Справа № 127/4930/26
Провадження 2/127/1378/26
20 лютого 2026 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Горбатюк В.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 175, 177 ЦПК України, з таких підстав.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Ціна позову визначається, зокрема у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України); у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог (п. 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України).
У пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах зазначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI. Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).
Як встановлено зі змісту позовної заяви, позивач просить здійснити поділ майна подружжя: садового будинку, що розташований на земельній ділянці 0,05 га (с. Якушинці, кооператив «Медик-3», 9.2.; квартири АДРЕСА_1 ; квартири в АДРЕСА_2 ; автомобіля Volkswagen Passat 2005 року; металевої конструкції (гаража).
Одночасно, садовий будинок та одна з квартир не знаходяться на території м. Вінниці та не відносяться до територіальної юрисдикції Вінницького міського суду Вінницької області.
Як зазначено у постановах Верховного суду від 23.01.2018 у справі № 460/4286/16-ц та від 16.05.2018 у справі № 640/16548/16-ц, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
За приписами ч. 1 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Однак позивачем до позовної заяви не долучено доказів щодо дійсної вартості кожного окремо спірного нерухомого майна, що унеможливлює визначення судом підсудності такої позовної заяви відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 ЦПК України.
Отже, позивачу необхідно визначити вартість кожного окремо спірного нерухомого майна. На обґрунтування вартості майна суду потрібно подати звіти про оцінку нерухомого майна, на час пред'явлення позову (не більше шести місяців з дня оцінки).
Частиною 4 ст. 177 ЦПК зазначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фінансовому розмірі.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328 гривень.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,2 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (166400,00 грн.).
Однак позивач не надала доказів сплати судового збору, а у позові посилалась на п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Водночас позивачем не зазначено, учасником яких саме правовідносин або статусу, передбаченого вказаною нормою, вона є. Жодних доказів, що підтверджують наявність у неї відповідного статусу, до позову не додано.
У позовній заяві відсутнє прохання про звільнення її від сплати судового збору у цій справі - клопотання про звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України -у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі
Позивач звернулась до суду із позовом про поділ майна подружжя, і такий позов непов'язаний з порушенням її права саме як учасника бойових дій (прирівняної до нього особи).
Отже, вирішуючи питання про сплату судового збору або підстави звільнення від сплати судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд враховує предмет та підстави позову; перевіряє чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Аналогічну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №545/1149/17, постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №490/8128/17.
Оскільки заявлені позовні вимоги позивача не пов'язані з її соціальним захистом як учасника бойових дій (прирівняної до нього особи) і правового захисту ветеранів війни, то вона не звільняється від сплати судового збору за подання до суду цієї позовної заяви.
Отже, позивач має визначити розмір ціни позову, яка має відповідати дійсній вартості спірного майна станом на дату подачі позову та відповідно до нього вирахувати та сплатити судовий збір у розмірі за ставкою судового збору визначеного ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру яка подана фізичною особою з урахуванням вже оплаченої суми судового збору, та надати до суду квитанцію або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У документі про сплату судового збору мають бути зазначені такі платіжні реквізити для перерахування судового збору в гривнях: отримувач коштів ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37979858; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача UA318999980313181206000002856; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу: (*;101;__________ реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи; Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький міський суд Вінницької області (назва суду, де розглядається справа)).
Згідно з ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суд звертає увагу, що позивач заявила вимоги про поділ садового будинку, двох квартир, автомобіля та металевої конструкції (гаража), а також про стягнення грошової компенсації за частки у зазначеному майні.
Водночас до позовної заяви додала лише договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 .
Тобто у матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи або витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо: садового будинку в кооперативі «Медик-3»; квартири у АДРЕСА_4 ; металевої конструкції (гаража); а також не подано доказів належності сторонам автомобіля Volkswagen Passat 2005 року.
Також до позову не додано доказів, що підтверджують набуття вказаного майна сторонами у період шлюбу, що має істотне значення для вирішення спору про поділ спільного майна подружжя. Позивач не зазначила причин неможливості подання відповідних доказів та не заявила клопотань про їх витребування.
За відсутності доказів належності спірного майна сторонам або належного обґрунтування неможливості їх подання, суд позбавлений можливості встановити наявність предмета спору та перевірити правову підставу заявлених вимог.
Позивач у тексті позову вказала "В період з 09.02.1986 року по теперішній час, я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі". Водночас далі по тексту вказала, що "Після розлучення з чоловіком не можемо дійти згоди щодо розподілу спільного майна". Одночасно до позовної заява додала копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 09.02.1986, яке підтверджує, що між сторонами укладено шлюб.
Задля однозначного розуміння обставин справи щодо її сімейного стану позивачка має надати докази розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , а у разі, якщо шлюб не розірвано, вказати про це у позові.
З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про залишення позову без руху для усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Залишення позовної заяви без руху з метою належної її оформлення відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства не являє собою обмеженням у доступі до правосуддя. Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
З огляду на викладене, залишення позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишити без руху.
Надати позивачеві п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити, що в разі неусунення недоліків, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В. В. Горбатюк