Справа №127/5388/26
Провадження №1-кс/127/2246/26
19 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_6 , про застосування, в межах кримінального провадження №12026020010000189 від 17.02.2026, запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 2 ст. 345 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Вінницького районного управлінням поліції ГУНП у Вінницькій області, за процесуального керівництва прокурорів Вінницької окружної прокуратури Вінницької області, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №12026020010000189 від 17.02.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України.
Слідчий у клопотанні зазначив, що 18.02.2026 близько 19:30 години оперуповноважений ВКП Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції ОСОБА_8 спільно із старшим оперуповноваженим ВКП Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_9 та оперуповноваженим ВКП Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенант поліції ОСОБА_10 , які згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу та підлягає захисту, перебували у складі групи працівників карного розшуку з метою перевірки адреси можливого перебування розшукуваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває в розшуку на підставі ухвали Вінницького міського суду від 23.04.2018 про оголошення в розшук.
Перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , біля входу у квартиру за місцем проживання ОСОБА_4 виявлено останнього, до якого підійшли працівники поліції, представились, пред'явили службові посвідчення та службові жетони для ознайомлення.
ОСОБА_8 , діючи на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію», звернувся до ОСОБА_4 з законною вимогою пред'явити документи. На вказану вимогу ОСОБА_4 відповів категоричною відмовою, поводив себе підозріло та нецензурно висловлювався.
Близько 19:35 години ОСОБА_4 , ігноруючи законні вимоги працівника поліції, намагався втекти з місця події. У ході спроби його зупинити та здійснення адміністративного затримання відповідно до ст. 261 КУпАП, ОСОБА_8 було прийнято рішення про застосування спеціального засобу - кайданків, відповідно до ст. 43-45 Закону України «Про Національну поліцію». Під час застосування кайданків на одну руку у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень працівникові правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу, умисно, протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на нормальну діяльність правоохоронних органів та їх авторитет, умисно вкусив ОСОБА_8 за фалангу вказівного пальця лівої руки, чим спричинив тілесні ушкодження.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_8 було спричинено тілесні ушкодження - поверхневі забійні рани та садна на лівій кисті. Вказані ушкодження у ОСОБА_8 належать до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тобто в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
У зв'язку із вищевикладеним, 18.02.2026 о 22:32 годині ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України
18 лютого 2026 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, тобто в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Вина підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у матеріалах провадження доказів, а саме:
• Реєстрацією ЖЄО №4863 про вчинення кримінального правопорушення;
• Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 від 17.02.2026
• Протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_8 від 18.02.2026;
• Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 17.02.2026;
• Протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_9 від 18.02.2026;
• Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 17.02.2026;
• Протоколом пред'явлення особи для впізнання за участі потерпілого ОСОБА_10 від 18.02.2026;
• Протоколом обшуку від 17.02.2026;
• Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.02.2026.
• Висновком судово-медичної експертизи від 18.02.2026, яким встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому ОСОБА_8 .
• Іншими матеріалами кримінального провадження.
Отже встановлено, що 17.02.2026 підозрюваний ОСОБА_4 вчинив зухвалі, умисні та протиправні дії щодо оперуповноваженого ВКП Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_8 .
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та статтею 15 Закону України «Про Національну поліцію», капітан поліції ОСОБА_8 , який перебував при виконанні службових обов'язків, та діяв відповідно до ч. 2, 3 ст. 18, п. 6 ч. 1 ст. 31, ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію», має статус працівника правоохоронного органу та є об'єктом захисту держави.
Встановлені обставини свідчать про особливу зухвалість та цинізм дій ОСОБА_4 , який ігнорував законні вимоги поліцейського. Після того, як поліцейський вжив заходів для законного затримання, ОСОБА_4 , усвідомлюючи статус поліцейського та його законні повноваження, умисно вкусив ОСОБА_8 за фалангу вказівного пальця лівої руки, чим спричинив тілесні ушкодження.
Таке застосування фізичного насильства до поліцейського, який виконував службові обов'язки, підтверджує наявність у ОСОБА_4 прямого умислу на заподіяння тілесних ушкоджень саме у зв'язку з виконанням потерпілим службових обов'язків.
