачки є арештованими у виконавчому провадженні №80263667. І сплата судового збору нею зараз є ускладненою.
В підтвердження даного клопотання позивач не навела обгрунтування згідно якого суд має задовольнити дане клопотання.
Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, приходжу до наступного.
Відповіднодо ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011року N3674-VI (із змінами і доповненнями)
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Отже, підстави звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення чітко урегульовано законом.
Норми статті 8 названого закону не містять посилання на інші підстави, за наявності яких суд може задовольнити клопотання про відстрочення сплати судового збору.
У зв'язку із цим слід зробити висновок, що норми частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» містять вичерпний перелік підстав, за яких суд може задовольнити клопотання про відстрочення/звільнення сплати судового збору.
Отже, відстрочення сплати судового збору може мати місце лише за наявності вищезазначених умов.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 висловлена наступна правова позиція:
У пункті 37 "З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення;
у пункті 39 "Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена";
у пункті 41 "Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним".
Відповідно до положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою. (Пункти 61, 70 постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20).
Отже, питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є правом суду, а не обов'язком.
За приписами ч.1 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до наведеної норми, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, або звільнення від сплати судового збору є правом, а не імперативним обов'язком суду. Такий висновок випливає безпосередньо із змісту наведеної норми, яка, крім того, не містить чіткого переліку обставин майнового стану, який тягне за собою в якості наслідків відстрочення, розстрочення сплати судового збору, або звільнення від їх оплати.
Тому, оцінка майнового стану сторони здійснюється судом на підставі оцінки доказів.
Обґрунтування обставин майнового стану сторони, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
Отже, сторона повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Суд звертається до правової позиції викладеної в ухвалі Верховного Суду від 15.07.2024 № 917/1920/21, щодо доказів, якими можуть / могло бути підтверджено наявність майнового стану сторони, з якої вбачається, що:
У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.
Крім того, правова позиція щодо доказів висловлено й в низці інших ухвалах Верховного Суду, зокрема, (від 26.04.2024 у справі № 910/5346/23, від 18.07.2024 у справі № 924/681/22, від 24.01.2024 у справі № 921/2/21(921/463/22), від 17.07.2023 у справі № 757/14112/20-ц, від 03.05.2022 у справі № 914/1147/20, від 10.11.2021 у справі № 922/1429/19, від 06.09.2021 у справі № 922/1775/19, від 24.12.2025 № 904/11028/15, від 03.11.2025 № 916/2886/24, від 07.04.2025 № 910/1672/22 та інші).
Отже, аналіз положень Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням, у порядку статті 89 ЦПК України та дотриманням статей 76, 77- 80 ЦПК України.
Підставою для звільнення від сплати судового збору може бути, наприклад, видана в установленому законом порядку довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо, які підтверджують у сукупності на визначений конкретний період майновий стан особи.
Натомість, Позивачем на підтвердження свого майнового стану долучено: постанову головного державного виконавця Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Крижанівського Я.І. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП №80263667 від 16.02.2026 року та постанову головного державного виконавця Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Крижанівського Я.І. про стягнення виконавчого збору у ВП №80263667 від 16.02.2026 року.
Водночас, жодних доказів, зокрема (банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, про відсутність доходів , про відсутність майна, накладення арешту на майно, тощо) , не надано документів щодо наявності банківських або депозитних рахунків із зазначенням коштів на них тощо, у тому числі, щодо наявності/відсутності рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів станом і на дату подання позовної заяви на підтвердження того, що майновий стан позивача перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі не додані до позовної заяви.
Отже, викладені позивачем обставини не є достатньою та належною правовою підставою для відстрочення сплати судового збору в розумінні положень частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Отже, надані позивачем докази не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви , оскільки вона, у встановленому Законом порядку, не надав доказів на підтвердження того, що його майновий стан на день звернення з позовною заявою перешкодив їй сплатити судовий збір у встановлених законодавством порядку і розмірі.
Враховуючи, що позивачем до клопотання не надано суду безспірних доказів на підтвердження майнового стану позивача на дату звернення до суду з позовною заявою, а також обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, наявність виняткових випадків для застосування спеціальних заходів, приходжу висновку про відмову позивачу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
З огляду на викладене Суд, оцінивши доводи, наведені в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, та докази додані до нього, врахувавши характер спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування у даному випадку своїх повноважень, передбачених частиною першою статті 8 Закону "Про судовий збір" та, відповідно, про відмову у задоволенні поданого клопотання, оскільки вважає, що позивач не вжив всіх можливих заходів задля доведення відсутності у нього реального доходу.
Окрім того, відстрочення сплати судового збору може мати місце на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
У той же час позивач не надала жодних доказів, які б давали підстави сподіватися, що судовий збір може бути сплачений до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду позовної заяви .
Враховуючи встановлений законом обов'язок сплатити судовий збір, розмір судового збору (суму), відсутність посилань з підтверджуючими належними та вірогідними доказами на наявність у позивача підстав щодо відстрочення сплати судового зборуза подання позовної заяви до ухвалення судового рішення Судом або пільг щодо його сплати, з урахуванням принципів рівності сторін перед законом і судом та змагальності судового процесу, Суд вважає, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами особи стосовно можливості реалізації права на звернення до суду дотримано.
З огляду на вищевикладене та враховуючи рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд прийшов до висновку про необґрунтованість зазначеного клопотання, оскільки позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження наявності передбачених Законом умов для позивача за яких можливе відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору суд відмовляє.
Таким чином, для виправлення недоліків позовної заяви, позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн. та надати суду документ про сплату судового збору у відповідному розмірі. Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі.
Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов'язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина четверта статті 177 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 185 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статті 257 ЦПК).
За таких обставин, позивачу необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору, відповідно до ставок встановлених Законом України «Про судовий збір» .
У ст.129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Слід зазначити, що дотримання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України при пред'явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду на предмет перевірки позову та долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження, призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на чому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, « .... де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без усунення наведених вище недоліків, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з врахуванням вимог ст. 177ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 177 цього Кодексу, не сплачено судовий збір, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що в разі усунення недоліків у зазначений строк позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Спосіб усунення недоліків заяви полягає в поданні поданні документу про сплату судового збору .
Роз'яснити, що в разі усунення недоліків у зазначений строк позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Керуючись ст. 175, ст. 177, 185, ЦПК України, суддя,-
постановив:
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Закарпатській області про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви в строк, що не перевищує пяти днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца