19 лютого 2026 року м. Рівне№460/5157/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-2) про:
визнання протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 14.03.2025 № 13026/03-16 про відмову в перерахунку пенсії за віком позивачу;
зобов'язання відповідача-2 провести перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком на підставі довідки Управління освіти Виконавчого комітету Рівненської міської ради про заробітну плату від 24.02.2025 № 73, а саме зарахувавши період роботи та заробітну плату з лютого 1985 року по лютий 1990 року;
зобов'язання відповідача-2 призначити та виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій на підставі пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що в лютому 2025 року йому призначено пенсію за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У березні 2025 року позивач звернувся до відповідача-2 із заявою перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за період з лютого 1985 року по лютий 1990 року, а також виплату грошової допомоги у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За принципом екстериторіальності вказану вище заяву позивачу направлено до відповідача-1 для розгляду по суті. Відповідач-1 рішенням від 14.03.2025 № 13026/03-16 відмовив позивачу в перерахунку пенсії та виплаті спірної грошової допомоги, мотивуючи це тим, що надана позивачем довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами та актом перевірки. В частині відмови у виплаті грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то відповідач-1 вказав на відсутність підстав для віднесення посади бібліотекаря, яку обіймав позивач, що посад, робота на яких дає право на отримання спірної грошової допомоги. Позивач не погоджується з таким рішенням пенсійного органу та вважає його протиправним, у зв'язку з чим просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
15.10.2024 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що посада бібліотекаря, яку позивач обіймав у період з 24.01.1985 по 01.10.2019, не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Відтак, стаж роботи позивача на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" становить менше 30 років, а тому права на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" він немає. Щодо перерахунку пенсії з урахуванням наданої позивачем довідки про заробітну плату за період з лютого 1985 року по лютий 1990 року, то вона не підтверджена первинним документами та відсутній акт перевірки, у зв'язку з чим згідно з приписами частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підстави для врахування такої довідки при обчисленні розміру пенсії позивача відсутні. Таким чином, відповідач стверджує, що у спірних правовідносинах діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позову повністю.
23.04.2025 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 також заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позовної заяви повністю.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою суду від 24.03.2025 позовна заява залишалася без руху та позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позову.
25.03.2025 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду представник позивача подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 26.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
05.03.2025 позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради від 24.02.2025 № 73 про заробітну плату для обчислення пенсії за період з лютого 1985 року по лютий 1990 року (за 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 30.06.2000), а також виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на підставі пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як працівнику освіти. Вказана заява отримана відповідачем-2 05.03.2025 та зареєстрована за № 1405.
На підставі пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за принципом екстериторіальності заяву позивача про перерахунок пенсії та виплату грошової допомоги від 05.03.2025 № 1405 направлено для розгляду до відповідача-1.
14.03.2025 відповідачем-1 прийнято рішення № 13026/03-16, яким позивачу відмовлено в перерахунку пенсії з урахуванням заробітку, визначено довідкою Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради від 24.02.2025 № 73, та виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Таке рішення пенсійного органу, як слідує з його змісту, ґрунтується на тому, що згідно з уточнюючою довідкою Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради від 24.02.2025 № 77, позивач у період з 24.01.1985 по 01.10.2019 працював на посаді бібліотекаря середньої школи № 2, та згідно з записами у трудовій книжці з 01.10.2019 працює на посаді бібліотекаря навчально-виховного комплексу № 2. Проте, названа посада не входить до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909. Відтак, підстав для призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також, у рішенні вказано, що довідка про заробітну плату від 24.02.2025 № 73, видана Управлінням освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради, не підтверджена первинними документами та відсутній акт перевірки, у зв'язку з чим підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі вказаної довідки відсутні. При цьому, оскаржуване рішення містить застереження про те, що довідка Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради від 24.02.2025 № 73 направлена на перевірку.
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, а також вважаючи його протиправним, звернувся до суду з цим позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Також, пунктом 6 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
З 01.04.1992 введено в дію в повному обсязі Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). Згідно з Преамбулою, цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій; Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно з Преамбулою, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Положенням статті 1 Закону № 1788-XII встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктами "е"-"ж" статті 55 Закону № 1788-XII, право на пенсію за вислугу років мають:
працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
спортсмени - заслужені майстри спорту, майстри спорту міжнародного класу - члени збірних команд при загальному стажі роботи не менше 25 років - у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку;
артисти театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів при стажі творчої діяльності від 20 до 35 років за переліком та у порядку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, але не раніше досягнення 55 років.
Відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191) встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 3, ст. 10), що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Пунктом 5 Порядку № 1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Суд зазначає, що з огляду на аргументи сторін, одним з ключових питань даної справи є те, чи посада бібліотекаря загальноосвітнього навчального закладу входить до переліку посад, передбачених Законом України "Про освіту" та Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", та на таку посаду поширюються норми закону про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Судом встановлено та підтверджується довідкою Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради від 24.02.2025 № 77, що ОСОБА_1 з 24.01.1985 призначена на посаду завідуючої бібліотеки середньої школи № 2 на час дородової та післяродової відпустки основного працівника (наказ № 209 від 04.02.1985 по Ровенському міському відділу народної освіти); з 01.09.1986 переведена на постійне місце роботи на посаду бібліотекара (наказ № 1870 від 01.09.1986 по Ровенському міському відділу народної освіти); згідно з розпорядженням міського голови про від'єднання № 992-р від 19.09.2019 навчально-виховний комплекс № 2 з 01.10.2019 переведений на самостійний баланс.
Згідно з термінами, наведеними в статті 1 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" від 27.01.1995 № 32/95-ВР (далі - Закон № 32/95-ВР), бібліотека - інформаційний, культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 32/95-ВР, за призначенням бібліотеки поділяються на: публічні (загальнодоступні), у тому числі спеціалізовані для дітей, юнацтва, осіб з фізичними вадами; спеціальні (академій наук, науково-дослідних установ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій).
Отже, бібліотеки навчальних закладів за призначенням відносяться до спеціальних.
Також, статтею 12 Закону № 32/95-ВР передбачено, що бібліотеки створюються з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх і виробничих потреб суспільства згідно з соціальними нормативами, встановленими відповідними органами державної влади.
Бібліотеки можуть створюватися на основі усіх форм власності, передбачених законами України. Засновниками бібліотек можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, самоврядні організації, фізичні та юридичні особи, у тому числі іноземні, в порядку, передбаченому законом.
Бібліотека може не мати статусу юридичної особи та перебувати у складі підприємства, установи або організації.
Відповідно до частини першої статі 30 Закону № 32/95-ВР, на працівників бібліотек, незалежно від форм власності та статусу бібліотеки, поширюються гарантії, встановлені законодавством про працю, соціальне страхування, пенсійне забезпечення.
Крім того, аналіз приписів Закону № 32/95-ВР свідчить на користь того, що бібліотека не обов'язково повинна бути юридичною особою, а також може бути при установі чи при підприємстві.
Згідно з розділом І "Освіта" Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909), до вказаного Переліку включено бібліотеки та, відповідно, посади завідуючого та бібліотекаря.
Крім того, у примітці 2 до Переліку № 909 вказано, що робота в установах і на засадах, передбачених переліком посад в даній постанові, дає право на пенсію за вислугою років незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
З аналізу наведених вище положень чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що стаж роботи позивача на посаді завідуючого бібліотеки/бібліотекаря має зараховуватись до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ.
Отже, на момент досягнення пенсійного віку (30.01.2025) стаж роботи позивача на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, становить понад 40 років, у зв'язку з чим він також набув право на отримання грошової допомога, передбаченої пунктом 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV.
Відтак, рішення відповідача-1 від 14.03.2025 № 13026/03-16 в частині відмови позивачу у виплаті спірної грошової допомоги є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у відповідній частині - задоволенню.
Крім того, з урахуванням наведених вище висновків суду позовні вимоги щодо зобов'язання пенсійного органу призначити та виплатити позивачу грошову допомогу на підставі пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо неврахування відповідачем-1 довідки Управління освіти Виконавчого комітету Рівненської міської ради про заробітну плату від 24.02.2025 № 73 для перерахунку пенсії позивачу, то суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно з абзацом 5 частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
За змістом частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком, крім іншого, за бажанням пенсіонера, ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам..
Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Пунктом 4.7 Порядку 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Зміст вказаних вище норм права свідчить про те, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у первинних документах за відповідний період. При цьому, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 358/1179/17, від 17.04.2018 у справі № 376/2559/17, від 25.09.2018 у справі № 539/1386/17, від 10.07.2019 у справі № 539/2726/16-а та від 05.03.2020 у справі № 539/3234/16-а, від 23.01.2020 у справі № 711/6882/17, від 21.05.2020 у справі № 711/10373/17, від 22.09.2020 у справі № 361/7431/15-а, від 14.09.2020 у справі № 404/5731/16-а, від 09.11.2020 у справі № 202/9474/15-а.
За встановленими обставинами справи, позивач подав до пенсійного органу довідку Управління освіти Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 24.02.2025 № 73 про заробітну плату за період з лютого 1985 року по лютий 1990 року (далі - довідка № 73).
За наслідками розгляду довідки № 73, як слідує із змісту оскаржуваного рішення від 14.03.2025 № 13026/03-16, пенсійний орган констатував, що така довідка не підтверджена первинними документами та відсутній акт перевірки, у зв'язку з чим підстави для перерахунку пенсії позивача на підставі вказаної довідки відсутні. При цьому, оскаржуване рішення містить застереження про те, що довідка № 73 направлена на перевірку.
Дослідивши довідку № 73, суд встановив, що вона містить посилання на первинні документи, на підставі яких вказані нарахування заробітної плати за період з лютого 1985 року по лютий 1990 року. Окрім того, у довідці № 73 вказано, що на всі виплати нараховано та сплачено страхові внески відповідно до вимог законодавства. Довідка завірена печаткою та підписами уповноважених осіб (начальником управління та головним бухгалтером), що її склали, а також містить згоду на проведення перевірки первинних документів за період, вказаний у цій довідці.
Отже, надана позивачем довідка № 73 оформлена у відповідності до вимог підпункту 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1.
Також, суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З огляду на зазначене, суд вважає, що у спірних правовідносинах саме органи Пенсійного фонду України мають право, а у визначених випадках - обов'язок, перевіряти обґрунтованість видачі довідок про заробітну плату для обчислення пенсії та достовірність відомостей, зазначених у таких довідках.
Таким чином, суд констатує, що саме на відповідачів покладено обов'язок перевірити обґрунтованість видачі наданих позивачем довідок про заробітну плату. Жодною нормою пенсійного законодавства України не передбачено обов'язок пенсіонера надавати до пенсійного органу копії первинних документів, які б підтверджували суми заробітної плати, зазначені у довідках про заробітну плату, або ж акти перевірки таких довідок.
Доказів здійснення такої перевірки, витребування чи запиту первинних документів, складання акту перевірки наданої позивачем довідки № 73 відповідачами суду не надано, а судом в ході розгляду справи не здобуто.
Відтак, суд приходить до висновку про те, що відповідачем-1 обрано найменш сприятливий для позивача спосіб надання рішення за його заявою про перерахунок пенсії.
За наведених обставин, спірне рішення 14.03.2025 № 13026/03-16 в частині відмови в проведенні перерахунку пенсії позивача з урахуванням довідки № 73 також є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.
Водночас, обираючи належний до застосування спосіб захисту (відновлення) порушених прав позивача в названій вище частині, то суд зауважує, що згідно з приписами абзацу 1 частини першої статті 40 Закону № 1058-IV, довідка про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв може бути врахована пенсійним органом виключно за умови її підтвердження первинними документами.
В ході судового розгляду, як вже вказував суд раніше, сторонами не надано, а судом не здобуто, жодних доказів на підтвердження обставин щодо проведення перевірки довідки № 73 на предмет відповідності вказаних у ній відомостей про заробітну плату відомостям, що містяться у первинних документах, на підставі яких її було видано.
До моменту проведення такої перевірки та підтвердження фактичної відповідності підстави для врахування довідки № 73 для перерахунку пенсії позивача відсутні.
Отже, враховуючи, що в межах спірних правовідносин відповідачі не виконали свого обов'язку щодо перевірки наданої позивачем довідки № 73 і саме у зв'язку з цим відповідач-1 відмовив позивачу в перерахунку пенсії, то суд вважає, що в даному випадку на підставі пункту 10 частини другої, частини четвертої статті 245 КАС України слід ухвалити рішення про застосування іншого способу захисту, а саме: зобов'язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії на підставі довідки № 73, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Крім того, враховуючи, що розгляд та вирішення по суті заяви позивача про перерахунок пенсії та виплату грошової допомоги здійснював відповідач-1, то саме він і має вчинити дії щодо повторного розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії та виплату спірної грошової допомоги.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, у якій колегія суддів дійшла висновку про те, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії.
За наведених обставин, підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача-2 вчинити дії щодо повторного розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії та виплату спірної грошової допомоги відсутні.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї бездіяльності та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак позовну заяву належить задовольнити частково.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Так, за подання даного адміністративного позову сплачено судовий збір в сумі 1937,92 грн, відтак за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, як суб'єкта владних повноважень чиє рішення зумовило порушення прав позивача, слід стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 14.03.2025 № 13026/03-16.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.03.2025 про перерахунок пенсії на підставі довідки Управління освіти Виконавчого комітету Рівненської міської ради про заробітну плату від 24.02.2025 № 73, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення на підставі пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області суму судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн, 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 19.02.2026.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Фастівський р-н, Київська обл., 08500; код ЄДРПОУ/РНОКПП 22933548);
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076).
Суддя Ольга ПОЛІЩУК