Умисне застосування насильства щодо працівника поліції під час виконання ним службових обов'язків є особливо неприпустимим і становить значну суспільну небезпеку. Такі брутальні дії не лише завдають шкоди здоров'ю конкретного правоохоронця, але й прямо посягають на нормальну діяльність правоохоронних органів та їх авторитет.
Подібні випадки підривають імідж Національної поліції та довіру суспільства до спроможності правоохоронної системи забезпечувати публічний порядок, оскільки демонструють зневагу до правових інститутів, зазіхаючи на принцип недоторканності та захищеності представника влади.
Дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 2 ст. 345 КК України, що є нетяжким злочином. Санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років.
Зважаючи на характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, а також усвідомлення підозрюваним можливої втрати свободи, існують обґрунтовані ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
• Переховування від слідства та суду: Чинний насильницький опір поліцейському підтверджує його небажання підкорятися законним вимогам.
• Незаконний вплив на свідків: Підозрюваний, знаючи дані свідків може спробувати схилити їх до зміни показань.
• Вчинення іншого кримінального правопорушення: Характер його дій (агресія, насильство) свідчить про його стійку схильність до насильницьких та протиправних дій.
На думку сторони слідства, розмір застави, визначений у межах ч. 5 ст. 182 КПК України, не зможе ефективно запобігти вищезазначеним ризикам через високу ступінь суспільної небезпеки та особисту агресивність підозрюваного, що підтверджено застосуванням спеціальних засобів під час вчинення злочину.
Всі вищевказані обставини у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, включаючи заставу, є недоцільним та малоефективним для запобігання наявним ризикам, тому слідчий за погодженням з прокурором просив суд, застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без права внесення застави.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, що зазначені у клопотанні.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні, заперечував щодо задоволення вимог клопотання, оскільки вважає, що ризики передбачені ст. 177 КПК України відсутні, тому просив суд, застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку захисника. На запитання суду повідомив, що він одружений з 2018 року, працює неофіційно на заводі Барлінек та має дохід у розмірі 20 тисяч гривень на місяць.
Дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №12026020010000189 від 17.02.2026, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з ЄДРД за №12026020010000189 від 17.02.2026, протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.02.2026, повідомлення про підозру від 18.02.2026, пояснень, інших матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому, ч. 2 ст. 345 КК України обґрунтована.
Отже, матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор та слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
У відповідності з пунктом 5 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 одружений з 2018 року, працює неофіційно на заводі «Барлінек» та має дохід у розмірі 20 тисяч гривень на місяць, раніше судимий.
В той же час, органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні нетяжкого злочину, а саме ч. 2 ст. 345 КК України, санкцією якої передбачено покарання у вигляді обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки в умовах сьогодення, тяжкість покарання за злочини по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, суд, під час розгляду клопотання, дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків та інших осіб у даному кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Суд також враховує вік та стан здоров'я підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, слід зазначити наступне.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи підозрюваний наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Так, прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема підозрюваний ОСОБА_4 може намагатись переховуватись від органу досудового розслідування, незаконно впливати на свідків даного кримінального провадження, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Тому при вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вирішуючи питання можливості визначення підозрюваному застави та її розміру слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом, а тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, ОСОБА_4 необхідно визначити заставу.
Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваній злочину, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваної особи, інші, наведені вище обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава у межах, визначених п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваною обов'язків, визначених у ст. 194 КПК України, у зв'язку із чим, вважає за необхідне визначити заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як обґрунтовану та достатню для забезпечення виконання підозрюваною особою процесуальних обов'язків.
На переконання судді наведений розмір застави, що встановлюється судом в межах визначених п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатний запобігти відповідним ризикам, та забезпечити виконання підозрюваною особою своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, слідчий суддя переконаний в доцільності задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з встановленням застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати в межах строку досудового розслідування, тобто до 18 квітня 2026 року включно.
Встановити строк дії ухвали до 18 квітня 2026 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави в сумі 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні.
Якщо ОСОБА_4 , не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
У разі внесення застави та покладення обов'язків на підозрюваного ОСОБА_4 - визначити термін їх дії відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, тобто в межах строку досудового розслідування на час покладення обов'язків.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: